Постанова

від 25.02.2025 по справі 473/1538/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.02.25

22-ц/812/364/25

Провадження № 22-ц/812/364/25 Суддя першої інстанції Ротар М.М.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 лютого 2025 року м. Миколаїв Справа № 473/1538/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Колосовій О.М.,

за участі прокурора - Бескровної І.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою Миколаївськоїобласної прокуратурина ухвалуВознесенського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від03січня 2025року,постановлену підголовуванням суддіРотар М.М.,в залісудового засіданняв м.Вознесенськ,за заявоюПершого заступникакерівника Миколаївськоїобласної прокуратуриФальченка ДенисаВікторовича пророз`яснення судовогорішення запозовомпрокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації Миколаївської області до Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, ОСОБА_1 , Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису у Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

4 жовтня 2024 року Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до суду з заявою про роз`яснення судового рішення.

Заяву мотивував тим, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2024 року були задоволені позовні вимоги прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації Миколаївської області до Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, ОСОБА_1 , Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису у Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки.

Визнано незаконним і скасовано розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації від 27 грудня 2012 року №1046-р «Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 19,6629 га для сінокосіння та випасання худоби в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Визнано недійсним договір оренди землі від 06 березня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області та ОСОБА_1 на підставі якого передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4822080800:01:000:0037 площею 19,6629 га.

Визнано незаконним і скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 20 грудня 2018 року №9136/0/14-18-СГ в частині надання територіальній громаді сіл, в особі Бузької сільської ради Вознесенського району, у комунальну власність земельної ділянки площею 19,6629 га з кадастровим номером 4822080800:01:000:0037.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 30758339 від 15 березня 2019 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822080800:01:000:0037 за Бузькою сільською радою Вознесенського району.

Повернуто у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації Миколаївської області земельну ділянку площею 19,6629 га з кадастровим номером 4822080800:01:000:0037, розташовану в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

На виконання вищезазначеного рішення в частині повернення земельної ділянки у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації Миколаївської області Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області виконавчий лист не видано, листом від 17 вересня 2024 року № 473/1538/20/12447/2024 повідомлено, що вказане рішення суду не передбачає заходів примусового виконання, отже підстави для видачі виконавчого листа у цій частині відсутні.

Внаслідок відмови суду у видачі виконавчого документу у вказаній частині держава в особі Миколаївської обласної державної адміністрації як стягувач позбавлений можливості реалізувати своє право на повернення земельної ділянки, що у свою чергу, нівелює завдання цивільного судочинства щодо захисту прав, свобод та інтересів стягувача.

Відмова у видачі виконавчого листа перешкоджає стягувачу у реалізації свого права на повне та належне виконання рішення суду.

Належним заходом примусового виконання рішення суду про повернення земельної ділянки належному власнику є вилучення у боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

З наведених міркувань помилковим є викладені у листі від 17 вересня 2024 року висновки про те, що рішення суду про повернення державі земельної ділянки не підлягає примусовому виконанню.

Фактичне виконання рішення суду у даній справі, тобто, реальна передача земельної ділянки Миколаївській обласній державній адміністрації не відбулась через відмову місцевого суду у видачі виконавчого документу.

Тобто, формулювання відповідної частини цього судового рішення викликає суперечки щодо його розуміння під час його виконання, отже існує необхідність надати роз`яснення щодо того, яким чином рішення місцевого суду від 22 травня 2024 року в частині повернення у власність держави земельної ділянки підлягає виконанню з урахуванням відмови суду у видачі виконавчого листа.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд роз`яснити, що рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2024 року у справі № 473/1538/20 в частині повернення у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації Миколаївської області земельної ділянки площею, 19,6629 га з кадастровим номером 4822080800:01:000:0037, розташовану в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, підлягає примусовому виконанню.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 січня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що зміст резолютивної частини рішення викладено чітко і зрозуміло та не допускає подвійного його трактування, а тому ніяких додаткових роз`яснень не потребує. Роз`яснення механізму виконання судового рішення не відноситься до компетенції суду та не може бути вирішене шляхом роз`яснення рішення суду.

Не погодившись з ухвалою суду прокурор подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги заяви в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Відтак, міськрайонний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для роз`яснення рішення від 22 травня 2024 року у справі № 473/1538/20, а також компетенції суду для роз`яснення механізму виконання судового рішення.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом право на виконання судового рішення є невід`ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав.

Водночас, відмовивши у видачі виконавчого листа та у роз`ясненні з огляду на це порядку виконання судового рішення, суд позбавив позивача (стягувача) можливості отримати в натурі спірну ділянку від відповідача.

Отже, судом створено ситуацію невиконання постановленого ним же судового рішення у вказаній частині.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2024 року позовну заяву прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації Миколаївської області задоволено.

Визнано незаконним і скасовано розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації від 27 грудня 2012 року № 1046-р «Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 19,6629 га для сінокосіння та випасання худоби в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Визнаний недійсним договір оренди землі від 06 березня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області та ОСОБА_1 на підставі якого передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4822080800:01:000:0037 площею 19,6629 га.

Визнано незаконним і скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 20 грудня 2018 року №9136/0/14-18-СГ в частині надання територіальній громаді сіл, в особі Бузької сільської ради Вознесенського району, у комунальну власність земельної ділянки площею 19,6629 га з кадастровим номером 4822080800:01:000:0037.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 15 березня 2019 року № 30758339 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822080800:01:000:0037 за Бузькою сільською радою Вознесенського району (ЄДРПОУ 04376185).

Повернуто у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації Миколаївської області земельну ділянку площею 19,6629 га з кадастровим номером 4822080800:01:000:0037, розташовану в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальний порядок роз`яснення судового рішення регулюється положеннями статті 271 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено (частина 4 зазначеної статті).

Частиною 2 статті 271 ЦПК України передбачено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Виходячи зі змісту положень зазначених норм, суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.

Незрозумілим слід вважати таке судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Підставою для роз`яснення судового рішення є утруднення чи неможливість його виконання.

В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.

Рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового рішення, який полягає в усуненні неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Суть роз`яснення судового рішення полягає у тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Якщо у заяві про роз`яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в такому роз`ясненні.

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 607/2611/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 127/16528/20, від 15 червня 2022 року у справі № 759/1382/19.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 вказано, що "необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, механізм, визначений статтею 271 ЦПК України, не може використовуватися, якщо хтось з осіб, які беруть участь у справі, не погоджується з висновками суду по суті спору або не розуміє мотивацію судового рішення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2024 року в частині повернення у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації Миколаївської області земельної ділянки площею 19,6629 га з кадастровим номером 4822080800:01:000:0037, розташованої в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області є мотивованим, чітким та зрозумілим і не містить варіантів різного тлумачення резолютивної частини, яка викладена чітко, доступно, не є суперечливою та не передбачає декілька варіантів тлумачення.

Вимоги заяви прокурора про роз`яснення судового рішення в цій частині фактично зводяться до визначення порядку та способу виконання рішення суду, яке на час звернення до суду не виконується.

Доводи заяви про роз`яснення судового рішення про те, що таке роз`яснення є необхідним для примусового виконання рішення суду в частині повернення земельної ділянки, оскільки місцевий суд відмовляє у видачі виконавчого документу є неприйнятними з огляду на те, що дані обставини на час звернення прокурора із заявою про роз`яснення рішення не є тими обставинами, що потребують роз`яснення судового рішення в згаданій частині.

Між тим, колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе зауважити, що

відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з пунктом 7 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Перелік заходів примусового виконання судового рішення передбачено статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 3 якого до таких заходів віднесено вилучення у боржника і передача стягувачу предметів. Виконання рішень такої категорії, в свою чергу, регламентовано статтею 60 Закону.

Статтею 10 Закону № 1404-VIII встановлені такі заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону № 1404-VIII під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Таким чином, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2024 року в частині повернення земельної ділянки підлягає примусовому виконанню.

Ураховуючи наведене, дослідивши доводи та мотиви заяви прокурора про роз`яснення рішення суду першої інстанції, колегія суддів робить висновок про правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про роз`яснення рішення суду. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 січня 2025 року залишити без змін.

Оскільки в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 260, 271, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури, залишити без задоволення.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.