Ухвала

від 24.02.2025 по справі 686/2622/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/2622/24

Провадження № 11-сс/820/125/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника

заявника

адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали провадження за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2025 року,

в с т а н о в и л а :

Прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із клопотанням про накладення арешту на речові докази, що вилучені 28 січня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що вилучені в ході обшуку речі та документи мають важливе значення для здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, оскільки проведення оглядів речових доказів, їх ідентифікація дасть можливість встановити зв`язки фігурантів між собою, роль кожного зі співучасників кримінального правопорушення, виявити документи фінансової та господарської діяльності ЖБК «Захисник Хмельницький».

Окрім цього, є необхідність у детальному огляді вилучених речових доказів та в подальшому встановлення всіх осіб, причетних до вказаних кримінальних правопорушень, у призначенні та проведенні відповідних судових експертиз, що мають значення для досудового розслідування.

Тому необхідно накласти на вказане майно арешт з метою збереження зазначених речових доказів, які мають доказове значення, недопущення і запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, неправомірного використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження з боку ОСОБА_7 або будь-кого іншого, а також для всебічного, повного та неупередженого дослідження усіх обставин справи, які мають суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2025 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на тимчасове вилучене майно, що було вилучено в ході санкціонованого обшуку 28 січня 2025 року у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , шляхом тимчасового позбавлення їх володільця ОСОБА_7 або будь-кого іншого можливості відчужувати, розпоряджатися будь-яким чином та використовувати вказані речі, шляхом їх вилучення у тимчасового володільця або власника, а саме:

- мобільний телефон марки Samsung Galaxy S24 FE, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з сім картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , поміщено до сейф пакету №7366436;

- грошові кошти в сумі 13200 доларів США, які поміщено до сейф пакету INZ1076054, а саме: 126 купюр номіналом по 100 доларів США, 10 купюр номіналом по 50 доларів США, 5 купюр номіналом по 10 доларів США;

- грошові кошти в сумі 690 євро, які поміщено до сейф пакету №7366423, а саме: 13 купюр номіналом по 50 євро, 2 купюри номіналом по 20 євро;

- грошові кошти в сумі 51700 гривень, які поміщено до сейф пакету PSP 1260022, а саме: 18 купюр номіналом по 100 грн, 27 купюр номіналом по 200 грн, 21 купюра номіналом по 500 грн, 34 купюри номіналом по 1000 грн з позбавленням права розпорядження, відчуження та позбавлення права користування, з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, передачі чи відчуження.

Слідчий суддя місцевого суду мотивував своє рішення тим, що необхідність накладення арешту саме на це майно полягає у збереженні зазначених речових доказів, які мають доказове значення, недопущення і запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, недопущення і запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, неправомірного використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження з боку ОСОБА_7 або будь-кого іншого, а також для всебічного, повного, та неупередженого дослідження усіх обставин справи, які мають суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження.

Окрім того, слідчий суддя прийшов до висновку, що доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на даній стадії кримінального провадження не надано. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник заявника ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2025 року, вказану ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 .

Уважала, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду.

Посилалась на те, що всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.104 КПК України, у протоколі обшуку від 28 січня 2025 року не відображено послідовність дій, зокрема, щодо вилучення грошових коштів. Так, слідчим не зазначено, що грошові кошти вилучались з предметів одягу, аксесуарів та меблів, хоча вказані обставини мають суттєве значення для доказування законності походження та належності вилучених коштів.

Звертала увагу, що ОСОБА_7 не відноситься до будь-кого з органів управління ЖБК «Захисник Хмельницький». Матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу на спростування цих даних та відношення ОСОБА_7 до шахрайських дій щодо потерпілих у даному кримінальному провадженні.

Серед іншого, зазначала, що грошові кошти не відповідають ознакам речових доказів, бо не можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, вчиненого у період з липня 2020 року по червень 2021 року, тобто понад чотири роки тому, та не містять відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються слідчими у цьому кримінальному провадженні, бо відсутні будь-які докази набуття цих коштів кримінально протиправним шляхом.

Отже, у сторони обвинувачення відсутні докази, які би свідчили, що вилучене майно відповідає ознакам ст.98 КПК України.

Саме на орган досудового розслідування покладається обов`язок довести відповідність вилученого майна вимогам, визначеним у ст.98 КПК України.

При цьому, на її думку, заслуговує на увагу та обставина, що клопотання прокурором складене поза межами встановлених слідчим суддею місцевого суду 72 годин для усунення недоліків після повернення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; представника заявника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; заперечення прокурора ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.

Приписи ч.1 ст.2 КК України передбачають, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра що до вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Арешт майна, відповідно до ч.2 ст.131 КПК України, є одним із заходів кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з до положень п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2, 4 ст.173КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею місцевого суду викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Як вбачається з наданих матеріалів, слідчими слідчого управління ГУНП в Хмельницькій області, за процесуального керівництва Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023240000000088 від 26 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч.3 ст.190 КК України.

Під час досудового розслідування було встановлено, що в період часу з липня 2020 по червень 2021 року, засновники ОК ЖБК «Захисник Хмельницький» та інші особи шляхом обману під приводом будівництва багатоповерхового будинку та подальшого продажу квартир заволоділи грошовими коштами вкладників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Під час досудового розслідування, також було встановлено, що засновниками ОК ЖБК «Захисник Хмельницький», є ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , крім того із ними постійно підтримує зв`язки та є засновником в інших ЖБК ОСОБА_15 . Також під час аналізу отриманих тимчасових доступів до банківської таємниці різних банків, було встановлено, що отримані вклади від пайовиків - грошових коштів на рахунок ОК ЖБК «Захисник Хмельницький» після зарахування одразу були перераховані на інші рахунки, а саме ФОП « ОСОБА_16 » у сумі 595 708 грн., які після зарахування ОСОБА_16 кількома платіжками отримав готівкою у відділенні банку.

Також інша частина грошових коштів у сумі 750 560 грн. була перерахована на рахунок ТОВ «Піраміда Благо», в особі директора ОСОБА_17 , основний вид діяльності якого неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, та того ж дня після зарахування на рахунок ТОВ «Піраміда Благо» частинами було перераховано на рахунки фізичних осіб, а саме: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які в свою чергу відразу отримували кошти готівкою у відділенні банку.

На даний час під час проведення досудового розслідування встановлено що всі учасники між собою постійно підтримують зв`язок та діють узгоджено з корисливих мотивів, та на даний час продовжують свою злочинну діяльність.

28 січня 2025 року слідчим СП ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_21 на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_22 від 13 січня 2025 року проведено обшук у приміщені квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Samsung Galaxy S24 FE, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з сім картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , поміщено до сейф пакету №7366436; грошові кошти в сумі 13200 доларів США які поміщено до сейф пакету INZ1076054;грошові кошти в сумі 690 євро, які поміщено до сейф пакету №7366423; грошові кошти в сумі 51700 грн, які поміщено до сейф пакету PSP 1260022.

У подальшому, постановою слідчого від 28 січня 2025 року вилучені речі у ході обшуку, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Вилучені у ході проведення обшуку речові докази, а саме:

- мобільний телефон марки Samsung Galaxy S24 FE, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з сім картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , поміщено до сейф пакету №7366436, ОСОБА_7 використовував для спілкування (в тому числі менеджерами) з іншими фігурантами кримінального провадження, а тому вказаний мобільний телефон може бути використаний для доказування місця перебування особи в конкретний час в конкретному місці, контактів з фігурантами та зв`язки цієї особи, в телефоні можуть знаходитися електронні документи, що стосуються діяльності ЖБК «Захисник Хмельницький»;

- грошові кошти в сумі 13200 доларів США які поміщено до сейф пакету INZ1076054, грошові кошти в сумі 690 євро, які поміщено до сейф пакету №7366423, грошові кошти в сумі 51700 грн, які поміщено до сейф пакету PSP 1260022 отримані ОСОБА_7 (є засновником ОК ЖБК «Захисник Хмельницький») злочинним шляхом, пов`язаного з діяльністю ЖБК «Захисник Хмельницький» в результаті шахрайських дій по заволодінню грошовими коштами потерпілих, під час будівництва багатоповерхового будинку та подальшого продажу квартир для вкладників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

У подальшому в порядку ст. 40 КПК України було надано доручення та оглянуто всі грошові кошти, які було вилучено у ОСОБА_7 , про що складно відповідні протоколи із зазначенням всіх купюр грошових коштів які було виявлено та вилучено.

28 січня 2025 року постановою слідчого від 28 січня 2025 року вилучені речі у ході обшуку, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

29 січня 2025 року клопотання про арешт майна було подано для розгляду слідчим суддею до Хмельницького міськрайонного суду.

04 лютого 2025 року ухвалу про повернення клопотання про арешт майна було отримано прокурором Хмельницької обласної прокуратури.

Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Ураховуючи вказані обставини, клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно є обґрунтованим та підлягало задоволенню, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

З метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження, а також, з метою неупередженого дослідження усіх обставин справи, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході санкціонованого обшуку 28 січня 2025 року у приміщенні квартири АДРЕСА_2 .

На даному етапі кримінального провадження не надано доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання в права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.

Менш обтяжливий спосіб арешту майна призведе до неможливості збереження речового доказу та може призвести до його приховування, пошкодження, знищення, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому розслідуванню.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22 лютого 2005 року, остаточне рішення від 22 травня 2005 року) Європейський суд з прав людини вказував, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в вчиненні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.

Доводи представника заявника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 про те, що вилучене майно не має відношення до кримінального провадження є передчасними.

Вилучене майно повинно бути досліджене органом досудового розслідування, яким повинно бути встановлено чи має відношення вилучене майно до кримінального правопорушення, за якими здійснюється досудове розслідування, та яке воно має безпосередньо значення.

Крім того, постановою слідчого вилучене майно було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом у справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, та слугуватиме встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду об`єктивно переконана, що слідчий суддя місцевого суду, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і в межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано та відповідно до вимог ст.132,170-173КПК України наклав арешт з метою забезпечення збереження інформації, яка може міститися на них, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

За таких обставин матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину з урахуванням його специфіки, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді місцевого суду не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

Колегія суддів, також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, а надалі власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто згідно вищенаведених положень ст.174 КПК України.

За таких обставин ухвала слідчого судді місцевого суду є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2025 року про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3