Постанова

від 25.02.2025 по справі 420/24298/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24298/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Дубровною В.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року Дяченко Олексій Володимирович в інтересах ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) за допомогою системи «Електронний суд» подав до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі Відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з 28.07.2020 року по 12.07.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року, виплаченої 12.07.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року по справі № 420/28958/23;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 28.07.2020 року по 12.07.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року, виплаченої 12.07.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року по справі № 420/28958/23.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що з 28.07.2020 року проходив військову службу у Відповідача та з 10.09.2021 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини на підставі наказу командира від 10.09.2021 року № 21-ОС, проте на день звільнення не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

На виконання судового рішення по справі № 420/28958/23, Відповідачем 12.07.2024 року виплачено Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року включно у загальній сумі 58 895, 12 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%.

Однак, в порушення ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не було виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що, на думку Позивача, є протиправною бездіяльністю.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 28.07.2020 року по 12.07.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року, виплаченої 12.07.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року по справі № 420/28958/23;

- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 28.07.2020 року по 12.07.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року виплаченої 12.07.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року по справі № 420/28958/23.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та винести нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність Відповідача щодо невиплати Позивачу компенсації втрати частини грошових доходів за період з 28.07.2020 року по 12.07.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року, виплаченої 12.07.2024 року на виконання судового рішення по справі № 420/28958/23, оскільки ані Позивач, ані його представник, із відповідною заявою (адвокатським запитом) до Відповідача про нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів не звертався та, відповідно, жодного доказу (звернення Позивача, відповіді Відповідача з відмовою) на підтвердження бездіяльності Відповідача відносно невиплати компенсації втрати частини грошових доходів, надано не було.

Крім цього, апелянт вказує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач з 28.07.2020 року проходив військову службу у Відповідача та з 10.09.2021 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини на підставі наказу командира від 10.09.2021 року № 21-ОС.

Водночас, у період служби нарахування грошового забезпечення здійснювалося не в повному розмірі, оскільки у період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, яка також не була виплачена Позивачу на день його виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а саме 10.09.2021 року, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року по справі № 420/28958/23, яке набрало законної сили 04.07.2024 року, крім іншого, зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року включно у загальній сумі 59 792, 00 грн. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

12.07.2024 року на виконання даного судового рішення Відповідачем нараховано та виплачено Позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 58 895, 12 грн. із одночасним отриманням військового збору 1,5%, що підтверджують банківською випискою.

В свою чергу, ОСОБА_1 переконана, що набула право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а тому звернулася до суду з цим позовом.

Розглянувши справу по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на те, що Позивач набув право на компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», оскільки під час розрахунку при звільненні, а саме 10.09.2021 року, йому не було виплачено індексацію грошового забезпечення, а виплачено лише 12.07.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року по справі № 420/28958/23.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації (далі Порядок № 159).

За приписами статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Пунктом 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян.

Зміст наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі сум індексації грошових доходів громадян. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі сум індексації грошових доходів громадян, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено колегією суддів, ключовим питанням у цій справі є наявність чи відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням виплати індексації грошового забезпечення Позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року по справі № 420/28958/23, яке набрало законної сили 04.07.2024 року, крім іншого, зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року включно у загальній сумі 59 792, 00 грн. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Вищезазначене судове рішення є преюдиційним для справи, що розглядається.

У контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

За обставинами справи, недоплачені суми індексації за період з 28.07.2020 року по 10.09.2021 року Відповідач виплатив Позивачу на виконання судового рішення лише 12.07.2024 року, тобто з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення більше ніж на один місяць. Викладене є підставою для отримання Позивачем компенсації втрати частин доходу.

Разом з тим, як зазначено ст. 7 Закону № 2050-ІІІ, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Отже, законодавець передбачив можливість прийняття рішення по стягненню суми компенсації окремо від стягнення суми основного боргу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для виплати Позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.12.2015 року по 31.08.2024 року у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.07.2019 року, виплаченої 31.08.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024 року по справі № 420/10945/22.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 200/15033/21 від 06.03.2024 року.

Доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для виплати Позивачу компенсації втрати частини доходів колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки такі доводи ґрунтуються на невірному, проте власному, тлумаченні норм законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

За таких обставин, враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач:М.П. Коваль

Суддя:Ю.В. Осіпов

Суддя:В.О. Скрипченко