Постанова

від 24.02.2025 по справі 320/30197/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/30197/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ ІНВЕСТ» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ ІНВЕСТ» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ІМІДЖ ІНВЕСТ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних:від 08.02.2023 №8233900/44785662, №8233901/44785662, №8233902/44785662, №8233903/44785662, №8233904/44785662, №8233905/44785662, №8233906/44785662,№8233907/44785662; від21.02.2023 №8300575/44785662, №8300576/44785662, №8300577/44785662; від 06.03.2023 №8377962/44785662; від 23.03.2023 №8481329/44785662, №8481328/44785662, №8481330/44785662, №8481331/44785662, №8481332/44785662, №8481333/44785662; від 04.10.2022 №7422699/44785662; від 13.10.2022 №7460171/44785662; від 30.11.2022 №7743408/44785662, №7743404/44785662, №7743410/44785662, №7743412/44785662; №77433407/44785662, № 774354503/44785662, №7743406/44785662, №7743411/44785662, №7743409/44785662, № 7743405/44785662; від 13.12.2022 №7986557/44785662; від 21.12.2022 №7909814/44785662; від 28.12.2022 №7969831/44785662 №7969830/44785662, №7969834/44785662, №7969833/44785662, №7969832/44785662; від 30.12.2022 №7986551/44785662, №7986554/44785662, №7986555/44785662, №7986559/44785662, №7986560/44785662, №7986562/44785662, №7986558/44785662, №7986550/44785662, №7986552/44785662, №7986553/44785662, №7986556/44785662, №798656/44785662, №7986563/44785662, №79865459/44785662, №7986548/44785662;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних за датами фактичного подання наступні податкові накладні:

від 19.01.2023 № 166, №133, № 130, №150, №157; від 23.01.2023 №189; від 11.11.2022 №189; від 18.11.2022 №273, № 293; від 30.11.2022 №454, №427, № 452, №431, №439, №419, №426, №436; №451 №430 №418, №413; від 24.11.2022 №354, №363; від 12.01.2023 №73; від 01.02.2023 №12; від 21.02.2023 №201, №202; від 23.02.2023 №238; від 06.02.2023 №64; від 10.02.2023 №111; від 06.12.2022 №67; від 13.10.2022 №177; від 11.10.2022 №138; від 25.11.2022 №370, №369, №368; від 28.11.2022 №377; від 08.09.2022 №50; від 31.10.2022 №457; від 17.10.2022 №260; від 21.10.2022 №363; від 21.11.2022 №317, №318; від 04.10.2022 №36; від 06.09.2022 №25; від 27.09.2022 №311; від 29.09.2022 №373; від 29.11.2022 №395; від 19.09.2022 №194; від 06.10.2022 №71; від 07.10.2022 №102; від 28.10.2022 №446.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року позовну заяву повернуто позивачу. Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції керувався приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «ІМІДЖ ІНВЕСТ» подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у клопотанні про поновлення пропущеного строку на звернення до суду зазначалося, що позивач був змушений призупинити свою діяльність у зв`язку із повномасштабним вторгненням, оскільки не мав змоги її продовження через виїзд працівників позивача за межі України, враховуючи реальне побоювання за своє життя і здоров`я.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції формальним підходом до судового розгляду сформував хибну практику, яка вимагає від учасників судового процесу доводити факти, які є очевидними.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків та запропоновано усунути недоліки позовної заяви, шляхом, зокрема, подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об`єктивно, а не суб`єктивно перешкоджали позивачу або його представнику звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені процесуальним законодавством.

На виконання вимог ухвали позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 і до 30.06.2023 на території України запроваджено карантин. Також послався на дію на території України воєнного стану.

Суд першої інстанції розглянув зазначене клопотання та зазначив, що наведені твердження не свідчать про наявність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Здійснюючи перевірку обґрунтованості висновку суду першої інстанції про визнання неповажними підстав, вказаних позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини другої, частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Предметом спору у даній справі є рішення податкового органу від 2022 року та від лютого 2023 року.

До суду з позовною заявою позивач звернувся 04.09.2023, тобто з пропущенням шестимісячного строку.

Щодо доводів позивача про те, що з початком повномасштабної агресії проти України ТОВ «ІМІДЖ ІНВЕСТ» призупинило свою роботу через відсутність працівників, які були вимушені залишити територію України задля безпеки своїх родин, колегія суддів зазначає наступне.

З 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 р. Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64/2022 в Україні було введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та дії на даний час.

Висновком Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставина непереборної сили), яка з 24 лютого 2022 р. є надзвичайною, невідворотною до офіційного припинення дії військового стану в Україні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 зазначила, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Введення воєнного стану є поважною причиною пропуску строків, але така причина має бути оцінена судом індивідуально, у межах конкретної справи, яка розглядається, у сукупності із іншими обставинами пропуску процесуального строку.

Саме такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 у справі № 320/9598/22.

Так, апеляційна скарга та матеріали справи не містять аргументів щодо того, яким чином введення воєнного стану вплинуло на позивача та перешкодило йому реалізувати своє право на звернення до суду.

Адреса місцезнаходження позивача є м. Київ, що не є прифронтовою територією, а обставини відсутності працівників не є, на думку колегії, поважною причиною пропуску строку звернення до суду, яка має бути визнана судом поважною для поновлення строку звернення до суду.

Більше того, колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку не можуть виступати складнощі в організації трудового процесу, оскільки неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2022 у справі №640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.2022 року воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку та введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв`язок.

У той же час, факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.

Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Разом з цим, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право, зокрема: подавати заяви та клопотання; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Наведеною правовою нормою Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі на дію на території України карантинних обмежень, колегія суддів зазначає, що сама по собі та обставина, що на території України введено карантинні обмеження не є беззаперечною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Разом з цим, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, повернувши позову заяву на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що позивачем виконані вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подачі заяви про поновлення строку звернення до суду, які визнані судом неповажними, позовна заява підлягала поверненню відповідно до частини другої статті 123 та пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене порушення не визнано законодавцем таким, що має наслідком скасування судового рішення, як це передбачено частиною четвертою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України та частиною першою статті 320 цього ж Кодексу, у зв`язку із чим колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскарженої ухвали, виклавши її в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ ІНВЕСТ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року в адміністративній справі №320/30197/23 - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

О.В.Карпушова