Постанова

від 24.02.2025 по справі 140/5797/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5797/24 пров. № А/857/23685/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Волдінером Ф.А. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Пакур Транс до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Пакур Транс (далі - ТзОВ Пакур Транс, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UА205140/2023/000723/2 від 01.12.2023, №UА205140/2023/000727/1 від 04.12.2023, №UА205140/2023/000751/1 від 05.12.2023 та №UА205140/2023/000800/1 від 08.12.2023.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не було надано документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно ст.64 Митного кодексу України (далі - МКУ) визначено за резервним методом.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача Кінах Я.В. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що між ТзОВ Пакур Транс (Покупець) було укладено Контракт №DP/05-2023-l від 09.05.2023 з фірмою DIJENU IN BOTTEGE BG LTD (Продавець), за умовами якого Продавець має поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору на умовах СІР - Київ, Луцьк, Рівне, СРТ - Луцьк, DAP - Луцьк, Рівне, Дубно, Городок, Володимир-Волинський, Ковель, Житомир, Мукачево, Старовойтове, CIF м. Чорноморськ, Одеса згідно з інвойсом на кожну поставку. Країною відправки товару за цим договором є країни Європейського Союзу, Норвегія, Швейцарія, СІЛА, Канада, Китай, ОАЕ. Обсяг поставок за цим контрактом визначається згідно з інвойсом на кожну поставку. Покупець має оплатити поставлений товар в євро, в терміни визначені продавцем, в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури. Ціна товару включає вартість доставки та розвантаження товару. Покупець оплачує вартість товару шляхом переказу коштів на банківський рахунок продавця. За погодженням сторін можливі такі види оплати: предоплата за товар банківським переказом на рахунок продавця; оплата за фактом після отримання товару банківським переказом на рахунок продавця; оплата товару на виплати (пункти 1.1,1.2,2.1, 2.4,3.1,3.2 Контракту)

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №24.11.23.5236-DIJ_PAK від 24.11.2023 до Контракту №DP/05-2023-l від 09.05.2023 предметом купівлі-продажу є транспортний засіб марки КІА, модель - SORENTO, номер кузова (шасі, рами) - № НОМЕР_1 , вартість якого складає 13310,00 дол.США.

30.11.2023 ТзОВ Пакур Транс для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України вищевказаного транспортного засобу до Волинської митниці було подано митну декларацію №23UA205140100496U1, При цьому, фактурна вартість імпортованого транспортного засобу становить 13310,00 дол.США.

На підтвердження вартості товару декларантом позивача до митної декларації було додано: контракт №DP/05-2023-1 від 09.05.2023; інвойс №24.11.23.5236-DIJ_РAK від 24.11.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №679.985.504; експертну довідку №11801/23 від 29.11.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом електронним повідомленням повідомлено декларанта позивача, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, також подані документи містять розбіжності, а тому запропоновано протягом 10 календарних днів подати наступні документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; декларацію країни відправлення.

Декларантом повідомлено митний орган, що інші додаткові документи подаватись не будуть.

В подальшому, Волинською митницею було відмовлено в митному оформлені товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000723/2 від 01.12.2023, а також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033539.

Так, в пункті 33 оспорюваного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а подані документи містять розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу від 24.11.2023 №24.11.23.5236-DIJ_PAK продавцем товару (власником) є компанія DUENXJ IN BOTTEGE BG LTD, однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу №679.985.504 від 04.01.2022 зазначений інший власник GWERDER STEFAN, інформація щодо якого відсутня в зовнішньоекономічному контракті.

У зв`язку з ненаданням декларантом позивача на пропозицію митного органу додаткових документів митним органом митну вартість товару було визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МКУ. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі цінової інформації згідно інтернет ресурсу (mobile.de) на рівні 13950 євро.

В подальшому товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140101025U5 від 02.12.2023.

Також, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №29.11.23.5291-DIJ_PAK від 29.11.2023 предметом купівлі-продажу є транспортний засіб марки RENAULT, модель MASTER, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_2 , вартість якого складає 5200,00 євро.

01.12.2023 ТзОВ Пакур Транс для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України вищевказаного транспортного засобу до Волинської митниці було подано митну декларацію №23UA205140100851U7. При цьому, фактурна вартість імпортованого транспортного засобу становить 5200,00 євро.

На підтвердження вартості товару декларантом позивача до митної декларації було додано : контракт купівлі-продажу №DP/05-2023-l від 09.05.2023; інвойс №29.11.23.5291-DIJ_PAK від 29.11.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 ; експертну довідку від 30.11.2023 №11833/23.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом електронним повідомленням повідомлено декларанта позивача, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, також подані документи містять розбіжності, а тому запропоновано протягом 10 календарних днів подати наступні документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено.

01.12.2023 декларантом повідомлено митний орган, що інші додаткові документи подаватись не будуть.

В подальшому, Волинською митницею було відмовлено в митному оформлені товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000727/1 від 04.12.2023, а також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033551.

Так, в пункті 33 оспорюваного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а подані документи містять розбіжності, а саме: в пункті 3.2 контракту від 09.05.2023 №DP/05-2023-l за домовленістю сторін можливі З види оплати: передоплата банківським переказом на рахунок продавця, оплата по факту отримання товару та оплата товару на виплати. Проте в інвойсі відсутня інформація щодо певного виду оплати за оцінюваний товар; відповідно до поданого інвойсу від 29.11.2023 №29.11.23.5291-DIJ_PAK продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 29.06.2017.

У зв`язку з ненаданням декларантом позивача на пропозицію митного органу додаткових документів митним органом митну вартість товару було визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МКУ. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі цінової інформації про вартість подібного/ідентичного товару, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: 8000,00 євро за МД №UA206020/2023/018616 від 02.10.2023.

В подальшому товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140101448U0 від 04.12.2023.

Крім того, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №02.12.23.5334-DIJ_PAK від 02.12.2023 предметом купівлі-продажу є транспортний засіб марки КІА, модель CEED, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_4 , вартість якого складає 3300,00 дол.США.

ТзОВ Пакур Транс для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України вищевказаного транспортного засобу до Волинської митниці було подано митну декларацію №23UA205140101465U2. При цьому фактурна вартість імпортованого транспортного засобу становить 3300,00 дол.США.

На підтвердження вартості товару декларантом позивача до митної декларації було додано: контракт купівлі-продажу №DP/05-2023-l від 09.05.2023; інвойс №02.12.23.5334-DIJ_PAK від 02.12.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 ; експертну довідку №11963/23 від 04.12.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом електронним повідомленням повідомлено декларанта позивача, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, також подані документи містять розбіжності, а тому запропоновано протягом 10 календарних днів подати наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

04.12.2023 декларантом повідомлено митний орган, що інші додаткові документи подаватись не будуть.

В подальшому, Волинською митницею було відмовлено в митному оформлені товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000751/l від 05.12.2023, а також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033598.

Так, в пункті 33 оспорюваного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а подані документи містять розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є компанія DIJENU IN BOTTEGE BG LTD, однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначений інший власник MICMALAK ZBIGNIEW. Документів про перехід права власності від власника MICMALAK ZBIGNIEW до DIJENU IN BOTTEGE BG LTD, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано.

У зв`язку з ненаданням декларантом позивача на пропозицію митного органу додаткових документів митним органом митну вартість товару було визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МКУ. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі цінової інформації інтернет джерела www.mobile.de на рівні - 4990,00 євро.

В подальшому товар було випущено у вільний обіг за МД M23UA205140101448U0 від 04.12.2023.

Також, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №04.12.23.5339-DIJ_PAK від 04.12.2023 предметом купівлі-продажу є транспортний засіб марки Mitsubishi, модель Outlander, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_6 , вартість якого складає 5000,00 євро.

08.12.2023 ТзОВ Пакур Транс для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України вищевказаного транспортного засобу до Волинської митниці було подано митну декларацію №23UA205140102698U1. При цьому, фактурна вартість імпортованого транспортного засобу становить 5000,00 євро.

На підтвердження вартості товару декларантом позивача до митної декларації було додано: контракт №DP/05-2023-l від 09.05.2023; інвойс №04.12.23.5339-DIJ_PAK від 04.12.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 ; експертну довідку №12082/23 від 07.12.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом електронним повідомленням повідомлено декларанта позивача, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, також подані документи містять розбіжності, а тому запропоновано протягом 10 календарних днів подати наступні документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

08.12.2023 декларантом повідомлено митний орган, що інші додаткові документи подаватись не будуть.

В подальшому, Волинською митницею було відмовлено в митному оформлені товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000800/1 від 08.12.2023, а також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033679.

Так, в пункті 33 оспорюваного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а подані документи містять розбіжності, а саме: в пункті 3.2 контракту від 09.05.2023 №DP/05-2023-l за домовленістю сторін можливі З види оплати, а саме : передоплата банківським переказом на рахунок продавця, оплата по факту отримання товару та оплата товару на виплати. Проте в інвойсі відсутня інформація щодо певного виду оплати за оцінюваний товар; відповідно до поданого інвойсу від 04.12.2023 №04.12.23.5339-DIJ_PAK продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 від 26.08.2019.

У зв`язку з ненаданням декларантом позивача на пропозицію митного органу додаткових документів митним органом митну вартість товару було визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МКУ. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі цінової інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: 7800,00 євро за МД №UA209200/2023/046592 від 24.11.2023.

В подальшому товар було випущено у вільний обіг за МД 23UA205140102825U7 від 08.12.2023.

Вважаючи оспорювані рішення митного органу протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МКУ).

Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.3 ст.54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 11.02.2021 по справі №826/8228/16.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За змістом розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товарів митному органу Товариством було подано документи, що підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Тобто, позивач під час митного оформлення імпортованих товарів надав митному органу наявні у нього документи, що визначені ч.2 ст.53 МКУ.

Разом з тим, митний орган пропонував декларанту позивача протягом 10 календарних днів подати наступні документи, а саме : договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; декларацію країни відправлення; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару; декларацію країни відправлення.

Згідно ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі № 1.380.2019.001625.

Колегія суддів зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 по справі №804/6243/14, від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 по справі №380/842/20.

Верховний суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Частинами 4-5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегія суддів зазначає, що в оспорюваних рішеннях відсутнє обґрунтування того, яких саме документів не достатньо щоб перевірити правильність визначення митної вартості товару та які документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої позивачем інформації.

При цьому, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МКУ.

На думку колегії суддів, подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Суд першої інстанції вірно відхилив вимогу митного органу щодо надання договору з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки відсутність договірних відносин із третіми особами вже саме по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам.

При цьому, митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Також це стосується вимоги про надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Колегія суддів зазначає, що ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. Витребовуючи виписку з бухгалтерської документації, відповідач також не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити.

Щодо витребування митної декларації країни відправлення, то суд першої інстанції вірно зазначив, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МКУ не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження митного оформлення товару (вантажем) в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Декларантом до кожної митної декларації були надані рахунки-фактури (інвойси), за якими здійснювалась відповідна операція. Відтак, саме рахунки-фактури є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подані декларантом позивача документи підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Однак, незважаючи на надання всіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару, митний орган відмовив в митному оформленні товару і прийняв протиправні рішення про коригування митної вартості товару.

Також, колегія суддів вважає безпідставними твердження митного органу в рішеннях про коригування митної вартості про наявність розбіжностей щодо продавця товару, що містяться в інвойсі та в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, оскільки на митну вартість товару жодним чином не впливає та обставина, що згідно інвойсів продавцем товару (власником) є компанія DIJENU IN BOTTEGE BG LTD, а згідно відомостей свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів власниками транспортних засобів є інші особи, адже продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою.

На думку колегії суддів, продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту) зрозуміло, що продавцем є компанія DIJENU IN BOTTEGE BG LTD.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Крім того, продавець та власник товару згідно технічного паспорта не повинен бути однією і тією ж особою, оскільки в країнах ЄС відсутній обов`язок змінювати технічний паспорт транспортного засобу внаслідок продажу автомобіля.

Більше того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару. При цьому, питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Разом з тим, ідентифікація автомобіля здійснюється за номером кузову, тому вказані розбіжності у визначенні власника автомобіля у даному випадку не є визначальними, адже з усіх наданих документів чітко простежується, що позивач придбав автомобіль з відповідним номером кузова.

Таким чином, Волинською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного транспортного засобу враховуючи те, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм МКУ не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу.

Щодо посилання відповідача на відсутність в інвойсі умов оплати, то як зазначив суд першої інстанції, пунктом 3.2 контракту №DP/05-2023-l від 09.05.2023 дійсно передбачено, що за погодженням сторін можливі такі види оплати, а саме : предоплата за товар банківським переказом на рахунок продавця; оплата за фактом після отримання товару банківським переказом на рахунок продавця; оплата товару на виплати.

Разом з тим, контрактом не передбачено, що умови оплати повинні визначатися в інвойсах, як і не передбачено в якій формі сторони погоджують умови оплати. У той же час, сторонами було домовлено про проведення оплати за фактом після отримання товару. Відтак, на момент митного оформлення у декларанта не було документів про оплату товару, оскільки така ще не була проведена.

Більше того, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що інвойс складається продавцем товару, а не позивачем, а тому останній не може впливати на зміст даного документу, а тому й не може нести відповідальність у вигляді сплати додаткових митних платежів, у зв`язку з відсутністю в інвойсі певної інформації.

Разом тим, колегія суддів враховує, що станом на дату подання до суду позову, оплата повністю проведена, що підтверджується платіжними інструкціями №3 від 05.12.2023, №19 від 11.12.2023. Крім того, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

У зв`язку з вищевказаним, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між даними відомостями не можуть бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 по справі №803/3649/15.

Більше того, ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.04.2018 по справі №809/322/17.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути.

Колегія суддів зазначає, що вимога митного органу про надання додаткових документів, перелік яких визначено у ч.3 ст.53 МКУ та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно ч.2 ст.53 МКУ документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про всі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

Колегія зазначає, що надані позивачем для підтвердження заявленої митної вартостіразом із митними деклараціями та додатково на вимогу митного органу документи є достатніми та вони підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

На переконання колегії суддів, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення та додатково наданими документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та інших витрат покупця, ознаки підробки.

У даній справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження митного оформлення товару (вантажем) в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З огляду на документальне підтвердження вартості придбання оцінюваного товару, колегія суддів критично оцінює дії відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки ним не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати.

Відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність однієї лише вказівки митного органу на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Між тим, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно вимог МКУ.

При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (див.постанова Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22).

Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності оспорюваних рішень.

Також, колегією суддів не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вірно врахував складність справи, яку було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката та дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року по справі №140/5797/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук