Постанова

від 12.02.2025 по справі 380/4301/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4301/24 пров. № А/857/30584/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року (судді Крутько О.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 11 год. 13 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 21.10.2024) у справі №380/4301/24 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства «Річойл» про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Річойл» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося в суд з позовом до Приватного підприємства «Річойл» про стягнення податкового боргу.

ПП «Річойл» подало зустрічний позов у якому заявило позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 24605/13-01-07-10 від 07.11.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року зустрічний позов Приватного підприємства «Річойл» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 24605/13-01-07-10 від 07.11.2023. Відмовлено повністю у задоволенні первісного позову Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Приватного підприємства «Річойл» про стягнення податкового боргу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства «Річойл», а позов Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення податкового боргу задовольнити. Вказує серед іншого, що сертифікат від 23.05.2023 № 6500-23-2488 (вих. № 27.01-01/12-86) про форс-мажорні обставини стосується поставки на загальну суму 37639,20 дол. США, вже здійсненої ПП «РІЧОЙЛ» на користь нерезидента на підставі митної декларації від 30.07.2021 № UA508040/2021/005641 по зазначеному експортному договору від 22.04.2021 № 22/04/21-442, оскільки в ньому чітко написано, що такий виданий до умов Кредит Нота № 1 від 30.12.2021 року. Згідно узгодженої Сторонами специфікації від 09.06.2021 № 22/04/21-442-01 (додаток №1 до зовнішньоекономічного договору на поставку товару від 22.04.2021№ 22/04/21-442), загальна кількість продукції, що поставляється (олія рослинна, сира, рідка, для харчування людей, в скляних пляшках: TM Luciani 100% - олія соняшника першого віджиму 500 мл (460 гр) / TM Luciani 100%, УКТ ЗЕД; олія з насіння льону 500 мл (460 гр) / TM Luciani 100%, УКТ ЗЕД 1515110000; олія з насіння гірчиці 500 мл (460 гр) / TM Luciani 100% , УКТ ЗЕД 1514919000; олія з насіння коноплі 500 мл (460 гр) / TM Luciani 100%, УКТ ЗЕД 1515905900; олія з насіння кунжуту 500 мл (460 гр) / TM Luciani 100%, УКТ ЗЕД 1515501900) складає 10560 пляшок загальною вартістю 37639,20 дол.США. Умови поставки, узгоджені в даній специфікації - FCA (Україна, Херсонська область, Олешківський район, с.Саги, вул.Молодіжна, будинок 20). Згідно міжнародних комерційних умов - Правил ІНКОТЕРМС 2010, термін FCA (франко перевізник) - означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному Покупцем перевізнику до названого місця. Таким чином, з вантажовідправника знімається відповідальність у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому Покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу Покупець несе самостійною. Ризики за товар переходять від Продавця до Покупця після розміщення вантажу в транспорті, що належить Перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження на транспорт Перевізника. Отже, зобов`язання Продавця (ПП "РІЧОЙЛ") при умовах поставки: FCA (Україна, Херсонська область, Олешківський район, с.Саги, вул.Молодіжна, будинок 20) наступні: передати товар та інвойс перевізнику, сплатити за митне оформлення товару на експорт, нести відповідальність за вантаж до передачі його перевізнику в с.Саги, вул. Молодіжна, будинок 20, Херсонська область, Олешківський район, Україна. Обов`язки Покупця в даній ситуації полягають в наступному: оплатити повну вартість вантажу; прийняти вантаж; завантажити товар на транспорт перевізника й оплатити доставку; вивантажити та доставити товар вантаж на місце призначення. Однак, в ході проведення перевірки документів про невідповідність кількісних та/або якісних характеристик товару умовам зовнішньоекономічного договору від 22.04.2021№ 22/04/21-442, підтверджених Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті або іншого органу, уповноваженого розглядати спори або засвідчувати невідповідність умовам договору - на суму неякісних товарів - 11291,76 дол. США згідно Кредит-ноти № 1 від 05.07.2022 (додаток до акту перевірки) до експортного договору від 22.04.2021 № 22/04/21-442, ПП "РІЧОЙЛ" до перевірки не надано. Таким чином, вищезазначена Кредит-нота № 1 від 05.07.2022 не є документом уповноваженого органу, відповідно не дотримано вимоги п.12 розділу ІІІ Постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» із змінами та доповненнями в частині зменшення вартості товару в сумі 11291,76 дол. США, експортованого ПП "РІЧОЙЛ" на користь нерезидента GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC (США). ПП «Річойл» не надано документів, що підтверджують звернення до судових органів про стягнення з нерезидента заборгованості за Договором.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представники Головного управління ДПС у Львівській області Підгайний О.І., Мерза Д.С. апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі, просили рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства «Річойл», а позов Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення податкового боргу задовольнити.

Представник Приватного підприємства «Річойл» Ємельянова А.М. проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Річойл» (ЄДРПОУ 38667335) з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортних зовнішньоекономічних контрактах; від 22.04.2021 № 22/04/21-442, дата здійснення експортної операції 30.07.2021, від 04.10.2019 № 2019/05, дата здійснення експортної операції 11.02.2022, за результатами якої складено акт від 10.10.2023 № 25167/13-01-07-10/38667335.

Перевіркою встановлено порушення вимог частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» по експортному договору від 22.04.2021 № 22/04/21-442, укладеному з фірмою-нерезидентом GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC, відповідно до отриманої інформації Національного банку України, надісланої листами ДПС України 05.09.2022 № 10109/7/99-00-07-05-02-07.

Згідно акту за результатами перевірки інформації ДПС України від 05.09.2022 № 10109/7/99-00-07-05-02-07 про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів та товарів по ПП «РІЧОЙЛ» станом на 01.08.2022, яка була надана уповноваженим банком АТ «СЕНС БАНК» (ПАТ «АЛЬФА-БАНК») (МФО 300346) до НБУ, згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою Постановою правління НБУ від 02.01.2019 №7, по експортному договору від 22.04.2021 № 22/04/21-442, укладеному з фірмою-нерезидентом GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC (США), встановлено порушення вимог частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та п.21 розділу ІІ Постанови №5 в частині порушення граничних строків розрахунків по експортних операціях.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2023 № 24605/13-01-07-10, згідно якого Приватному підприємству «Річойл» нараховано пеню за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 412923,85 грн.

У зв`язку з несплатою суми пені згідно податкового повідомлення-рішення від 07.11.2023 № 24605/13-01-07-10 Головне управління ДПС у Львівській області звернулась до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу.

Не погоджуючись із прийнятими Головним управлінням ДПС у Львівській області податковим повідомленням-рішенням від 07.11.2023 № 24605/13-01-07-10, Приватне підприємство «Річойл» подало зустрічний позов.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень

Статтею 5 Посадкового кодексу України (далі - ПК України) унормовано, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Підпунктами 20.1.4, 20.1.19, 20.1.34 п.20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до норм статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Слід також зазначити, що відповідно до пунктів 112.1, 112.2 та 112.7 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що пунктом 112.8. статті 112 ПК України визначано обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Такими обставинами, відповідно до підпункту 112.8.9. пункту 112.8 статті 112 ПК України, зокрема є: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.04.1991 №959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон №959-ХІІ) господарська діяльність будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2473-VIII: валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей; Валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства. резиденти: а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

Частиною 1 статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Стаття 11 Закону №2473-VIII, визначає, що валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Валютний нагляд здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Приписами статті 13 Закону №2473-VIII, унормовано, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Частиною 8 статті 13 Закону №2473-VIII, визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679-XIV визначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

У той же час, пунктом 14-2 постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Закон України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», серед усього іншого, повністю змінив правовий підхід до розуміння «пені» та її ролі в системі фінансової відповідальності платників податків.

Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ, крім іншого, внесено зміни до підпунктів 14.1.39, 14.1.162 пункту 14.1 статті 14, статті 111 ПК України відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України від 16.01.2020 № 466-ІХ вказані зміни набули чинності з 01.01.2021.

Підпункт 14.1.39 ПК України визначає, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпункт 14.1.162 ПК України, передбачає, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (до 01.01.2021, підпункт 14.1.162 визначав, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки).

Абзац 2 пункту 111.2 статті 111 ПК України, визначає, що фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

В останньому випадку «пеня» стала різновидом фінансової відповідальності, за порушення інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Звертаємо увагу на тому, що до 01.01.2021 (до набрання чинності Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ) дана норма була відсутня в ПК України.

За правилами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Із аналізу наведених норм видно, що пеня, є формою фінансовою відповідальності платника податків за порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюють контролюючі органи. Крім того, пеня є грошовим зобов`язанням платника податків, яке визначається (нараховується) контролюючим органом у випадку встановлення порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюють контролюючі органи і застосовується в порядку, який передбачений для податкових повідомлень-рішень.

Отже, пеня, як форма фінансової відповідальності платника податків (резидента) за порушення валютного законодавства нараховується у розмірі, що передбачений Законом України «Про валюту і валютні операції», а застосовується в порядку, що визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до вимог статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997 торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні скаржник, який посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Як вбачається із вищенаведеного, обмежувальні/забороняючі заходи, військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану підпадають під визначення форс-мажорних обставин.

Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 року у справі № 817/139/18 виснував, що доказами форс-мажорних обставин є будь-які докази за умови їх належності та допустимості, проте у відносинах щодо дотримання валютного законодавства єдиним доказом настання форс-мажору (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з статтею 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Стаття 617 Цивільного кодексу України містить підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Крім того, у частині 1 статті 617 Цивільного кодексу України зазначено, що не є випадком непереборної сили, зокрема, не є випадком недотримання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, суб`єкти господарювання можуть посилатися на обставини в якості форс-мажору тільки за реальної наявності таких обставин. Тобто при виникненні спірних ситуацій необхідно довести, що саме за наявності форс-мажорних обставин вони не змогли виконати свої договірні зобов`язання та у них не було об`єктивної можливості їх виконати, як би вони не намагалися це зробити.

Суд встановив на підставі матеріалів справи, що між ПП «РІЧОЙЛ» (Постачальник) в особі генерального директора Моха Руслана Романовича та нерезидентом GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC (Покупець, США), в особі Victor Ivanov, 22.04.2021 укладено зовнішньоекономічний договір на поставку товару № 22/04/21-442.

На виконання умов зовнішньоекономічного експортного договору від 22.04.2021 № 22/04/21-442, нерезидентом GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC (США), 06.07.2021 здійснено передоплату в сумі 13173,72 дол. США на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК» (ПАТ «АЛЬФА-БАНК») (МФО 300346).

ПП «РІЧОЙЛ» в межах виконання зовнішньоекономічного договору від 22.04.2021 № 22/04/21-44230.07.2021 здійснено експорт товару (олія рослинна, сира, рідка, для харчування людей, в скляних пляшках: TM Luciani 100% - олія соняшника першого віджиму 500 мл (460 гр) / TM Luciani 100%, УКТ ЗЕД; олія з насіння льону 500 мл (460 гр) / TM Luciani 100%, УКТ ЗЕД 1515110000; олiя з насiння гiрчицi 500 мл (460 гр) / TM Luciani 100% , УКТ ЗЕД 1514919000; олія з насіння коноплі 500 мл (460 гр) / TM Luciani 100%, УКТ ЗЕД 1515905900; олія з насіння кунжуту 500 мл (460 гр)/TM Luciani 100%, УКТ ЗЕД 1515501900)) на користь нерезидента GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC (США) на загальну суму 37639,20 дол.США згідно митної декларації від 30.07.2021 № UA508040/2021/005641 на умовах поставки FCA UA с. Саги.

Валютна виручка від нерезидента GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC (США) по експортному договору від 22.04.2021 № 22/04/21-442 надійшла на валютний рахунок ПП «РІЧОЙЛ», відкритий в АТ «ПІРЕУС БАНК» (МФО 300658), 07.04.2022 на загальну суму 13173,72 дол. США з дотримання законодавчо встановлених строків розрахунків.

Згідно листа-повідомлення від нерезидента GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC щодо надання знижки на поставлену продукцію неналежній якості (пошкоджені етикетки) та Кредит-ноти №1 від 05.07.2022 до експортного договору від 22.04.2021 №22/04/21-442, ПП «Річойл» надано знижку в сумі 11291,76 дол. США по цьому контракту на користь нерезидента GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC по причині поставки товару з пошкодженими етикетками.

ПП «Річойл» зобов`язалось здійснити поставку в рамках цього договору на суму знижки до 30.03.2022.

Згідно Сертифікату Херсонської торгово-промислової палати №6500-23-2488 (вих. №27.01-01/12-86) від 23.05.2023 засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, тимчасову окупацію, оточення (блокування), ведення бойових дій на території Олешківської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області, захоплення підприємства ПП «Річойл», що стало підставою унеможливлення роботи підприємства та стало причиною неможливості поставити у власність Покупця товар, відповідно до умов Кредит Ноти №1 від 30.12.2021 за зовнішньоекономічним контрактом на поставку №22/04/21-442 від 22.04.2021, який укладено між ТОВ «Річойл» та GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при виконанні ПП «Річойл» контракту №22/04/21-442 від 22.04.2021 відбулись істотні зміни обставин через поставку партії товару неналежної якості (знищена етикетка на пляшках) внаслідок чого сторони вирішили змінити ціну товару шляхом надання знижки на товар, який мав бути поставлений до 30.03.2022, однак не був поставлений у зв`язку з форс-мажорними обставинами, відповідна зміна ціни поставленого товару, який був неналежної якості, відбулась шляхом надання дисконту на 30% (в сумі 11 291, 76 дол. США) на партію товару, який мав бути поставлений на підставі цього ж контракту до 30.03.2022, також зміна ціни товару відбулась за згодою сторін, валютна виручка в розмірі 11 291, 76 дол. США за експортовані товари компанією GRANTE FOODS INTERNATIONAL LLC на користь ПП «Річойл» до сплати не підлягала, а як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка. Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що Головним управлінням ДПС у Львівській області не доведено наявності підстав для застосування штрафних санкцій у формі пені до ПП «Річойл» за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, тому податкове повідомлення-рішення № 24605/13-01-07-10 від 07.11.2023 правильно визнано протиправним та скасовано, а зустрічний позов задоволено, відповідно оскільки позовні вимоги за первісним позовом про стягнення податкового боргу ґрунтуються на визначенні такого відповідно до податкового повідомлення-рішення №24605/13-01-07-10 від 07.11.2023, неправомірність якого встановлена в ході розгляду цієї справи, то позовні вимоги за первісним позовом до задоволення не підлягають, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та його рішення, яке є законним та обґрунтованим.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №380/4301/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено і підписано 24.02.2025