Ухвала

від 25.02.2025 по справі 320/2138/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2025 року

Київ

справа № 320/2138/24

адміністративне провадження № К/990/5282/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 320/2138/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛНА 4444» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

10.02.2025 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник), подана безпосередньо до суду і залишена в «Скрині» 10.02.2025.

Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 19.12.2024 залишив без руху, надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору, документи на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, а наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень було недостатнім для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Верховний Суд звернув увагу, що у поданій касаційній скарзі на її початку міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а в подальшому викладено позицію ГУ ДПС у спірних правовідносинах. Зі змісту доводів касаційної скарги неможливо було з`ясувати, яку саме норму матеріального права суди застосували неправильно, висновку щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом. Крім того, суд зазначив, що доводи касаційної скарги не містять взаємозв`язку із висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Звернув увагу Верховний Суд і на те, що суди під час вирішення справи врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2023 у справі № 640/23582/21. Обґрунтування незастосовності цих висновків Верховного Суду касаційна скарга не містила, що дало суду підстави вважати формальним посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Ухвалою від 09.01.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув з підстав не усунення недоліків касаційної скарги.

Вдруге подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 23.01.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив, що загальне посилання на початку касаційної скарги на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України без подальшого його обґрунтування, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень. Суд повторно зауважив, що під час вирішення справи, суди врахували висновки Верховного Суду, однак, обґрунтування неможливості або помилковості їх застосування касаційна скарга так і не містила. Суд повторно роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередніх касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими. Скаржник лише на початку касаційної скарги змінив посилання з пункту 3 на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. В іншій частині касаційна скарга змін не зазнала.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Однак, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить. У касаційній скарзі відсутні посилання на відповідну постанову Верховного Суду, висновок, який у ній міститься, та щодо застосування якої саме норми права він стосується.

Натомість викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України, Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 .

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 320/2138/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛНА 4444» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон