Ухвала

від 24.02.2025 по справі 400/5306/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

24 лютого 2025 року

м. Київ

справа №400/5306/24

адміністративне провадження №К/990/4407/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року

у справі №400/5306/24

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України

до Миколаївської міської ради,

треті особи: Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслувальних видів спорту, Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка,

про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України звернувся до адміністративного суду з позовом до Миколаївської міської ради, треті особи - Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслувальних видів спорту, Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення міськради від 28 липня 2022 року №13/10 про перейменування Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з академічного веслування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Миколаївська міська рада 04 лютого 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі Миколаївська міська рада зазначає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи неправильно застосовані положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), частини другої статті 6 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22 червня 2000 року №1841-III (далі - Закон №1841-III), частин другої і четвертої статті 55 Закону України "Про освіту" від 05 вересня 2017 року №2145-VIII (далі - Закон №2145-VIII), статті 48 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" від 24 грудня 1993 року №3808-XII (далі - Закон №3808-XII), пункту 4 частини першої статті 238, частини першої статті 240 КАС України, частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), порушені положення частини третьої і четвертої статті 53, 55, частини восьмої статті 79, 122, 161, 171, та не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 та від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 листопада 2019 року по справі №640/5563/19, від 09 грудня 2019 року у справі №821/921/17, від 17 вересня 2021 року у справі №420/473/20, від 04 серпня 2022 року справі №160/5247/20, від 23 серпня 2022 року у справі №380/7024/22, від 21 вересня 2023 року у справі №380/7550/22, від 30 січня 2024 року у справі №420/10218/22, від 29 травня 2024 року у справі №456/148/22, що, на думку скаржника, призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Скаржник не погоджується висновком суду апеляційної інстанції про те, що Миколаївська міська рада порушила встановлений законом порядок реорганізації Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з академічного веслування, оскільки нею не дотримано обов`язкової процедури прийняття відповідного рішення в частині отримання згоди уповноваженого органу на скорочення мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл та відкриття у Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з академічного веслування відділення з певного виду, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення відповідача №13/10.

Так, у касаційній скарзі Миколаївська міська рада зазначає, що у даній справі відсутні підстави, які перешкоджають захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого законодавством віднесено порушене питання, тобто Міністерством молоді та спорту України. При цьому, Міністерство молоді та спорту України не позбавлене можливості самостійно звернутися до суду з відповідною позовною заявою, надавши при цьому докази сплати судового збору чи докази в підтвердження неможливості вчинення вказаної дії.

У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, серед іншого зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, скаржник вважає, що у даних правовідносинах суду апеляційної інстанції слід було застосувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 серпня 2022 року у справі №160/5247/20, у якому зазначено, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави.

Також відповідач вважає, що у даному позові не доведено необхідності звернення прокурора в інтересах держави, оскільки в межах цих спірних правовідносин, правом на звернення до суду для захисту прав дітей наділені батьки (чи особи, які їх замінюють). Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі №821/921/17.

Миколаївська міська рада доводить, що прокурором пропущено процесуальний строк для звернення до суду, оскільки до адміністративного суду заступник Генерального прокурора з даним позовом звернувся лише у червні 2024 року, тобто майже через 2 роки з дати прийняття та публікації оскаржуваного рішення у відкритому доступі. При цьому відповідач не вбачає правових підстав для врахування судом в якості поважних причин пропуску строку помилкове звернення прокурора з даним позовом до господарського суду (справа №915/93/23).

Водночас, Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2023 року у справі №380/7550/22 дійшов висновку, що про порушення інтересів держави позивач (прокурор) мав дізнатися з дня ухвалення оскаржуваного рішення. При цьому, суд відхилив посилання на звернення прокурора, мотивуючи це тим, що повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Дата отримання прокурором відповіді на його звернення не змінюють моменту, з якого прокурор повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а лише свідчать про час, коли він почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права, і ці події не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах. Аналогічна позиція сформована Верховним Судом у постанові від 23 серпня 2022 року у справі №380/7024/22.

У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 06 травня 2024 року закрив провадження у справі №915/93/23, роз`яснивши, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. При цьому, прокурор не вживав заходів щодо оскарження ухвали господарського суду Миколаївської області від 06 травня 2024 року у справі №915/93/23, а відтак вказана ухвала набрала законної сили. Водночас частина друга статті 231 ГПК України передбачає спеціальний порядок передачі справи за належною юрисдикцією у випадку закриття провадження у справі в разі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Проте, вказаним спеціальним порядком позивач не скористався.

З системного аналізу положень пункту 4 частини першої статті 238 КАС України вбачається, що повторне звернення до суду не допускається за одночасної наявності наступних умов - наявність ухвали про закриття провадження з аналогічного спору, тобто між тими самими сторонами; про той самий предмет; з тих самих підстав в цьому або іншому суді.

Отже, на думку скаржника, наявність всіх вищевказаних ознак тотожності спорів тягне за собою наслідки у вигляді не можливості повторного звернення до суду із спору, та відповідно, закриття провадження у даній справі. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року по справі №640/5563/19, зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Крім того, відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції, всупереч положенню частини восьмої статті 79 КАС України, прийняті письмові докази Міністерства молоді та спорту України, які не повинні були бути прийнятими.

Відповідач також вважає, що рішення Миколаївської міської ради від 28 липня 2022 року №13/10 як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, так як його скасування не може привести до відновлення порушеного права, отже підстави для скасування оскаржуваного рішення були відсутні.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 та від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19).

Водночас, скаржник доводить непідтвердження представником Міністерства молоді та спорту України належними і допустимими доказами своїх повноважень в розумінні статті 55 КАС України, що на його думку, залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Крім того, касаційна скарга містить мотиви про те, що порушення Миколаївської міською радою процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом, а тому в даному випадку погодження чи непогодження відкриття відповідного відділення з Міністерством молоді та спорту України за умови відповідності Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з академічного веслування встановленим критеріям є суто формальним та не впливає на його правильність та законність, а відтак не може слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення.

Оскаржуваним рішенням Миколаївської міської ради існуюча мережа комунальних закладів фізичної культури і спорту скорочена не була, відбулося лише перейменування спортивної школи та відкриття у її складі нового відділення.

У касаційній скарзі Миколаївська міська рада просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року і залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року.

Проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, з метою перевірки застосування положень статті 23 Закону №1697-VII, частини другої статті 6 Закону №1841-III, частин другої і четвертої статті 55 Закону №2145-VIII, статті 48 Закону №3808-XII, порушені положення частини третьої і четвертої статті 53, 55, частини восьмої статті 79, 122, 161, 171, пункту 4 частини першої статті 238, частини першої статті 240 КАС України, частини другої статті 231 ГПК України та перевірки необхідності врахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 та від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 листопада 2019 року по справі №640/5563/19, від 09 грудня 2019 року у справі №821/921/17, від 17 вересня 2021 року у справі №420/473/20, від 04 серпня 2022 року справі №160/5247/20, від 23 серпня 2022 року у справі №380/7024/22, від 21 вересня 2023 року у справі №380/7550/22, від 30 січня 2024 року у справі №420/10218/22, від 29 травня 2024 року у справі №456/148/22.

Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Враховуючи наявність електронних кабінетів у інших учасників справи, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд вважає за необхідне рекомендувати Спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з веслувальних видів спорту (код ЄДРПОУ 22440811) та Спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка (код ЄДРПОУ 38649881) зареєструвати електронні кабінети у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.

Крім того, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення дії постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №400/5306/24, яке буде розглянуто судом у порядку підготовки справи до касаційного розгляду відповідно до статті 340 КАС України.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Миколаївської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №400/5306/24 за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України до Миколаївської міської ради, треті особи - Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслувальних видів спорту, Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Витребувати з Миколаївського окружного адміністративного суду справу №400/5306/24.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення дії постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №400/5306/24.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Кравчук

В.М. Шарапа