Ухвала

від 25.02.2025 по справі 320/14518/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа №320/14518/23

адміністративне провадження № К/990/2748/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року

у справі №320/14518/23

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерства фінансів України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 в частині не внесення майора зазначеної військової частини ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сімей під час дії воєнного стану", за період часу з 24 лютого 2022 року по 12 липня 2022 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сімей під час дії воєнного стану", за період часу з 24 лютого 2022 року по 12 липня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року вперше подану Військовою частиною НОМЕР_1 у вересня 2024 року апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 21 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 листопада 2024 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статей 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що апелянтом пропущено встановлений частини 1 статті 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а заява про його поновлення визнана необґрунтованою, в апеляційній скарзі відсутні відомості про третю особу, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих матеріалів третій особі з урахуванням положень статті 44 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерства фінансів України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів та надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

Так, скаржнику роз`яснено, зокрема, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 30 січня 2025 року отримана скаржником - 31 січня 2025 року о 07:09.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 30 січня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 31 січня 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 10 лютого 2025 року.

Так, залишаючи касаційну скаргу без руху суд встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 12 грудня 2024 року Шостим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 13 січня 2025 року, а скаргу подано 21 січня 2025 року.

В той же час, скаржник заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та зазначає, що поважною причиною пропуску строку є введення воєнного стану на території України та задання, які були покладені на відповідача щодо матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України.

Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними.

Станом на час прийняття вказаної ухвали жодних заяв, клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами поважності причин пропуску такого строку, до Суду не надходило.

Таким чином вимоги ухвали Верховного Суду від 30 січня 2025 року про залишення без руху скаржник не виконав.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №320/14518/23.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк