Ухвала

від 17.02.2025 по справі 333/57/22

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 333/57/22

Провадження № 1-в/191/114/25

У Х В А Л А

іменем України

17 лютого 2025 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення вироку стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX,

ВСТАНОВИВ:

До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення вироку стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX.

Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їх участі.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.

Суд, з урахуванням думки прокурора, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «СВК (№94)» за вироком Комунарівського районного суду м.Запоріжжя від 10.11.2023, яким його засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.4 ст.185 КК України -до 5 років позбавлення волі, за ст. 395 КК України -до 6 місяців арешту. На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання рахується з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме з 04.07.2022. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

Вирок набрав законної сили 12.12.2023.

Відповідно до змісту зазначеного вироку ОСОБА_4 вчинив наступні кримінальні правопорушення:

-31.08.2021- передбачене ст..395 КК України, тобто порушення правил адміністративного нагляду;

-20.10.2021, 22.10.2021, 02.12.2021, 17.12.2021 -передбачені ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чудового майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, завдавши потерпілим матеріальну шкоду у розмірі 966,95 грн., 19360,00 грн., 5488,90 грн., 3148,00 грн. відповідно;

-27.02.2022, 14.04.2022, 05.05.2022, 18.06.2022 -передбачені ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чудового майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану, завдавши потерпілим матеріальну шкоду у розмірі 16171,08 грн., 26397,11 грн., 2500,00 грн., 2144,18 грн. відповідно.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання покарань.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-IX), який набув чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) Закон № 3886-IХ, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважались кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені цим законом мають зворотну силу в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та п.п 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України.

Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Приписами підпункту 169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV Податкового кодексу України розмір податкової соціальної пільги визначений у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2021 встановлений на рівні 2270,00 грн.

Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2021 році становив 1135,00 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2021 складали 2270,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2022 встановлений на рівні 2481,00 грн.

Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2022 році становив 1240,50 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2022 складали 2481,00 грн.

Отже, вартість майна, яким заволодів ОСОБА_4 за епізодом за ч.3 ст.185 КК України від 20.10.2021 із заподіянням потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 966,95 грн., була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, суд вважає, за необхідне звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 185 КК України за вказаним епізодом, як таким, що не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.

При цьому, враховуючи, що за іншими епізодами ч.3 ст. 185 КК України, а саме 22.10.2021 із заподіянням потерпілому ТОВ «Вигідна покупка» матеріальної шкоди на суму 19360,00 грн., 02.12.2021 із заподіянням потерпілому ТОВ «Фармація Запоріжчини» матеріальної шкоди на суму 5488,90 грн., 17.12.2021 із заподіянням потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 3148,00 грн., а також за епізодами ч.4 ст. 185 КК України від 27.02.2022 із заподіянням потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 16171,08 грн., від 02.12.2021 із заподіянням потерпілому ТОВ «Фармація Запоріжчини» матеріальної шкоди на суму 5488,90 грн., від 17.12.2021 із заподіянням потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 3148,00 грн., від 14.04.2022 із заподіянням потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 26397,11 грн., від 05.05.2022 із заподіянням Запорізькій дитячій музичній шкоді №8 матеріальної шкоди на суму 2500,00 грн. та від 18.06.2022 із заподіянням АТ «Ощадбанк» матеріальної шкоди на суму 21449,18 грн., сума майна, яким заволодів ОСОБА_4 становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому кримінальна караність діянь ОСОБА_4 за ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України в повному обсязі не усунена.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 року у справі № 567/507/23.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що хоча за одним з епізодів за ч.3 ст.185 КК України за вироком Комунарівського районного суду м.Запоріжжя від 10.11.2023 караність діяння ОСОБА_4 усунена Законом України № 3886-IX, однак інші його епізоди за ч.3 ст.185 КК України, а також діяння, передбачені ч.4 ст.185 та ст.395 КК України не підпадають під дію вищевказаного закону, тому клопотання підлягає частковому задоволенню, а призначені за вироком вид та міра покарання залишаються без змін..

Керуючись ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, Законом України № 3886-IX від 18.07.2024, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

На підставі ч.2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Комунарівського районного суду м.Запоріжжя від 10.11.2023 за ч.3 ст.185 КК України, в частині його засудження за епізодом від 20.10.2021, яким потерпілій ОСОБА_5 заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 966,95 грн., у зв`язку із усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим вироком Комунарівського районного суду м.Запоріжжя від 10.11.2023 за ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ст..395, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання рахувати з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - з 04.07.2022.

Копію ухвали направити до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» для відома.

Ухвалу можебути оскарженодо Дніпровськогоапеляційного судучерез Синельниківськийміськрайонний судупротягом семидіб здня їїоголошення.

Суддя ОСОБА_1