Постанова

від 10.02.2025 по справі 925/702/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Справа№ 925/702/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - Бабіч Т.Г.,

від відповідача - Мовчанюк М.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Дон Івко і С" на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2024 у справі №925/702/24 (суддя Зарічанська З.В.) за позовом Приватного підприємства "Дон Івко і С" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" про стягнення 940 212 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

03.06.2024 за допомогою системи "Електронний суд" до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Дон Івко і С" (далі - ПП "Дон Івко і С") з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" (далі - ТОВ "Шпола-Продукт") 940 212 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за Договором про надання послуг № 01/04 від 12.04.2022 в частині неповернення зерна пшениці, переданого йому на зберігання, чим порушив вимоги ст. 949 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 24.06.2024 господарський суд відкрив провадження у справі №925/702/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 18.07.2024 о 12:00. Встановив відповідачу строк до 12.07.2024 включно для надання суду відповідей на письмове опитування позивача в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у формі заяви свідка (ст. 88 ГПК України). Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

11.07.2024 відповідач подав заяву, в якій на виконання ухвали суду від 24.06.2024 надав відповіді на питання позивача.

15.07.2024 відповідач подав клопотання про витребування доказів.

17.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 18.07.2024 господарський суд продовжив ТОВ "Шпола-Продукт" строк для подання відзиву до дати його фактичного подання 17.07.2024. Клопотання ТОВ "Шпола-Продукт" про витребування доказів задовольнив та зобов`язав ПП "Дон Івко і С" до 15.08.2024 (до підготовчого судового засідання) надати оригінали таких документів: договір про надання послуг № 01/04 від 12.04.2022; акт приймання-передачі від 13.04.2022; ТТН № 20220412/1 від 12.04.2022; ТТН № 20220412/2 від 12.04.2022; ТТН № 20220412/3 від 12.04.2022; ТТН №20220412/4 від 12.04.2022; ТТН №20220412/7 від 12.04.2022; ТТН №20220412/8 від 12.04.2022; усі свідоцтва про право власності на транспортні засоби, що нібито перевозили пшеницю на склад відповідача, копії яких було надано через підсистему Електронний суд ЄСІТС. Підготовче засідання у справі № 925/702/24 призначив на 15.08.2024 о 12:00.

22.07.2024 позивач подав відповідь на відзив.

26.07.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

12.08.2024 відповідач подав клопотання з вимогою поновити строк подання доказів та долучити додані до клопотання докази до матеріалів справи.

13.08.2024 позивач подав заяву про виклик свідків.

13.08.2024 на виконання ухвали суду від 18.07.2024 позивач повідомив, що оригінали Договору зберігання та акту приймання-передачі будуть надані суду до 15.08.2024, а щодо надання оригіналів свідоцтв про право власності на транспортні засоби, копії яких долучені до позовної заяви, позивач повідомив, що як не власник таких транспортних засобів, об`єктивно не може надати суду оригінали реєстраційних документів.

14.08.2024 на виконання ухвали суду від 18.07.2024 позивач надав оригінали витребуваних документів.

14.08.2024 відповідач подав заперечення на заяву "про виконання ухвали суду" та заперечення на заяву про виклик свідка.

15.08.2024 ухвалами занесеними до протоколу судового засідання господарський суд:

- встановив додатковий строк для подання доказів відповідачем до 12.08.2024;

- на підставі ст. 88-89 ГПК України відмовив в задоволенні клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- на підставі ст. 89 ГПК України відмовив в задоволенні клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

- на підставі ч. 7 ст. 80 ГПК України встановив додатковий строк для подання позивачем доказів, долучених до заяви про виконання ухвали суду;

- на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 29.08.2024 о 14:00.

28.08.2024 відповідач подав клопотання з вимогами: 1. визнати письмові докази, подані в електронній формі позивачем (докази телефонних розмов на електронному носієві) у справі № 925/702/24 недопустимими; 2. визнати письмові докази, подані в електронній формі позивачем (усі свідоцтва про право власності на транспортні засоби, що надані позивачем) у справі № 925/702/24 недопустимими.

28.08.2024 позивач подав заяву про забезпечення позову.

29.08.2024 відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання 29.08.2024 господарський суд залишив першу частину клопотання відповідача про визнання доказів недопустимими без розгляду, щодо другої частини клопотання - суд відклав її розгляд.

У судовому засіданні 29.08.2024 представниця позивача оголосила клопотання про оголошення перерви для надання позиції або заперечень щодо клопотання відповідача про призначення експертизи.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 29.08.2024 господарський суд задовольнив усне клопотання представниці позивача та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 02.09.2024 об 11:00.

29.08.2024 відповідач подав заперечення на заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 30.08.2024 господарський суд у задоволенні заяви ПП "Дон Івко і С" про забезпечення позову відмовив.

02.09.2024 позивач подав заперечення на клопотання (заяву), в яких зазначає, зокрема, що відповідач слушно зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Позивач вважає, що обґрунтованим та законним буде призначення експертизи після дослідження інших доказів у справі та лише у випадку встановлення їх взаємної суперечливості. Позивач не має зауважень до експертної установи, запропонованої відповідачем, але вважає, що за даних обставин, у випадку задоволення клопотання відповідача, експертизу слід призначити державній установі, якою може бути Черкаський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України.

02.09.2024 відповідач подав доповнення до клопотання про призначення судової експертизи. В доповнення до клопотання відповідач, зокрема, зазначив, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення збитків, що нібито виникли у позивача у зв`язку з передачею відповідачу для складського зберігання зерна пшениці. Документи, що підтверджують передачу на зберігання: договір про надання послуг № 01/04 від 12.04.2022, акт приймання передачі від 13.04.2022, ТТН № 20220412/1 від 12.04.2022, ТТН № 20220412/2 від 12.04.2022, ТТН № 20220412/3 від 12.04.2022, ТТН №20220412/4 від 12.04.2022, ТТН №20220412/7 від 12.04.2022, ТТН №20220412/8 від 12.04.2022. На думку відповідача, зазначені документи вірогідніше всього підписані не у вказаний на них час, а могли бути підписані в інші роки (можливо навіть перед поданням позову) та, відповідно, підписані особою, яка не була на момент підписання вже керівником відповідача (Бирюк Л.В.) Отже, для позивача необхідним є доведення належними, допустимими, достатніми та вірогідними доказами, обставини передачі відповідачу в складське зберігання зерна саме 12.04.2022.

Ухвалою від 02.09.2024 господарський суд клопотання ТОВ "Шпола-Продукт" про призначення експертизи задовольнив та призначив у справі №925/702/24 судову експертизу, проведення якої доручив судовим експертам Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

05.09.2024 від ПП "Дон Івко і С" надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду, у якому містяться вимоги: поновити провадження у справі № 925/702/24 на стадії підготовчого провадження; залишити без розгляду позов ПП "Дон Івко І С" до ТОВ "Шпола-Продукт" про стягнення 940 212 грн; після набрання законної сили ухвалою суду про залишення позову без розгляду повернути позивачу оригінали письмових доказів: договір про надання послуг №01/04 від 12.04.2022; акт приймання-передачі від 13.04.2022; ТТН № 20220412/1 від 12.04.2022; ТТН № 20220412/2 від 12.04.2022; ТТН № 20220412/3 від 12.04.2022; ТТН №20220412/4 від 12.04.2022; ТТН №20220412/7 від 12.04.2022; ТТН №20220412/8 від 12.04.2022.

Ухвалою від 06.09.2024 господарський суд поновив провадження у справі №925/702/24, клопотання Приватного підприємства "Дон Івко і С" про залишення заяви без розгляду задовольнив. Ухвалив припинити проведення експертизи, призначеної ухвалою від 02.09.2024 у справі № 925/702/24. Позов Приватного підприємства "Дон Івко і С" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" про стягнення 940 212 грн залишив без розгляду.

09.09.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" - адвоката Мовчанюка М. М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення з вимогами долучити в якості доказів до матеріалів справи копії документів, наведених в додатку до даної заяви та стягнути з відповідача на користь позивача 100 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Дон Івко і С" (ідентифікаційний код 33244939, вулиця Дружби, будинок 8, квартира 2, село Бахмутське, Бахмутський р-н, Донецька обл., 84546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" (ідентифікаційний код 43687274, вулиця Івана Піддубного, будинок 10, м. Шпола, Шполянський р-н, Черкаська обл., 20602) 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; в решті заяви відмовити.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача, який заявив позов, після призначення судом експертизи, зник намір вирішувати спір по суті, який ним ініційовано. Своїми діями позивач змусив відповідача нести витрати на правничу допомогу, які останній самостійно не планував витрачати, укладати договір з адвокатом, яким було проведено роботу по представництву клієнта, в тому числі написання заяв по суті, клопотань, зокрема і клопотання про призначення експертизи, після призначення якої позивач заявив клопотання про залишення позову без розгляду.

Вказані дії місцевий господарський суд розцінив як необґрунтовані дії позивача у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України, що є достатньою підставою для компенсації витрат на правову допомогу відповідача за рахунок позивача.

При цьому, з огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд вказав, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 100 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, компенсація витрат у повному обсязі за рахунок позивача становитиме надмірний тягар для останнього.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення витрат відповідача на правову допомогу на позивача в розмірі 50 000 грн.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на безпідставність висновку суду щодо необґрунтованості дій позивача.

В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми витрат професійної правничої допомоги, з наступних підстав.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.

При цьому порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами статті 130 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 зробив такі висновки:

- правовий аналіз статтей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11.);

- при застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12.).

Також Верховний Суд у пункті 6.5. постанови від 06.03.2024 у справі №905/1840/21 сформував висновок, що відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Суд апеляційної інстанції враховує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Суд першої інстанції залишив позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України за заявою позивача.

Визначаючи чи є дії позивача необґрунтованими суд першої інстанції вірно встановив, що ПП "Дон Івко і С" звернувся із позовом, проте відповідач, стверджуючи про відсутність на підприємстві договору, копію якого подано позивачем, заявив клопотання про витребування оригіналу такого договору. Після подання такого оригіналу ТОВ "Шпола-Продукт" заявило клопотання про проведення судової експертизи, проти задоволення якого позивач заперечував. Суд задовольнив клопотання відповідача та призначив експертизу, водночас суд врахував думку позивача та направив матеріали для проведення експертизи до експертної установи, про яку заявив позивач. Через три дні після оголошення вступної та резолютивної частини ухвали про призначення експертизи ПП "Дон Івко і С" подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи викладене суд дійшов правильного висновку, що у позивача, який заявив позов, після призначення судом експертизи, зник намір вирішувати спір по суті, який ним ініційовано. Своїми діями позивач змусив відповідача нести витрати на правничу допомогу, які останній самостійно не планував витрачати, укладати договір з адвокатом, яким було проведено роботу по представництву клієнта, в тому числі написання заяв по суті, клопотань, зокрема і клопотання про призначення експертизи, після призначення якої позивач заявив клопотання про залишення позову без розгляду. Вказані дії місцевий господарський суд правомірно розцінив як необґрунтовані дії позивача у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України, що є достатньою підставою для компенсації витрат на правову допомогу відповідача за рахунок позивача.

Отже, суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи щодо непослідовності дій позивача у їх сукупності встановив і зазначив у судовому рішенні про необґрунтовані дії позивача і в чому вони полягали.

Таким чином, доводи скаржника про безпідставність висновку суду щодо необґрунтованості дій позивача не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду в частині присудженої до стягнення суми витрат професійної правничої допомоги, враховуючи наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 100 000 грн. заявник надав копії: Договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.07.2024, копію акту приймання передачі наданих юридичних послуг (правової допомоги) від 09.09.2024 на суму 100 000 грн.

За надання правової допомоги за цим Договором клієнт сплачує адвокату фіксований розмір гонорару в розмірі 100 000 грн. (п.4.1. Договору)

09.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальність "Шпола-Продукт" та адвокат Мовчанюк Максим Миколайович склали акт приймання-передачі наданих юридичних послуг (правової допомоги) про те, що відповідно до Договору про надання правової допомоги від 09.07.2024 адвокатом клієнту надані в повному обсязі наступні юридичні послуги (правова допомога): ознайомлення з матеріалами справи №925/702/24, вироблення стратегії і правової позиції; підготовка усіх процесуальних документів (в т.ч. заяв по суті справи) по справі у суді першої інстанції (Господарському суді Черкаської області) у справі 925/702/24; участь в судових засіданнях у справі № 925/702/24 в інтересах і на боці клієнта. Загальна вартість становить 100 000 грн.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Колегією суддів встановлено, що адвокатом відповідачу фактично надані наступні послуги по підготовці: клопотання про ознайомлення з матеріалами справи; відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, клопотання про долучення доказів, заперечення на клопотання про виконання ухвали, заперечення на клопотання про виклик свідків, клопотання про визнання доказів недопустимими, клопотання про витребування у позивача оригіналів письмових доказів, заперечення проти заяви про забезпечення позову, клопотання про призначення судової експертизи, участь в судових засіданнях 15.08.2024, 29.08.2024, 02.09.2024.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши, визначену судом першої інстанції суму витрат відповідача в розмірі 50 000 грн., з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність відповідачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що визначена судом сума витрат в розмірі 50 000 грн., не відповідає вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Так, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, вчинені адвокатом дії, слід зазначити, що задоволений судом розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності і становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Отже, на переконання колегії суддів, розумним та співмірним розміром витрат на послуги адвоката у даній справі є 20 000 грн.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми витрат професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дон Івко і С" на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2024 у справі №925/702/24 задовольнити частково.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.10.2024 у справі №925/702/24 змінити в частині присудженої до стягнення суми витрат професійної правничої допомоги.

3. Викласти резолютивну частину додаткової ухвали Господарського суду Черкаської області від 17.10.2024 у справі №925/702/24 в наступній редакції:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дон Івко і С" (ідентифікаційний код 33244939, вулиця Дружби, будинок 8, квартира 2, село Бахмутське, Бахмутський р-н, Донецька обл., 84546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Продукт" (ідентифікаційний код 43687274, вулиця Івана Піддубного, будинок 10, м. Шпола, Шполянський р-н, Черкаська обл., 20602) 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова (враховуючи перебування судді Руденко М.А. у відпустці з 17.02.2025 по 21.02.2025) складена: 24.02.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко