Постанова

від 17.02.2025 по справі 910/9960/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа № 910/9960/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.,

представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Бойков О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 (Повне судове рішення складено 31.10.2024.)

у справі №910/9960/24 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7»

про стягнення 551 330, 28 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» (далі - ТОВ «Київенерго-борг», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» про стягнення 551 330, 28 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/8666/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» про стягнення 992 850,84 грн. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» заборгованість в сумі 992 850,84 грн та судовий збір у сумі 14 892,77 грн.

Оскільки відповідачем не були сплачені позивачу грошові кошти у розмірі 992 850,84 грн, позивач просив суд стягнути з відповідача відсотки річні та інфляційні втрати за порушення відповідачем строків оплати вартості спожитої теплової енергії за договором №260067 від 07.08.2000 за період з 04.12.2017 по 25.08.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вказав, що, оскільки позивачу згідно з актом та протоколом перейшло право вимоги лише в частині дебіторської заборгованості (вказана обставина щодо непогашеної суми боргу встановлена рішенням суду у справі №910/8666/23), і позивач не є стороною договору на постачання теплової енергії, нарахування ним відсотків річних за період з 04.12.2017 по 25.08.2021 у розмірі 152 046, 67 грн, є необґрунтованим.

Також суд зазначив, що не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 04.12.2017 по 25.08.2021 у розмірі 399 283, 61 грн, які нараховані ним у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання теплової енергії. Оскільки, як вже зазначалося вище, умовами правочинів щодо переходу права вимоги визначено обсяг повноважень нового кредитора - щодо вимоги дебіторської заборгованості, а відтак, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки, стороною якого позивач не був, є необґрунтованим.

Також, судом враховано, що позивач здійснює розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлений ним період на суму боргу.

При цьому, суд зазначив, що за розрахунком позивача вбачається динаміка часткового погашення боргу відповідачем. Проте, матеріали справи не містять жодних первинних документів (актів, рахунків, виписок з рахунку тощо) які б надавали можливість суду перевірити наданий позивачем розрахунок та встановити правильність визначення суми основного боргу щомісячно з урахуванням часткових оплат за спірний період, з метою перевірки правильності розрахунку. Розрахунок не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів наявності у останнього права вимагати стягнення з відповідача 152 046, 67 грн 3% річних та 399 283, 61 грн інфляційних втрат до дати проведення аукціону щодо переходу права вимоги дебіторської заборгованості, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що враховуючи встановлення рішенням суду у справі 910/8666/23 факту порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді за період з жовтня 2017 по квітень 2018, у первісного кредитора вже було право вимогами сплати борг з нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних і це право разом з правом вимоги основного боргу також перейшло до позивача за результатами аукціону, оскільки жодних обмежень щодо переходу права вимоги додаткових зобов`язань умови аукціону не містили.

Разом з тим, апелянт вважає позицію суду, що у позивача виникло право вимоги лише щодо дебіторської заборгованості, хибною та такою, що не ґрунтується на нормах матеріального права, зокрема, ст. 514 ЦК України.

Скаржник вказує, що вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. При відступленні права вимоги не відбувається припинення або зміна зобов`язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов`язанні. Отже вважає, що у розумінні вимог ст. 514 ЦК України до позивача перейшли права усі права, які мав первісний кредитор до боржника на момент проведення аукціону з продажу права вимоги до відповідача - вимога сплати боргу у розмірі 992 850, 84 грн разом з субсидіарними вимогами.

Апелянт наголошує, що з наявного у справі розрахунку позивач нараховує 3% річних у розмірі 152 046,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 399 283,61 грн за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 26-0067 від 07 серпня 2000 року за період з 04.12.2017 по 25.08.2021 року з урахуванням сум погашення та зменшення суми заборгованості основного боргу відповідача, а тому доданий до позовної заяви розрахунок не базується на припущеннях.

Також апелят звертає увагу, що факт зменшення розміру основної заборгованості встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 07 листопада 2023 року у справі № 910/8666/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024. Крім того, апелянт вказує, що посилання суду у рішенні на постанову ВГСУ від 13.06.2017 у справі № 914/2743/16, та те, що позивач не був стороною за договором поставки і не має права на заявлені до стягнення позовні вимоги за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки,є недоречним, незаконним та необґрунтованим.

У додаткових поясненнях від 17.02.2025 апелянт посилаючись у тексті на різні періоди прострочення, наполягав, що за результатами аукціону до нього перейшло право вимоги основного боргу разом з правом нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних, оскільки жодних обмежень щодо переходу права вимоги додаткових зобов`язань умови аукціону не містили.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 18.12.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Також відповідач зазначає, що позивач в цій справі не набув права вимоги 3% річних та інфляції на передану йому заборгованість. Відповідач посилається на те, що АТ «К.Енерго» уклало аналогічний договір з КП «Київтеплоенерго» № 601-18 відступки права вимоги (цесії) від 11.10.2018. Договір було складено з аналогічним предметом - право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої на 01.08.2018 теплової енергії. Згідно із п. 1.3 договору № 601-18 відступки права вимоги (цесії) від 11.10.2018 новий кредитор набув право на стягнення основної заборгованості та додаткових грошових зобов`язань, в тому числі 3% річних та інфляції.

Натомість в цій справі позивач надав акт придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, з якого вбачається, що він одержав право стягнути дебіторську заборгованість, яку сторони назвали майном, а не всі права та обов`язки за договором № 260067 від 07.08.2000, що не надає позивачу підстав вважати себе стороною в зобов`язанні (за договором № 260067 від 07.08.2000), що має права, які не були обумовлені у витягу з додатку №1 до акту про придбання майна на аукціоні UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, на що звернув увагу і суд першої інстанції.

Відповідач також вказує, що позивач у справі №910/8666/23, на яку він неодноразово посилається, подав заперечення на відзив від 10.08.2023, де прямо вказує на обмеження переданих йому прав лише стягненням заборгованості.

Крім того відповідач наголошує, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що позивачем не надано жодних вихідних даних для розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи те, що в рішеннях у справі №910/8666/23 не зазначено, в яких періодах така заборгованість погашалася.

Крім того, відповідач у додаткових поясненнях від 17.02.2025 зауважує, що всі доводи позивача є нікчемними та надуманими, як і голослівне твердження про визнання відповідачем боргу та добровільну сплату у справі №910/8666/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі №910/9960/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 витребувано невідкладно у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9960/24.

02.12.2024 на адресу Півнінчного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9960/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/9960/24 та призначено до розгляду на 27.01.2025.

У судовому засіданні 27.01.2025 оголошено перерву у розгляді справи№ 910/9960/24 до 17.02.2025.

Явка сторін у судове засідання

Представник позивача у судове засідання 17.02.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставлення електронного документу до електронного кабінету позивача, наявною в матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2025 надала свої пояснення, в яких наполягала на доводах апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній та просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2025 в режимі відео конференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі № 910/9960/24 залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.08.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 - на Акціонерне товариство «К.Енерго») - енергопостачальна організація та Житлово-будівельним кооперативом «Автотранспортник-7» - абонент був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №26-0067, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору №26-0067 від 07.08.2000).

Відповідно до п. 2.2.1 договору №26-0067 від 07.08.2000 енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 договору №26-0067 від 07.08.2000).

Згідно з п. 4 додатку № 1 від 07.08.2000 до договору №26-0067 від 07.08.2000 дата зняття абонентом показників приладів обліку по 25 число поточного місяця: надання звіту в РВТ № 3 не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 3 до договору №26-0067 від 07.08.2000 (тарифи на теплову енергію) розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 47 від 15.01.1999 за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору №26-0067 від 07.08.2000 (порядок розрахунків за теплову енергію) абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, 37/48, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними у пункті 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 3 додатку № 4 до договору).

Обов`язок зі своєчасної сплати абонентом вартості спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатках № 3, 4, передбачений також п. 2.3.2 договору №26-0067 від 07.08.2000.

Пунктом 8.1 договору №26-0067 від 07.08.2000 визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору №26-0067 від 07.08.2000).

25.08.2021 відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго», порушеній Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19.

Зокрема згідно з п. 1, 2 акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 продавцем передано, а покупцем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме - право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн на момент підписання цього акту покупець сплатив продавцю ціну продажу майна у сумі 431 741,17 грн.

Таким чином між АТ «К.Енерго» (продавець) та ТОВ «Спортсервіс-СТМ» (покупець) був укладений правочин, який за своєю правовою природою є договором про відступлення права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію, в тому числі щодо заборгованості ЖБК «Автотранспорник-7» у сумі 992 850,84 грн.

14.09.2021 ТОВ «Спортсервіс-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінило назву на ТОВ «Київенерго-Борг», що свідчить про те, що новим кредитором у зобов`язанні за договором став позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»).

Вказані обставини встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/8666/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та набрало законної сили, а отже відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказуванню при розгляді даної справи.

Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/8666/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» про стягнення 992850,84 грн; присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» заборгованість в сумі 992 850,84 грн та судовий збір у сумі 14 892,77 грн; відмовлено у зустрічному позові Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» про визнання недійсною додаткової угоди.

Оскільки відповідачем не були сплачені позивачу грошові кошти у розмірі 992 850,84 грн, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 152 046,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 399 283,61 грн за порушення відповідачем строків оплати вартості спожитої теплової енергії за договором №260067 від 07.08.2000 за період з 04.12.2017 по 25.08.2021.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вказав, що, оскільки позивачу згідно з актом та протоколом перейшло право вимоги лише в частині дебіторської заборгованості (вказана обставина щодо непогашеної суми боргу встановлена рішенням суду у справі №910/8666/23), і позивач не є стороною договору на постачання теплової енергії, нарахування ним відсотків річних та інфляційних втрат за період з 04.12.2017 по 25.08.2021 є необґрунтованим.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Колегія суддів зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. (постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 справа № 908/1490/17).

Отже, за змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. У той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/8666/23 стягнуто з ЖБК «Автотранспортник-7» на користь ТОВ «Київенерго-борг» 992 850,84 грн. Відповідачем не були сплачені грошові кошти відповідно до рішення суду, а отже у позивача є право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем у зв`язку несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання відповідачем у розмірі 992 850,84 грн, здійснено нарахування 399 283,61 грн інфляційних втрат та 152 046,67 грн - 3% річних за загальний період з 04.12.2017 по 25.08.2021.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до вимог статті 13 та статті 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте позивач не надав доказів наявності у останнього права вимагати стягнення з відповідача 152 046, 67 грн 3% річних та 399 283, 61 грн інфляційних втрат до дати проведення аукціону щодо переходу права вимоги дебіторської заборгованості, а саме за період з 04.12.2017 по 25.08.2021.

За таких обставин, внаслідок відступлення права вимоги заборгованості ЖБК «Автотранспортник-7» за договором № 260067 від 07.08.2000 у розмірі 992 850,84 грн за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі № 9108666/23 до ТОВ «Спортсервіс-СТМ» , в подальшому до ТОВ «Київенерго-Борг», позивачем відповідне право вимоги до відповідача виникло на наступний день після придбання ним права вимоги на заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, а саме з 26.08.2021, а отже, нарахування 3 % річних та інфляційних витрат за період з 04.12.2017 по 25.08.2021 є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для стягнення з відповідача 152 046, 67 грн 3% річних та 399 283, 61 грн інфляційних втрат відсутні.

Враховуючи ту обставину, що позивачем за допомогою належних і допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності у останнього права вимагати стягнення з відповідача 152 046, 67 грн 3% річних та 399 283, 61 грн інфляційних втрат до дати проведення аукціону щодо переходу права вимоги дебіторської заборгованості, а саме за період з 04.12.2017 по 25.08.2021, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність доводів позивача та відмову у позові.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знійшли свого підтвердження, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, зроблені з невірним правозастосуванням та спростовуються викладеним вище.

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Проте, оскільки суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення зазначив, що матеріали справи не містять жодних первинних документів (актів, рахунків, виписок з рахунку тощо) які б надавали можливість суду перевірити наданий позивачем розрахунок та встановити правильність визначення суми основного боргу щомісячно з урахуванням часткових оплат за спірний період, з метою перевірки правильності розрахунку, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України та змінити його мотивувальну частину, виклавши її в редакції даної постанови, виключивши посилання суду на некоректні розрахунки позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/9960/24 задоволенню не підлягає. Резолютивна частина рішення Господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина рішення Господарського суду м. Києва від 31.10.2024 у справі № 910/9960/24 підлягає зміні, шляхом викладення її у редакції цієї постанови.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/9960/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/9960/24 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/9960/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 24.02.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім