Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/5708/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/5708/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Бабенко С.М.

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн"

на рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2024 р. (повний текст складено 21.10.2024 р.)

у справі № 910/5708/24 (суддя - Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" про стягнення заборгованості у розмірі 1089351,23 грн.

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" звернулося до Господарського суду м. Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" про визнання недійсним договору поруки № 367-ПР від 09.09.2021 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.10.2024 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" про стягнення заборгованості у розмірі 1089351,23 грн. залишено без розгляду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2024 р. у справі № 910/5708/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що єдиною уповноваженою особою, яка з 28 квітня 2021 року має право підписувати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" договори та вчиняти інші правочини є його директор ОСОБА_1. Однак директор ОСОБА_1 не підписував договір поруки № 367-ПР від 09.09.2021 р. Підпис, що міститься у розділі 7 "місцезнаходження і реквізити сторін" цього договору, зроблено іншою неуповноваженою особою, а тому такий договір не може породжувати будь-яких договірних зобов`язань для Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн", оскільки не відповідає волевиявленню та внутрішній волі позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" у справі № 910/5708/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5708/24 та призначено до розгляду на 10.12.2024 р.

Через систему "Електронний суд" 25.11.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 р. розгляд справи № 910/5708/24 відкладено до 14.01.2025 р. після надання представниками сторін пояснень по суті апеляційної скарги.

До суду 09.01.2025 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд" 08.01.2025 р.) про участь представника Довгань А.В. за обліковим записом ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" про участь у судовому засіданні у справі № 910/5708/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Через систему "Електронний суд" 13.01.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" надійшло повторно клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі № 910/5708/24; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" оригінал договору поруки № 367-ПР від 09.09.2021 р. та специфікацію № 1 від 09.09.2021 р. для огляду в судовому засіданні; оголошено перерву у судовому засіданні до 04.02.2025 р.

У судовому засіданні 04.02.2025 р. представник позивача надав додаткові усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача не з`явився, однак надавав усні пояснення по суті апеляційної скарги у судовому засіданні 10.12.2024 р. та повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до його електронного кабінету процесуальних документів у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

13.07.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" (далі - покупець) було укладено договір № 367 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (далі - товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 4.7 договору датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю. При цьому обов`язок постачальника поставити товар покупцю вважається виконаним у момент передачі товару перевізнику для поставки покупцю або з моменту забезпечення наявності товару на складі постачальника (допускається інформування про це в телефонному режимі), якщо специфікацією передбачена вибірка товару зі складу постачальника.

На виконання умов основного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" виконало взяті на себе зобов`язання з поставки товару, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" не оплатило у повному обсязі поставлений товар, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 1089351,23 грн.

Вказана сума боргу підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2023 р. у справі № 910/4617/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" про стягнення заборгованості за договором поставки № 367 від 13.07.2021 р.

Також 09.09.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн" (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 367-ПР (далі - договір поруки).

У відповідності до п. 1.1 договору поруки поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс" (далі - боржник), свого обов`язку, що виник за договором № 367 від 13.07.2021 р. (далі - основний договір).

Згідно з п. 1.2 укладеного договору порукою забезпечується виконання зобов`язань боржника у повному обсязі.

Як передбачено п. 3.1 договору поруки, поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 договору, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат передбаченим основним договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і втрачає чинність через п`ять років з моменту його укладення, але в будь-якому разі не раніше закінчення строку дії основного договору (п. 4.1 договору поруки).

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що договір поруки № 367-ПР від 09.09.2021 р., на думку позивача, підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн" вказаний договір підписано неуповноваженою особою, а тому вчинення такого правочину не відповідає волевиявленню та внутрішній волі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн".

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як передбачено ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, висновок (рішення) про невідповідність правочину актам законодавства як підстава для його недійсності (ч. 1 ст. 203 ЦК України) має ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи щодо порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору (договорів) недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/109/19.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсним договору поруки № 367-ПР від 09.09.2021 р., позивач посилається на відсутність волевиявлення однієї із сторін правочину та відсутність подальшого схвалення правочину.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), яка його вчинила.

Спосіб, у який здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Тобто, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасників правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети, породжуючи правовий наслідок; правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини 1 статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

При цьому, у ч. 1 ст. 215, ст. ст. 229 - 233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 27.04.2021 р. № 2-к директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн" з 28 квітня 2021 року призначено ОСОБА_1 , відомості про якого внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у встановленому порядку.

Інші особи, які б мали право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн" відсутні, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тому єдиною уповноваженою особою, яка з 28 квітня 2021 року має право підписувати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн" договори та вчиняти інші правочини, є його директор ОСОБА_1.

Вбачається, що оспорюваний договір поруки № 367-ПР від 09.09.2021 р. підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко лізинг Юкрейн" ОСОБА_1 як поручителем.

Також договір поруки № 367-ПР від 09.09.2021 р. крім підпису директора містить печатку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко лізинг Юкрейн".

Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Наявність печатки на оспорюваному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. У разі втрати печаток і штампів керівники підприємств зобов`язані негайно повідомити про це органи МВС України та вжити заходів для їх розшуку.

Скаржником, в свою чергу, не надано суду доказів втрати, підробки печатки чи передачі печатки іншій особі.

Також скаржником не доведені ті обставини, які б підтверджували невідповідність укладеного договору поруки діючим нормам законодавства, а також не було надано доказів вчинення оспорюваного правочину з дефектом волевиявлення.

Встановлено, що сторонами договору поруки № 367-ПР від 09.09.2021 р. при його укладенні не було порушено норми чинного законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного договору.

Оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявність ознак недійсності оспорюваного ним правочину, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання недійсним договору поруки № 367-ПР від 09.09.2021 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги позивача є, фактично, тотожними тим доводам, які були викладені ним у позовній заяві, а відтак, вже оцінені судом вище.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2024 р. у справі № 910/5708/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильним вирішенням справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладається на скаржника.

Враховуючи те, що колегія суддів у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В. перебувала у щорічній відпустці з 17.02.2025 р. по 21.02.2025 р., 24.02.2025 р. суддя Буравльов С.І. перебував на лікарняному, повний текст постанови у цій справі складено у перший робочий день колегії суддів 25.02.2025 р.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2024 р. у справі № 910/5708/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.02.2025 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран