Постанова від 19.02.2025 по справі 910/14391/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 року м.Дніпро Справа № 910/14391/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши заяву TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia

про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/14391/22

за позовом: TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2024 у справі № 910/14391/22 залишено без задоволення.

Рішення Господарського Запорізької області від 30.01.2024 у справі № 910/14391/22 залишено без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

Від TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia (Алея Бохатерув Вжесня, 18, оф. 42, м. Варшава, Польща, 02-389, єдиний реєстраційний номер 382742205) надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої просить вирішити питання про розподіл судових витрат Позивача на професійну правничу (правову) допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/14391/22 судом апеляційної інстанції в розмірі 500,00 євро. Винести додаткову постанову, якою задовольнити заяву про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в повному обсязі та покласти зазначені витрати на Відповідача.

20.01.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких просить залишити заяву без розгляду; за умов прийняття заяви до розгляду, залишити її без задоволення; в разі задоволення витрат на професійну правничу допомогу зменшити заявлену суму до мінімально можливої за вказаних обставин. АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП «Запорізька АЕС» не погоджується із доказами та сумами заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 євро, вважає їх завищеними та необґрунтованими.

В судовому засіданні 19.02.2025 брав участь представник відповідача. Водночас, в призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв`язок з представником позивача в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, однак представник позивача на зв`язок не вийшов, про що складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви, апеляційної/касаційної скарги до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому у відповідності до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, з огляду на сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та її висловлення у поданих процесуальних документах, констатуючи достатність матеріалів для вирішення процесуального питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд відповідної заяви за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.02.2025 заперечив проти задоволення заяви, просив відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, зазначає, що розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Таким чином, ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (додаткова постанова Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20)).

В постановах Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20 викладено висновок, що кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Матеріалами справи засвідчується, що згідно п. 1.3 договору про надання правової допомоги №KMLF/93/2022 від 18.11.2022 представництво інтересів Клієнта полягає в забезпеченні захисту його прав і реалізації обов`язків Клієнта, як на етапі врегулювання спору в досудовому порядку, так і під час вирішення (розгляду) справи у відповідному Господарському суді України.

Тобто договором передбачено надання послуг та їх єдиноразова сплата за представництво в усіх Господарських судах України без поділу за інстанціями.

Загальна сума Договору становить 2 000,00 євро (п. 4.1).

Відповідно до умов п. 4.2 Договору про надання правової допомоги оплата юридичних послуг здійснюється авансовим платежем.

Слід зауважити, що вказана сума була стягнена рішенням Господарського Запорізької області від 30.01.2024 у справі № 910/14391/22, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2024.

В свою чергу, у поданій позовній заяві TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia зазначало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу 2 000,00 євро.

При цьому в попередньому (орієнтовному) розрахунку не розмежовано розмір понесених/очікуваних витрат у різних судових інстанціях, а лише вказано про загальні витрати на професійну правничу допомогу «в зв`язку із розглядом справи», що дає підстави апеляційному суду вважати, що такі складають сукупну вартість витрат на професійну правничу допомогу за розгляд спору з ДП «НАЕК «Енергоатом» в господарському суді, незалежно від того, чи буде мати місце перегляд справи в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як передбачено ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Апеляційний суд зазначає, що заявник міг спрогнозувати витрати на професійну правничу допомогу під час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку в позовній заяві, а у випадку перевищення фактичного розміру витрат над їх орієнтовним розміром, не був позбавлений права довести, що не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Водночас, позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 500 євро, при цьому надавши додаткову угоду № 3 від 28.02.2024 до договору про надання правової допомоги № KMLF/93/2022 від 18.11.2022 на підтвердження обумовлення з адвокатом додаткових витрат за розгляд справи № 910/14391/22 в Центральному апеляційному господарському суді (п. 2), рахунок та виписку з банку.

Щодо заперечень відповідача про те, що позивачем не було повідомлено суд апеляційної інстанції до ухвалення постанови про поважність причин неможливості надати докази на підтвердження понесених судових витрат (щодо надання правничої допомоги на суму 500,00 євро), колегія зазначає, що згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, до під час судового засідання 21.11.2024, представник позивача, підтримав заяву про покладення судових витрат на відповідача, а також зазначив, що докази на підтвердження фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу буде надано додатково по закінченню розгляду справи по суті, а саме протягом п`яти днів після прийняття судом рішення по справі

26.11.2024 (тобто протягом п`яти днів після ухвалення постанови) було подано заяву про надання додаткових доказів понесення витрат на правничу допомогу. При цьому з протоколу судового засідання від 21.11.2024 вбачається, що в судовому засіданні позивачем оголошувалася заява про стягнення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, позивачем було вчинено передбачені кодексом дії в межах встановлених строків.

З огляду на викладене, клопотання про залишення заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу без розгляду апеляційним судом відхиляється як необґрунтоване.

Разом з тим, варто наголосити, що у даній справі позивачем зазначено про витрати за послуги в суді апеляційної інстанції, надання яких в дійсності не підтверджується належними та допустимими доказами та частково спростовується встановленими обставинами справи.

Так, пунктом 4.7 договору про надання правової допомоги №KMLF/93/2022 від 18.11.2022 визначено, що разом з виставленим рахунком, відповідно п. 4.2. Договору, Адвокатське об`єднання направляє Акт приймання-передачі наданих послуг, який при відсутності заперечень, Клієнт зобов`язаний підписати протягом трьох робочих днів з моменту його отримання. Послуги вважаються прийнятими Клієнтом після підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Проте, суду не надано підписаного Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг із зазначенням переліку таких послуг, їх вартості та затраченого часу.

Відсутній в матеріалах справи і детальний опис наданих послуг, в той час як ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Натомість у своїй заяві про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (п. 11) позивач повідомляє, що: «під час розгляду цієї справи, Адвокатським об`єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «КОПУСЬ І МУЛЯР» було здійснено наступні дії: - консультація Клієнта; - формування правової позиції та стратегії захисту прав Клієнта в суді апеляційної інстанції; - підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області (03.05.2024); - участь в судовому засіданні по справі».

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо вищевказаних послуг судом враховується, що позивачем не надано належних доказів надання консультацій та формування правової позиції та стратегії захисту прав Клієнта в суді апеляційної інстанції, зокрема, формат, дата та час, зміст та характер тощо.

Заявником не представлено суду документів чи інших матеріальних носіїв інформації, в яких фіксувався процес формування правової позиції та наданої консультації, а також обґрунтування потреби в таких діях, з огляду, зокрема, на незмінність правової позиції відповідача та те, що не наведено перелік судових рішень, що вивчалися адвокатом та не окреслено характер питань, які потребували роз`яснення для клієнта на даному етапі судового розгляду.

Так само відсутні дані про те, які саме обставини з`ясовувалися адвокатом та були необхідні для надання правничої допомоги позивачу, враховуючи, що його адвокат приймав участь в якості представника на всіх етапах розгляду справи та був обізнаний з фактичними обставинами спірних правовідносин, матеріалами справи, правовою позицією опонента, яка не зазнавала суттєвих змін протягом розгляду справи, а тому надання цієї послуги не було зумовлено будь-якою необхідністю.

До того ж, результат такої консультації та формування правової позиції суду не відомий, адже матеріали справи не містять документу, в якому такий був би відображений.

Відсутнє й обґрунтування розумної потреби у цих послугах, що виключає критерій неминучості відповідних витрат та неможливості їх уникнення.

Відтак, надання перелічених у заяві послуг документально не підтверджено та є об`єктивно сумнівним.

За таких умов, враховуючи вищенаведені обставини у їх сукупності, апеляційний суд, користуючись правом, передбаченим ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України та керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5, 6, 9 ст. 129 ГПК України, приймає до уваги заперечення відповідача та відмовляє позивачу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 500,00 євро.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-235, 244, 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/14391/22 судом апеляційної інстанції в розмірі 500,00 євро.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 25.02.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко