Постанова

від 18.02.2025 по справі 904/1639/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1639/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.) від 25.07.2024р. та на додаткове рішення від 08.08.2024р. у справі № 904/1639/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Енергоальянс", м. Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м. Покровськ, Донецька область

про стягнення заборгованості у сумі 1 755 192 грн 41 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Енергоальянс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" заборгованість за договором на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів № 865/21К від 17.11.2021 в сумі 1 755 192 грн 41 коп., з яких: 1 128 136 грн 01 коп. - основний борг, 325 354 грн 43 коп. - пеня, 66 829 грн 31 коп. - 3% річних, 234 872 грн 66 коп. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. у справі № 904/1639/24:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Енергоальянс" 1 128 136 грн 01 коп. основного боргу, 324 000 грн 64 коп. пені, 66 551 грн 16 коп. 3% річних, 234 872 грн 66 коп. інфляційних втрат та 21 042 грн 71 коп. - витрат зі сплати судового збору;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів № 865/21К від 17.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Інфляційні втрати та 3% річних задоволені судом на підставі ст. 625 ЦК України, пеня нарахована у відповідності до умов договору. Розмір пені та 3% річних перераховані судом у зв`язку з допущеними позивачем помилками під час їх нарахування.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. у справі № 904/1639/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 128 136,01 грн, 234 872,66 грн - втрат від інфляції, 66 551,16 грн - 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що відповідач не заперечував самого факту поставки товару. Проте, відповідачем було зазначено, що вартість ресурсів, визначена у видаткових накладних значно відрізняється від вартості визначеної у погоджених сторонами специфікаціях, а отже є необґрунтованою та такою, що не підлягає сплаті.

Видаткові накладні хоч і містять вартість товару, визначену лише позивачем на момент поставки, проте, підпис особи та печатка з боку відповідача, засвідчують лише факт отримання цією особою відповідних ресурсів від позивача. Саме на отримання ТМЦ видана довіреність такій особі; відповідач не уповноважував свого представника на укладення правочину на зміну вартості ресурсів за договором.

Оскільки матеріальною вимогою позивача є не повернення поставленого товару, а стягнення визначеної на умовах договору вартості поставленого товару, судом першої інстанції не було встановлено обґрунтованість позовних вимог щодо суми основного боргу, та безпідставно стягнуті нараховані на неї пеню, проценти та інфляційні.

Розрахунок вартості товару мав здійснюватися у відповідності до умов специфікацій та формули вказаній у ній, проте таких розрахунків позивач не надав.

Також відповідач посилається на наявність підстав для зменшення пені, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що перехід права власності вимагає від відповідача подальших дій - він зобов`язаний оплатити вартість поставленого йому товару. Обов`язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає через закон. Товар не оплачується відповідачем понад два роки.

Позивач посилається, що п. 5.2 Договору передбачено, що оплата за поставлені ресурси буде здійснюватись на підставі рахунку за фактично поставлені ресурси та видаткових накладних.

Відповідач мав можливість заявити свою незгоду з ціною отриманого товару, але, жодного листа з висловленням заперечень щодо ціни прийнятого товару не було надіслано. Також, Відповідач не оплатив товар на суму, яку б він вважав правильною, що вказує на його недобросовісність і ухилення від зобов`язання оплатити товар. Окремих позовів і судових рішень про визнання недійсними правочинів за фактами передачі товарів у визначених в накладних сумах також не існує.

Щодо відсутності повноважень у особи, яка прийняла товар погоджувати ціну, позивач зазначає, що в подальшому відповідачем було схвалено факти поставки у визначених в накладних сумах (факти реєстрації податкових накладних на визначені в видаткових накладних суми, формування покупцем податкового кредиту).

Також позивач не погоджується з доводами відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені.

У відзиві вказано, що орієнтовні витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 20 000,00 грн.

24.10.2024 позивачем надано додаткові пояснення, в яких останній посилається на результати вирішення аналогічного спору у справі № 904/1640/24. Вважає, що висновки суду у справі № 904/1640/24 є преюдиційними для розгляду даної.

14.02.2025 позивачем подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції сумі 20 000,00 грн, надано докази в підтвердження понесення таких витрат.

У свою чергу, додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2024р. у справі № 904/1639/24:

- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Енергоальянс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково;

- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Енергоальянс" 14 986 грн 05 коп. - витрат на професійну правничу допомогу;

- у решті вимог заяви відмовлено.

З урахуванням характеру, предмета та складності справи, кількості його учасників, обсягу матеріалів справи суд визнав прийнятною сумою за надання адвокатом у справі професійної правничої допомоги у розмірі 15 000 грн 00 коп., яку розподілив пропорційно до задоволених вимог.

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" також звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення, в якій просить:

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2024 року у справі № 904/1639/24 в частині стягнення з відповідача Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Енергоальянс" 14 986,05 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- в разі відмови у задоволенні або частковому задоволенні Апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2024 у справі № 904/1639/24 врахувати результати розгляду Апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі № 904/1639/24 та розподілити присуджені позивачу витрати на правничу допомогу адвоката згідно ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апелянт вважає, що навіть з урахуванням часткового задоволення, стягнута сума витрат на правову допомогу є необґрунтованою, завищеною та неспівмірною ступеню складності спору, участі адвоката у справі.

Сторони договору на представництво визначили лише загальний предмет, що не містить доручення клієнта відносно даної справи. Враховуючи, що послуги за цим договором надаються щодо невизначеного предмету, представником позивача не доведено, що витрати понесено в межах даної справи.

Надані представником позивача докази на підтвердження надання правничої допомоги не містять належних доказів витрат на правничу допомогу їх оплату позивачем.

Відповідач посилається, що адвокат не виконав вимогу суду та не надав розрахунок ціни товару у відповідності до умов специфікацій. Інші дії адвоката в межах даної справи не вимагали від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що наявними у справі доказами підтверджується факт надання адвокатом і отримання позивачем правової допомоги саме в процесі розгляду даної справи за обсягом та вартістю, які визначені у вищевказаних документах.

За доводами позивача, всі складені адвокатом у справі документи є змістовними, що підтверджує обґрунтованість витраченого на роботу над ними часу (1 документ або дія в день згідно акту, 3 судових засідання), і, з огляду на заявлену до стягнення суму позову 1 755 192,41 грн, адвокатські витрати у розмірі 30 000,00грн. є співмірними (складають 1,7% від суми стягнення), до того ж зменшені судом більш, як в половину, до розміру 14 986,05 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінив складність справи та обсяг відпрацьованих представником відповідача процесуальних документів та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на суму 14 986,05 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2024р. у справі № 904/1639/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.12.24р. о 14:15 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. у справі № 904/1639/24 та об`єднано її для спільного розгляду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2024р. у даній справі; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.12.24р. о 14:15 год.

В судовому засіданні 02.12.2024р. оголошено перерву до 18.02.2025 о 12:20 год.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 17.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Енергоальянс" (далі постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (далі покупець) укладено договір № 865/21К на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити ресурси на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, номенклатура ресурсів вказується в специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. 2.1 договору).

Поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказаних в специфікаціях і включать в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з постачанням ресурсів (п. 4.1 договору).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до нього специфікацій (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлені ресурси буде проводитися на підставі виставленого рахунку за фактично поставлені ресурси і податкових накладних та протягом строку, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси.

Датою оплати ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 15.11.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором (п. 10.5 договору).

Сторонами були складені та підписані наступні специфікації до договору № 865/21К від 17.11.2021 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів.

Специфікацією №1 від 17.11.2021 погоджено найменування ТМЦ, якісні характеристики, кількість та ціну товару на загальну суму 50 048 грн 32 коп. (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.02.2021 по 20.02.2021.

На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №2227 від 15.02.2022 на суму 63 024 грн 96 коп.

Згідно з видатковою накладною №1836 від 15.02.2022 постачальником поставлено товар на суму 63 024 грн 96 коп., а представником покупця, згідно довіреності №00273 від 14.02.2022, прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис та печатка підприємства покупця.

Специфікацією №2 від 21.11.2021 погоджено найменування ТМЦ, якісні характеристики, кількість та ціну товару на загальну суму 202 923 грн 11 коп. (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.02.2021 по 20.02.2021.

На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №876 від 15.02.2022 на суму 63 024 грн 96 коп.

Згідно з видатковою накладною №1836 від 15.02.2022 постачальником поставлено товар на суму 63 024 грн 96 коп., а представником покупця, згідно довіреності №00273 від 14.02.2022, прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис та печатка підприємства покупця.

Специфікацією №5 від 20.01.2022 погоджено найменування ТМЦ, якісні характеристики, кількість та ціну товару на загальну суму 6 093 грн 12 коп. (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.02.2021 по 20.02.2021.

На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №1857 від 15.02.2022 на суму 6 391 грн 44 коп.

Згідно з видатковою накладною №1838 від 15.02.2022 постачальником поставлено товар на суму 6 391 грн 44 коп., а представником покупця, згідно довіреності №00273 від 14.02.2022, прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис та печатка підприємства покупця.

Специфікацією №4 від 29.12.2021 погоджено найменування ТМЦ, якісні характеристики, кількість та ціну товару на загальну суму 33 631 грн 50 коп. (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 10.02.2022 по 25.02.2022.

На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №877 від 15.02.2022 на суму 36 510 грн 67 коп.

Згідно з видатковою накладною №1835 від 15.02.2022 постачальником поставлено товар на суму 36 510 грн 67 коп., а представником покупця, згідно довіреності №00273 від 14.02.2022, прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис та печатка підприємства покупця.

Специфікацією №6 від 24.01.2022 погоджено найменування ТМЦ, якісні характеристики, кількість та ціну товару на загальну суму 780 071 грн 81 коп. (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.02.2021 по 20.02.2021 та з 01.03.2022 по 20.02.2022.

На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №2243 від 15.02.2022 на суму 766 438 грн 31 коп.

Згідно з видатковою накладною №1848 від 15.02.2022 постачальником поставлено товар на суму 766 438 грн 31 коп., а представником покупця, згідно довіреності №00273 від 14.02.2022, прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис та печатка підприємства покупця.

Специфікацією №7 від 08.02.2022 погоджено найменування ТМЦ, якісні характеристики, кількість та ціну товару на загальну суму 19 693 грн 92 коп. (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.05.2022 по 20.05.2022.

На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №2960 від 15.02.2022 на суму 689 грн 04 коп.

Згідно з видатковою накладною №1837 від 15.02.2022 постачальником поставлено товар на суму 689 грн 04 коп., а представником покупця, згідно довіреності №00273 від 14.02.2022, прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис та печатка підприємства покупця.

За видатковою накладною №1836 від 15.02.2022 здійснено поставку на суму з ПДВ 63 024 грн 96 коп. оформлена та зареєстрована податкова накладна №524, дата реєстрації 15.05.2024.

За видатковою накладною №1834 від 15.02.2022 здійснено поставку на суму з ПДВ 255 081 грн 59 коп. оформлена та зареєстрована податкова накладна №522, дата реєстрації 15.02.2022.

За видатковою накладною №1838 від 15.02.2022 здійснено поставку на суму з ПДВ 6 391 грн 44 коп. оформлена та зареєстрована податкова накладна №526, дата реєстрації 15.02.2022.

За видатковою накладною №1835 від 15.02.202 здійснено поставку на суму з ПДВ 36 510 грн 67 коп. оформлена та зареєстрована податкова накладна №523, дата реєстрації 15.02.2022.

За видатковою накладною №1848 від 15.02.202 здійснено поставку на суму з ПДВ 766 438 грн 31 коп. оформлена та зареєстрована податкова накладна №598, дата реєстрації 15.02.2022.

За видатковою накладною №1837 від 15.02.202 здійснено поставку на суму з ПДВ 689 грн 04 коп. оформлена та зареєстрована податкова накладна №525, дата реєстрації 15.02.2022.

Умовами пунктів 5 Специфікації сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу на 60 календарних днів з дати фактичної поставки.

Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за поставлений товар у сумі 1 128 136 грн 01 коп., що і стало причиною виникнення спору.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

З огляду на умови специфікацій до договору, строк оплати поставленого товару за спірними накладними є таким, що настав.

Відповідач не надав доказів сплати за поставлений спірний товар; факту отримання вказаного товару та його не оплати не заперечує.

Апеляційний суд наголошує, що обов`язку позивача поставити та передати товар кореспондує обов`язок відповідача оплатити прийнятий товар.

Доводи апелянта стосуються незгоди з розрахунком вартості поставленого товару. Відповідач вважає, що зміни у вартості товару на момент поставки не відповідають погодженій сторонами формулі у специфікаціях.

Так, у п. 9. Специфікацій сторони погодили, що ціна ресурсів підлягає перегляду на дату поставки згідно з визначеною у ній формулою.

Відповідач у суді першої інстанції стверджував, що здійснити коригування за вказаною формулою було неможливо через її невірне зазначення.

При цьому, відповідач ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не наводив власного розрахунку вартості поставленого товару, який вважає правомірним.

У даному випадку доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведена відповідність вартості товару погодженій сторонами у специфікації формулі, колегією суддів відхиляються як такі, що знаходяться в межах обов`язку апелянта нести негативні наслідки, пов`язані з ухиленням від можливості користування своїми правами в господарському процесі, зокрема, надання доказів на спростування доводів іншої сторони, власного розрахунку заборгованості тощо.

Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача, що вартість поставленого товару за спірними видатковими накладними є зміненою позивачем в односторонньому порядку.

Відкоригована вартість товару була вказана у видаткових накладних, за якими поставлено такий товар та в подальшому продубльована у рахунках на оплату.

Вказаний товар з визначеною вартістю прийнято з боку відповідача без жодних зауважень. З матеріалів справи не вбачається і подальше висловлення відповідачем будь-яких заперечень щодо невірного визначення ціни товару або повернення товару у зв`язку з відмовою його приймати за вказаними цінами.

Факти поставки за визначеною відповідачем ціною знайшли своє відображення і у податковому обліку.

Направлені в Єдиний реєстр податкових накладних податкові накладні на визначені в видаткових накладних суми були складені в день поставки 15.02.2022 і були зареєстровані. При цьому, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідач не надав доказів того, що звертався до податкового органу із заявою щодо зменшення раніше сформованого податкового кредиту за господарськими операціями.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що поставка товару здійснена понад 2 роки без жодних заперечень відповідача, суд приходить до висновку, що відповідач набув обов`язку оплатити товар саме у вказаних в накладних сумах.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що з часу поставки товару відповідач не здійснив його оплату і у сумі, яку вважав правильною, що вказує на його недобросовісність і ухилення від зобов`язання оплати товару в цілому.

З урахуванням наведених обставин справи, стандарту доказування "вірогідності доказів", оскільки відповідач не спростував належними та допустимими доказами вартість поставленого товару, як і самого факту наявної заборгованості перед позивачем, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 1 128 136 грн 01 коп.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо преюдиційності для розгляду даної справи результатів розгляду справи № 904/1640/24, оскільки вона стосуються правовідносин сторін за іншим договором. Окрім того, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом; оціночні судження суду не можуть братися до уваги як преюдиційні обставини, а тому преюдиційні факти слід відрізняти від оцінки судом певних обставин.

Обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі порушення більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Позивач нарахував 325 354 грн 43 коп. пені за загальний період прострочення з 16.04.2022 по 05.04.2024.

Суд першої інстанції здійснив перерахунок заявленої до стягнення пені, оскільки позивач невірно визначив початок періоду прострочення; за перерахунком суду правомірно заявлена пеня складає 324 000 грн 64 коп. за період з 19.04.2022 по 05.04.2024. В цій частині висновків суду відповідач не наводить заперечень.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 3 % річних за загальний період прострочення з 16.04.2022 по 05.04.2024 в сумі 66 829 грн 31 коп. та інфляційні втрати в сумі 234 872 грн 66 коп. за період з травня 2022 року по лютий 2024 року.

Суд першої інстанції здійснив перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, оскільки позивач невірно визначив початок періоду прострочення; за перерахунком суду правомірно заявленими 3% річних є 66 551 грн 16 коп. за період з 19.04.2022 по 05.04.2024. В цій частині висновків суду відповідач не наводить заперечень.

Інфляційні втрати розраховані позивачем арифметично вірно.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних у вищевизначених сумах.

За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені посилаючись на скрутне фінансове становище, яке пов`язане із повномасштабним вторгненням на територію України та введенням воєнного стану, зазначає, що всі основні виробничі потужності заводу окуповані і зруйновані, а підприємство не веде господарську діяльність. Відповідач посилається, що позивачем на надано доказів завдання йому збитків внаслідок прострочення, тоді як стягнення неустойки призведе до погіршення майнового стану відповідача.

Позивач проти задоволення клопотання заперечує та зазначає, що сам по собі факт не оплати тривалий час заборгованості є збитками для кредитора до дня їх оплати; відповідач не надає доказів свого фінансового стану; відповідач не звертався до позивача з повідомленням щодо настання форс-мажорних обставин під час виконання договору.

Аналіз наведеної ст. 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Також, згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд погоджується з доводами позивача, що належними первинним бухгалтерськими документами відповідачем не доведено свого скрутного матеріального становища, а також тих обставин, що стягнення визначених судом штрафних санкцій призведе до погіршення діяльності підприємства відповідача.

Сама по собі наявність обставин воєнного стану на території України, не є безумовною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення оплати. Безпосередній вплив таких обставин має бути доведений належними доказами, чого відповідачем не було зроблено. При цьому, слід зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах ведення своєї діяльності, отже несприятливі обставини, пов`язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.

При цьому суд, враховує поведінку відповідача у даних правовідносинах неоплату тривалий час заборгованості, заперечення наявності боргу, відсутність жодних дій з боку відповідача щодо часткових оплат, спроб врегулювання заборгованості між сторонами (зокрема, розстрочення оплати) тощо.

Колегія суддів враховує, що нарахований розмір пені не є завищеним по відношенню до суми основної заборгованості.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено наявності виключних підстав для зменшення розміру пені, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні відповідного клопотання.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у справі та доводів апеляційної скарги на додаткове рішення, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 30 000, 00 грн. позивачем до матеріалів справи надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1007892 серія АР, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 12.02.2019 серія ЗП № 002030, договір про надання правової допомоги від 12.02.2019, додаткова угода від 17.04.2024 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2019, розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги від 17.04.2024, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 25.07.2024.

Вказаними доказами підтверджується факт отримання позивачем правової допомоги обсягом та вартістю, які визначені договором про надання правової допомоги від 12.02.2019 та додатковою угодою від 17.04.2024 до нього.

З урахуванням критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції не розподіляв усі понесені позивачем витрати у зв`язку з їх неспівмірністю та нерозумністю.

Судом першої інстанції визначено прийнятною суму за надання адвокатом у справі професійної правничої допомоги у розмірі 15 000 грн 00 коп., яка розподілена пропорційно до задоволених вимог (14 986 грн 05 коп.).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції оцінив складність справи та обсяг відпрацьованих представником відповідача процесуальних документів та з урахуванням наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на суму 14 986,05 грн.

Колегія суддів погоджується з визначеною судом першої інстанцією сумою адвокатських витрат та відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Зменшення у ще більшому розмірі заявлених до стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції є явно заниженим.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідачем, у свою чергу, не було наведено достатніх доводів для підтвердження неспівмірності витрат визначених судом, у тому числі, в порівнянні з ціною позову.

Зокрема, відповідач посилається, що адвокат не виконав вимогу суду та не надав розрахунок ціни товару у відповідності до умов специфікацій. Проте, вказаним обставинам надана оцінка вище під час дослідження наявності підстав для стягнення основного боргу. Тому, суд не вбачає підстав вважати, що адвокат ухилився від виконання вказаних вимог та вказане призвело до неможливості вирішити спір у справі.

Колегія суддів також відхиляє посилання відповідача на те, що сторони договору на надання правової допомоги визначили лише загальний предмет, що не містить доручення клієнта відносно даної справи. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено також додаткову угоду до договору та акт приймання-передачі наданих послуг, в яких сторони конкретизували справу, в якій надавалася правова допомога.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

З огляду на викладене, доводи апелянта не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним, тому основне та додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

У суді апеляційної інстанції позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час апеляційного перегляду у сумі 20 000, 00 грн., подав докази на понесення вказаних витрат.

Так, 12.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Енергоальянс" (далі клієнт) та адвокатом Кузнецовим І.С. (далі адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що сума витрат, необхідних для виконання договору, наданої правової допомоги і послуг погоджується сторонами шляхом укладання письмових додаткових угод або без їх укладання за домовленістю. Право адвоката на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару або винагороди не залежить від результату виконання доручення і надання правової допомоги.

30.09.2024 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 12.02.2019, відповідно до п. 1 якої, сторони узгодили, що плата наданої допомоги адвоката у справі № 904/1639/24 в суді апеляційної інстанції (Центральному апеляційному господарському суді) здійснюється у фіксованому розмірі 20 000, 00 грн. протягом 30 календарних днів з дати отримання або стягнення з відповідача присудженої правничої допомоги у цій справі, та підлягає перерахуванню Клієнтом Адвокату на його рахунки.

Відповідно до розрахунку вартості послуг з правничої допомоги від 30.09.2024 та акту приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правової допомоги від 14.02.2019 сторони також погодили фіксований розмір вартості наданої правничої допомоги адвокатом у справі № 904/1639/24 у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Згідно акту в суді апеляційної інстанції адвокат надав клієнту наступну правничу допомогу:

- 20.10.2024 підготовка і відправка до Центрального апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 у справі №904/1639/24

- 20.10.2024 підготовка і відправка до Центрального апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу на Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2024 у справі №904/1639/24;

- 24.10.2024 підготовка і відправка до Центрального апеляційного господарського суду додаткових пояснень про аналогічну розглянуту справу №904/1640/24;

- 02.12.2024 прийняття участі в Центральному апеляційному господарському суді з розгляду справи №904/1639/24;

- 18.02.2025 прийняття участі в Центральному апеляційному господарському суді з розгляду справи №904/1639/24.

У справі також наявний ордер АР № 100789, виданий адвокатом Кузнецовим І.С. та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю вказаного адвоката.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується факт отримання позивачем правової допомоги обсягом та вартістю, відповідно до умов договору про надання правової допомоги.

Відповідач не наводив заперечень щодо заявлених позивачем витрат на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Суд також не вбачає підстав засовувати самостійно критерії, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, та відмовити позивачу, на користь якого ухвалено рішення та відмовлено у задоволенні апеляційної скарги відповідача, повністю або частково у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 20 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результату розгляду апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на відповідача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. та на додаткове рішення від 08.08.2024р. у справі № 904/1639/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. та додаткове рішення від 08.08.2024р. у справі № 904/1639/24 - залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод".

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Енергоальянс" витрати на професійну правничу допомогу, понесену у суді апеляційної інстанції, у сумі 20 000, 00 грн.

Видачу наказу, у відповідності до ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 25.02.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков