Постанова

від 17.12.2024 по справі 404/8080/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м.Дніпро Справа № 404/8080/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Майнард Н.О., представник;

від відповідача-1: Мазур В.О., представник;

від відповідача-4: Кулікова Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.01.2024 року у справі №404/8080/19 (суддя Кабакова В.Г.)

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

та ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

до відповідачів:

1. Акціонерного товариства "Правекс Банк", вул. Кловський Узвіз, 9/2, м. Київ, 01021

2. Приватного підприємства "Дельта-Сервіс", вул. Волкова, 2, м. Кропивницький, 25031

3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової (Коваленко) Олени Миколаївни, АДРЕСА_2 ,

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Центр", вул. Героїв України, 6/13, м. Кропивницький, 25028,

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой", вул. Січових Стрільців, 21А, м. Дніпро, 49000,

6. ОСОБА_3 , АДРЕСА_3

про визнання договорів недійсними, визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м. Кіровограда 08.11.2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогами до Акціонерного товариства "Правекс Банк", Приватного підприємства "Дельта-Сервіс", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової (Коваленко) Олени Миколаївни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Центр", Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой", ОСОБА_3 з вимогами про:

-визнання недійсним договору іпотеки 531-003/09 від 11.12.2009 року та договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки 531-003/09 від 02.12.2010 року, укладеного між Приватним підприємством "Дельта - Сервіс" та Акціонерним товариством "Правекс Банк";

-визнання недійсним п.3.2 договору іпотеки 531-003/09 від 11.12.2009 року, укладеного між Приватним підприємством "Дельта-Сервіс" та Акціонерним товариством "Правекс Банк", в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя;

-визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію прав №29717778 від 23.05.2016 року;

-визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.10.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №76953, укладеного між Акціонерним товариством "Правекс Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Центр" ("Ласка-Інвест");

-визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/4 частини групи нежитлових приміщень №1 (р/н нерухомого майна 1807345835101) від 18.04.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Центр" та громадянином ОСОБА_3 ;

-визнання недійсним договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень №2 (р/н нерухомого майна 18073922735101) від 18.04.2019 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Центр" та громадянином ОСОБА_3 ;

-визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (р/н нерухомого майна 1807345835101) від 23.04.2019 року, укладеного між громадянином ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой";

-визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (р/н нерухомого майна 18073922735101) від 23.04.2019 року, укладеного між громадянином ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой";

-витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" на користь власників Приватного підприємства "Дельта - Сервіс" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (р/н нерухомого майна 81286435101) загальною площею 8706,3 кв.м, що складається з: І поверх: тамбур 55,7 кв.м; коридори 39,3 кв.м; 4,5 кв.м; 4,1 кв.м; санвузли 4,8 кв.м; 4,4 кв.м; 3,2 кв.м; серверна 5,4 кв.м; підсобні 8,3 кв.м; 3,4 кв.м; 2,4 кв.м; 5,2 кв.м.; холодильні камери 11,5 кв.м.; 6,6 кв.м.; 22,3 кв.м.; 20,7 кв.м., 13,1 кв.м.; 7,7 кв.м.; 14,2 кв.м; 9,5 кв.м; фасовочна овочів 17,3 кв.м; підсобне 3,9 кв.м; коридори - 28,8 кв.м; 19,8 кв.м; комп`ютерна 19,2 кв.м; кімната кладовщиків 12,1 кв.м; коридори 14,1 кв.м; 3,4 кв.м; кімната охорони 3,7 кв.м; санвузол 1,1 кв.м; загрузочна 108,5 кв.м; коридор 59,4 кв.м; електрощитові 7,3 кв.м: склад 102,7 кв.м; холодильне відділення 22,8 кв.м; відділення м`ясних полу фабрикатів 31,8 кв.м; мийка 4,7 кв.м; підсобне 1,6 кв.м; м`ясо - рибне відділення 13,1 кв.м; упаковочні приміщення 5,5 кв.м; 4,0 кв.м; гаряче відділення 21,2 кв.м; кладова сировини 6,1 кв.м; коридор 8,6 кв.м; овочеве відділення 8,1 кв.м; холодильне відділення 9,1 кв.м; кладова сировини 9,5 кв.м; відділення провіювання муки 8,8 кв.м; приміщення упаковки хлібних виробів 6,9 кв.м; відділення виробництва хлібних виробів 59,3 кв.м; торгівельна зала 3312,9 кв.м; сходи 48,0 кв.м; підсобні приміщення 4,1 кв.м; 5,0 кв.м; 1,8 кв.м; 2,4кв.м; 1,0 кв.м; 1,0 кв.м; 1,3 кв.м; сходи 57,0 кв.м; тамбур 55,7 кв.м; ІІ поверх: кабінети 16,9 кв.м; 17,7 кв.м; 34,2 кв.м; 34,3 кв.м; 34,1 кв.м; 17,5 кв.м; 12,1 кв.м; коридор 5,3 кв.м; кабінети 17,6 кв.м; 16,8 кв.м; 14,9 кв.м; 16,5 кв.м; 16,0 кв.м; приймальна 17,4 кв.м; роздягальня 21,3 кв.м; сходи 12,2 кв.м; підсобні 3,3 кв.м; 7,8 кв.м; санвузол 3,3 кв.м; венткамера 48,6 кв.м; підсобне 7,7 кв.м; коридор 32,1 кв.м; роздягальні 27,4 кв.м.; 11,8 кв.м.; підсобні приміщення 1,6 кв.м.; 1,7 кв.м. санвузли 4,7 кв.м.; 4,8 кв.м.; підсобні приміщення 3,8 кв.м.; роздягальня 35,4 кв.м.; коридор 49,5 кв.м.; склад 87,6 кв.м.; зала 334,9 кв.м.; торгівельний зал 3221,7 кв.м.; сходи 48,0 кв.м.; підсобні приміщення 0,9 кв.м.; 0,9 кв.м.; 4,5 кв.м.; 2,1 кв.м.; 2,3 кв.м.; 5,9 кв.м.; сходи 57,0 кв.м.; тамбур 6,5 кв.м.; сходи 22,8 кв.м.; ескалатор 9,9 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали суду, що неправомірні дії відповідачів у справі позбавили їх права власності на частину майнового комплексу підприємства, який належить їм на праві спільної сумісної власності.

Рішенням від 18.05.2023 року Кіровський районний суд міста Кіровограда відмовив у задоволенні позову.

Постановою від 09.08.2023 року Кропивницький апеляційний суд скасував рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18.05.2023 року; постановив провадження у цивільній справі закрити; передати справу №404/8080/19 до господарського суду Кіровоградської області, до юрисдикції якого віднесено розгляд цієї справи.

24.08.2023 року матеріали справи надійшли до господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.01.2024 року у даній справі в позові відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що доводи позивачів про фіктивність договору іпотеки 531-003/09 від 11.12.2009 року не знайшли свого підтвердження. Відповідачі у справі не знали і не могли знати про те, що у майбутному дружина та дочка власника юридичної особи (ПП "Дельта-Сервіс"), яка була власником спірного нерухомого майна, будуть мати поза межами строків позовної давності претензії щодо правомірності набуття та оформлення права власності на нерухоме майно саме цією юридичною особою.

Спрогнозувати такий розвиток подій, діючи розумно та розсудливо, не мав змоги ані ПАТ "Правекс-Банк", як іпотекодержатель, ані ТОВ "Сіті Інвест Центр", як добросовісний набувач, ані наступні власники нерухомого майна ( ОСОБА_3 , ТОВ "АТБ "Торгстрой").

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.01.2024 року у справі №404/8080/19.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 (позивач) вважає себе співвласником зазначеного в позові нерухомого майна з моменту його придбання в 2002 році, так як це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

На думку позивача, оспорюваний договір іпотеки нерухомого майна є по суті неукладеним, так як:

- власниками нерухомого майна були фізичні особи (подружжя) ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а не ПП "Дельта сервіс", яке підписувало договір іпотеки;

- Приватне підприємство "Дельта сервіс" вчинило правочин без відповідних повноважень від власників цього майна;

- ПП "Дельта сервіс", не будучи власником нерухомого майна, передало його в іпотеку за спірним договором без відповідного попереднього рішення (згоди) власників цього майна - громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та інших співвласників цілісного майнового комплексу. При цьому, предмет договору належав на праві власності кожному з учасників спільної часткової власності на цілісний майновий комплекс "заводу Друкмаш" за адресою: АДРЕСА_5 ;

- з огляду на те, що свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів не погашено, предмет договору іпотеки і до цього часу є власністю учасників спільної часткової власності.

На думку скаржника судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в долучені до справи певних письмових доказів, які стосуються обставин, що засвічують недобросовісну поведінку банку при укладенні договору іпотеки, а саме: витягу з бухгалтерської документації з приводу відсутності страхування, клопотання, паспорту, листа №71 від 03.12.2009 року; висновку експерта, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі 811/1245/18.

Апелянт наголошує, що:

- ПП "Дельта сервіс" є унітарним підприємством, заснованим на власності громадянина ОСОБА_4

- ОСОБА_4 не приймав жодного рішення з приводу передачі майна до статутного капіталу ПП "Дельта Сервіс".

- відсутність у підприємства статутного капіталу вказує на те, що власником 1/50 частки у праві спільної часткової власності на майновий комплекс ( АДРЕСА_6 ) є ОСОБА_4

- ПП "Дельта Сервіс" використовує майно власника на правах повного господарського відання.

- за обставинами у даній справі мова йде про власність на частку у майні, яка належить фізичній особі ОСОБА_4 і за нормами сімейного законодавства режим спільності майна подружжя, придбаного під час шлюбу, презюмується і може бути оспорений лише іншим із подружжя.

Отже, на думку апелянта, для встановлення даної обставини у цій справі достатніми доказами є ті, які вказують на перебування позивачки в шлюбі на час придбання майна. За наведеного ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є співвласниками і нерухомого майна, і самого підприємства як єдиного майнового комплексу.

В той же час, ОСОБА_2 є спадкоємицею майна батька ОСОБА_4 і набула в порядку спадкування право власності на все майно та майнові права, що знаходились у власності спадкодавця, у тому числі щодо права витребування майна з чужого незаконного володіння.

Також, на переконання скаржника, предметом договору іпотеки була частина від 1/50 частки цілісного майнового комплексу, яка знаходилась на стадії будівництва і являла собою об`єкт незавершеного будівництва, самостійне використання якого неможливе.

Вказуючи на вищевикладене, апелянт дійшов висновку про невідповідність договору іпотеки нормам ст. ст. 1, 5, 6 Закону України "Про іпотеку" та факт передачі в іпотеку майна без згоди власників цього майна і, як наслідок, його недійсність на підставі норм ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Також позивач наголошує на тому, що ТОВ "Сіті Інвест Центр" та ТОВ "АТБ-Торгстрой" не є добросовісними набувачами майна, так як достеменно знали, що вони купують.

Щодо позовної давності, апелянт вважає, що вимога про повернення майна є негаторною і до неї строк давності не розповсюджується.

Просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

ТОВ "Сіті Інвест Центр" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що судом першої інстанції вже було вирішено клопотання сторони позивача про долучення доказів, поданих із порушенням встановлених процесуальним законом строків, надано оцінку процесуальній поведінці позивачів, а тому повторному розгляду таке клопотання не підлягає.

Відповідач-4 зазначає, що Верховний Суд неодноразово вказував про те, що визначальними є відомості про власника майна, які містяться у державних реєстрах. Саме цими відомостями мають керуватися особи, які придбавають майно, вступають в іпотечні відносини тощо.

За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.

Акцентує увагу, що нерухоме майно, яке є предметом спору, належало саме юридичній особі Приватному підприємству "Дельта-Сервіс", і право власності на це нерухоме майно за цим підприємством було зареєстроване Кіровоградським обласним об`єднаним БТІ ще 11.10.2002 року, і ці обставини не оспорювалися ані власником ПП "Дельта-Сервіс" ( ОСОБА_4 ), а ні членами його сім`ї ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).

Відповідач-4 наголошує, що зазначені представником позивачів доводи не спростовують того факту, що Цивільним та Господарськими кодексами України визначено, що приватне підприємство є юридичною особою та самостійним суб`єктом господарювання, має власне майно, яким розпоряджається відповідно до рішення власника.

Спірне майно, що є предметом спору у цій справі, не вносилося до статутного капіталу приватного підприємства та ніколи окремо не належало його власнику фізичній особі.

При цьому, спірне нерухоме майно ніколи не перебувало у власності позивачів ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), та реєстрація права власності за ними ніколи не здійснювалась, відповідно, вказані особи не мають правових підстав заявляти вимоги про оспорювання угод щодо вказаного нерухомого майна, а також вимоги про витребування такого нерухомого майна з володіння добросовісних набувачів.

На думку відповідача-4 вказані обставини свідчать про добросовісність поведінки відповідачів у справі та недобросовісність позивачів, що є наслідком неможливості витребування спірного майна.

Згідно відзиву на апеляційну скаргу ПАТ "ПРАВЕКС-БАНК" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву посилається на обставини, тотожні обставинам, зазначеним у відзиві ТОВ "Сіті Інвест Центр".

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з`явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-4, інші учасники справи участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.06.2024 року на 15:40 год.

У судовому засіданні 05.06.2024 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.09.2024 року о 14:30 год.

У судовому засіданні 11.09.2024 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.12.2024 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 17.12.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 19.03.1993 року укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ).

18.03.2002 року ОСОБА_4 створено юридичну особу - Приватне підприємство "Дельта Сервіс" (код 31919933).

26.06.2002 року ОСОБА_4 отримано позику у сумі 150 000,00 Євро зі строком повернення до 31.07.2018 року.

03.10.2002 року створеним ОСОБА_4 підприємством придбано у власність 1/50 частину комплексу нежитлових будівель по АДРЕСА_5 . Вказана 1/50 частина складалась з адміністративного корпусу №1 загальною площею 17557,9 кв.м (свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.10.2002 року).

За результатом виділення в натурі та в окрему одиницю, цілісний майновий комплекс ПП "Дельта-Сервіс" з 2011 року складається, в тому числі, із нерухомого майна площею 9475,8 кв.м (згідно свідоцтва на право власності від 05.04.2011 року) та нерухомого майна площею 8706,3 кв.м (згідно рішення реєстратора прав на нерухоме майно №3085991 від 12.06.2013 року).

До 2011 року до цілісного майнового комплексу входив об`єкт нерухомого майна - 1/50 частини цілого комплексу загальною площею 17557,9 кв.м, не виділений в окремі частки.

Нежитлові приміщення (частина внутрішнього об`єму будівлі) площею 8706,3 кв.м не були самостійним об`єктом нерухомого майна до 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 17.06.2016 року.

27.01.2017 року на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на одну другу частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з частки у статутному фонді ОСОБА_5 "Дельта - Сервіс".

Ще одну четверту частку статутного фонду цього підприємства ОСОБА_1 отримує як спадкоємець майна її чоловіка нарівні із дочкою.

За вказаними документами та рішенням засновників №1 від 03.02.2017 року затверджується статут ПП "Дельта-Сервіс" в новій редакції.

ОСОБА_1 вказує на те, що в лютому 2017 року дізналась про існування договору іпотеки, ніби-то укладеного її чоловіком в 2009 році, за яким ПП "Дельта - Сервіс" надає в іпотеку частину майнового комплексу підприємства в якості забезпечення за зобов`язаннями третіх осіб перед банком за взяті цими третіми особами кредити.

Вказаний факт існування такого договору ОСОБА_1 було залишено поза увагою, так як їй необхідно було погасити суму позики, взяту в 2002 році для розвитку сімейного бізнесу. Позика, одержана сім`єю в 2002 році на покупку та ремонт майнового комплексу, була погашена ОСОБА_1 повністю лише в 2018 році.

Існували також інші виробничі проблеми, які заважали в повній мірі зрозуміти небезпечність наявного договору іпотеки. Не надавала значення ОСОБА_1 існуючому іпотечному зобов`язанню ще і тому, що чітко пам`ятала, що ОСОБА_4 в грудні 2009 року весь час знаходився у м. Олександрія і не виїздив за межі міста.

Як зазначає позивач, по факту рейдерського захоплення нерухомого майна та за заявами ОСОБА_1 та ПП "Дельта-Сервіс" відкрито кримінальне провадження. За призначеними у кримінальному провадженні експертизами встановлено, що договір іпотеки та застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, ОСОБА_4 не підписувались, а підпис на договорі підробний.

Отже, ОСОБА_1 вважає, що завдяки неправомірним діям відповідачів у справі її позбавлено права власності на частину майнового комплексу підприємства, який належить їй на праві спільної сумісної власності.

З метою захисту своїх порушених прав позивачами у позові ставилась вимога про визнання недійсним договору іпотеки, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію прав №29717778 від 23.05.2016 року та витребування майна.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статі 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Отже, правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Верховний Суд неодноразово наголошував, що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 року у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 року у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 року у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 року у справі №916/325/20, від 19.02.2021 року у справі №04/2979/20 тощо.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим ( подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 761/26815/17, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 року у справі № 904/2979/20 ).

Суд також звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 року у справі №761/26815/17, від 19.02.2021 року у справі №904/2979/20, згідно з якою правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №910/23097/17).

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17 особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі №910/6091/19).

Щодо обставин укладання ПП "Дельта-Сервіс" спірного договору іпотеки колегія суддів зазначає наступне:

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі 912/1327/19 за позовом ПП "Дельта-Сервіс" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., АТ "Правекс Банк" та ТОВ "Сіті Інвест Центр", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Акціонерного товариства "Правекс Банк") - Дочірнього підприємства "Степсон Трейд", Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо", Дочірнього підприємства "Продстор" та Дочірнього підприємства "Ф.Формула", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Центр") - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення та договорів зазначено наступне:

"Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 11.12.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Правекс Банк" і Дочірнім підприємством "Регіон-Маркет", наразі - Дочірнє підприємство "Продстор") (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 531-002/09, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у виді кредитної лінії на загальну суму 10 000 000,00 грн у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також виконати інші зобов`язання за цим договором.

11.12.2009 року між ПАТ "КБ "Правекс Банк" і Дочірнім підприємством "Гарантія-Маркет" (наразі - Дочірнє підприємство "Степсон-Трейд") (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 531-003/09, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії на загальну суму 8 000 000,00 грн у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також виконати інші зобов`язання за цим договором.

11.12.2009 року між ПАТ "КБ "Правекс Банк" і Дочірнім підприємством "Маркет-Плазо" (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 531-004/09, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у виді кредитної лінії на загальну суму 10 000 000,00 грн у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також виконати інші зобов`язання за цим договором.

За умовами цих трьох договорів кредитна лінія відкривалася з 11.12.2009 року до 11.12.2011 року.

На забезпечення виконання позичальниками вказаних кредитних договорів 11.12.2009 року між ПАТ "КБ "Правекс Банк" (іпотекодержатель) та ПП "Дельта Сервіс" (іпотекодавець, майновий поручитель ДП "Регіон-Маркет" - позичальник № 1, ДП "Гарантія-Маркет" - позичальник № 2, ДП "Маркет-Плазо" - позичальник № 3) було укладено договір іпотеки № 531-003/09, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4422.

За умовами цього договору іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань позичальника № 1 перед іпотекодержателем за договором про відкриття кредитної лінії від 11.12.2009 року № 531-002/09 та можливих змін і доповнень до нього (кредитний договір № 1) щодо сплати відсотків, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору № 1, відшкодування збитків, іншої заборгованості (надалі - основне зобов`язання № 1), для забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань позичальника № 2 перед іпотекодержателем за договором про відкриття кредитної лінії від 11.12.2009 року № 531-003/09 та можливих змін та доповнень до нього (кредитний договір № 2) щодо сплати відсотків, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору № 2, відшкодування збитків, іншої заборгованості (надалі - основне зобов`язання № 2), та для забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань позичальника № 3 перед іпотекодержателем за договором про відкриття кредитної лінії від 11.12.2009 року № 531-004/09 та можливих змін та доповнень до нього (кредитний договір № 3) щодо сплати відсотків, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору № 3, відшкодування збитків, іншої заборгованості (надалі - основне зобов`язання № 3), передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 8712,2 м2, що складається з: I поверх - тамбура 55,7 м2; коридорів 39,3 м2, 4,5 м2, 4,1 м2; санвузлів 4,8 м2, 4,4 м2, 3,2 м2; серверної 5,4 м2; підсобних 8,3 м2, 3,4 м2, 2,4 м2, 5,2 м2; холодильних камер 11,5 м2, 6,6 м2, 22,3 м2, 20,7 м2, 13,1 м2, 7,7 м2, 14,2 м2, 9,5 м2; фасовочної овочів 17,3 м2; підсобного 3,9 м2; коридорів 28,8 м2, 19,8 м2; комп`ютерної 19,2 м2; кімнати кладовщиків 12,1 м2; коридорів 14,1 м2, 3,4 м2; кімнати охорони 3,7 м2; санвузла 1,1 м2; загрузочної 108,5 м2; коридора 59,4 м2; електрощитової 7,3 м2; складу 102,7 м2; холодильного відділення 22,8 м2; відділення м`ясних полуфабрикатів 31,8 м2; мийки 4,7 м2; підсобного 1,6 м2; м`ясо-рибного відділення 13,1 м2; упаковочних приміщень 5,5 м2, 4,0 м2; гарячого відділення 21,2 м2; кладової сировини 6,1 м2; коридора 8,6 м2; овочевого відділення 8,1 м2; холодильного відділення 9,1 м2; кладової сировини 9,5 м2; відділення провіювання муки 8,8 м2; приміщення упаковки хлібних виробів 6,9 м2; відділення виробництва хлібних виробів 59,3 м2; торгівельної зали 3312,9 м2; сходів 48,0 м2; підсобних приміщень 4,1 м2, 5,0 м2, 1,8 м2, 2,4 м2, 1,0 м2, 1,0 м2, 1,3 м2; сходів 57,0 м2; тамбура 55,7 м2; II поверх - кабінетів 16,9 м2, 17,7 м2, 34,2 м2, 34,3 м2, 34,1 м2, 17,5 м2, 12,1 м2; коридора 5,3 м2; кабінетів 17,6 м2, 16,8 м2, 14,9 м2, 16,5 м2, 16,0 м2; приймальної 17,4 м2; роздягальні 21,3 м2; сходів 12,2 м2; підсобних 3,3 м2, 7,8 м2; санвузла 3,3 м2; венткамери 48,6 м2; підсобного 7,7 м2; коридора 32,1 м2; роздягалень 27,4 м2, 11,8 м2; підсобних приміщень 1,6 м2, 1,7 м2; санвузлів 4,7 м2, 4,8 м2; підсобного приміщення 3,8 м2; роздягальні 35,4 м2; коридора 49,5 м2; складу 87,6 м2; зали 334,9 м2; торгівельної зали 3221,7 м2; сходів 48,0 м2; підсобних приміщень 0,9 м2, 0,9 м2, 4,5 м2, 2,1 м2, 2,3 м2, 5,9 м2; сходів 57,0 м2; тамбура 6,5 м2; сходів 22,8 м2; ескалатора 9,9 м2.

У пункті 3.1 договору іпотеки визначені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а в пункті 3.1.3 - способи звернення стягнення на предмет іпотеки (звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 3.2) шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду). Водночас у пункті 3.2 договору сторонами передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом пунктів 3.2.2.1, 3.2.2.2 договору іпотеки право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя на наступний день після закінчення тридцятиденного строку відповіді на вимогу іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання позичальником № 1 та/або позичальником № 2 та/або позичальником № 3 або умов цього договору, яка (вимога) направляється іпотекодавцю та/або вказаним позичальникам.

У пункті 5.3 договору сторони домовилися, що він діє до повного розрахунку позичальників з іпотекодержателем за основними зобов`язаннями № 1, № 2, № 3.

02.12.2010 року було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки та зареєстровано його в реєстрі за № 5972.

У зв`язку з невиконанням позичальниками умов кредитних договорів щодо повернення коштів, сплати процентів, пені банк 25.03.2016 року направив ДП "Продстор" та ліквідатору підприємства Бачуріну С. М. вимогу про усунення порушень № 102, якою вимагав у тридцятиденний строк із часу отримання вимоги погасити заборгованість в сумі 32 190 539,96 грн і повідомляв, що у разі невиконання даної вимоги стягнення буде звернуто на предмет іпотеки. До вимоги додавався детальний розрахунок заборгованості. Дана вимога отримана ліквідатором 31.03.2016 року.

25.03.2016 року вимога про усунення порушень № 104 із детальним розрахунком заборгованості на суму 30 147 165,41 грн була направлена і ДП "Маркет-Плазо", яку воно отримало 28.03.2016 року.

28.03.2016 року банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Барамії Н.Г. в порядку статті 84 Закону України "Про нотаріат" з проханням передати ПП "Дельта-Сервіс" заяву з вимогою (повідомленням) про усунення порушень № 101, яка містила попередження про те, що у разі невиконання позичальниками вимог про погашення заборгованості за кредитними договорами банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування механізму позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 11.12.2009 року у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Вказана заява (вимога) була отримана ПП "Дельта-Сервіс" 18.04.2016 року, про що нотаріус видав банку свідоцтво від 26.04.2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 699.

23.05.2016 року державний реєстратор прийняв рішення № 29717778 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення з реєстраційним номером 81286435101, що розташоване за адресою: Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, буд. 6/13, за ПАТ "КБ "Правекс Банк".

Суди попередніх інстанцій зазначили, що факт надання кредитів 14.12.2009 року згідно з умовами спірних кредитних договорів та порушення позичальниками їх умов встановлено також судовими рішеннями у справах № 910/7477/17, № 910/7505/14, № 910/7488/14" .

Матеріали справи, що наразі переглядається, свідчать про наступне:

У подальшому 03.10.2018 року ПАТ "КБ "Правекс-Банк" за договором купівлі-продажу продав зазначене нерухоме майно ТОВ "Ласка-Інвест", правонаступником якого є ТОВ "Сіті Інвест Центр".

Далі ТОВ "Сіті Інвест Центр" згідно договорів купівлі-продажу від 18.04.2019 року продало ОСОБА_3 : 1/4 об`єкту нерухомого майна площею 189,2 кв.м; групу нежитлових приміщень № 2 площею 1262,6 кв.м.

Згідно договорів купівлі-продажу від 23.04.2019 року ОСОБА_3 продав ТОВ "АТБ "Торгстрой": 1/4 частку у праві власності на групу нежитлових приміщень № 1 загальною площею 189,2 кв.м. та групу нежитлових приміщень № 2 загальною площею 1262,6 кв.м.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі 912/1327/19 зазначено, що:

"Водночас під час вирішення спору у цій справі попередні судові інстанції установили і те, що 03.10.2002 року ПП "Дельта-Сервіс" придбало у власність з прилюдних торгів 1/50 частину цілого комплексу нежитлових будівель на вул. Волкова, 2 у м. Кіровограді. Зазначена частина складалася з адміністративного корпусу № 1 загальною площею 17 557,9 м2, що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.10.2002 року.

17.08.2006 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала ПП "Дельта-Сервіс" дозвіл № 77 на виконання будівельних робіт із реконструкції корпусу № 1 на вул. Героїв Сталінграда, 6/13 під розміщення торговельно-виставочного комплексу з оптово-роздрібним магазином "Фуршет" і виробничих підприємств; строк дії дозволу до 01.09.2007 року.

Перша черга передбачала проведення реконструкції першого та другого поверхів з площею 8864,9 м2 під розміщення торговельно-виставкового комплексу з оптово-роздрібним магазином "Фуршет" і виробничими приміщеннями, яка завершена в грудні 2006 року, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 04.07.2007 року № 41, який затверджено рішенням Кіровоградської міської ради від 02.07.2007 року № 704.

20.11.2007 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 24.10.2007 року № 1364 "Про оформлення права власності на нежитлове приміщення на вул. Героїв Сталінграда, 6/13" видано ПП "Дельта-Сервіс" свідоцтво про право власності на нежиле приміщення розташоване за адресою: Кіровоградська обл. м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 6/13, форма власності - приватна, частка 1/1, загальною площею, яка охоплює перший та другий поверх будівлі, - 8713,0 м2.

Зазначеному об`єкту нерухомості було присвоєно реєстраційний номер 21085084, що підтверджуються витягом із реєстру прав власності станом на 13.03.2008 року та 22.10.2008 року.

Згідно з витягом із Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 21.12.2011 року площа приміщення за реєстраційним номером 21085084 стала 8712,2 м2; в графі "Примітки" зазначено, що загальна площа змінилась відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт від 17.08.2006 року № 77.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 12.06.2013 року № 3085991, прийнятого за заявою уповноваженої особи ПП "Дельта-Сервіс" Чеховського П. Ю., внесено зміни до площі нерухомого майна (8706,3 м2) на підставі дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного у Кіровоградській області від 13.12.2010 року № 164/2010-Кр та присвоєно інший реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 81286435101, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з актом готовності об`єкта до експлуатації від 30.12.2010 року № 612 ПП "Дельта-Сервіс" здійснена друга черга будівництва - реконструкція будівлі під розміщення торгівельно-виставкового комплексу з оптово-роздрібним магазином продовольчих та непродовольчих товарів та виробничих приміщень. Друга черга передбачала встановлення системи автоматичної системи водяного пожежогасіння та автоматичної пожежної сигналізації, системи протидимного захисту, здійснення електромонтажних робіт на загальній площі 9329,0 м2.

Відповідність реконструйованого нежилого приміщення проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам та його готовність до експлуатації підтверджується сертифікатом відповідності КД 000612 від 30.12.2010 року.

Відповідно до висновків, складених ОКП "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 27.01.2011 року, від 04.02.2011 року відбулось виділення в окрему одиницю з 1/50 частини нежитлового приміщення вбудоване в нежитлову будівлю літ. "В" ціле нежитлове приміщення загальною площею 9475,6 м2.

На підставі рішення Кіровоградської міської ради від 15.03.2011 року № 282 "Про оформлення права власності на нежитлове приміщення на вул. Героїв Сталінграда, 6/13" ПП "Дельта-Сервіс" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.04.2011 року, розташоване за адресою: Кіровоградська обл. м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, буд. 6/13, форма власності - приватна, частка 1/1, загальною площею, яка охоплює станцію пожежогасіння, службове приміщення та сходи на першому поверсі, сходи другого поверху, третій, четвертий поверхи та надбудову, загальною площею 9475,8 м2.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав станом на 14.04.2011 року вказаному нежилому приміщенню присвоєно реєстраційний номер 33338388.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 року у справі № 912/3812/16 за позовом ПП "Дельта-Сервіс" до ПАТ "КБ "Правекс-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М., про скасування рішення, скасування запису про право власності, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 року, а також рішенням у справі № 912/2455/17 за позовом ПП "Дельта-Сервіс" до ПАТ "КБ "Правекс-Банк", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М., ДП "Продстор", ДП "Степсон Трейд", ДП "Маркет Плазо", про визнання протиправними дій, скасування запису, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю".

Скаржник посилається на те, що визначальним у справі є:

- встановлення власника нерухомого майна та виду речового права, на підставі якого ПП "Дельта-Сервіс" володіло спірним майном;

- створене ПП "Дельта-Сервіс" є унітарним підприємством і володіє нерухомим майном на праві повного господарського відання;

- ПП "Дельта-Сервіс без згоди власників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 передало частину нерухомого майна в іпотеку.

Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Приватне підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

У зв`язку з тим, що законодавчі акти не дають чіткого визначення терміну "організаційна форма юридичної особи", існує двоякий підхід до визначення приватного підприємства.

По-перше, виходячи зі змісту статті 113 Господарського кодексу України, приватне підприємство є організаційною формою підприємства.

По-друге, стаття 63 цього Кодексу визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від форми власності.

Відповідно до частини третьої зазначеної статті залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарним є підприємство, засноване на приватній власності засновника. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративним є підприємство, засноване на приватній власності двох або більше осіб.

Отже, зазначені скаржником доводи не спростовують того факту, що Цивільним та Господарськими кодексами України визначено, що приватне підприємство є юридичною особою та самостійним суб`єктом господарювання, має власне майно, яким розпоряджається відповідно до рішення власника.

Спірне майно, що є предметом спору у цій справі, не вносилося до статутного капіталу приватного підприємства, та ніколи окремо не належало його власнику фізичній особі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/2813/18 від 29.06.2021 року суд зазначає наступне:

"8.33. Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Отже, юридичній особі може належати майно на праві власності.

8.34. Відповідно до частин першої та другої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.

8.35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про кооперацію" джерелами формування майна кооперативу є, зокрема, вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" джерелами формування майна сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського кооперативного об`єднання є, зокрема, вступні внески та вклади (у тому числі додаткові вклади), членські та цільові внески його членів.

8.36. Здійснивши аналіз наведених положень законодавства, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).

8.40. Таким чином, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-61цс13, з якими Велика Палата Верховного Суду погоджується".

Також у постанові від 25.01.2022 року у справі № 912/1327/19 Верховний Суд прийшов до таких висновків:

"Згідно з постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04.09.2019 у справі № 404/1081/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ "ПРАВЕКС БАНК", ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І. В., треті особи - ДП "ГАРАНТІЯ МАРКЕТ" (змінило назву на ДП "СТЕПСОН ТРЕЙД"), ДП "МАРКЕТ-ПЛАЗО", ДП "ПРОДСТОР" і ТОВ "ЛАСКА-ІНВЕСТ", про визнання недійсним договору іпотеки від 11.12.2009, укладеного між ПАТ "ПРАВЕКС БАНК" і ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження прав власності на нежитлове приміщення площею 8706,3 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер обтяження 9341320, було залишено без змін рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15.01.2019 і постанову Кропивницького апеляційного суду від 09.04.2019 про відмову у позові.

Суд касаційної інстанції, зважаючи, зокрема, на положення статей 60, 61, 63 Сімейного кодексу України, статей 3, 320 Цивільного кодексу України, статей 43, 55, 62, 63, 66, 67 Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один із подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Верховний Суд зазначив, що, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 Цивільного процесуального кодексу України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 77, 81 Цивільного процесуального кодексу України), встановивши, що, укладаючи оскаржуваний договір, засновник приватного підприємства діяв виключно як власник майна, як суб`єкт господарювання у процесі здійснення ним господарської діяльності та з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів того, що статутний капітал та майно підприємства, яке передано в іпотеку, сформовані за рахунок спільної власності подружжя, а сам факт перебування позивача у зареєстрованому шлюбі із засновником приватного підприємства не є достатньою підставою автоматично вважати, що статутний фонд та майно приватного підприємства є спільною сумісною власністю подружжя, як і відсутності доказів того, що укладений договір іпотеки порушує безпосередньо її права, свободи чи законні інтереси, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

У постанові від 25.01.2022 року у справі № 912/1327/19 Верховний Суд також вказав, що:

"Як установили суди та свідчать матеріали справи, яка переглядається, предметом позову у ній є вимоги про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними договору іпотеки від 11.12.2009 року і договору про внесення змін та доповнень до нього та договору купівлі-продажу від 03.10.2018 року.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову. З огляду на необґрунтованість позову суд зазначив про те, що заяви про застосування позовної давності не підлягають задоволенню.

Так, вирішуючи спір у цій справі, суди дослідили обставини справи та наявні у ній докази, надали оцінку доводам сторін, урахували вимоги законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та установили, що ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" було власником спірного нерухомого майна, яке виступало предметом іпотеки за оспорюваним договором. При цьому суд апеляційної інстанції, зважаючи на положення статей 55, 62, 63, 66 Господарського кодексу України, беручи до уваги обставини, установлені у цивільній справі № 404/1081/17, констатував, що ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" є власником майна, внесеного засновником при його створенні, а також, зокрема, майна, придбаного в процесі господарської діяльності, у тому числі і спірного, у зв`язку з чим відхилив доводи позивача про те, що майно за договором іпотеки на час його укладення перебувало в спільній сумісній власності подружжя, і власниками цього майна були громадяни ОСОБА_4 - засновник ПП "Дельта-Сервіс" і ОСОБА_1 - його дружина.

Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 року у справі № 916/2813/18 вже вирішувалися, зокрема, питання щодо правової природи приватного підприємства та щодо правового режиму майна приватного підприємства, і висновки судів у цій справі, що переглядається, висновкам, наведеним Судом у справі № 916/2813/18, не суперечать".

Також у постанові від 25.01.2022 року у справі № 912/1327/19 Верховним Судом встановлено наступне: "Суди також установили, що оспорюваний договір іпотеки та додатковий договір до нього підписані власноручно ОСОБА_4 як директором ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цій справі (№ 912/1327/19) від 16.12.2020 року № 1174/1175/20-27, призначеної згідно з ухвалою суду першої інстанції. При цьому місцевий господарський суд, розглядаючи цю справу, взяв до уваги наявність двох взаємовиключних висновків експертів у кримінальному провадженні, а саме від 24.07.2018, у якому зазначено, що підпис директора ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" в спірному договорі іпотеки та договорі про внесення змін до нього виконані не Климовичем Ю.М., а іншою особою, та висновок комісійної судової почеркознавчої експертизи від 28.10.2020 року № 4585/4586/4660/4661/20-27, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в договорі іпотеки та договорі про внесення змін до нього виконані самим ОСОБА_4 , у зв`язку з чим Господарським судом Кіровоградської області у цій справі (№ 912/1327/19) була призначена судова почеркознавча експертиза. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що під час проведення судової почеркознавчої експертизи у цій справі, що переглядається, досліджувалася велика кількість документів, у тому числі і ті, які містилися в реєстраційній справі ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" та були надані слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП України у Кіровоградській області, серед яких копія сторінок паспорта ОСОБА_4 ", зворотній бік реєстраційної карти "Засновники", зміни до статуту ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", заява про реєстрацію змін до установчих документів тощо, тому суд визнав безпідставними посилання позивача на те, що місцевий господарський суд направив на експертизу сфальшовані документи, надані банком, на підставі яких і була проведена така експертиза.

Водночас за висновками судів попередніх інстанцій факт надання кредитів у грудні 2009 року за кредитними договорами та порушення позичальниками умов таких кредитних договорів встановлено судовими рішеннями у справах № 910/7505/14, № 910/7488/14, № 910/7477/14.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оскільки за встановлених судами обставин у цій справі оспорюваний договір іпотеки укладався на забезпечення виконання дійсного зобов`язання і підписаний повноважною особою власноручно директором ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС" ОСОБА_4 , то суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваного договору іпотеки та додаткового договору до нього".

Матеріали справи свідчать, що з позовною вимогою щодо визнання договору іпотеки недійсним звернулись не сторони цього договору, а спадкоємці частки ОСОБА_4 в статутному капіталі ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", які вважають порушеними свої права та інтереси.

Разом з тим, наведене вище свідчить про те, що оспорюваний договір іпотеки, жодним чином не порушує прав позивачки (скаржника), як спадкоємця частки ОСОБА_4 в статутному капіталі ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", оскільки майно передане в іпотеку за спірним договором належало саме ПП "ДЕЛЬТА-СЕРВІС", що підтверджується відповідними правоустановчими документами.

При цьому, колегія суддів наголошує, що такий договір укладався безпосередньо від імені підприємства та під час здійснення своєї господарської діяльності.

Таким чином, відсутність порушення прав та законних інтересів позивачів є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що станом момент укладення Договору іпотеки № 531-003/09 від 11.12.2009 року нежиле приміщення було цілісним майновим комплексом, поділеним на частини лише у 2011 році, оскільки за змістом, ст. 191 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

До того ж, доводи позивача в наведеній вище частині також спростовуються й висновком будівельно-технічної експертизи № 20/17 від 30.11.2017, зокрема, щодо спільності комунікацій об`єкта нерухомого майна (а.с. 108-116 том 1)".

Отже, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду констатує, що численними судовими рішеннями доводи, що вказує скаржник у справі, що переглядається, вже були предметом дослідження та правової оцінки.

Щодо посилання ОСОБА_1 на відсутність самостійно встановлених судом висновків в оскаржуваному рішенні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Поняття "остаточність" часто вживається у двох контекстах. Перший зосереджений на властивості судового рішення як такого, яким завершується вирішення певного питання у відповідному провадженні, тобто мова йде про остаточність у самому провадженні, в якому рішення прийнято. Другий контекст стосується дії судового рішення для інших проваджень і з цим значенням "повага до остаточності" є синонімом поняття "повага до res judicata".

З огляду на те, що скаржником не спростовано обставин, які встановленні вищезазначеними судовими рішення, відповідно, такі обставини не підлягають повторному доказуванню.

Щодо вимог про визнання недійсним п. 3.2 договору іпотеки, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя договору іпотеки 531-003/09 від 11.12.2009 року, укладеного між ПП "Дельта-Сервіс" та АТ "Правекс-Банк", визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію прав № 29717778 від 23.05.2016 року, суд враховує також висновки, викладені у рішенні господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2021 року, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 25.01.2022 року, а саме:

"Статтею 585 Цивільного кодексу України визначено момент виникнення права застави, а саме право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.

Умовами ст. 589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані".

"28.03.2016 року Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Барамії Ніно Генадіївни в порядку статті 84 Закону України "Про нотаріат" з проханням передати ПП "Дельта-Сервіс" заяву з вимогою (повідомленням) про усунення порушень № 101 яка містила попередження про те, що у разі невиконання позичальниками вимог про погашення заборгованості за кредитними договорами Банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування механізму позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № 539-003-09 від 11.12.2009 року у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Вказана заява (вимога) була отримана ПП "Дельта-Сервіс" 18.04.2016 року, про що банку було видано Свідоцтво від 26.04.2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 699.

Після спливу 30-ти денного терміну з часу отримання вимоги боржниками (ДП "Маркет-Плазо" та ДП "Продстор" та іпотекодавцем (ДП "Дельта - Сервіс"), тобто починаючи з 19.05.2016 року Банк набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки.".

Наведені вище обставини стосовно Банку (відповідача -2 у даній справі), вже встановлені судом рішенням у справі № 912/3812/16, а тому згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню у даній справі.

23.05.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу внесено запис № 14625155 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно з яким за ПАТ КБ "Правекс-Банк" зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 8 706,3 кв.м. за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграду, буд. 6/13, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна - 81286435101.

Дії приватного нотаріуса, що є відповідачем -1 у даній справі, були предметом дослідження господарським судом у справі 912/3812/16, зокрема, з підстав порушення ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 року у справі 912/3812/16, залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, відмовлено ПП "Дельта Сервіс" у задоволенні позову про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29717778 від 23.05.2016 року, скасування запису про право власності № 14625155 від 23.05.2016 року.

У справі № 912/2455/17 також відмовлено ПП "Дельта Сервіс" до ПАТ КБ "Правекс-Банк" про визнання протиправними дій ПАТ КБ "Правекс-Банк" при подачі документів про перереєстрацію права власності та оформлення у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14625155 від 23.05.2016 року.

Рішенням суду у справі № 912/2455/17 встановлені відносно приватного нотаріуса - (відповідача -1 у даній справі) факти, які не підлягають доказуванню згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України:

"Листом "Про надання копій документів" від 24.10.2017 року за № 54 надано завірені копії документів із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності від 23.05.2016 року: запис № 14625155; нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 8 706.3 кв.м. за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграду, буд. 6/13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 81286435101, а саме: договір іпотеки, договір про внесення змін, виписка із єдиного державного реєстру, довіреність, копія паспорта, банківська ліцензія, свідоцтво, детальний розрахунок заборгованості, статут ПАТ КБ "Правекс-Банк", заява № 519, вимога про усунення порушень № 102, заява від 07.04.2016 року, вимога про усунення порушень № 104, рішення засідання спостережної ради № 16, звіт про оцінку майна."

Пунктом 61 Порядку "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30 - денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Розділ 3.2 іпотечного договору містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. У відповідності до пункту 3.2.2.8 іпотечного договору, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в даному договорі, є правовстановлювальним документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до пункту 3.2.2.1 іпотечного договору право власності на передане в іпотеку нерухоме майно переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя, якщо протягом тридцяти календарних днів іпотекодавець та/або позичальник 1 та/або позичальник 2 та/або позичальник № 3 не задовольнить вимогу іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання № 1 та/або основного зобов`язання № 2 та/або основного зобов`язання № 3 та/або умов даного договору, в якій зазначається про звернення стягнення шляхом передачі від іпотекодавця до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-ІУ (з подальшими змінами) передостаннім етапом у процесі державної реєстрації прав є перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Згідно із п. 12 постанови КМУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 року № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює, зокрема, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Слід зазначити, що згідно із п. 57 постанови КМУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 2512.2015 року № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Враховуючи встановлені судом у справі № 912/2455/17 та наведені вище обставини, господарський суд вважає, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. (відповідач 1 у даній справі) зазначені вимоги законодавства були виконані у повному обсязі, зокрема, встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та правомірно прийнято рішення про проведення державної реєстрації прав.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-ІУ (з подальшими змінами) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса,який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно із ч. 5 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-ІУ (з подальшими змінами) відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Враховуючи наведені вище норми та встановлені у справі 912/2455/17 обставини стосовно Банку та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О. М., у останньої були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації заявлених прав за ПАТ КБ "Правекс-Банк", надані останнім документи відповідали вимогам закону та були достатніми для встановлення набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З огляду на зазначене право власності на предмет іпотеки перейшло до банку у повній відповідності з установленою процедурою, з дотриманням вимог щодо надсилання вимог про усунення порушень всім учасникам правовідносин, дотримання 30-ти денного терміну до моменту реєстрації, підготовки ринкової оцінки іпотечного майна на дату, що слідує після спливу 30-ти денного терміну з моменту отримання вимоги, про що вже зазначалось у рішенні господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 року у справі № 912/1238/16, а також у рішенні № 912/2455/17.

Отже, всі вимоги позову у справі №404/8080/19, що наразі переглядається, досліджувались в інших судових спорах. Тому у цій справі суд, при ухваленні оскаржуваного рішення, вірно послався на вказані вище рішення судів.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на необхідність розгляду судом апеляційної інстанції клопотання відповідача-2 про долучення документів до справи, оскільки судом першої інстанції вже було розглянуто вказане клопотання та надано йому відповідну правову оцінку, про що постановлено відповідну ухвалу суду. Відповідачем-2 заперечень щодо відмови суду не заявлено, сторонами разом з рішенням таку ухвалу не оскаржено.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивачів про визнання недійсним іпотечного договору та договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, а також вимог про визнання недійсним п. 3.2 договору іпотеки, в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя договору іпотеки 531-003/09 від 11.12.2009 року, укладеного між ПП "Дельта-Сервіс" та АТ "Правекс-Банк", визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію прав № 29717778 від 23.05.2016 року.

Оскільки судом зроблено висновки про безпідставність вимог позивачів про визнання недійсним іпотечного договору, договору про внесення змін та доповнень до договору, а також визнання недійсним рішення реєстратора щодо реєстрації прав на нерухоме майно на підставі такого іпотечного договору, господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність і похідних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна, оскільки банку, як власнику набутого ним нерухомого майна, належало право та повноваження розпоряджатися таким майном.

Решта доводів апеляційної скарги, наведених як підстава скасування оскаржуваного рішення, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи рішення місцевого господарського суду у даній справі від 03.01.2024 року не підлягає зміні або скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.01.2024 року у справі №404/8080/19 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 25.02.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков