Ухвала

від 18.02.2025 по справі 906/73/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"18" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/73/25

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

розглянувши клопотання Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 22.01.2025 та від 03.02.2025 (вх. № г/с 01-44/212/25 та вх. № г/с 1183/25) про закриття провадження та залишення позовної заяви без руху, та клопотання ФОП Мамчика В. П. від 17.01.2025 (вх. № г/с 01-44/164/25) про витребування у справі

за позовом: Фізичної особи-підприємця Мамчика Василя Петровича

до 1. Виконавчого комітету Бердичівської міської ради

2. Фізичної особи-підприємця Вітюка Юрія Володимировича

3. Фізичної особи-підприємця Рибака Віталія Олександровича

про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 20.09.2024 № 336, визнання недійсним договору від 20.09.2024 р.,

за участю представників сторін:

від позивача: Давиденко В.В., адвокат, ордер серії АМ №1110658 від 18.12.2024,

від відповідача-1: Окунь О.М., представник, посадова інструкція від 17.02.2025, Палкіна Н.В., представник, розпорядження №223/05-01 від 20.12.2023,

від відповідача-2: Кравець М.А., адвокат, ордер серії АМ №1112205 від 07.02.2025 (в режимі відеоконференції ),

від відповідача-3: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області ухвалою 20 січня 2025 відкрив провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Мамчика Василя Петровича до відповідачів 1. Виконавчого комітету Бердичівської міської ради; 2. Фізичної особи-підприємця Вітюка Юрія Володимировича; 3. Фізичної особи-підприємця Рибака Віталія Олександровича про:

- визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 20.09.2024 №336 "Про затвердження протоколу засідання конкурсної комісії на проведення конкурсу з визначення виконавців послуг на здійснення операцій із збирання та перевезення рідких побутових відходів" ( далі у тексті - Рішення виконкому № 336);

- визнання недійсним договору на здійснення операцій із збирання та перевезення рідких побутових відходів від 20.09.2024, укладений між Виконавчим комітетом Бердичівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Вітюком Юрієм Володимировичем ( далі у тексті - Позивач, Відповідач -1, Відповідач -2, Відповідач -3, Суд та Договір збирання/перевезення побутових відходів).

Позивач правовими підставами позову визначив ст.ст. 203, 215 ЦК України, ч. 3 ст. 33 Закону України "Про управління відходами".

1. Щодо клопотання Відповідача -1 від 03.02.2025 (вх. № г/с 1183/25) про залишення позовної заяви без руху ( Клопотання про залишення позовної заяви без руху).

Клопотання про залишення позовної заяви без руху мотивовано невідповідністю першої заяви по суті вимогам п. 1 ч.3 статті 162 ГПК України (відсутні номери засобів зв`язку сторін та адреси електронної пошти сторін) , а відтак наявністю підстав для застосування ч.11 ст. 176 цього Кодексу.

Клопотання про залишення позовної заяви без руху задоволенню не підлягає. Мотиви Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у cправі№908/3731/23 зазначає, що відповідно до нормГПКзареєструвати електронний кабінет зобов`язані не всі суб`єкти.

Абзац 1 ч.7ст.42 ГПК Українипередбачає надсилання копій документів у паперовій формі листом з описом вкладення лише тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно дозаконуне зобов`язані його реєструвати.

Натомість для учасників справи, які згідно з ч.6ст.6 ГПК Українизобов`язані зареєструвати електронний кабінет, однак не зробили цього, законодавець передбачив процесуальну відповідальність у вигляді відсутності обов`язку надсилання цим суб`єктам паперових копій документів.

Приписи абз.2 ч.7ст.42 ГПК Україниспонукають осіб, перелік яких визначений ч.6ст.6 цього Кодексу, виконати свій обов`язок з реєстрації електронного кабінету, усвідомлюючи, зокрема, можливі негативні процесуальні наслідки його невиконання (у тому числі передбачені абз.2 ч.7 ст.42 Кодексу)( п.п. 30,31 постанови ОП КГС ВСвід 30.08. 2024 у cправі№908/3731/23).

На питання, з якого моменту в юридичної особи, зареєстрованої за законодавством України, виникає обов`язок мати електронний кабінет, Об`єднана палата у cправі№908/3731/23 дійшла висновку, що з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз.1 ч.6ст.6 ГПК, внесенихзаконом №3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов`язок зареєструвати електронний кабінет.

Об`єднана палата у справі №908/3731/23 зробила також такі правовівисновки:

"101. В суду, на відміну від учасника справи, наявний обов`язок надсилати судові рішення навіть тим учасникам, які не мають електронного кабінету - у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

106. Права відповідача, який не зареєстрував електронний кабінет, не порушуються у разі ненаправлення йому позивачем паперових копій процесуальних документів при поданні позову з використанням підсистеми "Електронний суд". Відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов`язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбаченіГПК, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи господарського процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу передзакономта судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №752/11445/22, від 01.02.2024 у справі №520/11344/23, від 28.03.2023 у справі №260/1322/21 (з урахуванням відмінностей у змісті процесуальних кодексів)".

Оскільки комунікація учасників справи між собою та з Судом здійснюється не через засоби телефонного зв`язку та електронну пошту, Суд наголошує, що "недоліки" позовної заяви, на які звертає увагу Відповідач-1 не є достатніми для застосування процесуального механізму ч.11 ст. 176 ГПК України. Суд уникав надмірного формалізму на стадії доступу до правосуддя , у зв`язку з чим не постановляв ухвалу про залишення позовної заяви без руху на підставі ст. 174 цього Кодексу.

Згідноз ч. 5 ст. 13 Кодексусуд яксприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, так і запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Наведені приписи Суд кладе в основу підсумку висновку про безпідставність Клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Водночас Суд враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури ( так званий правовий пуризм (див. постанову ВПВС від 25.01.2024 у справі № 320/14843/23)), так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справа "ТОВ "Фріда" проти України").

Так, відповідно до ч. ч. 1,3,4 ст.45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Ч.1 ст. 47 ГПК України визначено, що позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Кожен із відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають своїх інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, можливо було би задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві. Таким чином, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення.

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом ( див. постанову ВПВС від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Відповідно до п.4 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Вимоги п.4 ч.3 ст.162 ГПК України корелюються з вимогами ч.7 ст. 237 ГПК України про те, що Суд, приймаючи рішення проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок стягнення є солідарним.

Позовна заява не містить позовних вимог до Відповідача-3, що не відповідає наведеним вимогам процесуального закону.

Оскільки завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, Суд ухвалює залишити позовну заяву без руху з цих підстав ( п.1 ч.1 ст. 177 ГПК України).

Одночасно Суд ухвалює Позивачу усунути інші недоліки позовної заяви , на які звернув Відповідач -1 у клопотанні про залишення позовної заяви без руху

2. Щодо клопотання Відповідача-1 від 22.01.2025 (вх. № г/с 01-44/212/25) про закриття провадження у справі ( далі - Клопотання про закриття провадження у справі).

Клопотання про закриття провадження у справі мотивовано посиланням на здійснення Виконавчим комітетом Бердичівської міської ради у спірних правовідносинах власних (самоврядних) повноважень з організації управління побутовими відходами згідно ст. 33 ЗУ "Про місцеве самоврядування". Згідно п.п. 2, 31 Порядку проведення конкурсу на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів, затвердженого Постановою КМУ №918 від 25.08.2024 рішення конкурсної комісії оформляються протоколом, який подається на затвердження організатору конкурсу, яким є виконавчий орган міської ради. Оскаржуване Рішення виконкому № 336 прийнято на виконання власних (самоврядних) повноважень органу місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, що вказує на публічно-правовий характер спору.

Клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає. Мотиви Суду.

За змістом п.1ч.1ст.175 і п.1ч.1ст. 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів, серед іншого, належать справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій.

Предметом оскарження є рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 20.09.2024 №336 "Про затвердження протоколу засідання конкурсної комісії на проведення конкурсу з визначення виконавців послуг на здійснення операцій із збирання та перевезення рідких побутових відходів" ( далі - Рішення виконкому № 336).

Суд не поділяє доводи Відповідача -1 про те, що спірне Рішення виконкому № 336 таким, що прийняте на виконання його владних управлінських функцій відносно Позивача та Відповідачів 2 та 3 у цій справі.

Так, до компетенції адміністративних судів належать, серед іншого, спори юридичних осіб з органом місцевого самоврядування, предметом яких є перевірка законності рішень цих органів, прийнятих ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення (див. постанова ВПВС від 14.05.2019 у справі № 918/843/17).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції ( див. постанову ВПВС від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В свою чергу, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Саме тому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди виходять із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у кожній конкретній справі.

Водночас спір у цій справі до публічно-правових не належить, адже Відповідач-1 здійснюючи організацію конкурсу з визначення виконавця послуг зі збирання та перевезення рідких побутових відходів в межах території Бердичівської ОТГ, не був законодавчо вповноважений владно керувати діями Позивача, указувати або забороняти йому певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність, тощо.

Відповідно до положень гл. 53 ЦК України, гл. 20 ГК України укладення договорів на конкурсі, торгах є одним зі способів укладення господарських договорів.

Відповідно до п.25 ч.1 ст.1 ЗУ «Про публічні закупівлі» публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), лізинг, а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт, поточний ремонт з розробленням проектної документації (п.п. 22, 21 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Таким чином, процедура закупівлі завершується укладенням договору на підставі рішення уповноваженої особи замовника, оформленого відповідним протоколом (див. постанову ВПВС від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21).

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду про те, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору ( див. постанову від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21).

Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанову від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц).

Так, ще у 2019 році Велика Палата Верховного Суду виклала наступний правовий висновок: орган місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень цього органу до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів ( див. постанови ВПВС від 29.01.2019 у справі № 819/829/17 та від 14.05.2019 у справі № 918/843/17).

Суд висновує, що викладений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду є релевантним до застосування у цій справі.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29.01.2019 у справі № 819/829/17, підтримані у постанові від 14.05.2019 у справі № 918/843/17 є обов`язковими для Виконавчого комітету Бердичівської міської ради. Неврахування останніх при підготовці Клопотання про закриття провадження у справі з підстав непідвідомчості спору Господарському суду Житомирської області за наявності посилання на такі у позові Суд розцінює як невиконання обов`язку керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст. 2 ГПК України).

До викладеного, Суд доповнює, що юрисдикція спору повинна визначатися безпосередньо на дату звернення позивача до суду. Зворотне застосування правил юрисдикції може призвести до зловживань учасників спору та невиправданого затягування розгляду справи шляхом закриття провадження у справі та передачі справи до іншої юрисдикції у зв`язку зі зміною суб`єктного складу учасників справи під час її розгляду.

3. Щодо клопотання Позивача від 17.01.2025 (вх. № г/с 01-44/164/25) про витребування доказів.

Суд в ухвалі від 20.01.2025 про відкриття провадження у справі постановив розглянути клопотання Позивача від 17.01.2025 (вх. № г/с 01-44/164/25) про витребування доказів у підготовчому засіданні (далі - Клопотання про витребування доказів).

Клопотання про витребування доказів мотивовано неможливістю самостійного отримання, в тому числі, на адвокатський запит, в ГУ ДПС у Житомирській області копії Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками за ІІІ квартал 2024 року Фізичної особи-підприємця Вітюка Юрія Володимировича на підставі п.17.1.9 ч.17.1 ст.17 ПК України, тоді як витребуваний доказ підтвердить факт відсутності у Відповідача-2 найманих працівників на час проведення конкурсних процедур.

Клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає. Мотиви Суду.

Так, у п.п 6 та 7 ч. 2 ст. 182 Кодексу передбачено, що у підготовчому засіданні суд , серед іншого, вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Клопотання про витребування доказів подано Позивачем разом з позовною заявою.

Відповідно п.п. 2 та 3 ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати та підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа.

Як слідує із ч. 3 ст. 310 Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є необґрунтоване відхилення клопотання про витребування доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, Суд наголошує, що у процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило «ne eat judex ultra petita partium» - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду ( див. постанову ВПВС від 11 вересня 2024 у справі № 554/154/22).

Обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності (статті 77-80 ЦПК України) суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що всі докази, які були ним подані для участі у конкурсі, наявні у справі. Останні, в силу їх публічності, подані в якості додатків до позовної заяви саме Позивачем.

Докази, які просить Позивач витребувати у податкового органу не були подані Відповідачем-2 у складі тендерної пропозиції та не були витребувані Відповідачем -1.

Відповідно до принципу змагальності ( ст. 13 Кодексу) та диспозитивності ( ст. 14 Кодексу), Суд згідно з ч. 5 ст. 13 ГПК України як сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, так і запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зазначена процесуальна норма мала бути врахована Відповідачем-2 при підготовці відзиву на позов та доказів на спростування доводів позову, у разі їх відсутності у Позивача та у справі.

4. Щодо права апеляційного оскарження ухвали про відмову у закритті провадження у справі.

Так, зокрема, п. 13 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

За положеннями ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц констатувала, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.

Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 255 ГПК України. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.

Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 255 ГПК України перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

На підставі викладеного, Суд враховує, що не дивлячись на те, що вказаною нормою не передбачено можливості оскарження ухвали про відмову у закритті провадження у справі, ст. 255 ГПК України не містить прямої заборони на оскарження такої ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 2,11, ст. 81, п.4 ч.3 ст. 162, ч. 11 ст. 176, п.п.10,12 ч.2 ст. 182, ч.2 ст.183, ч.3 ст. 198, ст.ст. 234, 235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 22.01.2025 (вх. № г/с 01-44/212/25) про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 03.02.2025 (вх. № г/с 1183/25) про залишення позовної заяви без руху на підставі ч.11 ст.176 ГПК України.

3. Залишити позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мамчика Василя Петровича без руху.

4. Фізичній особі - підприємцю Мамчику Василю Петровичу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви, у якій вказати зміст позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Рибака Віталія Олександровича відповідно до вимог п.4 ч.3 ст. 162 ГПК України у строк до 03.03.2025 року включно через систему "Електронний суд".

5. Відмовити у задоволенні клопотання ФОП Мамчика В. П. від 17.01.2025 (вх. № г/с 01-44/164/25) про витребування у ГУ ДПС у Житомирській області копії Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками за ІІІ квартал 2024 року Фізичної особи-підприємця Вітюка Юрія Володимировича ( РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала складена та підписана 26.02.2025 року, набрала законної сили та підлягає апеляційному оскарженню в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2- ФОП Мамчик В.П.через адвоката (Ел. суд)

3- Виконкому Берд. м. ради ( Ел. суд)

4- ФОП Вітюк Ю.В. через адвоката (Ел.суд)

5- ФОП Рибак В.О. (Ел. суд)