Рішення

від 26.02.2025 по справі 910/15641/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025Справа № 910/15641/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Енергетичної Безпеки»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 747 314,48 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Енергетичної Безпеки» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 747 314,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати частини вартості поставленого за договором № 53-121-01-21-11041 від 30.12.2021 товару в розмірі суми ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15641/24, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.

03.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.01.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.01.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології Енергетичної Безпеки» (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (покупець) укладено договір № 53-121-01-21-11041 поставки товару (надалі - Договір поставки), за умовами п. 1.1. якого позивач зобов`язується поставити, а відповідач зобов`язується прийняти і сплатити визначений у вказаному пункті Договору товар на загальну суму 4 519 200,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2021 № 1, строк поставки товару - до 31.01.2022.

Ціна договору складає 3 766 000,00 грн, крім того ПДВ 20% 753 200,00 грн. Загальна сума договору складає 4 519 200,00 грн (п. 3.1. Договору).

За умовами пунктів 3.2., 3.3. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (якщо постачальник платник ПДВ).

Поставка товару відбувається згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач - Запорізьке відділення ВП «Складське господарство», Запорізька область, вул. Промислова, 122, склад № 4 (п. 4.1. Договору).

В п. 4.3. Договору визначено, що товар, який поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: видатковою накладною - оригінал (3 прим.); сертифікатом якості або іншим документом про якість, виданим підприємством-виробником (оригінал або завірена копія); рішенням про затвердження виробника як постачальника ДП НАЕК «Енергоатом» із зазначенням у ньому номенклатури запропонованої продукції (для товару, що стосується СВБ - п. 1.1 поз. 6, 13, 31, 34-38); актуальними копіями технічних умов (ТС), узгоджені з ДП НАЕК «Енергоатом» та Держатомрегулювання (для товару, що стосується СВБ - п. 1.1 поз. 6, 13, 31, 34-38); декларацією про відповідність вимогам технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання (для кабельної продукції на наменальну напругу до 1 кВ).

Відповідно до п. 4.5. Договору постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року (п. 12.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 483 886,88 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:

від 31.01.2022 № РН-0000007 на суму 1 502 189,52 грн (у т.ч. ПДВ - 250 364,92 грн);

від 31.01.2022 № РН-0000004 на суму 1 249 608,36 грн (у т.ч. ПДВ - 208 268,06 грн);

від 01.02.2022 № РН-0000011 на суму 1 129 948,80 грн (у т.ч. ПДВ - 188 324,80 грн);

від 31.01.202 № РН-0000009 на суму 535 969,80 грн (у т.ч. ПДВ - 89 328,30 грн);

від 07.02.2022 № РН-0000013 на суму 66 170,40 грн (у т.ч. ПДВ - 11 028,40 грн).

Позивачем проведено реєстрацію в ЄРПН податкових накладних:

- № 3 від 01.02.2022 на поставку товару за видатковою накладною № РН-0000011;

- № 5 від 31.01.2022 на поставку товару за видатковою накладною № РН-0000007;

- № 6 від 07.02.2022 на поставку товару за видатковою накладною № РН-0000013;

- № 8 від 31.01.2022 на поставку товару за видатковою накладною № РН-0000004;

- № 10 від 31.01.2022 на поставку товару за видатковою накладною № РН-0000009.

19.02.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 84, у якій вимагав сплатити суму ПДВ в розмірі 747 314,48 грн за Договором у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги.

Відповідач надав відповідь на вказану вимогу від 18.03.2024 № 21-2112/28-вих, у якій посилався на наявність підстав для звільнення від виконання зобов`язань за Договором у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, а саме: окупація російськими військами міста Енергодар Запорізької області та захоплення філії «ВП «ЗАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом».

26.11.2024 позивач повторно звернувся до відповідача із претензією № 95, у якій вимагав сплатити суму ПДВ у розмірі 747 314,48 грн за Договором у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги.

У зв`язку із залишенням відповідачем вказаних вимог позивача щодо сплати коштів ПДВ у розмірі 747 314,48 грн без задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду про стягнення вказаної суми коштів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Відповідач, у свою чергу, заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи про неналежне оформлення позивачем видаткових накладних, а також відсутність інших товаросупровідних документів, передбачених в п. 4.3. Договору, які б підтверджували факт здійснення поставки. При цьому, відповідач не погодився із доводами позивача про настання строку оплати товару за Договором, вказуючи, що такий строк настане виключно після поставки повного обсягу товару, а саме на суму 4 519 200,00 грн. Також відповідач посилався на відсутність його вини у невиконанні зобов`язань за Договором у зв`язку із впливом форс-мажорних обставин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що між сторонами внаслідок укладення Договору виникли правовідносини із поставки.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, судом із поданих позивачем в матеріали справи доказів (видаткових накладних) встановлено факт поставки відповідачу за Договором товару за загальну суму 4 483 886,88 грн. Відповідач товар на вказану суму прийняв без будь-яких заперечень та претензій (у тому числі щодо товаросупровідних документів), що підтверджується підписом його уповноваженої за довіреністю від 26.01.2022 № 3/7 особи - Вороная В.М., від поставленого товару не відмовлявся. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

В свою чергу, суд встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі № 910/3472/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології енергетичної безпеки» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення заборгованості за поставлений позивачем товар по договору № 53-123-011-01-21-11041 від 30.12.2021, за видатковими накладними № РН-0000004 від 31.01.2022, № РН-0000007 від 31.01.2022, № РН-0000009 від 31.01.2022, № РН-0000011 від 01.02.2022, № РН-0000013 від 07.02.2022, а саме, в розмірі 3 736 572,40 грн. Оскільки позивачем до матеріалів справи не було додано жодних доказів на підтвердження реєстрації в ЄРПН податкових накладних на поставлений по Договору товар, та дати такої реєстрації, в частині вимог про стягнення ПДВ в розмірі 747 314,48 грн суд відмовив.

При цьому, судом встановлено, що при розгляді справи № 910/3472/23 було надано оцінку доводам відповідача щодо ненадання позивачем документального підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо поставки товару та супроводжувальної документації та визначено їх безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності у здійсненні повторної оцінки відповідних заперечень відповідача в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Наявні в матеріали справи видаткові накладні визнаються судом належними та допустимими у розумінні статей 76-77 ГПК України доказами на підтвердження господарських операцій із поставки відповідачу товару за Договором.

При цьому, позивачем надано відповідні квитанції з ЄРПН, якими підтверджується проведення ним реєстрації податкових накладних по здійсненим за видатковими накладними № РН-0000004 від 31.01.2022, № РН-0000007 від 31.01.2022, № РН-0000009 від 31.01.2022, № РН-0000011 від 01.02.2022, № РН-0000013 від 07.02.2022 господарським операціям.

Таким чином, з урахуванням погоджених сторонами в п. 3.3. Договору умов та відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо належності проведеної позивачем реєстрації податкових накладних, суд зазначає, що у відповідача виник обов`язок зі сплати позивачу коштів ПДВ за здійсненими господарськими операціями із поставки товару.

При цьому, строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ (747 314,48 грн згідно видаткових накладних) у Договорі не встановлений, а тому відповідно до приписів ст. 530 ЦК України виконання таких зобов`язань пов`язується із моментом пред`явлення вимоги.

Враховуючи, що позивачем були пред`явлені відповідачу вимоги від 19.02.2024 та від 26.11.2024 щодо сплати коштів ПДВ у розмірі 747 314,48 грн, суд констатує, що обов`язок відповідача зі сплати вказаної суми коштів є таким, що настав.

Щодо доводів відповідача про відсутність його вини у невиконанні зобов`язань за Договором із посиланням на настання форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 введено воєнний стан, який станом на момент ухвалення даного рішення не є скасованим.

Крім того, в п. 9.1. Договору сторонами визначено перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору.

Водночас, згідно з п. 9.2. Договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу (п. 9.3. Договору).

Наявність форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором (п. 9.4. Договору).

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів направлення позивачу відповідно до п. 9.3. Договору повідомлення про неможливість виконання своїх зобов`язань, як і не надано сертифікату Торгово-промислової палати України або її регіонального органу, який би підтверджував неможливість виконання зобов`язань відповідача за укладеним із позивачем Договором.

В свою чергу, на підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію РФ проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Втім, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

До того ж, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє доводи відповідача про звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до умов Договору (п. 9.4.) настання форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором, але аж ніяк не від виконання самого договірного зобов`язання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Отже, враховуючи встановлені при розгляді даної справи обставини, які відповідачем не було спростовано та не надано доказів належного виконання ним зобов`язань за Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Енергетичної Безпеки» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 747 314,48 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології енергетичної безпеки» (65481, Одеська обл., Одеський р-н, місто Южне, пр-т Миру, 26, офіс ХХХІа; ідентифікаційний код 44615310) заборгованість в розмірі 747 314,48 грн та судовий збір у розмірі 11 209,72 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного рішення: 26.02.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко