Ухвала

від 21.02.2025 по справі 916/4687/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"21" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4687/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Христенко А.О.

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис (вул. Заводська, 23/19, м. Микодаїв, 54004)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (вул. Флотська, 28, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600)

про стягнення 1194000,00 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Вишневська Г.В.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1194000,00 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 23.01.2024 № 19-В-ГВСП КСБСРЗ-24 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4687/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.11.2024 суд, за клопотанням відповідача, призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; постановив розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі та призначив у справі підготовче засідання на 17 грудня 2024 року об 11:30.

17.12.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 14 січня 2025 року о 12:40.

14.01.2025 суд протокольною ухвалою попередньо продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів; закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 31 січня 2025 року об 11:00.

31.01.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 07 лютого 2025 року о 12:40, а 07.02.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 21 лютого 2025 року о 14:00.

14.02.2025 позивачем були подані суду письмові пояснення, в яких останній повідомив суду обставину сплати відповідачем спірного боргу, на підтвердження чого до матеріалів справи долучив виписку по рахунку позивача за 10.02.2025.

17.02.2025 відповідачем було подано суду заяву про закриття провадження у справі, яка мотивована обставиною сплати спірного боргу.

20.02.2025 позивачем була подана заява, в якій останній не заперечує проти закриття провадження у справі, водночас, позивач просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат, а саме сплаченого позивачем судового збору за подачу позовної заяви, заяви про забезпечення позову та гонорару адвоката, який наведено у розрахунку до позовної заяви. Витрати на правничу допомогу позивачем заявлені у розмірі 119400,00 грн.

21.02.2025 відповідачем були подані суду письмові заперечення, в яких він не погоджується із заявленими позивачем до стягнення витратами на правничу допомогу, наголосивши про таке: у позовній заяві від 17.10.2024 та у додатках до неї відсутні позовні вимоги щодо стягнення правничої допомоги та будь-які розрахунки гонорару адвоката; на думку відповідача, надана адвокатом позивачу у цій справі правнича допомога не може вважатися співмірною із заявленою до стягнення сумою у розмірі 119400 грн, з урахуванням того, що: предметом спору є звичайний договір про надання послуг, за яким позивач надав послуги, а відповідач прийняв послуги та своєчасно не здійснив розрахунок за надані послуги, а тому підготовка та написання такої позовної заяви не вимагає особливих спеціальних навичок та знань в сфері юриспруденції, розрахунків штрафних, інфляційних та компенсаційних нарахувань до позову адвокатом не проводилось, затрат часу на збір додаткових доказів не відбувалось тощо, обсяг позовної заяви склав всього 6 аркушів; 2) відповідачем під час розгляду справи була погашена сума боргу, а тому спір по суті майже не розглядався, кількість судових засідань у справі, у яких приймав участь адвокат, була незначна, кількість та складність документів не потребувала значного часу; 3) в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги, первинні документи про сплату послуг адвоката, а також детальний опис робіт з їх вартістю, з яких би вбачався час, затрачений адвокатом на надання правничої допомоги; 4) ціна позову 1194000,00 грн є малозначною, у розумінні вимог ГПК України, крім того, позовні вимоги були повністю погашені відповідачем у повному обсязі до винесення рішення по суті справи. Також відповідач просить суд врахувати обставину скрутного фінансового становища ПрАТ «УДП», внаслідок військової агресії РФ проти України.

У судовому засіданні 21.02.2025 представник відповідача підтримав подану ним заяву про закриття провадження, просив суд її задовольнити, при цьому, відповідач підтримав також і подані ним заперечення щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу. Представник позивача, у свою чергу, у засідання суду не з`явився, водночас, останнім було заявлено суду про вирішення питання, зокрема, про закриття провадження у справі за його відсутності.

Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо предмет спору відсутній.

Як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Так, предметом спору в цій справі є грошові кошти в розмірі 1194000,00 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання за договором від 23.01.2024 № 19-В-ГВСП КСБСРЗ-24.

Як встановлено судом з наявних у справі виписки по рахунку позивача за 10.02.2025 та платіжної інструкції від 10.02.2025 № 224, а також пояснень сторін, під час розгляду справи відповідачем було сплачено основний борг на суму 1194000,00 грн. Отже, оскільки спір між сторонами перестав існувати в процесі розгляду справи, суд, з врахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, вважає необхідним на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України закрити провадження у справі № 916/4687/24.

Частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п.5).

Частиною 2 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Приймаючи до уваги, що суд вважає необхідним закрити провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення основного боргу з підстав відсутності предмету спору, суд виснує про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету сплаченого за подання позову судового збору у розмірі 17910,00 грн. Водночас, оскільки на даний час в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення судового збору, підстави для вирішення цього питання у цій ухвалі відсутні. В цей же час суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений права звернутись до суду з відповідним клопотанням після закриття судом провадження у справі.

Між цим, приймаючи до уваги, що позивачем було сплачено за подання в межах цієї справи заяви про забезпечення позову судовий збір в сумі 1514,00 грн, враховуючи, що ця заява була розглянута судом по суті, задоволена судом, суд виснує, що ці витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Водночас, вирішуючи питання щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 119400,00 грн, суд виходить з такого.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ч.ч.7, 9 ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписів статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Так, при поданні уточненої позовної заяви під час усунення недоліків позивачем було повідомлено, що він очікує понести витрати на правничу допомогу в сумі гонорару адвоката у розмірі 10% від суми задоволених позовних вимог, розрахунок яких доданий до позовної заяви (а.с. 75, т.1). На підтвердження обставини понесення витрат на правничу допомогу позивач долучив копію договору про надання юридичної допомоги від 11.10.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Грибоносом В.В.

Умовами вищевказаного договору передбачено здійснення за дорученням позивача представництва його інтересів адвокатом, у тому числі, у судових інстанціях. Пунктом 3.1. цього договору визначено, що позивач зобов`язується оплатити адвокату гонорар у розмірі 10% від суми задоволених у судовому порядку позовних заяв, які складені та підготовлені адвокатом на підставі цього договору. Строк дії договору встановлений до 31.12.2025.

Отже, за умовами договору між позивачем та адвокатом розмір гонорару останнього погоджений у формі «гонорару успіху», який позивач зобов`язався сплатити адвокату у відповідному відсотку від суми, якщо така буде присуджена позивачу судом.

В цей же час, у цій справі суд не вирішував спір по суті, не присуджував до стягнення на користь позивача жодних сум, у зв`язку з тим, що відповідач добровільно сплатив спірний борг та вказане стало підставою для закриття провадження у справі, а отже за таких умов позивачем не доведений суду розмір понесених витрат на правничу допомогу.

Крім цього, суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Натомість, в даному випадку позивач не здійснив процесуальної дії з подання відповідних доказів, оскільки не подав суду ані детального опису робіт (наданих послуг), ані акту прийняття послуг за договором від 11.10.2024, ані рахунку про сплату коштів по договору, ані доказів їх оплати.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачу слід відмовити в покладенні на відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 119400,00 грн.

Керуючись ст. 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 234-235, 254-255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі - закрити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (вул. Флотська, 28, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 01125821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис (вул. Заводська, 23/19, м. Микодаїв, 54004, код ЄДРПОУ 36057454) судовий збір в сумі 1514 грн 00 коп.

3. Відмовити позивачу в покладенні на відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 119400,00 грн.

Видати наказ.

Повну ухвалу складено 26.02.2025.

Ухвала набрала законної сили 21.02.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля