Рішення від 25.02.2025 по справі 467/1529/24

Справа № 467/1529/24

2/467/35/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді Кірімової О.М.

секретаря судового засідання Рожкової Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника органу опіки та піклування Дроботун Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Арбузинської селищної ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Арбузинської селищної ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 2011 року по 2020 рік спільно проживав із відповідачем по справі без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося, та з 2020 року ОСОБА_2 самоусунулася від виховання дітей та з того часу не цікавиться їх долею.

Відповідач не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, а саме не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки позивача. Діти знаходяться на повному утриманні батька. Вважає, що зазначені обставини можна розцінювати як систематичне невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22.10.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06.02.202 року справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, суду додав, що відповідач по справі останній рік зовсім дітьми не піклується, не приймає участі в їх вихованні. При цьому 2-3 роки тому вона купувала дітям велосипед, гаджети, трішки допомагала матеріально та спілкувалася із дітьми. Просив суд задовольнити вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала пояснивши суду, що проживає у м. Вознесенську, діти проживають із батьком. До травня 2024 року вона спілкувалася із дітьми, вони приїздили до неї та вона з подарунками приїздила до дітей. Кожного місяця купує та передає дітям продукти харчування, одяг, взуття. З травня 2024 року виникли проблеми у спілкуванні з дітьми, причини яких їй не відомо. Можливо, щоб не потрапити до ЗСУ. З дітьми бачиться у школі під час перерви та спілкується з ними, при цьому син радий її бачити та йде добре на контакт. А донька відмовляється із нею спілкуватися з невідомих причин. Син під час спілкування пояснив їй, що потрібно потерпіти, щоб тато виграв суд. Звернула увагу суду, що не має змоги часто бачитися із дітьми, оскільки проживає в іншому населеному пункті. Дійсно, вона має заборгованість по аліментним зобов`язанням, оскільки за станом здоров`я не мала можливості працевлаштуватися. Однак, з вересня 2024 року вона офіційно працевлаштована та отримує заробітну плату. Під кінець минулого року не працювали реєстри, тому виконавча служба не мала можливості перерахувати аліментні платежі. Просила суд відмовити у задоволенні позову з наведених підстав.

Представник третьої особи: органу опіки та піклування Арбузинської селищної ради Миколаївської області в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно до її малолітніх дітей. Просила суд задовольнити позов.

Суд, вислухавши учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.09.2012 року, про що складено відповідний актовий запис № 08 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23.10.2015 року, про що складено відповідний актовий запис № 9. Батьками дітей вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 9,10).

Згідно довідки Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 06.08.2024 року № 144 позивач ОСОБА_1 та малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25). Квартира на праві приватної власності належить позивачу (а.с.27).

Згідно судового наказу виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області 26.04.2024 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.11-12).

Як вбачається із розрахунку ВП № 75125612, ОСОБА_2 станом на 06.08.2024 року має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей (а.с.14).

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11.08.2023 року визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком, ОСОБА_1 (а.с.28-29).

Згідно довідок Агрономійського ліцею Арбузинської селищноїради Миколаївськоїобласті бездати за№ 183та №184, ОСОБА_1 навчається у4класі,а ОСОБА_3 навчається у7класіАгрономійського ліцею Арбузинської селищної ради Миколаївської області (а.с.20, 21). Батько дітей, ОСОБА_1 , приділяє значну увагу дітям, які проживають із ним, діти доглянуті, охайні. Батько велику увагу приділяє розвитку дітей, відвідує батьківські збори, піклується про здоров`я дітей, їх фізичний та духовний розвиток, готує їх до самостійного життя (а.с.24).

Згідно довідки Агрономійського ліцею Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 06.02.2025 року за № 22 наданої за інформації класних керівників дітей, то учні регулярно відвідують уроки, завжди охайні, доглянуті, забезпечені навчальним приладдям, гаджетами. Опікується навчальним процесом здебільшого батько ОСОБА_1 . Батьки дітей постійно відвідують школу, спілкуються з педагогами. ОСОБА_2 легко йде на заклик школи допомогти у вихованні дітей, організації дозвілля ( а.с.53).

Згідно довідки характеристики Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 06.08.2024 року № 143 позивач ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується добре (а.с.22).

Згідно характеристики, виданої ДП «ДГ «Агрономія, МІП ім. В.М. Ремесла НААН України, ОСОБА_1 на даному підприємстві працює водієм з 04.10.2018 року по теперішній час та отримує заробітну плату (а.с.26). За місцем роботи характеризується позитивно (а.с.23).

Згідно довідки про доходи (а.с.52) ОСОБА_2 працює на посаді комплектувальника виробів та інструментів у військовій частині НОМЕР_3 з 20.09.2024 року та отримує заробітну плату. Згідно службової характеристики (а.с.54), ОСОБА_2 характеризується позитивно.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов місцем проживання позивача в квартирі АДРЕСА_2 від 27.08.2024 року, діти проживають біля батька, який працює та отримує заробітну плату, в трикімнатній квартирі. Квартира опалюється газом, мебльована. Діти мають місце відпочинку, чисту постільну білизну, іграшки для відповідного віку, приладдя для зайняття спортом. Мається письмовий стіл для навчання, діти забезпечені базовими потребами: одягом, взуттям. Повністю забезпечені продуктами харчування. Батько піклується про моральний, матеріальний достаток дітей, фізичний та розумовий розвиток (а.с.44).

В матеріалах даної справи міститься висновок органу опікита піклуванняАрбузинської селищноїради Миколаївськоїобласті від06вересня 2024рокупродоцільність позбавленнябатьківських прав ОСОБА_2 по відношеннюдо їїмалолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15-19). У висновку вказано, що батьки малолітніх дітей проживали однією сім`єю, поки ОСОБА_2 не залишила сім`ю, утворивши нову. Діти залишилися проживати із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Інколи відвідували матір. При обстеженні матеріально-побутових умов проживання дітей, було встановлено, що діти проживають біля батька в опалювальній, мебльованій, трикімнатній квартирі. Діти мають місце відпочинку, чисту постільну білизну, іграшки для відповідного віку, приладдя для зайняття спортом. Мається письмовий стіл для навчання, діти забезпечені базовими потребами: одягом, взуттям. Станом на час обстеження діти із бабусею відпочивали на узбережжі Чорного моря. Стосунки у сім`ї доброзичливі, позитивні, батько піклується про моральний, матеріальний достаток дітей, фізичний та розумовий розвиток. Діти не перебувають у складних життєвих обставинах, на обліку служби у справах дітей не перебувають. Мати дітей на території Арбузинської селищної ради не проживає. Матеріально та морально дітей не підтримує, не цікавиться їх навчанням, не відвідує батьківські збори, не підтримує зв`язки із педагогами ліцею.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що викликалися та були присутніми на засіданні комісії з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування Арбузинської селищної ради.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, взявши до уваги вищенаведені положення закону та обставини конкретної справи, необхідно виходити з того, що при вирішенні вказаного питання необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком або матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позивач, в обґрунтування своїх вимог про позбавлення батьківських прав відповідача посилався на невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків, а саме, що остання життям дітей не цікавиться, не навідує та не спілкується з дітьми, матеріальної допомоги не надає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не цікавиться їх розвитком та досягненнями.

На думку суду, обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу заявленого позову, а саме невиконання матір`ю батьківських обов`язків, не знайшли належного підтвердження. До того ж, суд зауважує на необхідності врахування об`єктивних причин неможливості активної участі одного з батьків у житті дитини, зокрема, проживання в іншій місцевості (про що було зазначено в судовому засіданні), що може вказувати про недоведеність позивачем свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Також, матеріали даної справи не свідчать про байдуже ставлення відповідача до забезпечення своїх дітей та до факту позбавлення батьківських прав.

Відсутні відомості і про дослідження органом опіки та піклування ефективності інших менш суворих альтернативних заходів впливу, ніж роз`єднання сім`ї, як того вимагають європейські стандарти для вирішенні питання пропорційності втручання у сімейне життя.

Доводи позивача про те, що мати дітей протягом тривалого часу свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, а саме: батьківського піклування та батьківської турботи до дітей не виявляє, станом здоров`я дітей не піклується, фізичний та моральний розвиток дітей не підтримує, необхідних умов для проживання дітей не забезпечує, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, суд не приймає до уваги, оскільки судом не встановлено винної поведінки відповідача.

При цьому, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

До того ж, посилання на те, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов`язки не можуть бути підставною для задоволення позову, оскільки простої бездіяльності з боку матері дітей недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що мати бажає спілкуватись та піклуватися про дітей, проти позбавлення батьківських прав заперечувала, при цьому позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

Що стосується висновку органу опіки про доцільність позбавлення батьківських прав, з огляду на положення частини 6 статті 19 СК України, суд зазначає наступне.

У ч.ч. 5,6 ст. 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, відповідно до вищевказаного висновку Орган опіки та піклування Арбузинської селищної ради Миколаївської області вважає за доцільне постановити судове рішення, яким позбавити батьківських прав відповідача.

Разом з тим, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до ч.6ст. 19 СК Українирайонний суд не погоджується з цим висновком.

Крім того,орган опікита піклуванняобмежився лишедоказами щодоумов проживаннястворених длядітей позивачем,відомостями щодоучасті батьківу вихованнідітей наданихшкільним закладом.Висновокне розкриває у повному обсязі, в чому саме проявляється невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. У ньому не наведено підстав та доводів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а лише зазначена констатація безспірних фактів, щодо проживання дітей з батьком та самостійного піклування ним про малолітніх дітей. Висновок органу опіки і піклування не містить даних про проведену роботу цим органом по врегулюванню сімейної ситуації з метою спонукання матері до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей, не містить інформації, що органом опіки та піклування встановлювалися фактичні обставини та дійсніпричини ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей. Висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не містить мотивованих відомостей щодо необхідності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , отже не надає достатньо підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Аналізуючи вищевикладене, суд встановив, що ставлення відповідачки до дітей не можна вважати зразковим чи належним.

Разом із тим, встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що відносно відповідачки застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, або, що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням матері батьківських обов`язків, або, що мати притягувалась до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за неналежне виконання обов`язківщодо дітей.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що матір дітей є особливо неблагонадійною та спілкування з нею суперечить інтересам дітей, а також доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дітей, а також не обґрунтував в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав і яким чином це сприятиме захисту таких інтересів, що свідчить про відсутність правових підстав для позбавлення останньої батьківських прав.

Встановивши ціобставини,суд дійшоввисновку проте,що матеріалисправи немістять беззаперечнихдоказів винноїповедінки тасвідомого нехтуваннябатьківськими обов`язками ОСОБА_2 ,які бсвідчили проухилення відвиховання малолітніхдітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Згідно зі ст.166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Відповідно до ст.19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, висновок має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав.

За такого, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача ОСОБА_2 брати участь у вихованні доньки та сина, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення її батьківських прав, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.

Разом з тим, суд зауважує, що дійсно на сьогодні немає необхідності позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав за встановлених обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.

Водночас обставиницієї справивказують нанаявність підставдля того,щоб попередити ОСОБА_2 про необхідністьзмінити ставленнядо виконаннясвоїх батьківськихобов`язків,налагодити контактз дітьми,брати участьу їхвихованні,розвитку тапіклуванніта покладає на орган опіки і піклування Арбузинської селищноїради Миколаївськоїобластіконтрольза виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язківщодо малолітніхдітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд звертає увагу на те, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №149/2510/21 (провадження №61-7010ск22), від 09 червня 2023 року у справі №591/6037/21 (провадження №61-4524ск23).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Арбузинської селищної ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Попередити ОСОБА_2 пронеобхідність змінитисвоє ставленнядо вихованнямалолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти наорган опікиі піклування Арбузинськоїселищної радиМиколаївської областіконтроль за виконанням ОСОБА_2 батьківськихобов`язківщодо малолітніхдітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова