Постанова від 06.05.2025 по справі 467/1529/24

06.05.25

22-ц/812/709/25

Провадження №22-ц/812/709/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 травня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Біляєвою В.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 467/1529/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке ухвалив Арбузинський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Кірімової Ольги Миколаївни у приміщенні цього суду 25 лютого 2025 року, дата складання повного тексту не зазначена, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Арбузинської селищної ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Арбузинської селищної ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що з 2011 року по 2020 рік позивач спільно проживав із відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачкою не склалося та з 2020 року ОСОБА_2 самоусунулася від виховання дітей і з того часу не цікавиться їх долею, не піклується про дітей, їх фізичний і духовний розвиток, навчання, не проявляє заінтересованості, не цікавиться станом здоров`я, не піклується про дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, а саме не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки відповідачки. Діти знаходяться на повному утриманні батька. Вважає, що зазначені обставини можна розцінювати як систематичне невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, позивач просив суд позбавити відповідачку батьківських прав щодо їх спільних дітей.

Відповідачка відзив на позовну заяву не подавала,в судовому засідання заперечувала проти задоволення позову, вказувала, що періодично спілкується з дітьми, купує для них продукти харчування та одяг, приходить до школи. З травня 2024 року почались проблеми зі спілкування з дітьми.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 лютого2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покладено на орган опіки і піклування Арбузинської селищної ради Миколаївської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що матір дітей є особливо неблагонадійною та спілкування з нею суперечить інтересам дітей, а також доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків відносно дітей, а також не обґрунтував, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав і яким чином це сприятиме захисту їх інтересів, що свідчить про відсутність правових підстав для позбавлення останньої батьківських прав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що твердження суду щодо недоведеності позивачем обставин які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, суперечать матеріалам справи. Так, відповідачка без будь-яких підстав та обґрунтувань протягом тривалого терміну усувається від будь-якого спілкування з дітьми, а саме: не піклується про дітей, не цікавиться їх успіхами та станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток та не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти. Така поведінка відповідачки має тривалий та стійкий характер, жодним чином не змінилась, навіть під час судового розгляду справи. Крім того, позивач зазначає, що суд, відмовляючи в позові, не взяв до уваги той факт, що відповідачка, в порушення принципу змагальності сторін, не надала жодного доказу, що самоусунення її від виховання дітей не мало злісного та умисного характеру. Також, твердження відповідачки, що вона бажає спілкуватись з дітьми, на думку ОСОБА_1 , є недостатніми, оскільки є виключно бездоказовим її твердженням, які суперечать зібраним матеріалам справи, та є її спробою виправдати свою поведінку й не мати негативних її наслідків.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина статті 2 ЦПК України).

Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами часини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, сторони з 2011 року по 2020 рік проживали однією сім`єю та є батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 24 вересня 2012 року, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23 жовтня 2015 року (а.с. 9,10).

З 2020 року сторони припинили проживання однією сім`єю, діти залишились проживати з батьком - позивачем у справі, який їх утримує. ОСОБА_2 створила нову сім`ю, у 2021 році у неї народилася ще одна дитина, на час розгляду справи судом проживає в іншому ніж позивач з дітьми населеному пункті.

Згідно довідки Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 06 серпня 2024 року № 144 позивач ОСОБА_1 та малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25),власником якої є. позивач (а.с.27).

Згідно судового наказу, виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області 26 квітня 2024 року, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.11-12).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем у ВП № НОМЕР_4, ОСОБА_2 станом на 06 серпня 2024 року має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей - 23005 грн. 65 коп. (а.с.14).

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11серпня 2023 року визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_1 (а.с.28-29).

Згідно довідок Агрономійського ліцею Арбузинської селищної ради Миколаївської області без за № 183 та № 184, ОСОБА_1 навчається у 4 класі, а ОСОБА_3 навчається у 7 класі Агрономійського ліцею Арбузинської селищної ради Миколаївської області (а.с.20, 21). Батько дітей, ОСОБА_1 , приділяє значну увагу дітям, які проживають із ним, діти доглянуті, охайні. Батько велику увагу приділяє розвитку дітей, відвідує батьківські збори, піклується про здоров`я дітей, їх фізичний та духовний розвиток, готує їх до самостійного життя (а.с.24).

Згідно довідки Агрономійського ліцею Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 06 лютого 2025 року за № 22 наданої за інформації класних керівників дітей, то учні регулярно відвідують уроки, завжди охайні, доглянуті, забезпечені навчальним приладдям, гаджетами. Опікується навчальним процесом здебільшого батько ОСОБА_1 . Батьки дітей постійно відвідують школу, спілкуються з педагогами. ОСОБА_2 легко йде на заклик школи допомогти у вихованні дітей, організації дозвілля ( а.с.53).

Згідно довідки-характеристики Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 06.08.2024 року № 143 позивач ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується добре (а.с.22).

Згідно характеристики, виданої ДП «ДГ «Агрономія, МІП ім. В.М. Ремесла НААН України ОСОБА_1 на даному підприємстві працює водієм з 04 жовтня 2018 року по теперішній час та отримує заробітну плату (а.с.26). За місцем роботи характеризується позитивно (а.с.23).

Згідно довідки про доходи (а.с.52) ОСОБА_2 працює на посаді комплектувальника виробів та інструментів у військовій частині НОМЕР_3 з 20 вересня 2024 року та отримує заробітну плату. Згідно службової характеристики ОСОБА_2 характеризується позитивно (а.с.54).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 від 27 серпня 2024 року діти проживають біля батька, який працює та отримує заробітну плату, в трикімнатній квартирі. Квартира опалюється газом, мебльована. Діти мають місце відпочинку, чисту постільну білизну, іграшки для відповідного віку, приладдя для зайняття спортом, мається письмовий стіл для навчання, діти забезпечені базовими потребами: одягом, взуттям, повністю забезпечені продуктами харчування. Батько піклується про моральний, матеріальний достаток дітей, фізичний та розумовий розвиток (а.с.44).

Згідно висновку органу опіки та піклування Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 06 вересня 2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . У висновку вказано, що батьки малолітніх дітей проживали однією сім`єю, поки ОСОБА_2 не залишила сім`ю, утворивши нову. Діти залишилися проживати із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Інколи відвідували матір. Стосунки у сім`ї доброзичливі, позитивні, батько піклується про моральний, матеріальний достаток дітей, фізичний та розумовий розвиток. Діти не перебувають у складних життєвих обставинах, на обліку служби у справах дітей не перебувають. Мати дітей на території Арбузинської селищної ради не проживає, матеріально та морально дітей не підтримує, не цікавиться їх навчанням, не відвідує батьківські збори, не підтримує зв`язки із педагогами ліцею.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що викликалися та були присутніми на засіданні комісії з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування Арбузинської селищної ради.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав матері дітей ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що відповідачка з 2020 року ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не спілкується з ними, не приймає участі у їхньому житті, вихованні та навчанні, не піклується про їх здоров`я, не забезпечує харчування та медичний догляд, не надає кошти на утримання дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, взявши до уваги наведені положення закону, правильно виходив з того, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком/матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько/мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачка проживає окремо від дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які постійно проживають з позивачем, з відповідачки стягнуті аліменти на утримання дітей. Згідно її пояснень в суді першої інстанції до травня 2024 року вона спілкувалася із дітьми, вони приїздили до неї, вона з подарунками приїздила до дітей, купувала їм продукти харчування, одяг, взуття. З травня 2024 року виникли проблеми у спілкуванні з дітьми, причини яких їй не відомо. З дітьми відповідачка бачиться у школі під час перерви та спілкується з ними, при цьому син радий її бачити та йде добре на контакт, а донька відмовляється із нею спілкуватися з невідомих причин. Такі обставини свідчать про те, що зв`язок відповідачки та її з позивачем дітей остаточно не розірваний та мати дітей бажає його зберегти.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, відповідно до вищевказаного висновку Орган опіки та піклування Арбузинської селищної ради Миколаївської області вважає за доцільне постановити судове рішення, яким позбавити батьківських прав мати дітей - відповідачку.

Разом з тим, суд першої інстанції, встановивши, що у висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який носить рекомендаційний характер, не зазначені обставини, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, врахувавши положення частини 6 статті 19 СК України, обґрунтовано не погодився з цим висновком.

Так, суд першої інстанції правильно врахував, що орган опіки та піклування обмежився лише встановленням фактів щодо умов проживання, створених для дітей позивачем, відомостями щодо участі батьків у вихованні дітей, наданих шкільним закладом, тоді як у висновку відсутні фактичні обставини щодо матері дітей, обставини її життя, її участі в житті дітей, а також причин, з яких така участь не відбувається або відбувається у незначному розмірі. Також у висновку не зазначені заходи, які орган опіки та піклування вживав до матері дітей, данні про проведену роботу щодо врегулювання сімейної ситуації сторін з метою спонукання матері до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей, не містить інформації, що органом опіки та піклування встановлювалися фактичні обставини та дійсні причини ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей. У справі, яка переглядається, також відсутні відомості про застосування до ОСОБА_2 будь-яких заходів впливу з метою виправлення її відношення до дітей - дочки ОСОБА_8 та сина ОСОБА_9 . За такого висновок органу опіки та піклування не є достатньо обґрунтованим для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Натомість, аналізуючи фактичні обставини справи щодо відносин сторін та їх дітей, суд першої інстанції встановив, що ставлення відповідачки до дітей не можна вважати зразковим чи належним.

Суд першої інстанції також встановив, що фактичні обставини справи не містить відомостей про те, що відносно відповідачки застосовувались заходи впливу з метою виправлення ставлення до виховання дітей та участі в їх житті, а саме - відповідачку не попереджали про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, вона не притягувалась до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

За такого, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що матір дітей є особливо неблагонадійною та спілкування з нею суперечить інтересам дітей, а також доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків відносно дітей, тобто доказів її винної поведінки, а також не обґрунтував, в чому полягає захист інтересів дітей у випадку позбавлення відповідачки батьківських прав і яким чином це сприятиме захисту таких інтересів, а також взявши до уваги бажання відповідачки брати участь у вихованні доньки та сина, суд дійшов правильного висновку про відсутність визначених законом підстав для позбавлення останньої батьківських прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 за встановлених обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах та не буде відповідати якнайкращім інтересам дітей сторін.

Водночас суд першої інстанції не залишив поза увагою встановлені у справі, яка переглядається, фактичні обставини, які вказують на те, що ставлення відповідачки до виховання та утримання спільних з позивачем дітей є неналежним, та попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, налагодити контакт з дітьми, брати участь у їх вихованні, розвитку та піклуванні, та поклав на орган опіки і піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дітей, а також попередив відповідачку, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

За такого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позову та відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дочки та сина, оскільки наявні у справі докази є недостатніми для висновку про те, що ОСОБА_2 систематично, свідомо, протягом тривалого часу ухиляється від їх виховання та утримання, тобто у справі відсутні належні докази винної поведінки відповідачки як матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, які б свідчили про її умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо дітей, тобто підтверджували б необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав згідно пункту 2 частини першої статті 164 СК України.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного вирішення судом спору по суті, зокрема, щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Так, посилання позивача на те, що судом не надано оцінку тому, що відповідачка з 2020 року не бере участь у вихованні дітей сторін та не піклується про них, колегією суддів відхиляється, оскільки суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, що непроживання відповідачки з дітьми з 2020 року та її недостатньої участі у вихованні та утриманні дітей, натомість вважав, що наявні у справі доказі є недостатніми для застосування до неї такого суворого заходу впливу як позбавлення батьківських прав, обмежившись попередженням,зх чим погодилась колегія суддів. А доводи апеляційної скарги не спростовують правильність такого висновку.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, який також врахував відсутність у справі, яка переглядається, доказів застосування до ОСОБА_10 до звернення із позовом про позбавлення батьківських прав інших заходів впливу, направлених на виправлення її відношення до виховання дітей, тоді як позбавлення батьківських прав є крайнім заходом реагування на поведінку матері, коли усі інші заходи результату не дали.

Не приймає колегія суддів аргументи про те, що відповідачка на підтвердження своїх заперечень проти позову щодо наявності труднощів у сплаті аліментів, та у спілкуванні з дітьми відсутність, оскільки відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок з доведення обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, що відповідно до предмету доказування у цій справі є саме наявність умисного, свідомого ухилення відповідачки від виконання обов`язків матері двох дітей.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок, з яким погоджується колегія суддів, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували свідому та винну поведінку відповідачки щодо невиконання своїх батьківських обов`язків відносно дочки та сина сторін.

З огляду на недоведення позивачем виключних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_10 батьківських прав.

Колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права на пред`явлення нового позову щодо позбавлення відповідачки батьківських прав у разі, зокрема, якщо вона ухилятиметься від виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки та сина сторін та/або забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 149/2510/21).

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на відмову у задоволенні позову та на положення статті 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат, які у цій справі покладаються на позивача, судом апеляційної інстанції.

Оскільки при ухваленні рішення суд повно та всебічно встановив обставини справи на підставі наявних у справі та проаналізованих відповідно до статті 89 ЦПК України доказів, надав їм належну правову оцінку, визначившись із характером спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та дотримався вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування в силу статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повна постанова 07 травня2025 року