Рішення

від 25.02.2025 по справі 486/1589/24

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1589/24

Провадження № 2/486/271/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 лютого 2025 року м. Південноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючої судді Далматовій Г.А.,

при секретарі Маляновій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог Південноукраїнська міська територіальна громада в особі Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, Виконавчий комітет Південноукраїнської міськоїради Миколаївськоїобласті провизнання особитакою,що втратилаправо користуванняжилим приміщенням,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , треті особи Південноукраїнська міська територіальна громада в особі Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, представник третьої особи Нестеренко І.В.,

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог Южноукраїнська міська територіальна громада в особі Южноукраїнської міської ради Вознесенського району Миколаївської області, Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Вознесенського району Миколаївської області, в якій просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на підставі Ордеру на житлове приміщення № 048691, отримав у користування квартиру АДРЕСА_1 . Окрім нього у зазначеній квартирі зареєстровані його дружина ОСОБА_3 , його син ОСОБА_4 , його донька ОСОБА_5 та його онук ОСОБА_2 .

З 12 березня 2022 року відповідач ОСОБА_2 фактично у квартирі не проживає, квартирою не користується, комунальні платежі не сплачує, участі в утриманні житла не приймає, особистих речей в квартирі не зберігає і взагалі квартирою він не цікавиться. Станом на сьогоднішній день місце перебування відповідача йому не відомо.

Стверджує, що реєстрація відповідача порушує його право на вільне розпорядження і користування майном, що позбавляє його можливості здійснити приватизацію житла, оскільки для цього потрібна згода від всіх зареєстрованих осіб, а також змушує його нести додаткові витрати по оплаті комунальних платежів за особу, яка фактично не проживає в квартирі, але залишається зареєстрованою в ній.

Вважає, що ОСОБА_2 , втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , у зв`язку з тривалою, без поважної причини відсутністю, за місцем реєстрації.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 листопада 2024 року до участі у розгляді цивільної справи залучено третю особу Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1974 від 07 листопада 2024 року «Про зміну найменування юридичної особи ЮЖНОУКРАЇНСЬКА МІСЬКА РАДА МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» змінено назву Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на Південноукраїнську міську раду Миколаївської області.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Пояснив, що ОСОБА_2 його онук. На початку 2022 року, він виїхав до Італії, де на даний час навчається та працює.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа Південноукраїнська міська рада Миколаївської області надала суду заяву з проханням здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника, не заперечували проти задоволення позовної заяви.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Південноукраїнської міськоїради Миколаївськоїобласті в судове засідання не з`явилась, також надала суду заяву з проханням здійснювати розгляд справи без її участі, не заперечували проти задоволення позовної заяви.

Судом у судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши позивача, свідків, дослідивши докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

Судом встановлено, що громадянину ОСОБА_1 на склад сім`ї з чотирьох чоловік, на підставі рішення міського виконавчого комітету № 18 від 03 липня 1987 року, був виданий Ордер на право зайняття трьох кімнат загальною площею 41,34 кв.м в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 /а.с. 7/.

15 березня 2023 року на квартиру АДРЕСА_1 було виготовлено технічний паспорт /а.с. 9-11/.

Відповідно до довідки (про склад сім`ї та реєстрацію) станом на 20 вересня 2024 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 квартиронаймач; ОСОБА_3 дружина; ОСОБА_4 син; ОСОБА_5 дочка; ОСОБА_2 онук /а.с. 12/.

Згідно акту про не проживання від 13 вересня 2024 року складеного у складі комісії з 3 осіб - ОСОБА_1 , Кіпчарської Р.А. (квартира АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_6 (квартира АДРЕСА_3 ) за результатами проведеного обстеження квартири АДРЕСА_1 , на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 , про те, що ОСОБА_2 з 12 березня 2022 року не проживає у квартирі за адресою обстеження /а.с. 8/.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що проживає в квартирі АДРЕСА_4 , Позивач її сусід. Вона мешкає на 4-ому поверсі, а позивач на 2-ому. Відповідача ОСОБА_2 раніше інколи бачила, але це було ще до війни, а саме, перед Новим роком у грудні 2021 року. А потім почалась війна, і відтоді відповідача більше не бачила.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є сусідкою позивача, мешкає в квартирі АДРЕСА_5 . ОСОБА_2 в останнє бачила у 2022 році, з того часу до сьогоднішнього дня його не зустрічала.

Постановою Верховної Ради України №4007-ІХ від 09 жовтня 2024 року перейменовано місто Южноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області на місто Південноукраїнськ.

Статтею 47Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №569/4373/16-ц (провадження №14-298цс19) зауважила, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Відповідно до частини четвертої статті 9ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Згідно із статтями 71, 72ЖК України наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору судом.

При цьому ч.3 ст.71ЖК України передбачені випадки, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, а саме у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

При розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК України, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім`ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №201/10924/13-ц).

Разом з тим, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа №464/7923/16-ц).

Оскільки ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 більш, ніж шість місяців без поважних причин, він втратив право користування нею, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Про судові витрати позивачем вимоги не заявлялись.

Керуючись ст.ст.12,81,141, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог Південноукраїнська міська територіальна громада в особі Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, Виконавчий комітет Південноукраїнської міськоїради Миколаївськоїобласті про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Арбузинка, Миколаївської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне найменування третьої особи: Південноукраїнська міська територіальна громада в особі Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, місцезнаходження: вул. Європейська, 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, ЄДРПОУ 33850880.

Повне найменування третьої особи: Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, місцезнаходження: вул. Європейська, 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, ЄДРПОУ 20910974.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова