Постанова

від 25.02.2025 по справі 130/3523/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/3523/24

Провадження № 22-ц/801/587/2025

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вернік В. М.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Латінвест»

на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Верніка В.М.,

у справі №130/3523/24

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Латінвест» (відповідач)

про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації правочину,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Поділля Латінвест» про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації правочину, яким просив повернути належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 0521085000:04:001:0037, площею 3,4263 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 13.06.2016 року та додаткової угоди до нього, укладених від імені ОСОБА_1 з ТОВ «Поділля Латінвест» про право останнього на оренду цієї земельної ділянки та припинити речове право (оренди) земельної ділянки.

Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення його позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо зміни користувача чи володільця (реєстрації іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку з кадастровим номером 0521085000:04:001:0037, площею 3,4263 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, що перебуває у власності ОСОБА_1 , посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити, або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння, оскільки її може бути передано в суборенду, що може ускладнити виконання рішення суду.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року заяву задоволено. Заборонено суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 3,4263 га, кадастровий номер 0521085000:04:001:0037, яка належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

20 січня 2025 року ТОВ «Поділля Латінвест» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що заборона проведення реєстраційних дій щодо земельної ділянки ОСОБА_1 буде перешкоджати господарській діяльності товариства, що полягає у позбавлені можливості провести реєстрацію додаткової угоди на зміну умов договору оренди землі щодо зміни нормативно грошової вартості ділянки відповідно з індексацією.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити ухвалу суду без змін.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 31 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

ТОВ «Поділля Латінвест» будучи належним чином повідомлене про судовий розгляд, участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Представник позивача адвокат Смірнов С.М. в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції як законну і обґрунтовану.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що наведені у заяві про забезпечення позову доводи є достатньо переконливими стосовно потреб та доцільності їх застосування з метою уникнення можливих перешкод для виконання рішення суду, яке може бути ухвалено за результатом даного цивільного спору.

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам .

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпеченняпозову являєсобою сукупністьвстановлених закономзаходів,що вживаютьсясудом заклопотанням осіб,які берутьучасть усправі,якщо уних існуютьпобоювання,що виконанняухваленого усправі рішеннявиявиться умайбутньому утрудненимчи неможливим. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Однак, крім з`ясування факту існування спору між сторонами, необхідним для з`ясування є і сутність (характер) спірних правовідносин.

В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі№ 904/2357/20 У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18 та від 05 вересня 2019 року у справі № 911/527/19).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предмет позову є усунення перешкод в користування земельною ділянкою шляхом її повернення власнику, якою на даний час користується відповідач. Заходи забезпечення позову дозволять уникнути неправомірного розпорядження відповідачем майном позивача, який заперечує підписання договору оренди та додаткової угоди, а саме передачу в суборенду третім сторонам.

Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Спосіб забезпечення позову, обраний заявником, на момент розгляду указаної заяви позивача про забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами.

У справі, яка переглядається, колегія суддів установила наявність реального спору між сторонами; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі у випадку задоволення позову; співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заборона проведення реєстраційних дій щодо земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 перешкоджатиме господарській діяльностіТОВ «Поділля Латінвест», оскільки позбавляє товариства можливості провести реєстрацію додаткової угоди на зміну умов договору оренди землі про зміну нормативно грошової оцінки вартості земельної ділянки згідно з індексацією.

Так, колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а тому відповідач фактично не позбавляється права користуватися земельною ділянкою, тобто застосований захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності ТОВ «Поділля Латінвест».

Крім цього, внесення змін додоговору від 13.06.2016 здійснюється зі згоди обох його сторін. Водночас, в заяві про забезпечення позову, позовній заявіпозивач заперечує існування договірних відносин між ним та ТОВ «ПоділляЛатінвест» на підставі договору оренди від 13.06.2016 та додаткової угоди від 13.06.2016.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідачем не вказано обґрунтованих доводів з яких саме причин не була проведена нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки у визначені законом строки, тобто до 2023 року та яким чином дана обставина впливатиме на здійснення господарської діяльності відповідачем.

Суд першої інстанції також правомірно зазначив про те, що вирішення питання зустрічного забезпечення в даному випадку не є обов`язковим з урахуванням наявності у позивача зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання на території України, а запропонований представником позивача захід забезпечення позову у виді заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки заздалегідь не становлять спричинення збитків відповідачеві, не передбачаючи обмежень здійснення ним власної господарської діяльності, та не призведе до невідворотних наслідків для відповідача.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на квартиру дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Наведений вид забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення його позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і породження нових спорів, що не відповідає завданню цивільного судочинства. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, норми процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не має.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Латінвест» залишити без задоволення, а ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б.Войтко

В.В. Сопрун