Постанова

від 21.01.2025 по справі 495/12657/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1554/25

Справа № 495/12657/23

Головуючий у першій інстанції Анісімова Н. Д.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність у не знятті арешту з майна та зобов`язання зняти арешт,

встановив:

У листопаді 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним вище позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у не знятті арешту з усього мого майна, накладеного 05 квітня 2012 постановою державного виконавця Швець Є.О. у виконавчому провадженні В-10/32078365, та зобов`язати уповноважену особу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього мого майна, накладений 05 квітня 2012 постановою державного виконавця Швець Є.О. у виконавчому провадженні В-10/32078365.

Позов обґрунтовано тим, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження «арешт нерухомого майна» на підставі винесеної 05 квітня 2012 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ Швець Є.О. у виконавчому провадженні 10/32078365 постанови про арешт 1/2 частини житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить позивачці.

Позивачка зазначає, що отриманий нею кредит в банку вона повернула і за письмовою заявою банку виконавче провадження відповідачем було завершено.

18 жовтня 2023 року позивачка звернулась з письмовою заявою до відповідача щодо видачі їй постанови про закінчення виконавчого провадження з відомостями про зняття арешту з майна, а також про вчинення передбачених законодавством дій щодо реєстрації припинення обтяження майна. Однак до теперішнього часу відповіді на свою заяву позивачка не отримала.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року вказаний вище позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у не знятті арешту з усього мого майна, накладеного 05 квітня 2012 постановою державного виконавця Швець Є.О. у виконавчому провадженні В-10/32078365. Зобов`язано уповноважену особу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього мого майна, накладений 05 квітня 2012 постановою державного виконавця Швець Є.О. у виконавчому провадженні В-10/32078365.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у позивачки відсутні борги по виконавчим документам, тому є підстави для зняття арешту з належного їй майна.

У апеляційній скарзі Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення позову з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, просить скасувати рішення Київського Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.

За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції в супереч п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України відкрив позовне провадження за вимогами сторони (боржника) у виконавчому провадженні. Помилково прийнявши цей позов до розгляду, під час судового розгляду суд мав закрити провадження по цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Також, вирішуючи справу по суті судом першої інстанції залишено поза увагою подану відповідачем інформаційну довідку з ДРРПНМ від 09.04.2024р. № 373485779, з якої убачається, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження В-5/47272653 від 15.05.2015р. Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції арешт було скасовано.

Скаржник просив розглянути справу за його відсутності.

У судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, у листопаді 2023 року позивачка ОСОБА_1 , як боржниця у виконавчому провадженні, яке перебувало на виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), звернулась до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності Відділу та зобов`язання уповноваженої особи Відділу зняти арешт з усього мого майна, накладений 05 квітня 2012 постановою державного виконавця Швець Є.О. у виконавчому провадженні В-10/32078365.

Щодо обраного ОСОБА_1 способу судового захисту, колегія суддів, погоджуючись із довозами апеляційної скарги Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Тож, для звернення до суду із вимогами про незаконною бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців та зобов`язання вчинити певні дії, а зокрема, зняття арешту з майна боржника, для останнього встановлений інший порядок, передбачений розділами VI та VII ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, щ скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження», можуть інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №В-10/32078365 не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Отже за встановлених у цій справі обставин, апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_1 невірно обрано спосіб судового захисту, оскільки, законом у випадку незгоди боржника із діями та/чи бездіяльністю органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності органу, державного або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанцій встановивши, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, мав закрити провадження у справі, оскільки вимоги, заявлені ОСОБА_1 не підлягають розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду потрібно скасувати та закрити провадження у справі, з вказаних вище підстав.

Керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність у не знятті арешту з майна та зобов`язання зняти арешт.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова