Постанова

від 25.02.2025 по справі 501/813/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2965/25

Справа № 501/813/24

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Коновалової В.А.,

учасники справи: позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року, постановленуІллічівським міським судом Одеської областіу складі: судді Пушкарського Д.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у сумі 101588,22 грн, з яких: 59504,90 грн - частка ОСОБА_1 як співвласника будинку у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, 5189,15 грн - заборгованість ОСОБА_1 по внескам до резервного та ремонтного фонду, 12748,32 грн - заборгованість з абонплати за опалення, 14906,03 грн - заборгованість з оплати за теплопостачання в квартирах з вимкнутим опаленням, вимкнутими лічильниками (50% від оплати за тепло без теплолічильників).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 25 березня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку«Укржилстрой-2008»в якій просила:

- визнати дії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» (ОСББ «Укржилстрой - 2008») протиправними;

- сягнути з ОСББ «Укржилстрой-2008» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 2060000,00 гривень;

- стягнути з ОСББ «Укржилстрой-2008» на користь ОСОБА_1 моральні збитки в сумі 515000,00 гривень;

- кошти перерахувати на картку ПриватБанк, номер: НОМЕР_1 , одержувач ОСОБА_1 .

Представник позивача подав заяву в якій просив відмовити у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 , мотивуючи тим, щов провадженні Іллічівського міського суду Одеської області перебуває цивільна справа № 501/2541/24, в якій позовна заява ОСОБА_1 за змістом ідентична її зустрічній позовній заяві у даній справі, зокрема, предметом позову у справі № 501/2541/24 є вимоги ОСОБА_1 до ОСББ «Укржилстрой-2008» про визнання дій відповідача протиправними, стягнення з ОСББ «Укржилстрой-2008» на користь позивачки матеріальних збитків у сумі 2060000,00 грн та стягнення з відповідача на користь позивачки моральних збитків у сумі 515000,00 грн, та, окрім цього,є судові рішення, які набрали законної сили, у справах між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав - у справах № 501/5315/15-ц та № 501/1153/20.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСББ «Укржилстрой-2008» про визнання дій протиправними та стягнення збитків, зустрічний позов повернуто заявнику разом з усіма доданими до нього документами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, постановити рішення, яким справу передати на розгляд до Іллічівського міського суду Одеської області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції, 25.03.2024 відкривши провадження у справі № 501/813/24 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не направив відповідачці копії позову з додатками та інші процесуальні документи, позбавивши ОСОБА_1 можливості подати заперечення на позов. Після чого остання звернулась з зустрічним позовом до ОСББ «Укржилстрой-2008» про визнання дій протиправними та стягнення збитків.

Вказує, що відмова суду у розгляді зустрічного позову і повернення зустрічного позову з додатками відповідачу позбавить матеріали справи доказів, що підтверджують протиправні дії позивача ОСББ «Укржилстрой-2008», а також унеможливить постановлення законного рішення суду.

Зазначає, що для врегулювання вказаного питання, ОСОБА_1 подала заяву щодо закриття провадження у справі № 501/2541/24.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст.7, ч. 2 ст.369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1ст. 353 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та повертаючи її ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не має ознак зустрічного позову, оскільки позовні вимоги виникають з різних правовідносин, вимоги за позовами не взаємопов`язані, а їх спільний розгляд не є доцільним, тому суд вважав, що у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом слід відмовити.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погоджується.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

Ураховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.

Подання такого зустрічного позову має на меті не лише довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом, а й захисти права відповідача в обраний ним спосіб. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 101588,22 грн, з яких: 59504,90 грн - частка ОСОБА_1 як співвласника будинку у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, 5189,15 грн - заборгованість ОСОБА_1 по внескам до резервного та ремонтного фонду, 12748,32 грн - заборгованість з абонплати за опалення, 14906,03 грн - заборгованість з оплати за теплопостачання в квартирах з вимкнутим опаленням, вимкнутими лічильниками (50% від оплати за тепло без теплолічильників).

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому посилається на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 та співвласницею будинку АДРЕСА_2 та відповідно до діючого законодавства є малим приватним споживачем комунальних послуг, а саме - електричної енергії, натомість її квартира з листопада 2015 року протиправна відключена ОСББ «Укржилстрой-2008» від постачання електричної енергії, що унеможливило в ній проживання, чим нанесені матеріальні та моральні збитки, які вона на підставі ст. 22, 23 ЦК України просить стягнути з ОСББ та визнати вказані дії відповідача протиправними.

Отже, з урахуванням змісту та вимог позовів, поданих сторонами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спори за первісним та зустрічним позовами виникли з різних правовідносин, тому різними мають бути і предмети доказування в указаних спорах.

Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки вимоги зустрічного позову не є однорідними з первісними вимогами щодо стягнення заборгованості, тому задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову й, відповідно, відсутні встановлені процесуальним законом підстави для спільного розгляду вказаних позовів.

Враховуючи те, що суд дійшов правомірного висновку, що прийняття зустрічного позову та об`єднання його в одне провадження з позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» є недоцільним, колегія суддів відхиляє посилання заявника на порушення судом першої інстанції вимог частини другої статті 193 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент апеляційного перегляду справи первісні позовні вимоги було розглянуто.

Для правильного вирішення справи не має правового значення те, що в провадженні суду перебувала інша справа № 501/2541/24, в якій позовна вимога ОСОБА_1 була тотожна за змістом теперішньому зустрічному позову, по якій вона подала заяву про закриття провадження у справі, адже підставою для відмови у прийняття зустрічного позову стало саме невідповідність такого вимогам ч. 2 ст. 193 ЦПК України, а не перебування у провадженні цього чи іншого суду справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.367,374,375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 25 лютого 2025 року

Судді: М.В Назарова

В.В. Кострицький

В.А. Коновалова