Рішення

від 25.02.2025 по справі 523/16335/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/16335/23

Провадження №2/523/404/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2025 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря Березніченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Легмаш», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи без самостійних вимог Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Заступник прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради звернилась до суду з позовними вимогам в яких просить:

стягнути солідарно з товариства з додатковою відповідальністю «Завод Легмаш» і ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,2236 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137600:41:005:0003) в сумі 97398,82 гривень;

стягнути солідарно з товариства з додатковою відповідальністю «Завод Легмаш», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,2236 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137600:41:005:0003) в сумі 92707,75 грн.;

стягнути солідарно з товариства з додатковою відповідальністю «Завод Легмаш» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,2236 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137600:41:005:0003) в сумі 34490,58 гривень.

Позовні вимогимотивовані тим, що ТДВ «Завод Легмаш», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. ОСОБА_4 на праві спільної часткової приватної власності належать виробничі будівлі, загальною площею 3225,4 м2, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно розташовано на земельній ділянці, площею 0,2236 га з кадастровим № 5110137600:41:005:0003.

На думку позивача відповідачі користуються земельною ділянкою без достатньої правової підстави (без оформлення речового права), а тому відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України повинні відшкодувати позивачу суму грошових коштів, розраховану у формі орендної плати за земельну ділянку комунальної власності в солідарному порядку.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

24.01.2024р. від представника ТДВ «Завод Легмаш» - адвоката Фомічова І.О. надійшов відзив на позовні вимоги в яких представник не заперечує, що ТДВ «Завод Легмаш» є власником нежитлових приміщень, які розташовані на земельній ділянці, площею 0,2236га. та має сплачувати за використання земельної ділянки. Втім, на його думку, в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі з огляду на те, що позивачем не обґрунтований позов про солідарне стягнення грошових коштів, а таке стягнення повинно відбуватися шляхом стягнення грошових коштів з кожного відповідача окремо, в залежності від розміру часток нерухомого майна співвласників, які знаходяться за земельній ділянці, площею 0,2236га. При цьому ТДВ «Завод Легмаш» сплатило заборгованість в розмірі 82982,99грн.

26.02.2024р. від представника ОСОБА_1 адвоката Цимбала С.Ю. надійшов відзив на позовні вимоги. Представник просить відмовити в задоволені позовних вимог зазначаючи, таке:

договором купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 придбав 229/1000 часток виробничих будівель АДРЕСА_2 не було визначено розміру земельної ділянки, на якій розміщені належні йому об`єкти нерухомості, а відтак не встановлений фактичний розмір земельної ділянки, який використовується ОСОБА_1 ;

вважає, що так як права на земельну ділянку не оформлені за ним то його не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України;

вважає, що прокурором не доведено, що у відповідачів по справі у фактичному користуванні перебуває земельна ділянка, у розмірі зазначеному у позовній заяві, а відтак надані розрахунки є непідтвердженими;

вважає, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить різним особам на праві приватної власності, пропорційний підхід не може бути застосований;

вважає, що розрахунок безпідставно збережених коштів був проведений за відсутності належних документів.

Інші відповідачі не скористалися своїми процесуальними правами, відзив на позовні вимоги до суд не направили.

12.12.2023р. до суду надійшли пояснення представника Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради в яких він вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24.10.2023р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.10.2024р. підготовче провадження було закрито з призначенням розгляду справи по суті.

ІІІ. Позиції сторін.

Прокурор підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Представник Одеської міської ради в призначене судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Направив заяву про підтримання позовних вимог та розгляду справи за його відсутності.

Представник ТДВ «Завод Легмаш» просив проводити розгляд справи за їх відсутності з урахуванням позиції, зазначеної у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в призначене судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. В матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи за їх відсутності.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини дійшов наступного висновку.

Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, товариству з додатковою відповідальністю «Завод Легмаш», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової приватної власності належать виробничі будівлі, загальною площею 3225,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 2073761851101).

Зокрема, ТДВ «Завод Легмаш» 19.11.2012 набуло право власності на виробничі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_1 27.04.2020 набув право власності на 229/1000 частин виробничих будівель за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 31.08.2021 набув право власності на 232/1000 частин виробничих будівель за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 09.11.2022 набув право власності на 131/2000 частин виробничих будівель за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_4 09.11.2022 набув право власності на 131/2000 частин виробничих будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане майно розташовано на земельній ділянці, площею 0,2236 га з кадастровим № 5110137600:41:005:0003.

Рішенням Одеської міської ради від 14.06.2017 №2200-VІ надано згоду ТДВ «Завод Легмаш» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3800 га за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та прохідної.

Земельна ділянка комунальної власності з кадастровим № 5110137600:41:005:0003, площею 0,2236 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог статті 791 Земельного кодексу України сформована та зареєстрована.

Судом встановлено та зворотного не доведено, що речові права щодо земельної ділянки, на якій розташовані виробничі будівлі за будь-якими особами, зокрема за відповідачами у даній справ, не зареєстровані.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.09.2021, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим № 5110137600:41:005:0003 сформовано у 2020 році, згідно з яким, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2236га при застосуванні коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф=1,2(11.02), становить 1451 810,98 грн.

Відповідно до наданого розрахунку Департаменту розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, що підлягає сплаті, з урахуванням наданих уточнень під час розгляду справи, складає:

за період з 27.04.2020р. по 30.08.2021р. у ТДВ «Завод Легмаш» і ОСОБА_1 становить 97398,82 грн., з яких ТДВ «Завод Легмаш» 22.01.2024р. сплатило 82982,99грн. Залишок станом на 31.05.2024р. складає 14415,83грн.

за період з 31.08.2021р. по 08.11.2022р. ТДВ «Завод Легмаш», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 становить 92707,75 грн., з яких 18.01.2024р. ОСОБА_2 було сплачено 48697,59грн. Залишок станом на 31.05.2024р. складає 44010,16грн.

за період з 09.11.2022р. по 01.04.2023р. ТДВ «Завод Легмаш», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становить 34490,58 грн., з яких 16.01.2024р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було сплачено по 3716,79 грн. кожним, тобто 7433,58грн. Залишок боргу з станом на 31.05.2024р. складає 27057,00грн.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачаєтьсяіз положеньстатті 120Земельного кодексуУкраїни,виникнення прававласності наоб`єкт нерухомостіне єпідставою дляавтоматичного виникненняправа власностічи укладення(продовження,поновлення)договору орендиземельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (підпункти 14.1.125, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно зприписами частиндев`ятої,десятої статті9ЦПК Україниякщо спірнівідносини неврегульовані законом,суд застосовуєзакон,що регулюєподібні зазмістом відносини(аналогіязакону),а завідсутності такого-суд виходитьіз загальнихзасад законодавства(аналогіяправа). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, що перебувають у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівель, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до частини четвертої статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

За відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, а також враховуючи ненадання відповідачами альтернативного розрахунку спірних сум, суд вважає необхідним застосувати до виниклих правовідносин пункт 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах та дійшов висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб слід проводити пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці. Такий підхід не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

Отже, суд погоджується з доводами представника ТДВ «Завод Легмаш», та зазначає, що прокурором безпідставно та не вмотивовано заявлені позовні вимоги до відповідачів про стягнення з них в солідарному порядку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Суд констатує, що в силу положень частини першої статті 93 та статей 125, 206 ЗК України іншим шляхом спірні правовідносини можуть бути врегульовані тільки за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, у тому числі за результатом поділу спірної земельної ділянки (за наявності технічної можливості, з урахуванням фактичного розташування належних відповідачам будівель).

Суд неприймає доуваги наданукопію нотаріальнопосвідченого договорупро поділнерухомого майна,а саменежитлових будівель,які розташованіна земельній ділянцікомунальної власностіз кадастровим№ 5110137600:41:005:0003,який булоукладено міжвідповідачами посправі,з оглядуна те,що такийдоговір булоукладено 04.10.2023р.,а спірнепитання зприводу стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою визначений позивачем до 01.04.2023р., тобто до укладання договору.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачі не є власниками та постійними землекористувачами земельної ділянки, а відтак вони не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для них, як землекористувачів є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідачі спільно користуються земельною ділянкою комунальної форми власності, на якій знаходяться належні їм об`єкти нерухомого майна, однак речове право на неї не оформляють, плату за користування не вносять, що і стало підставою для заявлення позовних вимог прокурором в інтересах територіальної громади у даній справі щодо стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідачі (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшили свої доходи, а позивач територіальна громада в особі Одеської міської ради втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).

З урахуванням меж заявлених позовних вимог та обставин встановлених судом, відповідачам нарахований борг, як оплата за користування земельною ділянкою за період 27.04.2020р. по 01.04.2023р., який частково сплачувався ТДВ «Завод Легамаш», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Виникнення права часткової власності на виробничі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 у відповідачів відбулась у вказаний вище період, однак в різні часи, а саме:

ТДВ «Завод Легмаш» до 27.04.2020 було власником всіх виробничих будівель;

27.04.2020 ОСОБА_1 набув право власності на 229/1000 частин виробничих будівель.

31.08.2021 ОСОБА_2 набув право власності на 232/1000 частин виробничих.

09.11.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожний, набули право власності по 131/2000 частин виробничих будівель.

Відповідно часткаТДВ «ЗаводЛегмаш» зменшувалась напридбані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частки у вказаний вище період, а як наслідок, з урахуванням нарахування заборгованості в залежності від частки співвласників у нерухомому майні, розмір заборгованості ТДВ «Завод Легмаш» пропорційно також зменшувався.

Проводячи розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності суд виходить з наступних розрахунків.

Визначаючи розмір боргу відповідачів позивачем вказані три періоди таких нарахувань, з огляду на виникнення у них права спільної часткової власності на виробничі будівлі.

Так, з 27.04.2020р. по 30.08.2021р. розмір боргу нарахований на суму 97398,82 грн. Співвласниками у вказаний період були ТДВ «Завод Легмаш» з часткою 771/1000 та ОСОБА_1 з часткою 229/1000. В процентному співвідношенні ТДВ «Завод Легмаш» повинно було сплатити 75094,49грн. (97398,82 х 0,771), а ОСОБА_1 22304,32грн. (97398,82грн. х 0,229).

З 31.08.2021р.по 08.11.2022р. розмірборгу нарахований насуму 92707,75грн. Співвласниками виробничих будівель у вказаний період були: ТДВ «Завод Легмаш» з часткою 539/1000, ОСОБА_1 з часткою 229/1000, ОСОБА_2 з часткою 232/1000. В процентному співвідношенні ТДВ «Завод Легмаш» повинно було сплатити 49969,47грн. (92707,75 х 0,539), ОСОБА_1 21230,07грн. (92707,47грн. х 0,229), ОСОБА_2 21508,13грн. (92707,47грн. х 0,232).

З 09.11.2022р.по 01.04.2023р. розмір боргунарахований насуму 34490,58грн. Співвласниками виробничих будівель у вказаний період були: ТДВ «Завод Легмаш» з часткою 408/1000, ОСОБА_1 з часткою 229/1000, ОСОБА_2 з часткою 232/1000, ОСОБА_3 з часткою 131/2000, ОСОБА_4 з часткою 131/2000. В процентному співвідношенні ТДВ «Завод Легмаш» повинно було сплатити 14072,15грн. (34490,58 х 0,408), ОСОБА_1 7898,34грн. (34490,58грн. х 0,229), ОСОБА_2 8001,80грн. (34490,58грн. х 0,232), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 4518,26грн., тобто по 2259,13грн. кожний (34490,58грн. х 0,131 /2).

Підсумовуючи, за період з 27.04.2020р. по 01.04.2023р.:

ТДВ «Завод Легмаш» повинно було сплатити 139136,11грн., однак сплатило 82982,99грн. Різниця складає 56153,12 грн., які підлягають стягненню за судовим рішенням;

ОСОБА_1 повинен був сплатити 51432,73грн. Даних про те, що останній проводив оплату на користь позивача матеріали справи не містять та останнім такі оплати не підтверджені, а відтак з нього слід стягнути вказаний розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності;

ОСОБА_2 повинен був сплатити 29509,99грн. Згідно представлених Департаментом земельних ресурсів ОМР відомостей Стояновим М.К. було сплачено 48 697,59грн., що вказує на переплату та відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі;

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинні були сплати 4 518,26грн., тобто по 2259,13грн. Згідно представленого Департаментом земельних ресурсів ОМР розрахунку, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16.01.2024р. спалити 7 433,58грн., тобто кожним з них було сплачено по 3716,79 грн., що вказує на відсутність заборгованості станом на час розгляду справи, а як наслідок на відсутність підстав для задоволення позовних вимог пред`явлених до них.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи та аргументи надані з боку ОСОБА_1 суд до уваги не приймає, так як такі суперечать встановленим судом обставинам по справі, не відповідають нормам матеріального права, які підлягають застосуванню у виниклих між сторонами правовідносинах.

При цьому суд зазначає, що борг було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Сама по собі не згода з розміром нарахованого боргу не може бути прийнята судом, як безумовна підстава в задоволенні позовних вимог.

VІ. Судові витрати.

Згідно ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам з ТДВ «Завод Легмаш» на користь Одеської обласної прокуратури слід стягнути судовий збір в розмірі 842,24 грн. (56153,12грн. х 100 / 224597,15грн. = 25%; 3368,96грн. х 25% /100).

З ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури слід стягнути судовий збір в розмірі 771,49 грн. (51 432,73грн. х 100 / 224 597,15грн. = 22,90%; 3368,96грн. х 22,90% /100).

Внаслідок відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладаються на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,76,141,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги заступника прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради задовольнити частково.

Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Легмаш» на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності в розмірі 56153,12грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності в розмірі 51432,73грн.

В задоволенні позивних вимог заступника прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Легмаш» на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 842,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 771,49 грн.

Найменування сторін:

Позивач: Одеська міська рада, ЄДРПОУ: 37607526, місцезнаходження: м. Одеса, пл. Думська,буд.1

Відповідачі:

Товариство з додатковою відповідальністю «Завод Легмаш», ЄДРПОУ: 14309758, м. Одеса, вул. 2-а Пересипська, 21;

ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_3 , рнокпп: НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_4 , рнокпп: НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційний суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Рішення суду складено 25 лютого 2025р.

Суддя