ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 686/14725/21
провадження № 61-18066св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи
позивач - керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Савченко Оксаною Володимирівною , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області (далі - Держгеокадастр), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що наказом Держгеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4469-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602), розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 26 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За договором купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку ОСОБА_2 .
Відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Відродження» с. Колибань (далі - КСП «Відродження») передано у колективну власність 962,3 га земель на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За наслідками розпаювання цієї землі земельні ділянки № № НОМЕР_5 віднесені до невитребуваних паїв і повинні перейти у комунальну власність.
Оспорюваний наказ Держгеокадастру є незаконним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1602 накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» за № № НОМЕР_6, а тому ОСОБА_1 набув право власності на неї незаконно. ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого ця ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.
Просив суд:
визнати наказ Держгеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4469-СГ про надання земельної ділянки, площею 2,0000 га, (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602) у власність ОСОБА_1 недійсним;
витребувати у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що чинним законодавством України визначено способи захисту порушеного права власності на землю. Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. При цьому статтею 346 ЦК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника, у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника. У таких випадках чинність таких правочинів, державної реєстрації прав власника його майна за іншими особами, чи наявність у них правовстановлюючих документів, не є перешкодою для витребування власником свого майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, що є належним способом захисту.
Сторона відповідача поставила під сумнів достовірність наданої суду прокурором копії державного акту на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ, яка належним чином не засвідчена, та вказаний документ надано не в повному обсязі. Крім наведеного, згідно з рішенням Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 22 березня 1995 року № 3, на підставі якого КСП «Відродження» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року, КСП «Відродження» передано у колективну власність 881 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте з наданої копії державного акту на право колективної власності на землю вбачається, що КСП «Відродження» одержало у колективну власність 962,3 га землі.
Отже, оскільки прокурором не надано суду оригіналу Державного акту на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ з додатком 1, яким він обґрунтовує свої позовні вимоги, відповідачка ставить під сумнів цей письмовий доказ, тому надана прокурором копія державного акту в силу вимог частини шостої статті 95 ЦПК України не може братися судом до уваги.
Також суду надано на підтвердження позовних вимог копію проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розробленого НВ ТОВ «Геокадастр» на замовлення СТОВ «Вітава» в 2008 році, не в повному обсязі. Не містить вказаний проект і посилання на державний акт на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ.
Не надано прокурором суду належних та допустимих доказів і на підтвердження накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:09:008:1602 на землі колективної власності колишнього КСП «Відродження» Копистинської сільської ради. Надана прокурором копія висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року не є таким доказом, оскільки до висновку про наявність факту накладення експерт дійшов виходячи з таких наданих вихідних даних, як проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розробленого НВ ТОВ «Геокадастр» на замовлення СТОВ «Вітава» в 2008 році, а також копії державного акту на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ, які з наведених мотивів суд до уваги не бере.
Позивачем необґрунтовано позовні вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4469-СГ, враховуючи заявлення ним одночасно вимоги про витребування у відповідача земельної ділянки.
Крім того, позивачем не доведено, а судом не встановлено тієї обставини, що відповідачка, придбаваючи спірну земельну ділянку, діяла недобросовісно. Наявність кримінального провадження (на стадії досудового розслідування), на яке посилався прокурор, саме по собі не свідчить про наявність вини у скоєнні будь-якого правопорушення в її діях.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року в частині відмови у витребуванні земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, змінено розподіл судових витрат.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку, площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602), що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада).
В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі
№ 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц, від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), згідно з якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150). Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
За таких обставин правильним є висновок суду, що скасування наказу Держеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4469-СГ не є ефективним способом захисту права власника. Зважаючи на зазначене, доводи апеляційної скарги щодо ефективності обраного прокурором у спірних правовідносинах способу захисту у вигляді визнання недійсним спірного наказу органу виконавчої влади слід відхилити, оскільки це не призведе до поновлення прав Хмельницької міської ради щодо володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України (який є чинним з 01 січня 2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади в особі відповідної сільської, селищної, міської ради. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19, від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22.
Спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв; правонаступником КСП «Відродження» на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом № 3 «Про реформування КСП у ВСК», є ВСК «Відродження»; ВСК «Відродження» припинив свою діяльність 05 січня 2005 року; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин, до якої ввійшло с. Колибань, увійшло до складу території Хмельницької територіальної громади.
Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено належності КСП «Відродження» на праві колективної власності спірної земельної ділянки, оскільки не надано суду оформленого у відповідності до вимог закону державного акта на право власності на землю, є помилковими. Прокурор зазначав, що оригінал Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ 31 від 18 грудня 1995 року втрачено, що підтверджується інформацією Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (т. 1, а. с. 41), а наявна лише його копія, що була долучена до матеріалів справи. Разом з тим, факт отримання у колективну власність КСП «Відродження» с. Колибань Хмельницького району Хмельницької області земельної ділянки площею 962,3 га підтверджується рішенням третьої сесії Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 22 скликання від 22 березня 1995 року та записами належним чином завіреною копією Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, наданої 19 квітня 2021 року Відділом у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницький області, відповідно до якої слідує, що за записом № 31 зареєстровано Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань площею 962,3 га 18 грудня 1995 року.
Крім того, НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році розроблено проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності, який затверджено протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Зі змісту пояснювальної записки проєкту землеустрою вбачається, що в процесі підготовчих робіт були вивчені проєкт роздержавлення та приватизації земель; проєкти встановлення меж сільської ради та меж населених пунктів; технічна документація по видачі державного акта на право колективної власності на землю; матеріали ґрунтових обстежень; шкали бонітування ґрунтів орних земель; технічна документація по паюванню земель, переданих у колективну власність. І на підставі зазначеного проєкту землеустрою члени КПС «Відродження» реєстрували своє право приватної власності на земельні частки (паї).
Сам по собі факт відсутності оригіналу державного акта на право колективної власності на землю, що був виданий 18 грудня 1995 року КСП «Відродження» с. Колибань, не спростовує факту передачі зазначеному підприємству у колективну власність 962,3 га землі на підставі рішення Копистинської сільської ради № 3 від 22 березня 1995 року, і існування права колективної власності КПС «Відродження» на земельну ділянку площею 962,3 га не залежить від наявності чи відсутності такого державного акта. Слід врахувати, що з моменту отримання власниками земельних часток (паїв) сертифікатів на право на земельну частку (пай) Державний акт на право колективної власності втрачає свою чинність, оскільки в частині цих земель вже набувається право приватної власності. Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1984/16 і від 06 липня 2021 року у справі № 903/704/20 та у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 299/1719/19.
Крім того, накладення (нашарування) земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, що належить ОСОБА_2 , на земельні ділянки, які включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району доводиться висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню № 42021241010000003 № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року. Такий висновок узгоджується із письмовими доказами, що були досліджені судом: інформацією Хмельницької регіональної філії ДП «Центр земельного кадастру» № 25/93 від 07 червня 2021 року з картографічними матеріалами та інформаціями Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 0-22-0.33-1192/116-19 від 25 квітня 2019 року, № 10-22-0.33-455/116-21 від 24 березня 2021 року.
За таких обставин наказ Держгеокадастру № 22-4469-СГ від 18 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1602) із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а відповідно ОСОБА_1 незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, здійснив відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у частині витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_2 .
У справі, що переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Незаконним наказом Держгеокадастру спірну земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв, надано у власність ОСОБА_1 , який менше ніж через два місяці після реєстрації свого права власності відчужив її на підставі договору купівлі продажу ОСОБА_2 , що свідчить про те, що ця спірна ділянка вибула з володіння її власника - держави поза її волею. Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.
Зважаючи на викладене, встановивши, що розпорядженням Кабміну № 727-р від 12 червня 2020 року територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади м. Хмельницький), рішенням сесії Хмельницької міської ради № 11 від 08 грудня 2020 року на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці, розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради, апеляційний суд вважає доведеним порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради та її права на витребування спірної земельної ділянки.
Виходячи із контексту правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
У справі, яка переглядається, прокурор зазначив підставою для представництва інтересів держави є те, що ОСОБА_1 неправомірно набув право приватної власності на земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв, яку в подальшому відчужив ОСОБА_2 , чим порушив інтереси держави в особі Хмельницької міської ради. На підтвердження зазначених обставин, прокурор надав лист від 10 лютого 2021 року №31-1898 вих-21, яким проінформовано Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1602 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади. Прокуратурою листом від 13 березня 2021 року № 31-3477 вих-21 надано Хмельницькій міській раді наявні документи, що підтверджують описанні порушення вимог чинного законодавства при передачі у власність зазначеної земельної ділянки. Крім того, міською радою проінформовано листом від 13 квітня 2021 року № 1588-02-20-21 прокуратуру, що з метою отримання відповідних документів, що підтверджують порушення, міська рада звернулась до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. Відповідно до інформації Хмельницької міської ради від 19 травня 2021 року № 3053-02-24-21 заходів представницького характеру спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду не вжито (т. 1, а. с. 71). 21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4469-СГ від 18 червня 2019 року та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1602 на користь Хмельницької міської ради.
Таким чином, Хмельницька міська рада упродовж тривалого часу з надіслання відповідної інформації прокуратурою про виявлене порушення не вжила в судовому порядку заходів для оспорення наказу Держгеокадастру та витребування спірної земельної ділянки, тому наявні підстави, що визначені частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для пред`явлення цього позову прокурором.
Аргументи учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі; стягнути з позивача на її користь понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що звертаючись до суду із позовною заявою про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, позивачем не доведено факту порушення прав держави в особі Хмельницької міської ради зі сторони відповідачів, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.
Окрім того, судам слід було відмовити у позові за недоведеністю позовних вимог. Позивачем не надано суду належного та допустимого доказу, зокрема, оформленого у відповідності до вимог закону державного акта на право колективної власності на землю, який би підтверджував належність КСП «Відродження» права колективної власності на спірну земельну ділянку. За змістом позовної заяви позивачем зазначено в якості додатку № 26 до позову про надання суду копії державного акта серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань Хмельницького району на 1 арк. Разом з тим, з аналізу наданого документа вбачається виключно наявність креслення плану зовнішній меж земель, переданих в колективну власність, та аркуш, який містить частину відомостей, які передбачені формою державного акта на право колективної власності.
У зв`язку із наявністю сумніву відповідності поданих позивачем копій оригіналам вказаного державного акта та проекту землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розробленого НВ ТОВ «Геокадастр», відповідачем було подано до суду клопотання про витребування у позивача оригіналів відповідних доказів.
Обов`язок по зберіганню примірника державного акта серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань Хмельницького району (у разі якого виготовлення) належить КСП «Відродження» та другого примірника - Копистинській сільській раді. Проте, станом на момент ухвалення рішення у даній справі позивачем не надано суду жодного з двох оригіналів примірників державного акта, що об`єктивно свідчить про неналежність наданої позивачем копії документа, що відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України зобов`язує суд не брати вказаний документ до уваги. Саме позивач повинен довести існування оригіналу вказаного документа на підтвердження відповідного права власності (вказане підтверджується змістом постанови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 в аналогічних правових відносинах).
Наданий позивачем проект землеустрою жодним чином не підтверджує право колективної власності КСП «Відродження» на спірну земельну ділянку, оскільки КСП «Відродження» не є в розумінні ЗК УРСР та Закону України «Про землеустрій» землевласником або землекористувачем спірної земельної ділянки, що, відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій», виключає можливість КСП «Відродження» бути замовником документації із землеустрою. Замовником вказаного проекту є СТОВ «Вітава», тому цей проект землеустрою не є належним та допустим доказом, який підтверджує належність КСП «Відродження» права колективної власності на спірну земельну ділянку.
На розгляді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходяться аналогічні цивільні справі за позовною заявою прокурора до Держгеокадастру, ОСОБА_2 з аналогічних правових підстав. Так, в рамках справ № 686/14727/21 та № 686/14714/21 судом призначались судові земельно-технічні експертизи за клопотанням ОСОБА_2 . Проте за наслідками виконання ухвал про призначення судових експертиз судовим експертом сформовано два повідомлення про неможливість надання висновку у зв`язку із ненаданням документів, необхідних для проведення експертизи, які, в тому числі, витребовувались Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області на підставі ухвали від 27 жовтня 2021 року у справі № 686/14725/21, що свідчить про неможливість проведення такої експертизи.
Верховний Суд за змістом постанови від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц зазначив, що співставлення складених в різні періоди планів суміжних земельних ділянок є не досить коректним для надання об`єктивного висновку щодо накладання земельних ділянок. Питання щодо накладення земельних ділянок може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої й можливо визначити наявність чи відсутність накладень.
Таким чином, за відсутності: оригіналу державного акта на право колективної власності; технічної документації, на підставі якої складеного відповідний акт; плану земельної ділянки з визначенням на ньому її меж і розмірів, описом меж суміжних власників землі і землекористувачів, та зазначенням на ньому всіх поворотних точок меж земельної ділянки й всіх точок, закріплених в натурі (на місцевості) довгостроковими межовими знаками, виключно на підставі яких можливо встановити факт накладення земельних ділянок, позивачем жодним належним та допустим доказом не доведено відповідний факт накладення спірної земельної ділянки, яка належать на праві власності ОСОБА_2 , на земельну ділянку, яка нібито належить на праві колективної власності КСП «Відродження».
В свою чергу, факт неможливості проведення судової земельно-технічної експертизи у зв`язку із відсутністю документів, необхідних для її проведення, свідчить про неможливість доведення факту накладення належної відповідачу на праві земельної ділянки на земельну ділянку, яка нібито належить на праві колективної власності КСП «Відродження». Разом з тим, саме позивач, а не відповідач, повинен довести обставини повного накладення земельних ділянок (вказане підтверджується змістом постанови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 в аналогічних правових відносинах).
Зазначені судом апеляційної інстанції письмові докази: проект землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; довідка Хмельницької регіональної філії Державногопідприємства «Центр державного земельного кадастру» від 7 червня 2021 року № 25/93; довідка Держгеокадастру від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33- 455/116-21 в розумінні Верховного Суду (постанова від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц) не є належними доказами, на підставі яких можливо встановити факт накладання. Для підтвердження порушення права позивача, який обґрунтовує належність йому права користування земельною ділянкою існує необхідність у дослідженні відповідного проекту роздержавлення (п. 1.5. Інструкції № 28), на підставі якого складався відповідний державний акт. Формування за змістом таких документів висновку про накладення земельних ділянок є безпідставним, оскільки встановити дану обставину можливо лише на підставі технічної документації, на підставі якої складеного відповідний державний акт на право колективної власності, та плану земельної ділянки (проте, вказані документи - відсутні), що вказує на недостовірність означених доказів.
Щодо посилання суду апеляційної інстанції на висновок експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні № 42021241010000003, то процент та площа накладення вказаним висновком експерта не визначені. В свою чергу визначення факту накладення земельних ділянок здійснювалось судовим експертом на підставі технічної документації, розробленої НВ ТОВ «Геокадастр» на замовлення СТОВ «Вітава» в 2008 році (який ніким не погоджений та не затверджений) без будь-якої прив`язки до координат меж земельної ділянки, які визначені у проекті роздержавлення - документації по складанню державного акта серії ХМ № 000031 від 18 грудня 1995 року.
Тому висновок судового експерта про наявність факту накладення координат поворотних точок меж земельних ділянок, які належать на праві власності відповідачу, на координати поворотних точок меж земельної ділянки, які зазначені у технічній документації, яка розроблена НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році, жодним чином не доводить накладення спірної ділянки на земельну ділянку, яке зазначена у державному акті на право колективної власності на землю серії ХМ № 000031 від 18 грудня 1995 року.
Набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Добросовісність набувача презюмується. Враховуючи факт набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку на підставі відплатного договору, в силу необізнаності останньої про будь-які обмеження продавця (навіть у разі їх існування) щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказане свідчить про добросовісність дій ОСОБА_2 як набувача права власності на таку земельну ділянку й правові підстави для її витребування у відсутні.
В цій справі прокурор, обґрунтовуючи наявність інтересів держави, вказує на необхідність у задоволенні суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання витребування земельної ділянки на користь Хмельницької міської ради. Проте сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Отже, вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтверджуючих доказів, не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Хмельницькою міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав держави. Доказів того, що Хмельницька міська рада не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і неналежності здійснення нею такого захисту, прокурором не надано та матеріали справи, відповідно, не містять.
У січні 2024 року ОСОБА_2 через представника Савченко О. В. подала до Верховного Суду клопотання, в якому просила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Зазначила, що з огляду на положення статті 22 ЗК УРСР, яка визначає те, що єдиним документом, що підтверджує право власності, є державний акт, Верховним Судом в рамках розгляду аналогічних двох справ (№ 686/14706/21 та № 686/14731/21) сформовано протилежні правові висновки щодо обґрунтування права власності на земельну ділянку. Тому задля вирішення питання про належність доказу, який підтверджує право власності на земельну ділянку, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, а саме можливості доведення права власності на земельну ділянку виключно на підставі державного акта (за умови існування його оригіналу), вбачається необхідність у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на висновки Верховного Суду за змістом постанови від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц, які визначають необхідність дослідження первинної земельно-технічної документації, на підставі якої формувався правовстановлюючий документ, які відхилені Верховним Судом у справі № 686/14706/21, з метою формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання, також вбачається доцільність у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Велика Плата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 зазначила про те, що бездіяльність органу державної влади або місцевого самоврядування щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних відносин, свідчить про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Хмельницької міської ради. Разом з тим, Верховний Суд у справі № 686/14706/21 здійснив розгляд справи за позовом прокурора за відсутності правових підстав для звернення прокурора із відповідним позовом. З метою формування єдиної правозастосовчої практики щодо неможливості звернення прокурора до суду із позовом за наявності іншого суб`єкта владних повноважень, в якого наявний юридичний відділ із значною кількістю штатних юристів та до компетенції якого належить право на звернення до суду з позовною заявою, існує необхідність у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У січні 2024 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького подав до Верховного Суду відзив, у якому просив рішення судів залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, обґрунтував та довів бездіяльність компетентного органу - міської ради. Крім того, міська рада, як позивач, позов визнає у повному обсязі, підстави представництва не оскаржувала.
Єдиним і основним доводом представника відповідача є відсутність оригіналу державного акта на право колективної власності КСП «Відродження», який згідно інформації з Відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24 березня 2021 року та 19 квітня 2021 року, інформації старости Старостинського округу з центром у с. Копистин від 21 квітня 2021 року офіційно втрачено. Проте, на підтвердження його існування прокурором надано належним чином завіренукопію Книгиреєстрації державнихактів направо колективноївласності на землю Хмельницької районної ради, надану листом від 19 квітня 2021 року Відділом у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, де зазначено, що КСП «Відродження» отримало у колективну власність 962,3 га земель, належним чином завірену копію рішення Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району № 3 від 22 березня 1995 року про передачу у колективну власність КСП «Відродження» сільськогосподарських земель, прийняття якого передувало видачі державного акта на право колективної власності на землю.
Єдиним належним і допустимим доказом наявності речового права на земельну ділянку у тієї чи іншої особи є наявність правовстановлюючого документа, яким є рішення місцевої Ради народних депутатів, а не державний акт на право колективної власності на землю, який посвідчує таке право (стаття 23 ЗК України, в редакції від 22 червня 1993 року). Існування права колективної власності на землю не залежить від наявності чи відсутності у відповідного сільськогосподарського підприємства державного акта, а втрата його оригіналу не позбавляє підприємства права власності на землю, яка йому передана. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1984/16, у постанові від 06 липня 2021 року у справі 903/704/20.
До матеріалів справи приєднано як доказ висновок експерта № 2635/21- 26/1228-1259/23-26 за результатами проведення в межах кримінального провадження судової земельно-технічної експертизи, яким визначено місце розташування спірної земельної ділянки та її накладення на землі невитребуваних паїв колективної власності КСП (ВСК) «Відродження» згідно з проєктом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (2008 року). Посилання представника відповідача на його неналежність та недостовірність жодним чином не обґрунтовано та не спростовано.
Суспільний інтерес територіальної громади у поновленні порушеного права на розпорядження спірною земельною ділянкою явно переважає приватний інтерес відповідача ОСОБА_2 , яка у разі витребування цієї земельної ділянки не позбавлена можливості звернутися за відшкодуванням збитків, понесених внаслідок її придбання в особи, яка набула її незаконно та у подальшому відчужила.
Верховним Судом справу № 686/14731/21 за результатами касаційного перегляду направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції із окремими вказівками. Тому викладені у ній висновки не можна вважати «висновками щодо застосування норми права у подібних правовідносинах» у класичному розумінні цього поняття. Крім того, наразі цю справу судом першої інстанції розглянуто та позов прокурора задоволено.
Посилання на постанови Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц та від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17 є недоречним, оскільки в цьому випадку порушенні права територіальної громади в особі Хмельницької міської ради, оскільки незаконність рішення, органу виконавчої влади, на підставі якого ця земельна ділянка вибула із розпорядження територіальної громади та позбавила її можливості отримувати відповідні доходи від її використання шляхом надання в оренду. Крім того, з огляду на встановлений Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних-часток (паїв)» строк (до 01 січня 2025 року) на оформлення власниками або спадкоємцями своїх прав на земельні частки (паї), останні наразі позбавленні такої можливості, як і 277 власників земельних сертифікатів можливості їх допаювати.
Звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку, коли захист цих інтересів не ініціює або неналежним чином не здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження. Вказані порушення інтересів територіальної громади, а також бездіяльність міської ради з виконання покладених на неї обов`язків щодо звернення до суду з позовом, покладають на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави в суді в особі вказаного органу місцевого самоврядування.
У лютому 2024 року прокурор подав до Верховного Суду письмові пояснення, у яких вказав, що Верховним Судом переглянуто судові рішення у трьох справах, які є аналогічними цій справі - № 686/14706/21, № 686/14733/21, № 686/14727/21, висновки яких просив врахувати.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року відмовлено.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20; у постановах Верховного Суду: від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17, від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21, від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року № 920/284/18, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17).
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року відзив Хмельницької міської ради, підписаний представником Сторчай Н. П., на касаційну скаргу ОСОБА_2 повернуто без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволення позовної вимоги прокурора про витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 .В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 22 березня 1995 року № 3 передано КСП «Відродження» у колективну власність 962,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року. Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради під номером 31.
Згідно з протоколом № 3 загальних зборів членів КСП «Відродження» від 08 травня 1998 року постановлено прийняти кооперативну форму господарювання з КСП у ВСК «Відродження».
НВ ТОВ «Геокадастр» розроблено проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності.
Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням від 03 листопада 2008 року затвердили проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього ВСК «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв.
Згідно з наказом Держгеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4469-СГ за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, для ведення особистого селянського господарства.
26 червня 2019 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М. В., номер запису про право власності 32197759, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862125168250 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 липня 2019 року, індексний номер 47568104)).
Згідно з договором купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року, серія та номер 978, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С., ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .
Право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку зареєстровано цим же приватним нотаріусом, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 серпня 2019 року, індексний номер 48285597, номер запису про право власності 32861073.
Відповідно до інформації Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» та наданих картографічних матеріалів земельна ділянка, що передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, перебуває в межах земель колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03 листопада 2008 року залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельних ділянках під номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_8, розташованих на картографічному матеріалі проєкту землеустрою із схематичним зображенням.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади - м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року № 11 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці. Розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради.
Згідно з інформацією Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі від 25 квітня 2021 року № 0-22-0.33-1192/116-19 та від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка перебуває в межах земель колективної власності колишнього ВСК «Відродження».
Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі від 19 квітня 2021 року № 10-22-0.33-584/116-21 оригінал державного акта на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань відсутній. Надано завірену копію Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, у якій було зареєстровано вказаний державний акт на право колективної власності КСП «Відродження».
Листом від 10 лютого 2021 року № 31-1898 вих-21 заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури проінформував Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1602 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів.
Листом від 19 травня 2021 року № 3053-02-24-21 Хмельницька міська рада повідомила прокурора, що заходів представницького характеру, спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду, не вжито.
21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення позову, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4469-СГ та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1602 на користь Хмельницької міської ради.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В. та призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28 вересня 2022 року призначену судову земельно-технічну експертизу доручено провести Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
За повідомленням Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз справа була повернута до суду без виконання, у зв`язку з несплатою вартості земельно-технічної експертизи.
Із висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1602, площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Копистинсьої сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що на праві власності належить ОСОБА_2 , накладається на земельні ділянки, які включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради.
У розпорядження експерта надано: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, складений НВ ТОВ «Геокадастр», затверджений рішенням загальних зборів 03 листопада 2008 року, на 105 аркушах; копію державного акта, виданого КСП «Відродження» с. Колибань серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на 1 аркуші; оригінал картографічного матеріалу із відображенням місця знаходження земельних ділянок на 1 аркуші (організація території земельних часток (паїв); СD-R диск.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.
Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності Законом № 2498-VIII, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18).
Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справі № 359/3912/15-ц, від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 (провадження № 61-4998св22), на яку посилається ОСОБА_2 , зазначено, що:
«саме позивач, а не відповідач, повинен довести обставини повного накладення земельних ділянок, а у випадку неповного накладення земельних ділянок - повинен довести, в якому саме розмірі. Отже, задовольняючи позов, суди виходили не з тих обставин, про які зазначав прокурор у позові (повне накладення), а з часткового накладення земельних ділянок. Разом з тим, суди задовольнили позов повністю. З урахуванням суті інституту доказування та норм ЦПК України апеляційний суд помилково вказав на те, що ОСОБА_2 у судовому засіданні відмовилася від проведення відповідної земельно-технічної експертизи, як підстава для задоволення позову прокурора, оскільки відповідно до наведених вище норм ЦПК України саме позивач повинен був просити призначити відповідну експертизу, якщо позовні вимоги не знаходили свого повного підтвердження. Тому суд не повинен був перекладати вказані процесуальні обов`язки позивача на відповідача, суттєвим процесуальним наслідком чого стало задоволення позову.
… прокурором не надано оригінал державного акту на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ, яким він обґрунтовував свій позов, а надана ним копія державного акту в силу вимог частини шостої статті 95 ЦПК України не могла братися судом до уваги, оскільки відповідачі ставили під сумнів цей письмовий доказ. Такі доводи відповідача суди взагалі залишили поза увагою. Питання щодо накладення земельних ділянок є похідним після встановлення наявності у КСП «Відродження» доказів належності земельної ділянки на праві власності, після чого, дослідивши відповідну земельно-кадастрову документацію, необхідно співставити плани суміжних земельних ділянок.
Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу судів й щодо необхідності дослідити питання належного способу судового захисту, обраного прокурором, а саме щодо необхідності, у разі витребування у особи земельної ділянки, вирішувати питання про скасування (визнання недійсним) інших рішень органів державної влади, а саме наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, провадження № 12-148гс19, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150), які судам при новому розгляді справи слід врахувати.
З огляду на викладене, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судами не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2024 року у наведеній справі (провадження № 61-18106св23) (після її нового апеляційного перегляду) вказано, що:
«суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1606, знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і повністю накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв, дійшли правильного висновку про те, що наказ ГУ Держгеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а відповідно ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку. У подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_2. Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади, на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1, не маючи на це права, відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відновлення права територіальної громади на земельну ділянку необхідно здійснити шляхом її витребування від добросовісного набувача - ОСОБА_2.
Правильним є висновки судів попередніх інстанцій, що за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, що переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради, визначив у чому полягає порушення його інтересів та визначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема, підставою для представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради прокурор зазначив нездійснення Хмельницькою міською радою упродовж тривалого часу захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах. Керівник окружної прокуратури міста Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради, яка у подальшому не вжила відповідних дій, направлених на захист інтересів держави. Таким чином, прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, яка самоусунулася від виконання покладених на неї обов`язків щодо витребування майна. Висновки судів у цій справі узгоджуються із правовою позицією в аналогічних справах за позовами прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, викладеною у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21, від 15 листопада 2023 року у справі № 686/14733/21, від 05 лютого 2024 року у справі № 686/14721/21, від 20 березня 2024 року у справі № 686/14741/21, від 03 квітня 2024 року у справі № 686/14718/21, від 29 травня 2024 року у справі № 686/14737/21, від 09 вересня 2024 року у справі № 686/14715/21».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 686/14733/21 вказано, що:
«згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України (який є чинним з 01 січня 2019 року), з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради). Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19, від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - Хмельницької територіальної громади на підставі незаконного рішення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1, не маючи на це права, здійснив відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відновлення права Хмельницької територіальної громади на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_2. Верховний Суд погоджується із висновком судів, що у спірних правовідносинах за встановлених обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому необхідно приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.
Відсутність оригіналу державного акта на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року не дає підстав для висновку про те, що позивач всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України не довів, що КСП «Відродження» отримало у колективну власність земельну ділянку площею 962,3 га. Так, суди встановили, що оригінал державного акта на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ 31 втрачено, що підтверджується інформацією ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, а наявна лише його копія, яка долучена до матеріалів справи. Факт отримання у колективну власність КСП «Відродження» земельної ділянки площею 962,3 га підтверджується рішенням третьої сесії Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 22 скликання від 22 березня 1995 року та записами у належним чином завіреній копії Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, згідно з якою за записом № 31 зареєстровано державний акт на право колективної власності на землю КСП «Відродження» площею 962,3 га від 18 грудня 1995 року.
Необґрунтованими є посилання заявниці у касаційній скарзі на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо необхідності позивачу довести існування оригіналу документа на підтвердження відповідного права власності на земельну ділянку, викладених у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, оскільки у вказаній справі суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд, тобто не зробив остаточних висновків що вирішення спору по суті.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач не довів, що відбулося повне накладення земельної ділянки, яка передана у колективну власність КСП «Відродження», та спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1, спростовано наданими позивачем доказами, а саме: інформацією Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр земельного кадастру» від 07 червня 2021 року № 25/93 з картографічними матеріалами (а. с. 62-63 т. 1), інформацією Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 квітня 2019 року (а. с. 26 т. 1), від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 (а. с. 33 т. 1), проєктом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності (а. с. 58 т. 1), яким суди попередніх інстанцій надали належну оцінку.
Доводи касаційної скарги про те, що у прокурора були відсутні підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Хмельницької міської ради, є необґрунтованими, оскільки прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради у суді, визначив, у чому полягає порушення його інтересів, та визначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Так, у цій справі підставою для представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради прокурор зазначив нездійснення Хмельницькою міською радою упродовж тривалого часу захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, а саме: не звернення до суду з вимогами про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння. Також, з матеріалів справи встановлено, що керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради (а. с. 72-75 т. 1). Необґрунтованими також є доводи касаційної скарги про те, що позивач не довів порушення прав Хмельницької міської ради зі сторони відповідачів. Встановивши, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади, рішенням Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, до якого, зокрема увійшло село Колибань, розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради та врахувавши положення пункту 21 Перехідних положень ЗК України, правильними є висновки судів попередніх інстанції щодо доведеності прокурором, який діяв відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради та її права на витребування спірної земельної ділянки».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 686/14727/21 зроблено висновок, що:
«сам по собі факт відсутності оригіналу державного акта на право колективної власності на землю, виданого 18 грудня 1995 року КСП «Відродження» не спростовує факту передачі зазначеному підприємству у колективну власність 962,3 га землі на підставі рішення Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 3 від 22 березня 1995 року, а існування права колективної власності КСП «Відродження» на земельну ділянку площею 962,3 га не залежить від наявності чи відсутності такого державного акта. Тому слід враховувати, що з моменту отримання власниками земельних часток (паїв) сертифікатів на право на земельну частку (пай) державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність та чинність, оскільки в частині цих земель уже набувається право приватної власності.
З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з цим позовом та оскаржуючи наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року № 22-4509-СГ про надання земельної ділянки, площею 2,0 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1597), прокурор звернувся до суду з аналогічними позовами і щодо інших земельних ділянок, які розташовані поруч, зокрема земельні ділянки з кадастровими номерами: 6825083300:09:008:0602, 6825083300:09:008:0601, 6825083300:09:008:1599, 6825083300:09:008:1600, 6825083300:09:008:1598, 6825083300:09:008:1596, 6825083300:09:008:1601, 6825083300:09:008:1603, 6825083300:09:008:1604, 6825083300:09:008:1606, 6825083300:09:008:1605, 6825083300:09:008:1607, 6825083300:09:008:1602. Відповідно до відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебували тотожні справи щодо справи, яка є предметом касаційного перегляду, відносно вказаних вище земельних ділянок, зокрема №№ 686/14706/21, 686/14707/21, 686/14708/21, 686/14711/21, 686/14714/21, 686/14715/21, 686/14718/21, 686/14721/21, 686/14725/21, 686/14731/21, 686/14733/21, 686/14737/21, 686/14741/21. Із текстів судових рішень у зазначених справах убачається, що експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року проведено експертизу № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, де встановлено, що спірні земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_2 , накладаються на земельні ділянки, що включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради. Крім того, колегія суддів враховує, що справи № 686/14733/21 та № 686/14706/21 були предметом касаційного перегляду (провадження № 61-10895св23 та провадження № 61-9338св23 відповідно) і у цих справах, за аналогічних обставин, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог прокурора у частині витребування земельних ділянок на користь Хмельницької міської ради».
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
суди встановили, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і повністю накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв; правонаступником КСП «Відродження» на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом № 3 «Про реформування КСП у ВСК», є ВСК «Відродження»; ВСК «Відродження» припинив діяльність 05 січня 2005 року; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин, до якої ввійшло с. Колибань, увійшло до складу території Хмельницької територіальної громади; факт отримання у колективну власність КСП «Відродження» земельної ділянки площею 962,3 га підтверджується рішенням третьої сесії Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 22 скликання від 22 березня 1995 року та Книгою реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, надану 19 квітня 2021 року Відділом у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницький області, відповідно до якої слідує, що за записом № 31 зареєстровано Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань площею 962,3 га 18 грудня 1995 року;
тому апеляційний суд зробив правильний висновок, що наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № № 22-4469-СГ від 18 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а відповідно ОСОБА_1 незаконно набув право власності на цю земельну ділянку;
враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (територіальної громади) на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що територіальна громада має право на її витребування;
при задоволенні позову про витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача апеляційний суд зробив висновок, що за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яких доводів в частині спростування цього висновку апеляційного суду касаційна скарга ОСОБА_2 не містить, а висновку про її недобросовісність постанова апеляційного суду не містить.
Встановивши доведеним порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов прокурора в частині витребування спірної земельної ділянки.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів належності КСП «Відродження» земельної ділянки, на яку накладається спірна земельна ділянка, спростовуються доказами, яким апеляційний суд надавав належну правову оцінку, а відсутність оригіналу державного акта на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року не дає підстав для висновку про те, що позивач не довів, що КСП «Відродження» отримало у колективну власність земельну ділянку площею 962,3 га.
Виготовлення проєкта землеустрою на замовлення фізичної чи юридичної особи, відмінної від особи, якій видано державний акт, не суперечить положенням статті 26 Закону України «Про землеустрій», що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно відсутності у прокурора підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Хмельницької міської ради, оскільки остання самоусунулася від виконання покладених на неї обов`язків щодо витребування майна, прокурор, звертаючись до суду з позовом, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини четвертої статті 56 ЦПК України належним чином обґрунтував наявність таких підстав, визначив у чому полягає порушення цих інтересів та орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Тому необґрунтованими є посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції відповідних правових висновків Великої Палати Верховного Суду таВерховного Суду щодо відсутності у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
Висновки апеляційного суду у цій справі узгоджуються також із правовою позицією в аналогічних справах за позовами прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, викладеною у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21, від 05 лютого 2024 року у справі № 686/14721/21, від 20 березня 2024 року у справі № 686/14741/21, від 03 квітня 2024 року у справі № 686/14718/21, від 29 травня 2024 року у справі № 686/14737/21, від 09 вересня 2024 року у справі № 686/14715/21, від 08 січня 2025 року у справі № 686/14714/21.
Натомість висновки, зроблені судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, на які є посилання в касаційній скарзі.
Наведені у касаційній скарзі інші доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував. Такі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиною правозастосовної практики.
Тлумачення змісту статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ОСОБА_2 у поданому клопотанні зазначає на: необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо можливості доведення права власності на земельну ділянку виключно на підставі державного акта, за умови існування його оригіналу, можливості визначення накладення земельних ділянок виключно на підставі дослідження первинної земельно-технічної документації, відповідно до якої формувався правовстановлюючий документ на земельну ділянку, неможливості звернення прокурора до суду із позовом за наявності іншого суб`єкта владних повноважень, в якого є юридичний відділ із значною кількістю штатних юристів та до компетенція якого належить право на звернення до суду з позовною заявою
Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
Заявницею у клопотанні не наведено, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі. Аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах із аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, і що передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2024 року у справі № 686/14721/21, від 20 березня 2024 року у справі № 686/14741/21, від 03 квітня 2024 року у справі № 686/14718/21, від 29 травня 2024 року у справі № 686/14737/21, від 09 вересня 2024 року у справі № 686/14715/21, від 05 листопада 2024 року у справі № 686/14731/21 від 08 січня 2025 року у справі № 686/14714/21, не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без додержання норм матеріального та процесуального прав. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи № 686/14725/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року в частині позовних вимог керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради про витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2025 |
Оприлюднено | 27.02.2025 |
Номер документу | 125435122 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні