Постанова від 26.02.2025 по справі 632/1925/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 лютого 2025 року

м. Харків

Справа № 632/1925/24

Провадження № 22-ц/818/1211/25

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Яцини В.Б., Маміної О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на діїдержавного виконавцяПервомайського ВДВСу Лозівськомурайоні Харківськоїобласті СМУМЮ ОльгиАгафоненко,боржник: ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2024 року, постановлену суддею Библівим С.В.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на незаконні та протиправні дії державного виконавця Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області СМУ МЮ Ольги Агафоненко, боржник: ОСОБА_2 .

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2024 року скаргу стягувача ОСОБА_1 на дії державного виконавця Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області СМУ МЮ Ольги Агафоненко, боржник: ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано постанову головного державного виконавця Первомайського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Агафоненко Ольги Вікторівни від 24.10.2024 року неправомірною та скасовано її. Стягнуто з Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1000 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду змінити, збільшивши суму витрат про професійну правничу допомогу з 1000 грн. на 5100 грн.

В обгрунтуванняапеляційної скаргизазначає,що судпершої інстанціїпротиправно зменшиврозмір витратна професійнуправову допомогу,які підлягаютьвідшкодуванню ОСОБА_1 ,як особі,на користьякої ухваленесудове рішення,присудивши достягнення лише1000грн.замість 5100грн,відшкодувати якіпросив ОСОБА_1 -чим грубопорушив нормипроцесуального права.Відповідно доч.5та ч.6ст.137ЦПК України,у разінедотримання вимогчастини четвертоїцієї статтісуд може,за клопотанняміншої сторони,зменшити розмірвитрат направничу допомогу,які підлягаютьрозподілу міжсторонами.Отже,обов`язокдоведення неспівмірностівитрат покладаєтьсяна сторону,яка заявляєклопотання прозменшення витратна оплатуправничої допомогиадвоката,які підлягаютьрозподілу міжсторонами. Звертає увагу на те, що жодного окремогописьмового Клопотаннячи окремоїЗаяви прозменшення витрат ОСОБА_1 на оплатуправничої допомогиадвоката,так самояк іжодного письмовогоЗаперечення протизаявленого ОСОБА_1 розміру понесенихвитрат напрофесійну правничудопомогу -від ПервомайськогоВДВС ненадходило. Наголошує, що Верховний Суду своїйПостанові від07.09.2021року посправі №910/5998/20чітко зазначив,що:«суду наданоправо зменшитирозмір витратна професійнуправничу допомогуадвоката,які підлягаютьрозподілу міжсторонами,лише заклопотанням іншоїсторони. Таку правовупозицію щодоправа судузменшити розмірвитрат напрофесійну правничудопомогу адвоката,які підлягаютьрозподілу міжсторонами,лише заклопотанням іншоїсторони,викладено впостановах об`єднаноїпалати Касаційногогосподарського судуу складіВерховного Судувід 03.10.2019у справі№ 922/445/19,від 22.11.2019у справі№ 902/347/18,від 06.12.2019у справі№ 910/353/19». Крімтого,з метою компенсування витрати, які були понесені ОСОБА_1 у зв`язку із виниклою необхідністю звернення до адвоката Поліщука О. Л. для надання ним професійної правничої допомоги з метою написання апеляційної скарги, просить стягнути витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4250 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 січня 2025 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується Подвезьком А.В. лише в частині витрат на правову допомогу, отже в іншій частині ухвала суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається.

Постановляючи ухвалу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що для розгляду скарги розмір витрат у сумі 5100 грн. є завищеним.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції ОСОБА_1 було подано: договір про надання правової допомоги № 01-28/10-24 від 28.10.2024 року, калькуляцію-розрахунок, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжну інструкцію від 30.10.2024 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2024 року.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву(частина восьма статті 141 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:

«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, щоз аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

З урахуванням того, що витрати на правову допомогу в розмірі 5100 грн понесені ОСОБА_1 саме у зв`язку з розглядом його скарги на дії державного виконавця Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області СМУ МЮ Ольги Агафоненко, а Первомайський ВДВС у Лозівському районі Харківської області СМУ МЮ не заперечував щодо розміру, витрати підтвердженіна підставі поданих позивачем доказів, отже у суду першої інстанції не було підстав для зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області СМУ МЮ Ольги Агафоненко задоволена частково.

Відповідно до частин 1 та 2статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області СМУ МЮ Ольги Агафоненко було задоволено частково, то колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу пропорційного задоволеним вимогам, а саме 2550 грн.

Також, в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить стягнути витрати на правову допомогу в сумі 4250 грн., понесених у зв`язку з розглядом зазначеної апеляційної скарги.

Стосовно витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було подано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт виконаних робіт, згідно якого витрати складають 4250 грн, платіжну інструкцію від 05.12.2024 року, рішення № 13/1/7 від 21.07.2021 року про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних ставок) адвокатського гонорару.

Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, то колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції пропорційного задоволеним вимогам, а саме 2125 грн.

Керуючись ст. ст. 137, 270, 381 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2024 року змінити в частині суми стягнення судових витрат.

Стягнути з Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в суді першої інстанції 2550 грн.

Стягнути з Первомайського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції 2125 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбаченихстаттею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина