Постанова

від 25.02.2025 по справі 695/2056/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/300/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №695/2056/23 Категорія: 302090000 Степченка М.Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Гончар Н.І.,

секретар: Любченко Т.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілікат-1»,

особа, яка подає апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Бочаров Олександр Михайлович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бочарова Олександра Михайловича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 листопада 2024року (у складі судді Степченка М.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікат-1" про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просила розірвати договір оренди землі, площею 5,7641 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7121585800:06:001:0090, яка знаходиться в межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, укладений з відповідачем у 2016 році.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачу на праві власності належить зазначена земельна ділянка. У 2016 році між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, без номеру та дати укладення, строком на 10 років. Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди землі № 33 від 30.12.2016.

Пунктом 9 даного договору передбачено, що орендна плата складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди.

Відповідно до відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків, відповідач у грудні 2021 року нарахував позивачу орендну плату в сумі 20067,43 грн, а виплатив лише 10472,89 грн, у тому числі прибутковий податок та військовий збір.

Відповідно до п. 13 договору, розмір орендної плати переглядається протягом дії договору в разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Натомість позивачу орендна плата за 2021 та 2022 роки була виплачена відповідачем без урахування індексу інфляції, тобто не в повному обсязі.

Крім того, 24.07.2021 було проведено збори орендодавців, на яких засновник відповідача ОСОБА_2 запевнив, що всім орендарям буде виплачуватись орендна плата в розмірі 13% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди. На цих зборах було зобов`язано директора ТОВ «Струмок-Ковтуни» внести зміни до договорів оренди.

Позивачка неодноразово зверталась до відповідача з пропозицією внести зміни до договору оренди відповідно до протоколу зборів, однак у цьому проханні було відмовлено.

Таким чином позивачка вважає, що умови договору з боку відповідача не виконуються в повному обсязі, в зв`язку з цим просила розірвати даний договір.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що мала місце недоплата орендної плати в 2021 році, однак, позивачем не доведено той факт, що відповідачем систематично (два та більше випадки) не виплачувалася орендна плата або ж виплачувалася не в повному розмірі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача адвокат БочаровО.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2024 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в діях відповідача є систематична недоплата орендної плати з 2017 року по 2023 рік включно, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 54126,65 грн. Зазначає, що з 2021 року нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 231140,26 грн і відповідно орендна плата має вираховуватись у розмірі 7% від цієї суми.

07.01.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду від представника відповідачаадвоката Цинди Л.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Звертає увагу суду на те, що в позовній заяві було зазначено щодо невірної виплати орендної плати у 2021 та 2022 роках, однак в апеляційній скарзі представник позивача посилається на систематичну несплату орендної плати з 2017 року по 2023 рік включно, що фактично є зміною позовних вимог. Вказує, що за 2020-2021 роки орендна плата виплачувалась ТОВ «Силікат-1» (ЄДРПОУ 30869263), який обробляв дану земельну ділянку. За 2022 рік виплачувалась орендна плата відповідачем ТОВ «Сілікат-1» (ЄДРПОУ 44242111) у сумі 13024,75 грн. Крім того, у відзиві зазначено, що між орендодавцем та орендарем не було укладено Додаткової угоди до договору оренди землі щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а автоматичне перерахування не передбачено. Також представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 була надіслана пропозиція укласти з ТО«ѳлікат-1» новий договір з орендною платою у розмірі 13% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Устатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно з положеннямистатті 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗакону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Водночас, у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі, за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосовуються також положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження №61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття«значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (орендодавець) та СВК «Струмок» (орендар) було укладено договір оренди землі, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №310624934 від 23.09.2022, в якій зафіксований факт державної реєстрації договору оренди землі № 33 від 30.12.2016.

Об`єктом оренди за умовами договору є земельна ділянка з кадастровим номером 7121585800:06:001:0090, площею 5,76 га (п. 2 договору).

Строк оренди визначений в п. 8 договору та становить 10 років.

Відповідно до п. 5 договору оренди землі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становила 147401,74 грн.

Згідно з п. 9 договору, орендна плата складає 7% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди та вноситься Орендарем у грошовій чи натуральній формі, або шляхом надання Орендарем послуг Орендодавцю.

Орендна плата за кожен рік користування земельною ділянкою вноситься орендарем до кінця звітного року, але в будь-якому разі не пізніше 31 березня року, наступного за звітним. При цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01січня звітного року (п. 11 договору).

У п. 13 договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається протягом дії Договору в разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 39 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою Стороною обов`язків, передбачених Договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

П. 40 передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається

Як вбачається з Протоколу № 1 зборів засновників ТОВ «Струмок-Ковтуни» від 24.06.2021 та акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Струмок-Ковтуни» було утворено ТОВ «Струмок-Ковтуни» (ЄДРПОУ 44242111) з засновниками (учасниками): ТОВ «Кварц-2000» (ЄДРПОУ 31207235) та СВК «Струмок» (ЄДРПОУ 32185019) та зареєстровано в реєстрі 25.06.2021 (а.с. 78-83).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб?підприємців та громадських формувань ТОВ «Струмок-Ковтуни» змінило назву на ТО«ѳлікат-1» (ЄДРПОУ 44242111).

Також в матеріалах справи наявний лист ТОВ «Сілікат-1» від 25.05.2023, з якого вбачається, що відповідач пропонував ОСОБА_1 укласти новий Договір оренди землі з орендною платою у розмірі 13% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 15).

Однак, підтверджень того, що позивачка погодилась та підписала такий Договір матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди земельної ділянки, оскільки орендна плата за 2021-2022 роки була виплачена не в повному обсязі.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначена в п. 5 договору оренди землі та становить 147401,74 грн.

Відповідно до умов договору сума орендної плати становить 10318,13 грн (147401,74грн * 7%).

Згідно з відомостями Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 та 2022 рік, які розміщено у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру встановлено, що у 2021, 2022 роках індексація нормативно грошової оцінки землі проводилась.

Коефіцієнт індексаціїнормативної грошовоїоцінки земельсільськогосподарського призначенняу 2021та 2022році становив 1,0%.

Тобто, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2021-2022 років не змінювався, та становив 1,0 %, що не впливає на визначений договором оренди землі розмір орендної плати.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.04.2019 у справі №732/1705/16-ц (провадження № 61-29685св18), від 03.02.2021 у справі № 618/1078/19-ц (провадження № 61-12935св20).

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розмір орендної плати за договором з урахуванням сукупного індексу інфляції у 2021 році складав 10834,04 грн (фактично до сплати з вирахуванням обов`язкових платежів належало 8721,40 грн), у 2022році13062,75 грн (фактично до сплати з вирахуванням обов`язкових платежів належало 10515,52 грн).

Як вбачається з відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків від 19.08.2022 та від 05.05.2023 позивачці було виплачено орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: у 2021 році - 10318,12 грн, у 2022 році 16179,81 грн (а.с. 19-20).

Судом було встановлено, що відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 05.05.2023, що була надана позивачкою, за 2021 рік ОСОБА_1 були зараховані кошти двома платежами (17.08.2021, 09.12.2021) в загальній сумі 8306,09 грн та за 2022 рік у сумі 13024,75 грн (а.с. 22).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у 2021 році мала місце недоплата орендної плати у сумі 415,31 грн.

Перевіривши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, апеляційним судом не встановлено істотного порушення умов договору оренди земельної ділянки з боку орендаря в частині сплати ОСОБА_1 орендних платежів. Тобто, відповідач виконував умови договору оренди земельної ділянки в частині сплати орендних платежів, що не заперечується сторонами.

Помилки у нарахуванні орендної плати за договором оренди земельної ділянки з урахуванням індексації орендної плати не можуть тлумачитися як систематична несплата орендних платежів та, відповідно, не можуть бути підставою для розірвання договору оренди.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 579/1133/22.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем з 2017року по 2023 рік систематично не виплачувалась орендна плата.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в суді першої інстанції позивачка зазначала про невиплату орендної плати в повному обсязі лише за 2021-2022 роки.

Отже, суд апеляційної інстанції не приймає і не розглядає позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, строк внесення орендної плати за 2023 рік на момент подачі позовної заяви (червень 2023 року) не настав.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених скаржником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бочарова Олександра Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 листопада 2024року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

Н.І. Гончар