Рішення

від 26.02.2025 по справі 320/10500/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2025 року справа №320/10500/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610038/1 від 16 лютого 2022 р.;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідача №UA100230/2022/000172 від 16 лютого 2022 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610036/1 від 16 лютого 2022 р.;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідача №UA100230/2022/000170 від 16 лютого 2022 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610037/1 від 16 лютого 2022 р.;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідача №UA100230/2022/000171 від 16 лютого 2022 р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки були прийняті з порушенням законодавчого порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання. Зазначає, що до митного оформлення ним було надано документи у повному обсязі, достатньому для визначення митної вартості товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 16.11.2022 (суддя ОСОБА_1.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

06.12.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, за змістом якого останній проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що неможливість застосування основного методу визначення митної вартості на підставі поданих позивачем документів стала підставою для визначення такої вартості за резервним методом. Також наголошує, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення митним органом вимог законодавства.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 01.05.2023 за № 949/0/15-23 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/10500/22 передано 14.11.2023 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року скасовано, а справу передано до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

10.09.2024 до суду надійшли матеріали справи №320/10500/22.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

На виконання ухвали суду від 16.09.2024 надійшла заява про усунення недоліків позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.010.2024 прийнято адміністративну справу № 320/10550/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. та за призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Для здійснення своєї господарської діяльності, яка полягає у виготовленні готової продукції з давальницької сировини, 20 грудня 2017 року Позивачем укладено відповідний Контракт № SCH-3005/2017 (надалі - Контракт) з компанією-нерезидентом І. Schroeder KG (GmbHCo) (надалі - Замовник).

За умовами Контракту Замовник надає товар у вигляді сировини, а Виконавець здійснює виготовлення готової продукції, яку в подальшому експортує Замовнику. При цьому, п. 1.4. Контракту встановлено, що право власності на Відходи від виробництва, а також палети та інші упаковочні матеріали від поставок давальницької сировини передаються Виконавцю на безоплатній основі, валюта митного очищення відходів від виробництва - Долар США.

Як зазначає позивача, дані відходи передаються безоплатно, так як, вони не являють собою цінності та підлягають утилізації. У зв?язку з тим, що належній утилізації відходів в обов?язковому порядку передує їх розмитнення в режимі імпорту, 16 лютого 2022 року Позивач подав до Митного органу електронну митну декларацію № UA100230/2022/603682 та пакет супровідних документів.

Зазначена митна декларація була подана з метою розмитнення 6580 кілограм відходів риби лосось свіжоморожений (Frozen Salmon/Salmo Salar): голова, кістки, хребти, шкіра, ребра, плавники (head, bones, backbones, skin, fins, ribs) не для споживання людиною, що утворилися в результаті виготовлення порцій філе та іншої рибної продукції з давальницької сировини.

На виконання умов Контракту № SCH-3005/2017 від 20 грудня 2017 року компанія- нерезидент I. Schroeder KG (GmbHCo) надала позивачу Рахунок-проформу № SCH28/2021 від 07.02.2022 р. на партію відходів, яку позивач задекларував для митного оформлення за спірною митною декларацією.

Відповідно до зазначеного Інвойсу: повне найменування Товару - Відходи лосося не для споживання людиною (кістки, шкіра), вага - 6580 кг., ціна за один кілограм - 0,02 доларів США та загальна вартість - 131,60 доларів США.

Окрім вищезгаданих Контракту, Інвойсу та митної декларації, до митного оформлення для підтвердження митної вартості зазначеного Товару Позивачем були подані наступні документи: автотранспортна накладна № б/н від 03.09.2021 р., Рішення про визначення коду Товару згідно з УКТЗЕД № KT-UA125000-0107-2018 від 02.11.2018 р., Технологічна карта №б/н від 16.02.2022 р. розрахунок від 16.02.2022 року.

Водночас, 16 лютого 2022 року Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100230/2022/610038/1 та відмовила в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарі, транспортних засобів комерційного призначення шляхом видачі відповідної Картки відмови № UA100230/2022/00172 від 16 лютого 2022 року.

Аналогічна ситуація по розмитненню відходів лосося за Контрактом на виготовлення готової продукції з давальницької сировини № SCH-3005/2017 від 20 грудня 2017 року склалася з наступними митними деклараціями: № UA100230/2022/603666 від 16 лютого 2022 року та митною декларацією № UA100230/2022/603677 від 16 лютого 2022 року.

Вартість Відходів по зазначеним Митним деклараціям, як і у випадку з Митною декларацією № UA100230/2022/603682, Позивач визначив відповідно до ст. 57 МК України за основним методом у розмір 0,02 доларів США за 1 кілограм Відходів.

Підставою для такого методу визначення вартості Відходів лосося є відповідні Рахунки-фактури видані компанією-нерезидентом I. Schroeder KG (GmbHCo), на виконання умов вищезазначеного Контракту № SCH-3005/2017 від 20 грудня 2017 року.

Так, при розмитненні партії Відходів: вагою 7157 кг. за митною декларацією №UA100230/2022/603666 було визначено митну вартість у розмірі 143,14 доларів США (Рахунок-проформа № SCH11/2021 від 07.02.2022 р.), вагою 6300 кг. за митною декларацією №UA100230/2022/603677 було визначено митну вартість у розмірі 126 доларів США (Рахунок-проформа № SCH20/2021 від 07.02.2022 р.).

На підтвердження заявлених митних вартостей Позивач під кожну митну декларацію надав відповідний пакет документів, копії яких також додано до позовної заяви.

Проте, митний орган відмовив Позивачу в прийнятті зазначених митних декларацій, прийняв рішення про коригування митної вартості та визначив митну вартість за резервним методом по 0,4800 Долари США за 1 кг Відходів лосося:

відмова в прийнятті митної декларації № UA100230/2022/603666 від 16 лютого 2022 року, митному оформленні випуску чи пропуску товарі, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2022/000170 та прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610036/1 від 16.02.2022 р., яким скориговано митну вартість до 3435,36 долари США, різниця між заявленою Позивачем і скорегованою Відповідачем вартістю склала 3292,22 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 92 972 грн. 29 коп.;

відмова в прийнятті митної декларації № UA100230/2022/603677 від 16 лютого 2022 року, митному оформленні випуску чи пропуску товарі, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2022/000171 та прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610037/1 від 16.02.2022 р., яким скориговано митну вартість до 3024 долари США, різниця між заявленою Позивачем і скорегованою Відповідачем вартістю склала 2898 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 81 839 грн. 52 коп.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року у справах №21-53а15 та №21-127а15.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 (справа №21-498а15).

Із відзиву на позовну заяву судом встановлено, що фактично висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов`язує тим що, розділом 4 Контракту № SCH-3005/2017 від 20.12.2017 року передбачено, що поставка здійснюється на умовах EXW (пункт поставки визначається постачальником) згідно ІНКОТЕРМС 2000/2010, тоді як за спірними митними деклараціями відповідно до рахунку-проформи товар поставляється на безоплатній основі, не визначені умови поставки, в залежності від яких формується ціна товару, що, на думку відповідача, унеможливлює перевірку включення всіх витрат (складових митної вартості).

Також відповідач зазначає, що витрати понесені на транспортування та страхування є невід?ємною складовою митної вартості товарів, а також вказує на відсутність відомостей щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов?язаних із пакуванням. З наданих технологічних карт неможливо було перевірити складові митної вартості відходів риби. А отже, вважає, що відповідно з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Крім того, відповідач повідомляє, що подані декларантом основні документи та додаткові документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, що позбавило митний орган можливості підтвердити заявлену митну вартість.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товар: Товар №1-0,48 USD/кг (ЕМД від 20.11.2021 №UA209160/2021/14229.

Аналізуючи доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Поза увагою митного органу залишилось, що спірними митними деклараціями здійснювалось оформлення відходів, які утворилися в результаті виробництва готового продукту. Умови поставки для давальницької сировини визначені умовами Контракту. Серед іншого Контрактом передбачено, що право власності на відходи передається Виконавцю (позивачу), а самі відходи залишаються у власності Виконавця, що виключає необхідність у їх транспортуванні та страхуванні.

Варто також зазначити, що відповідачем не було надано пояснень, чому джерело інформації береться по іншому товару і чи підходить для визначення правильності митної вартості зазначена митна декларація, а саме: чи порівнюється ідентичний або подібний (аналогічний) товар, відповідно до статті 57 МК (співпадають властивості, призначення, країна походження, умови поставки та інше).

Посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідні партії товарів дійсно було імпортовано до України.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.

Доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару відходів на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимог позивача про скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оскаржуваних карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідні рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 9924, 00 грн (платіжне доручення від 08.11.2022 № 5264).

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610038/1 від 16 лютого 2022 р.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідача №UA100230/2022/000172 від 16 лютого 2022 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610036/1 від 16 лютого 2022 р.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідача №UA100230/2022/000170 від 16 лютого 2022 р.;

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610037/1 від 16 лютого 2022 р.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідача №UA100230/2022/000171 від 16 лютого 2022 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судовий збір у розмірі 9924 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.