Постанова

від 26.02.2025 по справі 640/37544/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/37544/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

за участі:

секретар с/з Рожок В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В :

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку звернувся з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невчинення дій (закінчення виконавчого провадження №62732217 з винесенням запису до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №62732217 із виключенням запису про триваюче виконавче провадження в Єдиному реєстрі боржників та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по виконавчому провадженню №62732217 відносно ПАТ «Банк Михайлівський» (код ЄДРПОУ 38619024);

- зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження №62732217 з внесенням запису до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №62732217, виключити записи з Єдиного реєстру боржників, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по виконавчому провадженню №62732217 про боржника ПАТ «Банк Михайлівський» (код ЄДРПОУ 38619024).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону, з огляду на прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 лютого 2025 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05.08.2020 державний виконавець Шевченківського РВ ДВС у м. Києві виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62732217 про примусове стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Фонд) штрафу на користь Шевченківського РВ ДВС у м. Києві.

29.11.2021 Фондом подано до Шевченківського РВ ДВС у м. Києві заяву (від 26.11.2021 №230-49-393/21) про закінчення виконавчого провадження ВП №62732217 на підставі пунктів 4 та 19 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з прийняттям Національним банком України постанови від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

Також, у вказаній заяві позивач просив відповідача внести до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження ВП №62732217 із виключенням запису про триваюче виконавче провадження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи стосовно ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідь відповідачем на вказану заяву Фонду не надано. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невчинення дій по закінченню виконавчого провадження ВП №62732217 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволення позовних вимог виходив з того, що позивач просить закінчити виконавче провадження з підстав ліквідації банку, в той час, як боржником у виконавчому провадженні є уповноважена особа Фонду. Ототожнення понять «банк» та «уповноважена особа Фонду» за спірних правовідносин є недопустимою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону № 1404 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 19 Закону № 1404 сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Статтею 26 цього Закону зокрема передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувана про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

За приписами статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до вимог пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Згідно частин 2, 4 ст. 39 Закону № 1404 постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону № 1404 у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо боржника, яким є саме банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону №1404.

Згідно статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Пунктом 17 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Отже, уповноважена особа в певних випадках діє по суті від імені держави (Фонду), в інших випадках, що стосується діяльності банку під час ліквідації, як посадова особа банку, його представник, а тому "банк" та "уповноважена особа Фонду" є різними суб`єктами правовідносин в системі гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на що ототожнення вказаних понять не допускається, а вказані особи не можуть ототожнюватись в межах виконавчого провадження як одна особа.

В свою чергу колегія суддів звертає увагу, що боржником у виконавчому провадженні №62732217 є саме Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», тобто посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (фізична особа), яка уповноважена здійснювати процедуру управління з ліквідації юридичної особи ПАТ «Банк Михайлівський», а не юридична особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський».

Таким чином, той факт, що Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», у даному випадку не є підставою для закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 826/17170/16.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в межах виконавчого провадження №62732217 боржником є саме Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», а не банк (юридична особа), тому положення пункту 4 частини першої статті 39 Закону № 1404 не розповсюджуються на особу, яка здійснює функції з управління ліквідації банку.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Також, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 26.02.2025р.)