Ухвала

від 26.02.2025 по справі 520/20041/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа №520/20041/24

адміністративне провадження № К/990/7385/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Жука А.В., Уханенка С.А.,

перевірив касаційну скаргу Національного університету оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №520/20041/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного університету оборони України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати в належному розмірі грошового забезпечення (основних та додаткових видів), в період з 27 серпня 2020 року по 12 травня 2023 року;

- зобов`язати Національний університет оборони України перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види, додаткові та одноразові додаткові виплати - грошову допомогу на оздоровлення) за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно додатків до постанови КМУ №704) відповідно, та доплату різниці, з врахуванням вже виплачених сум за період з 27 серпня 2020 року по 12 травня 2023 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати в належному розмірі грошового забезпечення (основних та додаткових видів), в період з 27 серпня 2020 року по 12 травня 2023 року.

Зобов`язано Національний університет оборони України перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види, додаткові та одноразові додаткові виплати - грошову допомогу на оздоровлення) за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно додатків до постанови КМУ №704) відповідно, та доплату різниці, з врахуванням вже виплачених сум за період з 27 серпня 2020 року по 12 травня 2023 року.

21 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Національного університету оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №520/20041/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.

Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Разом з тим, касаційна скарга не містить жодних належних обґрунтувань щодо наявності хоча б одного з випадків, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник лише процитував указану норму процесуального закону.

У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи, яка відноситься до категорій справ незначної складності.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного університету оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №520/20041/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кашпур

Судді: А.В. Жук

С.А. Уханенко