Постанова

від 26.02.2025 по справі 805/21/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 805/21/18-а

адміністративне провадження № К/9901/59352/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (Суддя: Стойка В.В.),

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (Судді: Гайдар А.В., Блохін А.А., Сіваченко І.В.),

у справі № 805/21/18-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»

до Головного управління ДФС у Донецькій області,

Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій щодо нарахування штрафу та пені протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі - позивач, ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Донецькій області), Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач 2, Костянтинівська ОДПІ), в якому, враховуючи зміну позовних вимог просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 17.07.2017 року № 0005971212 (яким визначені до сплати штрафні санкції в сумі 20 000 грн (у розмірі 20%) за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання із збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів);

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Донецькій області щодо нарахування пені за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00» в сумі 175 304,32 грн та зобов`язати ГУ ДФС у Донецькій області здійснити коригування в інтегрованій картці позивача за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00», шляхом виключення (зменшення) нарахованої пені в сумі 175 304,32 грн.;

- визнати протиправними дії Костянтинівської ОДПІ щодо нарахування пені за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00» в сумі 13 393,44 грн. та зобов`язати Костянтинівську ОДПІ здійснити коригування в інтегрованій картці позивача за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00», шляхом виключення (зменшення) нарахованої пені в сумі 13 393,44 грн (т. 1 а.с. 4-13, 100-102).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 1 а.с. 216-220, т. 2 а.с. 29-32).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на неврахуванні судами попередніх інстанцій, що відповідачем-1 камеральна перевірка проведена за межами 30-денного строку, встановленого п. 76.3 ст. 76 ПК України; без врахування підстав звільнення підприємства від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 30.07.2014 року №2059/05-4, а також без врахування відстрочення стягнення податкового боргу позивача на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2016 року у справі № 805/3756/16-а та розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року в наведеній справі.

Крім цього, в касаційній скарзі, скаржник, обгрунтовуючи неправомірність дій Костянтинівської ОДПІ, посилається на недоведення контролюючим органом нарахованої пені відповідним податковим повідомленням-рішенням, що позбавляє останнього за його доводами, правової підстави її сплачувати. До того ж, скаржник вважає, що недотримання контролюючим органом вимог ПК України щодо нарахування пені, не доведення нарахованої пені, позбавляє останнього вирішити питання щодо сплати/оскарження, а також, позбавляє права контролюючий орган здійснювати розподіл сплачених платником податків грошових коштів в рахунок сплати пені. З огляду на викладене, скаржник вважає, що здійснений розподіл коштів контролюючим органом є протиправним. При цьому, за доводами останнього, данні електронного кабінету не є належною правовою підставою для сплати платником податків нарахованої контролюючим органом пені. Отже, спонукання контролюючим органом позивача до таких дій (сплата пені за даними електронного кабінету) платника податку є безпідставним та неправомірним. Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про задоволення адміністративного позову (т. 2 а.с. 35-51).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів на адресу Суду не надходили, хоча під час відкриття провадження у справі, ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року був встановлений строк для подання відзиву на касаційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали (яка отримана Костянтинівською ОДПІ 21.11.2018 року та Головним управлінням ДФС у Донецькій області 20.11.2018 року). При цьому у відповідності до вимог частини 4 статті 338 КАС України, відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (код 03361075, 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна, б. 1) є юридичною особою, зареєстровано 22.05.2002 року, як платник податків знаходиться на обліку в Харківському управлінні офісу великих платників податків ДФС та є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 171).

Згідно з пп. 19 1.1.1 п.19 ст. 19 1 пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, у порядку статей 75, Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» щодо своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання із збору у вигляді цільової надбавки до діючої ціни на природний газ по податковій декларації зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на газ № 9273371566 від 18.01.2016 за грудень 2015 року, про що складено акт перевірки від 06.06.2017 року № 710/05-99-12-04/05-14/20316946, з висновками про порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного вищенаведеного грошового зобов`язання за грудень 2015 року, протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57, п.п. 1.7 п. 29 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 14).

Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, що узгоджені грошові зобов`язання, визначені в податковій декларації збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на газ № 9273371566 від 18.01.2016 за грудень 2015 сплачені з порушенням граничних строків, а саме платіжним дорученням № 18 від 01.12.2016 на суму 100 000 грн з граничним терміном сплати 30.01.2016 року, тобто, зазначений платіж було перераховано позивачем з затримкою у 306 днів.

На підставі висновків акта перевірки від 06.06.2017 № 710/05-99-12-04/05-14/20316946 ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 № 0005971212, яким позивачеві визначені до сплати штраф (штрафні санкції) в сумі 20 000 грн (20%) за платежем «збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, нарахований до січня 2016 року», код платежу 17060100 (т. 1 а.с. 15).

До того ж, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2016 по справі № 805/3756/16-а задоволено адміністративний позов Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації м. Костянтинівка та стягнуто з рахунків кошти у розмірі суми податкового боргу зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у сумі 1 277 743,91 грн (т. 1 а.с. 32-33).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2016 року відстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2016 по справі № 805/3756/16-а в частині стягнення 1 277 743,91 грн строком на 6 місяців (т. 1 а.с. 34-35), а відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року у справі № 805/3756/16-а, розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2016 по справі № 805/3756/16-а (шляхом погашення заборгованості з червня 2017 року по вересень 2017 року рівними частинами у сумі 100 000 грн та у жовтні 2017 року - у сумі 44 480 грн).

Крім того, судами встановлено, що за даними інтегрованої картки позивача за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, відповідачами за період з 01.12.2016 по 25.10.2017 нараховано пеню у розмірі 188 697,76 грн (т. 1 а.с. 16-17, 104-105, 121-130). При цьому, за висновками судів попередніх інстанцій, пеня у сумі 188 697,76 грн утворилась в результаті несвоєчасної сплати позивачем збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00».

Незгода з прийнятим ГУ ДФС у Донецькій області податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2017 року № 0005971212, а також діями відповідачів щодо нарахування пені (та зобов`язання останніх вилучити з інтегрованої картки платника податків відповідні показники), стала підставою для звернення з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що незалежно від причин несплати платником узгоджених сум грошових зобов`язань, після фактичного погашення боргу платник повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення, а оскільки спірні відносини виникли після зміни позивачем місцезнаходження (з червня 2015 року - м. Краматорськ, Донецької області), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Сертифікат Торгово-промислової палати від 30.07.2017 №2059/05-4 не може засвідчувати настання обставин непереборної сили при здійсненні платником діяльності на території м. Краматорськ Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів. До того ж, суди дійшли висновку про правомірність проведення камеральної перевірки у встановлений податковим законодавством строк, а також правильність дій контролюючих органів стосовно нарахування пені, а також перерозподілу платежів позивача в рахунок податкового боргу згідно з черговістю, додатково зазначивши, що відстрочення або розстрочення виконання податкового зобов`язання не змінює обсягу відповідальності платника податків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Ці норми дають підстави для висновку, що у разі якщо у платника податків є податковий борг незалежно від визначеного платником податків призначення платежу при сплаті сум податкових зобов`язань (як при своєчасній, так і при несвоєчасній сплаті) контролюючий орган зобов`язаний зарахувати платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення в порядку, відповідно до якого в першу чергу погашається податкове зобов`язання, а далі штрафи і пеня). Законом не встановлено виключень для платежів, які платник податків сплачує на погашення податкового боргу, який стягнуто з нього згідно з рішенням суду. Стягнення з платника податків податкового боргу судом є підтвердженням обов`язку платника податків сплатити податковий борг із забезпеченням виконання цього обов`язку у примусовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №805/2135/17-а, але не виключно.

Отже доводи касаційної скарги в частині того, що здійснений контролюючим органом розподіл коштів є протиправним, при цьому без обґрунтування скаржником, саме яким контролюючим органом здійсненний такий розподіл і щодо яких платежів та періоду, колегією суддів відхиляються.

Що до нарахованої пені колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3).

За правилами пункту 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Отже, підставою для нарахування пені у випадку, визначеному пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого грошового зобов`язання у встановлені ПК України строки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, пеня у сумі 188 697,76 грн утворилась в результаті несвоєчасної сплати позивачем за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу 30 17060100 00». При цьому як встановлено судами, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ухвали суду про відстрочення та розстрочення рішення, якими було спочатку відстрочено, а потім розстрочена виконання податкового зобов`язання.

Однак, у відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №805/2135/17-а (касаційне провадження № К/9901/31591/18) ухвала суду про розстрочення сплати податкового боргу є процесуальним рішенням, яке у відповідності зі статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає порядок виконання судового рішення про стягнення податкового боргу та не звільняє платника податків від фінансової відповідальності у вигляді пені, передбаченої підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України. До того ж, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові Верховного Суду від 10.03.2020 року у справі №520/4100/19, вимогами ПК України не передбачено особливостей нарахування (або не нарахування) пені на розстрочені судовим рішенням суми грошових зобов`язань. Ухвалення судом рішення про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус такої заборгованості як податкового боргу та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді не сплати цього боргу і що таке правопорушення триває до погашення податкового боргу в добровільному чи примусовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що розстрочення виконання судового рішення не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої статтею 129 ПК України, що відповідає правильному застосуванню вимог статті 129 ПК України. Тоді, як враховуючи вимоги частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов`язання. З останньої обчислюється тривалість прострочення, яка не повинна перевищувати 1095 днів до накладення штрафу. Таким чином, виходячи з аналізу вказаних положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, юридичним фактом, з яким пов`язується відповідальність у вигляді штрафу, є сплата узгодженої суми грошового зобов`язання з простроченням, а розмір відповідальності залежить виключно від строку прострочення. Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що порушений платником податку строк сплати податкового зобов`язання перевищив 30-денний строк, з дня виникнення узгодженого грошового зобов`язання. При цьому, строк давності (у 1095 днів) не минув з дати погашення податкового боргу платником податку до прийняття контролюючим органом рішення про накладення штрафу.

Приписами пункту 76.3 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2022 року у справі №200/6441/20-а (адміністративне провадження № К/990/2710/22), але не виключно.

У справі, що розглядається, камеральну перевірку та нарахування штрафу контролюючим органом проведено в межах 1095 - денного строку з дати погашення податкового боргу, тобто з дотриманням вимог Податкового кодексу України, що не спростовано доводами касаційної скарги. Крім цього, доводами касаційної не спростовані і висновки судів попередніх інстанцій, якими відхилені посилання позивача на те, що камеральну перевірку контролюючий орган може проводити не пізніше 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, оскільки за висновками судів, це обмеження, відповідно до вимог п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, стосується перевірки заявлених даних в декларації.

Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що як вбачається з відомостей з Єдиного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, 04 січня 2018 року Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (код ЄДРПОУ 03361075, місцезнаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, 1) про стягнення податкового боргу у розмірі 294989,88 грн (справа № 805/3756/16-а).

При цьому зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом позову є стягнення пені зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ в сумі 294989,88 грн (враховуючи зменшення позовних вимог 221960,81 грн), яка виникла в результаті несплати самостійно визначених податкових зобов`язань. До того ж, зі змісту судового рішення вбачається, що 23 серпня 2018 року представник позивача надав через відділ документообігу суду заяву про часткову відмову від позову, відповідно до якої просив закрити провадження в частині щодо нарахування пені стягненої по справі №805/3756/16-а у сумі 33 263,05 грн. Тому, за висновками суду першої інстанції, залишок податкового боргу зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ складав 188697,76 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі №805/239/18-а задоволено адміністративний позов Головного управління ДФС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (код ЄДРПОУ 03361075, місцезнаходження: 87114, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, 1) про стягнення податкового боргу у розмірі 188 697,76 грн. Стягнуто кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (код ЄДРПОУ 03361075) в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 188 697 (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто сім) грн. 76 коп.

Тобто питання правомірності нарахування позивачеві пені зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ в сумі 188697,76 грн, протиправність дій щодо нарахування якої (і як наслідок, здійснити коригування в інтегрованій картці) є спірним у даній справі (№ 805/21/18-а), було предметом дослідження у справі № 805/239/18, за результатами розгляду якої позов контролюючого органу про стягнення пені задоволено, та відхилені доводи товариства з приводу її неправомірного нарахування та визначення до сплати. Отже, з огляду на вимоги ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, справі, що набрало законної сили (26.10.2018 року), не доказуються при розгляді даної справи.

Щодо посилань скаржника в доводах касаційної скарги на звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 30.07.2014 року №2059/05-4, колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі Закон № 1669-VII) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено місто Донецьк та місто Краматорськ Донецької області (як встановлено судами попередніх інстанцій, місцезнаходження ПАТ «Донецькоблгаз» було місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, 23А, проте з 08.06.2015 року місцезнаходженням позивача є місто Краматорськ, вулиця Південна, 1).

Відповідно до статті 10 Закону №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР (далі - Закон №671/97-ВР) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3) (в редакції, затвердженій рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5)

Так, пунктом 6.1 розділу 6 Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

За змістом пункту 6.2 розділу 6 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Системний аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно-правових актів, проте, таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до Торгово-промислової палати України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

До такого ж висновку щодо застосування статті 10 Закону № 1669-VII дійшов Верховний Суд і у постановах від 10.12.2020 № 805/1570/17-а та від 29 травня 2024 року у справі №805/2135/17-а, але не виключно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати від 30.07.2014 №2059/05-4 не є допустимим доказом, який посвідчує дію обставин непереборної сили в період з 01.12.2016 по 25.10.2017 (за час прострочення сплати грошових зобов`язань зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ і впродовж цього періоду була нарахована пеня в інтегрованій картці ПАТ «Донецькоблгаз»), оскільки ним засвідчено обставини непереборної сили для позивача у період з 01.07.2014 до моменту його видачі - 30.07.2014.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №805/2135/17-а (касаційне провадження № К/9901/31591/18). Крім цього, в цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що зазначення у Сертифікаті, що на момент його видачі обставини непереборної сили тривають, і дату, коло їх дія припиниться, встановити неможливо, не дає підстав стверджувати, що сертифікат засвідчує відповідні обставини безстроково.

До того ж, як встановлено судами місцезнаходженням позивача до 08.06.2015 року було місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, 23А, а з 08.06.2015 є місто Краматорськ, вулиця Південна, 1.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми статті 10 Закону № 1669-VII, статті 14-1 Закону №671/97-ВР та дійшли вірного висновку про правомірність нарахування штрафних санкцій пені.

До того ж, з огляду на необгрунтованість доводи скаржника в надісланому на адресу Суду клопотанні від 17.09.2018 року про наявність рішень Донецького апеляційного адміністративного суду (як на користь контролюючого органу так і на користь позивача) з аналогічними обставинами, колегією суддів відхиляються. При цьому, з огляду на вимоги частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Загалом, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права. Тоді, як в доводах касаційної скарги скаржник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у справі № 805/21/18-а, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

Л.І. Бившева