Постанова

від 26.02.2025 по справі 260/9781/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 260/9781/23

адміністративне провадження № К/990/32090/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 260/9781/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Закарпатгаз Збут" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП) про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ТОВ "Закарпатгаз Збут" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 (головуючий Рейті С.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Хобор Р.Б., Запотічний І.І.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ТОВ "Закарпатгаз Збут" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НКРЕКП (далі - Регулятор, Нацкомісія, відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати Розпорядження НКРЕКП від 26.09.2023 № 262-р щодо усунення порушень ТОВ "Закарпатгаз Збут".

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що оскаржене Розпорядження є безпідставним та необґрунтованим. Рішення Нацкомісії прийнято без урахування статусу позивача, як постачальника природного газу, у зв`язку із чим суперечить його способу виконання, передбаченому пунктом 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів; без урахування суперечності підпункту 3 пункту 3.2 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та абзацу 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання; без врахування строків виникнення переплати та не враховано положення статті 17 Закону України «Про звернення громадян», а також, не враховано дію обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Крім того, приймаючи оскаржуване Розпорядження НКРЕКП з встановленням строків його виконання до 10.10.2023, відповідачем не враховано пункти 3.5, 3.9 та 3.10 Мінімальних стандартів та імперативно зобов`язано ТОВ "Закарпатгаз Збут" сплатити 676 побутовим споживачам компенсації за недотримання Мінімальних стандартів без врахування необхідності самостійного звернення цих побутових споживачів до ТОВ "Закарпатгаз Збут" за отриманням компенсації. Тобто, у побутових споживачів були відсутні будь-які претензії щодо недотримання ТОВ "Закарпатгаз Збут" мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2024, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024, у задоволені позову ТОВ "Закарпатгаз Збут" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що суб`єкт владних повноважень в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2024 року ТОВ "Закарпатгаз Збут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Закарпатгаз Збут» задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах положень норм абзацу 1 пункту 3.5. глави 3, підпунктів 3.7, 3.8, 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу та порядок надання компенсації споживачам за їх недотримання, затверджених Постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156, абзацу 4 пункту 24 розділу ІІІ та пункту 11 розділу V Правил постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496. Вказує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування вищевказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах, спір у яких виник щодо наявності підстав нарахування попереднім постачальником природного газу компенсації побутовим споживачам згідно Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу та порядок надання компенсації споживачам за їх недотримання, затверджених Постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 та механізму надання споживачеві такої компенсації попереднім постачальником, з яким у споживача припинені правовідносини.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 03.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Закарпатгаз Збут».

НКРЕКП подала відзив на касаційну скаргу позивача, відповідно до якого просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

У жовтні 2024 року від ТОВ «Закарпатгаз Збут» надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що 28.06.2023 на підставі постанови НКРЕКП № 1163 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Закарпатгаз Збут" та посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 08.08.2023 № 392, Сектором НКРЕКП у Закарпатській області у період 22.08.2023 - 04.09.2023 проведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201.

Результати позапланової виїзної перевірки оформлені актом від 04.09.2023 № 376.

Зі змісту вказаного акту встановлено, що за результатами перевірки контролюючий орган встановив недотримання ТОВ "Закарпатгаз Збут" вимог:

- підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку, а саме достовірності наданих НКРЕКП даних у формі № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) (далі - форма № 4- НКРЕКП-газ-якість-постачання) за І квартал 2023 року;

-підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП у тому числі в частині дотримання пунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 3 Стандартів та вимог щодо забезпечення мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу, надання споживачам компенсації у разі недотримання мінімальних стандартів якості, а саме:

-пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 (далі - Стандарти та вимоги) у частині забезпечення постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу;

- пункту 3.2 глави 3 Стандартів та вимог, зокрема, повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;

- пункту 3.4 глави 3 Стандартів та вимог, зокрема, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог.

26.09.2023 на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, за результатами розгляду Акта № 376, НКРЕКП прийняті: постанова №1744 "Про застереження щодо недопущення надалі ТОВ "Закарпатгаз Збут" порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу" та Розпорядження № 262-р, яким зобов`язано ТОВ "Закарпатгаз Збут":

- усунути порушення пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, а саме:

-підпункту 18 у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку;

-підпункту 25 у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 10.10.2023: надати до НКРЕКП скориговану форму звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) "Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам", затверджену постановою НКРЕКП від 10.11.2022 № 1416 за І квартал 2023 року;

-сплатити компенсацію 676-ми споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156, про що повідомити НКРЕКП.

Не погоджуючись із прийнятим Розпорядженням від 26.09.2023 262-р, заперечуючи наявність порушень Ліцензійних умов, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 N 1540-VIII (далі Закон № 1540-VIII).

Відповідно до вимог статей 1, 3 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) - є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері комунальних послуг: діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Згідно положень статті 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.

Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною четвертою, п`ятою та дев`ятою статті 14 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених нею порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Згідно з частиною сьомою статті 19 Закону № 1540-VIII підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є:

-подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю;

-обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, її законних прав;

-обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії, оператором малої системи розподілу законодавства з питань доступу до електричних / теплових / газових мереж та/або порушення ліцензійних умов;

-перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок;

-перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах.

Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів.

У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб`єктів малого підприємництва - до п`яти робочих днів із внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.

Під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.

У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб`єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов установлює Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 (далі - Порядок контрою №428).

У відповідності до пункту 1.1 Порядку контрою №428 його дія поширюється на суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку контролю №428 передбачено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до ліцензіатів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії (аналогічні норми передбачено статтею 22 Закону про НКРЕКП).

Позивач не наводив заперечень щодо процедури проведення чи оформлення результатів перевірки, а також щодо процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас, ТОВ «Закарпатгаз Збут» покликався на те, що позивач не є постачальником природного газу в розумінні норм діючого законодавства та на наявність суперечностей Розпорядження № 262-р способу виконання, передбаченому пунктом 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів.

Надаючи оцінку вказаним доводам особи, яка звернулась з касаційною скаргою щодо застосування у спірних правовідносинах положень норм абзацу 1 пункту 3.5. глави 3, підпунктів 3.7, 3.8, 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу та порядку надання компенсації споживачам за їх недотримання, затверджених Постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156, абзацу 4 пункту 24 розділу ІІІ та пункту 11 розділу V Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Регулятором проаналізовані реєстри надання послуг та письмових звернень споживачів, реєстри надання компенсацій споживачам постачальників природного газу за 1-й квартал 2023 року, що подаються до НКРЕКП відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затвердженої Постановою НКРЕКП №1416, на підставі яких заповнюється форма звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна). За даними реєстрів надання компенсації споживачам за 1-й квартал 2023 року компенсації постачальниками у звітному періоді не надавалися.

Тобто, предметом перевірки була, зокрема, достовірність наданих НКРЕКП даних у звітності або в інших документах.

У пунктах 27 та 28 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» наведені визначення таких термінів:

«постачальник природного газу» - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

«постачання природного газу» - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів».

Відповідно до частин першої та третьої статті 9 Закону України «Про ринок природного газу», господарська діяльність на ринку природного газу, пов`язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, ліцензія на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов`язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, видається Регулятором у встановленому законодавством порядку.

Згідно пункту 1.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 (далі - Ліцензійні умови з постачання природного газу), ліцензійні умови є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з постачання природного газу.

При цьому, пунктом 2.1 Ліцензійних умов з постачання природного газу передбачено, що господарська діяльність з постачання природного газу здійснюється з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.

Позивач, доводячи, що ТОВ «Закарпатгаз Збут» не є постачальником природного газу в розумінні норм діючого законодавства, відповідно, що Мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 (далі - Мінімальні стандарти), не поширюються на нього, вказує на те, що Наказом Міністерства енергетики України від 08.06.2022 №198 з 01.05.2022 всіх побутових споживачів ТОВ «Закарпатгаз Збут» включено до Реєстру постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Такі доводи обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що постановою НКРЕКП від 21.04.2017 № 527 ТОВ «Закарпатгаз Збут» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.

Ця ліцензія не була ні скасована, ні анульована, через що вважається чинною та є підставою для проведення перевірки дотримання вимог Ліцензійних умов.

Отже, припинення з 01.05.2022 ТОВ «Закарпатгаз Збут» постачання природного газу для побутових споживачів, не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення Ліцензійних умов з постачання природного газу, допущених ним як постачальником природного газу.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.09.2023 на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, за результатами розгляду акта № 376, НКРЕКП прийняті постанова №1744 «Про застереження щодо недопущення надалі ТОВ «Закарпатгаз Збут» порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» (далі - постанова № 1744) та Розпорядження № 262-р.

Постановою № 1744, яка не є предметом оскарження у цій справі, до ТОВ «Закарпатгаз Збут» застосовано санкцію у вигляді застереження щодо недопущення надалі порушень Ліцензійних умов, а саме пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов:

-підпункту 18 у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку,

-підпункту 25 у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП.

Саме дотримання наведених вище положень чинного законодавства є основною вимогою для позивача за умови діючої та не скасованої ліцензії, що і було предметом позапланової перевірки.

Разом з цим, з метою усунення вищенаведених порушень, встановлених під час перевірки, Розпорядженням від 26.09.2023 № 262-р ТОВ «Закарпатгаз Збут» зобов`язано усунути порушення пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, а саме:

-підпункту 18 у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку,

-підпункту 25 у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 10.10.2023 надати до НКРЕКП скориговану форму звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затверджену постановою НКРЕКП від 10.11.2022 № 1416 за І квартал 2023 року, сплатити компенсацію 676-ти споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156, про що повідомити НКРЕКП.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось позивачем, що порушення, встановлені Постановою 1744, фактично ним не оскаржуються, а спірним у цій справі є порядок (спосіб) усунення встановлених порушень.

Так позивач, покликаючись на положення пункту 3.5 розділу І Мінімальних стандартів та пункту 11 розділу V Правил постачання, наполягає на необхідності врахування компенсації виключно у рахунках за спожитий природний газ та виключно за заявою споживачів.

Такі доводи ТОВ «Закарпатгаз Збут» є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 3.5 розділу ІІІ Мінімальних стандартів передбачено, що постачальник надає споживачу компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу шляхом врахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожитий природний газ у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості (у разі недотримання мінімального стандарту, визначеного підпунктом 2 пункту 3.2 цієї глави, - з дати зміни умов договору постачання природного газу для непобутових споживачів).

Згідно пункту 11 розділу V Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання), споживач зобов`язаний здійснити повний остаточний розрахунок з попереднім постачальником. Попередній постачальник не пізніше ніж через шість тижнів після виключення побутового споживача з Реєстру його споживачів в інформаційній платформі зобов`язаний виставити такому споживачеві остаточний рахунок з урахуванням усієї непогашеної суми заборгованості, у тому числі за графіком погашення заборгованості (за його наявності) за договором постачання природного газу. Побутовий споживач зобов`язаний здійснити оплату такого рахунка не пізніше десяти робочих днів з дня виставлення такого рахунка.

У пункті 3.8 розділу ІІІ Мінімальних стандартів передбачено, що постачальник за домовленістю зі споживачем може надавати компенсацію іншим способом, у тому числі шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.

Відповідно до пункту 3.6 глави 3 Мінімальних стандартів постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.

Враховуючи викладене, відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів, у відповідності до положень пункту 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не його обов`язком, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.

Понад це, у Акті № 376 зазначена Інформація щодо повернення ТОВ «Закарпатгаз Збут» споживачам сум переплат на їх письмові вимоги у І кварталі 2023 року та Інформація щодо даних, зазначених ТОВ «Закарпатгаз Збут» у формі № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затвердженою Постановою НКРЕКП № 1416, за І квартал 2023 року.

Отже, така інформація надавалась до НКРЕКП самим ТОВ «Закарпатгаз Збут» та містить, зокрема, прізвище, ім`я, по-батькові споживачів; адреси об`єктів споживачів; суми переплати, суми повернутих коштів, дату початку надання та закінчення надання послуги, тощо.

Таким чином, всі необхідні дані для ідентифікації споживачів мались у розпорядженні позивача.

Крім того, варто зазначити, що суть Розпорядження № 262-р зводиться саме до виплати компенсації за недотримання Стандартів. При цьому, сама сума переплат повернута споживачам, а тому у ТОВ «Закарпатгаз Збут» залишились відповідні реквізити таких повернень (реквізити платіжних інструкцій, зазначені в Акті № 376).

З приводу доводів заявника касаційної скарги про суперечність між положеннями пункту 3.2 Мінімальних стандартів та абзацом 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання, де пункт 3.2 Мінімальних стандартів передбачає обов`язок для попереднього постачальника повертати переплати, а абзац 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання - не містить такого обов`язку, колегія суддів зазначає наступне.

Мінімальні стандарти та Правила постачання є окремими нормативно-правовими актами, прийнятим НКРЕКП на виконання положень пункту 20 частини першої статті 17 Закону України «Про НКРЕКП», відповідно до якого для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів у сферах енергетики та комунальних послуг, визначає умови, порядок і розміри компенсації споживачам, що застосовується у разі недотримання встановлених стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів, здійснює моніторинг їх дотримання.

У пункті 3.2 Мінімальних стандартів передбачено, що до мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належать, зокрема, повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.

В абзаці 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання встановлено, що у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги.

З наведеного слідує, що зазначені норми чітко передбачають для Ліцензіата строк повернення переплати споживачам, - п`ять робочих днів після отримання їх вимоги, а тому доводи ТОВ «Закарпатгаз Збут» про відсутність у позивача обов`язку, як у попереднього постачальника, повертати такі переплати побутовим споживачам на підставі їх вимог, є помилковими.

Пункт 3.2 Мінімальних стандартів передбачає обов`язок повернення переплати як діючим, так і попереднім постачальником, а абзац четвертий пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання визначає як саме має зараховуватись така переплата постачальником.

Отже, дані норми не суперечать одна одній.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про помилковість доводів позивача щодо розповсюдження вимог статті 17 Закону України «Про звернення громадян» в частині строків подання скарг на листи споживачів про повернення переплат.

Так, стаття 16 Закону України «Про звернення громадян» визначає процедуру розгляду скарг відповідно до частини першої якої скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Водночас, листи споживачів про повернення переплат не подавались у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, а подавались на виконання положень Мінімальних стандартів.

Колегія суддів звертає увагу, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, відповідно до положень статті 17 Закону № 1540-VIII, зокрема, контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності, вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов та надає роз`яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП.

Постановою №1416 передбачено надання постачальником природного газу інформації щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та щодо дотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та сум наданих компенсацій споживачам, у тому числі щодо повернення переплати попередніми постачальниками.

З приводу доводів ТОВ «Закарпатгаз Збут» про порушення строків застосування відповідальності за правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, Розпорядження № 262-р стосується виключно обов`язку ТОВ «Закарпатгаз Збут» сплатити компенсацію за недотримання Мінімальних стандартів та вимог, як способу усунення встановлених порушень, а також не містить приписів щодо самої переплати споживачів, а отже норми та обставини щодо переплати, не регулюють спірні правовідносини.

Своєю чергою, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено позивачем, що з травня 2022 року у ТОВ «Закарпатгаз Збут» відсутні договірні відносини із побутовими споживачами, через що товариство не постачає природний газ й не виставляє рахунки попереднім споживачам за поставлений природний газ, тому надання компенсації споживачам ТОВ «Закарпатгаз Збут», як попереднім постачальником, здійснюється відповідно до пункту 3.8 глави 3 Стандартів та вимог, шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Закарпатгаз Збут» у звітності зазначено про затримку виконання послуги внаслідок форс-мажорних обставин.

Згідно з положеннями Постанови № 1416, затримка у наданні послуги внаслідок форс-мажорних обставин або з вини споживачів має бути документально підтверджена (пункт 3.1 Розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-газ- якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам»), згідно з Мінімальними стандартами - настання форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до чинного законодавства (пункт 3.14 Мінімальних стандартів).

Відповідно до положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) та уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»:

-ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності

-форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

-наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Також у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:

«…лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

-форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

-наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку».

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 сформовано правову позицію, відповідно до якої лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Такі правові висновки знайшли свій розвиток і у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, у якій зазначено, що сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Застосовуючи наведені правові висновки до цієї справи, Верховний Суд враховує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного Розпорядження № 262-р ТОВ «Закарпатгаз Збут» не додано сертифікату, який би підтверджував настання форс-мажорних обставин, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретного зобов`язання.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не надав і доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на реальне виконання Розпорядження № 262-р, як до 10.10.2023 (дата у Розпорядженні, до якої мали бути усунені порушення), а також і після цієї дати, які б могли беззаперечно свідчити про те, що дії з виконання Розпорядження є утрудненими через форс-мажорні обставини.

Понад це, розпорядженням НКРЕКП від 16.01.2024 № 15-р (прийнятим за результатами розгляду Акта позапланової виїзної перевірки від 20.12.2023 № 548) внесені зміни до Розпорядження № 262-р та дата « 10 жовтня 2023» замінена на « 16 лютого 2024».

Вищенаведене свідчить про те, що навіть станом на 16.01.2024 ТОВ «Закарпатгаз Збут» не вчинив жодної дії на виконання Розпорядження № 262-р.

Позивач покликається на те, що НКРЕКП не наведено обґрунтувань, у чому полягає порушення позивачем підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов в частині достовірності наданих НКРЕКП даних у формі звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за 1-й квартал 2023 року, а лише зазначено, що товариство повідомило про несплату компенсації, про що вказано у звіті № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за 1-й квартал 2023 року, Отже, на переконання позивача, інформація, зазначена у звіті, є достовірною, а перевірка з цих підстав є необґрунтованою.

З приводу цих доводів ТОВ "Закарпатгаз Збут" колегія суддів зазначає наступне.

Постановою НКРЕКП № 1416 від 10.11.2022 «Про затвердження форм звітності щодо показників якості газопостачання та інструкцій щодо їх заповнення» (далі - Постанова № 1416) затверджено форму звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам» та інструкція щодо її заповнення.

Форма № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання передбачає надання постачальникам природного газу інформації щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та щодо дотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та сум наданих компенсацій споживачам, у тому числі щодо повернення переплати попередніми постачальниками.

Проаналізувавши наведене та дослідивши Акт перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в Акті перевірки викладено суть порушення, а саме: відповідь на письмові вимоги 13 побутових споживачів надані із затримкою від 12 до 24 робочих днів, що свідчить про недотримання ТОВ «Закарпатгаз Збут» підпункту 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів в частині надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.

Також у Акті перевірки контролюючим органом відображено, що тривалість надання послуги (з урахуванням часу затримки) щодо повернення коштів на письмові вимоги побутових споживачів, становить від 6 до 33 робочих днів, що свідчить про недотримання ТОВ «Закарпатгаз Збут» підпункту 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів в частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі, повернення переплати попередніми постачальниками, - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.

Крім того, комісія з проведення перевірки зазначила, що Ліцензіатом у формі № 4- НКРЕКП-газ-якість-постачання за І квартал 2023 року у графі «Дата початку надання послуги дд.мм.рррр» вказано дати, які не відповідають датам реєстрації заяви споживача як вхідної кореспонденції.

Також, комісією з проведення перевірки при перевірці достовірності наданих Ліцензіатом даних у формі звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання за І квартал 2023 року встановлено наступне: по споживачам за порядковими №№ 109, 110, 200, 250 невірно вказано адресу; по споживачам за №№ 645, 675 невірно вказано адресу та ПІБ, по заяві споживача за №№ 778 та 779 повернення коштів здійснено два рази. За даними форми № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання за І квартал 2023 року безпідставно включено до «Реєстру надання послуг та письмових звернень споживачів» заяву за порядковим № 779, повернення коштів не відноситься до мінімальних стандартів якості при наданні постачальникам послуг постачання природного газу, зокрема, до повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача; по споживачам за порядковими №№ 1594, 1597, 1598, 1628, 1631, 1632, 1643, 1661, 1664, 1669 - невірно вказано адресу.

У Акті перевірки відображено висновок на підставі наведеного про порушення ТОВ «Закарпатгаз Збут» підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку.

Аналогічні підстави також викладені в Обґрунтуванні до проєкту постанови НКРЕКП «Про застереження щодо недопущення надалі ТОВ «Закарпатгаз Збут» порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» та проєкту розпорядження НКРЕКП «Про усунення порушень ТОВ «Закарпатгаз Збут» (далі - Обґрунтування), які відповідно до вимог пункту 1.6 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133 (зі змінами).

Відповідно до пункту 4.1 глави 4 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (далі - Порядок контролю), підставою для здійснення позапланових виїзних перевірок, зокрема, є перевірка достовірності наданих НКРЕКП даних у звітності або в інших документах. У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, НКРЕКП має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до ліцензіата відповідальності, передбаченої законодавством.

Таке нормативне врегулювання, передбачене Порядком контролю, відповідає положенням частини сьомої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем доведені виявлені в ході проведення перевірки порушення позивачем Ліцензійних умов, як наслідок, викладене вище підтверджує, що Розпорядження № 262-р прийняте НКРЕКП з дотриманням вимог Законів України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок природного газу".

Таким чином, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій. У скарзі також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Щодо клопотання про передачу цієї справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною п`ятою статті 346 КАС України, із мотивів необхідності вирішення виключної правової проблеми для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно із частиною п`ятою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

За приписами частини першої статті 347 КАС України, питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Положеннями статті 2 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом касаційної інстанції в адміністративній справі відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону № 1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана із наявністю правових проблем.

Своєю чергою, клопотання не містить переконливих доводів наявності виключної правової проблеми у спірних правовідносинах, заявник наводить власні міркування стосовно вирішення цієї справи по суті, що не свідчать про наявність виключної правової проблеми.

Отже, клопотання ТОВ «Закарпатгаз Збут» про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" про передачу справи № 260/9781/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі № 260/9781/23- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець