Ухвала

від 21.02.2025 по справі 210/6467/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/434/25 Справа № 210/6467/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі судове провадження за апеляційними скаргами захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючих в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2025 року, якою до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з 07 лютого 2025 року по 07 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави, -

ВСТАНОВИЛА:

слідчий СВ ВП № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із клопотанням, в рамках кримінального провадження №42024040000000459 від 09.10.2024 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

В рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, 07.02.2025 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру за ч.2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого суддіДзержинського районногосуду областівід 07лютого 2025року задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 в рамках кримінального провадження №42024040000000459 від 09.10.2024 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України. Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з 07 лютого 2025 року по 07 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

На зазначене рішеннязахисником адвокатом ОСОБА_7 , діючої в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі остання просить скасувати вищевказану ухвалу слідчого судді, застосувати до підозрюваної запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

На обґрунтування апеляційних вимог вказує, що висновки викладені слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та вимогам процесуального законодавства, судом не враховано ряд особистих обставин підозрюваного, його характеризуючи ознаки, сімейний стан, також не проаналізовано обґрунтованість підозри, не враховано підстави можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Зазначає, що в клопотанні слідчого та доданих матеріалах, вбачається відсутність правових елементів, які б давали підстави для застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, зокрема обґрунтованість підозри, наявність доведених ризиків, доведення неможливості застосування до ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо необґрунтованостіпідозри,звертає увагу,що вклопотанні слідчого не зазначено, не конкретизовано та не додано до клопотання, до яких саме документів підозрюваним внесені неправдиві відомості, отже неможливо встановити предмет злочину. Матеріалами НСРД не вбачається, що саме ОСОБА_9 вносив будь-яку інформацію вказаної кошторисної документації, не ідентифіковано характер такої документації та сам факт внесення завищених показників. Надані матеріали НСРД у вкрай малій мірі стосуються особи ОСОБА_9 . В клопотанні йде мова про завдання збитків територіальній громаді, при цьому у кримінальному провадженні відсутня потерпіла особа. У долучених до клопотання висновках експертиз не ідентифіковано договори, акти та іншу кошторисну документацію, про яку йдеться в рамках кримінального провадження, та відношення до неї ОСОБА_9 .

Наголошує, що НСРД проводилось до внесення відомостей до ЄРДР, протоколи за проведенням НСРД проводились в рамках іншого кримінального провадження та зв`язок даного кримінального провадження з поточним не прослідковується.

Щодо заявлених ризиків, зазначає, що слідчим не наведеного жодного доказу, який може вказувати на намір підозрюваного покинути територію України або території Кривого Рогу, крім того при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу на підозрюваного можуть бути покладені відповідні обов`язки.

Звертає увагу, що ОСОБА_9 має офіційне місце реєстрації та поживання, має неповнолітню доньку 2022 народження, сина та дружину, а тому підозрюваний не має ні наміру, ні бажання покидати територію України чи місця свого мешкання.

Наголошує, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із носінням засобів електронного контролю, зможе забезпечити моніторинг місця знаходження особи та цілком запобігатиме вказаним ризикам.

Стверджує, що доводи прокурора щодо суворості покарання в контексті обрання найвищої міри запобіжного заходу, прямо суперечить принципам презумпції невинуватості.

Посилання слідчого щодо доведеності ризику знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи не доведені, оскільки будь-яких доказів факту зміни голосу, поведінки під час проведення НСРД слідчим не надано.

Ризик впливати на учасників кримінального провадження сторона захисту просить поставитись критично, оскільки вказаний ризик зазначено абстрактно, без посилання на будь-які факти спілкування підозрюваного з іншими особами чи намагання приховати докази. Крім того, більш м`які запобіжні заходи також можуть нівелювати вказаний ризик.

Вказує, що ризик продовжити кримінальне правопорушення, слідчий зазначив без будь-якого пояснення та обґрунтування. Крім того, ОСОБА_9 жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності.

Зазначає, що ризик перешкодити кримінальному провадженню слідчий обґрунтовує виключно самим фактом підозри і нічим більше, що не може вказувати на його підставність. Крім того, слідчим не зазначено, яким саме іншим чином підозрюваний здатен перешкодити слідству.

Наголошує, що в клопотанні слідчого, в порушення вимог ст. 184 КПК України не зазначено обґрунтування неможливості запобігання ризикам зазначеним у клопотанні.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_8 , діючої в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , вказує, що слідча суддя не оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого йому злочину, відомості про його майновий стан, наявність в нього соціальних зав`язків, співрозмірність застосованого запобіжного заходу, покладених обов`язків особі підозрюваного та обставинам провадження.

Зазначає, що тяжкість можливого покарання є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Звертає увагу, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на безпосередньому допиті свідків, а тому ризик впливу на свідків існує на всіх етапах кримінального провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Наголошує, що необґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Стверджує, що не визначення розміру застави, як альтернативи триманню під вартою, взагалі не мотивовано в оскаржуваній ухвалі, з урахуванням особи підозрюваного. З наданих матеріалів досудового розслідування неможливо встановити навіть розмір заподіяної шкоди. Сторона обвинувачення не розділяє завищення вартості та майнову шкоду, тобто не можна вирахувати нанесену шкоду, окрім того, не зазначено потерпілу сторону.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , діючих в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , які просили задовольнити апеляційні скарги сторони захисту та обрати ОСОБА_9 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив щодо апеляційних скарг захисників та просив ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали судового провадження, зваживши доводи апеляційних скарг, колегією суддів зауважується про наступне.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст. ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч.1ст.9 Конституції України,ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства».

У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Конвенцією покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Колегією суддів встановлено, що в провадженні СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування № 42024040000000459 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

07.02.2025 року на підставі зібраних доказів повідомлено про підозру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.02.2025 року ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

При обраннізапобіжного заходуу видітримання підвартою,слідчий суддяврахував суспільнунебезпеку інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення,шкідливість неправомірноїповедінки длясуспільства,усвідомлення їїпідозрюваним. Крім того, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність підозрюваного.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні 07.02.2025 року повідомлено про підозру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що він підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 255 КК України за ознаками участі у злочинній організації.

- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією.

- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.

У ході досудового розслідування встановлено, що загальна сума збитків за 3 епізодами злочинної діяльності, завданих Криворізькій міській територіальній громаді, внаслідок вчинення злочинів становить 1 825 510,63 грн.

Колегія суддів вважає, що надані слідчим докази доводять обставини, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення, і таке стверджується доказами, що долучені до клопотання слідчого, і яким надана обґрунтована оцінка, а тому висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, є вірним.

При цьому, стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.

Для цілей повідомлення особі про підозру, стандарт обґрунтованості підозри, передбачає наявність доказів, яке лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певнім кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, рішень "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), "Лабіта проти Італії" (Labita v. Italy), "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom), "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану " (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), наявність "обґрунтованої підозри" передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Пунктом «с» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Для того, щоб запобіжний захід за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб орган досудового розслідування отримав достатньо доказів для пред`явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою. Також не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання.

Питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшло своє підтвердження долученими до клопотання та дослідженими матеріалами, в яких відсутні дані, які б спростовували обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження, а тому доводи сторони захисту в цій частині не заслуговують на увагу.

Слідчий, у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином обґрунтував наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Зазначив, що є дійсними ризики переховування від органу досудового розслідування та суду, знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, або іншим чином перешкоджання кримінального провадження та ризик продовження кримінального провадження із посиланням на конкретні обставини щодо ймовірності реалізації заявлених ризиків.

Колегія суддів погоджується із наведеним обґрунтуванням наявності у даному кримінальному провадженні заявлених ризиків, оскільки чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні.

Також враховано тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованих злочинів, характер та обставини їх вчинення, особу підозрюваного, міцність соціальних зав`язків, перебування на утриманні малолітньої доньки та сина, майновий стан останнього.

Апеляційний суд визнає доводи сторони захисту про недоведеність заявлених ризиків безпідставним та необґрунтованим, оскільки оскаржувана ухвала містить посилання та аргументацію наявності кожного ризику, а вищевказані доводи захисників є формальними та не змінюють мотивів рішення слідчого судді.

Таким чином, колегія суддів, аналізуючи в сукупності всі встановлені обставини, а також те, що інкриміновані ОСОБА_9 кримінальні правопорушення відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, приходить до висновку, що до підозрюваного ОСОБА_9 обґрунтовано та законно застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з рішенням слідчого судді щодо не встановлення розміру застави.

Так, згідно зі ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Абзацом 3 ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 Кримінального кодексу України.

Тобто, в даному випадку, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, саме слідчий суддя або суд з урахуванням передбачених ст.178 КПК України обставин має вирішити, чи є підстави для визначення розміру застави, обґрунтувати своє рішення та навести в ухвалі відповідні мотиви.

Разом з цим, слідчий суддя пославшись на неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не вмотивував своє рішення в частині можливості або не можливості визначення розміру застави, тоді як положеннями ч.4 ст.183 КПК України суд наділений саме правом не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 255 КК України, а тому суд повинен мотивувати своє рішення в цій частині.

Не наведення слідчим суддею своїх обґрунтувань щодо визначення розміру застави, в оскаржуваному рішенні, призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Викладені обставини є підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід враховувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Аналізуючи наведені вище критерії та вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України в контексті дискреційних повноважень суду визначати чи не визначати розмір застави, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному кримінальному провадженні визначення можливості внесення застави не суперечитиме обставинам кримінального правопорушення.

Під час апеляційного розгляду стороною захисту надано відомості, щодо стану здоров`я ОСОБА_9 .

Колегія суддів дійшла висновку, що до ОСОБА_9 можливо застосувати заставу в якості альтернативного запобіжного заходу, що буде вагомим стримуючим фактором, який забезпечуватиме належну процесуальну поведінку останнього. При цьому, підстав неможливості визначення застави, матеріали провадження не містять.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи суть підозри, обставини кримінальних правопорушень, попередній розмір завданих збитків, роль, яку займав ОСОБА_9 у співучасті та його майновий стан, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір застави в максимальній межі, яка передбачена відповідною нормою закону.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною особою (заставодавцем).

Розмір застави колегією суддів визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На підставі наведеного, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу та встановлені ризики, колегія суддів дійшла висновку, що до ОСОБА_9 слід визначити заставу в розмірі 908400 гривень, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

На переконання колегії суддів, такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також колегія суддів вважає, що за умови внесення застави на ОСОБА_9 слід покласти процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати за кожним викликом слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти, слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, перебування; не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до обґрунтованого переконання про те, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали судом апеляційної інстанції про часткове задоволення клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в межах строку досудового розслідування та визначення розміру застави відповідно до ст.182 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційні скарги захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючих в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2025 року, якою до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з 07 лютого 2025 року по 07 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави скасувати та постановити нову.

Клопотання слідчого СВ ВП № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 в рамках кримінального провадження №42024040000000459 від 09.10.2024 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування до 07 квітня 2025 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, яку підозрюваний або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду (отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, поточний рахунок отримувача: UA098201720355219002001086699, та надати документи, що підтверджують сплату застави слідчому та прокурору.

У разі сплати суми застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, до 07 квітня 2025 року, а саме:

- прибувати за кожним викликом слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти, слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, перебування;

- не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді