Ухвала

від 20.03.2025 по справі 210/6467/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/618/25 Справа № 210/6467/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м.Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №42024040000000459 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, про арешт майна, -

в с т а н о в и л а:

ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №42024040000000459 від 09.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, про арешт майна. Накладено арешт на майно (шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження майном), виявлене та вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:ноутбук «HP» з зарядним пристроєм;пістолет схожий на револьвер, 12 набоїв; два мобільні телефоні: «BL 9000 NEW» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 , «AGMx3» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 ; системний блок.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що вилучене майно зазначене майно зберігає на собі сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що встановлюється в ході досудового розслідування, що безумовно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тому являється речовим доказом та мають доказову базу по кримінальному провадженні №42024040000000459 від 09.10.2024 р.

Із вказаним рішенням слідчого судді не погодився представник власника майна адвокат ОСОБА_7 , діючий в інтересах ОСОБА_8 та подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі останній просить поновити строк на апеляційне оскарження, частково скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна на пістолет схожий на револьвер та 12 набоїв.

На обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження вказує, що оскаржувану ухвалу отримав 03.03.2025 року, питання про накладення арешт на майно проводилось без виклику учасників.

Колегією суддів встановлено, що оскаржувана ухвала про арешт, постановлена 13 лютого 2025 року, без виклику сторін.

Відповідно до ч. 3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Отже, строк на оскарження даної ухвали обчислюється з дня отримання копії, представником власника майна, оскаржувана ухвала отримана 03.03.2025 року, при цьому апеляційну скаргу подано 05.03.2025 року через систему «Електронний суд», тобто без порушення строку на апеляційне оскарження.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що власник майна ОСОБА_8 участі у проведенні обшуку не брав. 14.02.2025 р. адвокат ОСОБА_7 звернувся до старшого слідчого відділурозслідування особливо важливих справ вчинених учинених організованими групамита злочинними організаціями СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна. 21.02.2025 року слідчим відмовлено в задоволенні клопотання, оскільки на вогнепальну зброю накладено арешт.

Звертає увагу, що слідчий суддя при ухваленні оскаржуваного рішення, на думку захисника не врахував те, що прокурором не доведено, що зазначений вище револьвер є знаряддямвчинення кримінального (економічного злочину) правопорушення, зберегло на собійого сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чиобставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуте кримінально протиправним шляхом або отримане ОСОБА_8 внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зазначає, що досудове розслідування здійснювалося на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для будь - якого подальшого обмеження у праві володіння та користування належним ОСОБА_8 револьвером, (гладкоствольна короткоствольна вогнепальна зброя (травматична), Військова частина № НОМЕР_6 , ВІЙ-А, № НОМЕР_7 , 9 mm Р.А.).

Наголошує, що органом досудового розслідування не надано жодного доказу того, що вказаний револьвер, (гладкоствольна коротко ствольна вогнепальна зброя (травматична), Військова частина № НОМЕР_6 , ВІЙ-А,№ НОМЕР_7 , 9 mm Р.А.) придбаний за грошові кошти, отримані злочинним шляхом, або є засобом здійснення будь якого з кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника власника майна захисника ОСОБА_7 , який просив ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволені клопотання прокурора про арешт майна на пістолет та набої, прокурора ОСОБА_6 , який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.131КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.1-2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Як встановлено колегією суддів, 07.02.2025року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлено про підозру у вчинення кримінальних правопорушень передбачених за ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

07.02.2025 слідчим проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:

-ноутбук «HP» з зарядним пристроєм;

-пістолет схожий на револьвер, 12 набоїв;

-два мобільні телефоні: «BL 9000 NEW» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 , «AGMx3» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 ;

-системний блок.

Постановою слідчого від 07.02.2025 вилучені речі, визнано речовими доказами на підставі ст. 98 КПК України.

Вилучені в ході обшуку речі та документи в розумінні ч.2 ст. 167 КПК України, є тимчасово вилученим майном.

Колегією суддів встановлено, що вилучений пістолет схожий на револьвер та набої, можуть містити на собі будь-які відомості, які є важливими для кримінального провадження № 42024040000000459від 09.10.2024року, крім того на даному етапі досудового розслідування, вказаний пістолет направлений на проведення судової експертизи зброї у даному кримінальному провадженні, отже потребує додаткового дослідження. Вказані обставини свідчать, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, що є підставою для накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, перетворення.

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.

Відповідно до ч.7 ст.237 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Отже, колегія суддів звертає увагу, що належність вилученого пістолета та набоїв, особі, яка не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, не може нівелювати зв`язок вилученого майна із даним кримінальним провадженням або містити на собі ознаки іншого злочину, при цьому така належність буде встановлена в ході проведення досудового розслідування.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що володіння майном повинно бути законним. Зокрема, у рішенні «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року ЄСПЛ зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод містить три окремі норми: 1) проголошує принцип мирного володіння майном; 2) стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам; 3) визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети.

Для з`ясування наявності порушення вказаної норми щодо позбавлення майна необхідно встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом всієї Конвенції. Таке втручання повинно бути законним і не свавільним (рішення у справах «Фрізен проти Російської Федерації» від 24 березня 2005 року, «Бакланов проти Російської Федерації» від 09 червня 2005 року, «Коновалов проти Російської Федерації» від 24 травня 2007 року).

Так, з врахуванням доданих до клопотання доказів, слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку, потреби досудового розслідування виправдовують втручання у право власності ОСОБА_8 на власність пістолета та набоїв. Не застосування цих заходів забезпечення кримінального провадження не дають змоги досягти дієвості цього кримінального провадження, з метою забезпечення збереження майна на якому можуть містись відомості, що безпосередньо пов`язані з даним кримінальним провадженням або містити ознаки іншого кримінального провадження.

Разом з цим, під час подальшого проведення досудового розслідування, власник майна не позбавлений можливості, відповідно до вимог ч.2 ст.174 КПК України, звернутись із клопотанням про скасування арешту на майно, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження та характеру вилученого майна, зокрема пістолет та набої, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, як арешт майна з метою забезпечення речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що цілком вірогідно, що вилучені документи та предмети можуть містити на собі докази у кримінальному провадженні, зазначеного є достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не встановлено, у зв`язку з чим ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року якою задоволено клопотанням прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №42024040000000459 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, про арешт майна, а саме в частині накладення арешту на пістолет схожийна револьвер,12набоїв, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді