Постанова

від 25.02.2025 по справі 196/1164/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3168/25 Справа № 196/1164/24 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,

суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Царичанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області,

Третя особа: Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Костюков Д.Г.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

В провадженні Царичанського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

12 грудня 2024року від представника позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про зміну позову, відповідно до якої позовні вимоги позивачки, заявлені у первісному позові, доповнені позовними вимогами наступного змісту:

- Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 квітня 1995року, вчинене державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Любчич Г.Ф., на визнання 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 як частки в спільному майні подружжя, зареєстроване в реєстровій книзі №13 Царичанського бюро технічної інвентаризації за №2241 від 13 квітня 1995року;

- Визнати недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , від імені якої діяла ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Любчич Г.Ф. від 12 травня 1995року, зареєстрований в реєстрі за №981 та реєстровій книзі №13 Царичанського бюро технічної інвентаризації за №2241 від 12 травня 1995року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року відмовлено представнику позивачки ОСОБА_1 - адвокату Яременко Олегу Євгеновичу у прийнятті заяви про зміну позову. Повернуто представнику позивачки ОСОБА_1 - адвокату Яременко Олегу Євгеновичу заяву про зміну позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що первісні позовні вимоги та змінені позовні вимоги мають різну правову природу, різний характер правовідносин, потребують доведення не пов`язаних між собою фактів та встановлення обставин, які значно виходять за межі первісних позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

06 січня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_6 , подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року.

В апеляційній скарзі,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклала вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги те, що в основу позову покладений захист права власності ОСОБА_1 набутого в порядку спадкування за її померлим батьком, який в свою чергу набув право власності на таке майно в порядку спадкування за своїм сином, однак не оформив своїх прав.

Зазначала, що у зв`язку із виникненням нових обставин позивачка для захисту свого права власності на належне їй за правом спадкування майно, вимушена була не змінюючи обставини первісного позову, однак, доповнивши новими, змінити позовні вимоги доповнивши їх вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору дарування частини спадкового майна.

Вказує, що при поданні заяви про зміну позову був змінений тільки предмет позову, підстава ж позову змінена не була, вона лише доповнена новими обставинами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.

13 лютого 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2024року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом проти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Царичанької селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, в якому вимагала визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлого батька право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

12 грудня 2024року, до закінчення підготовчого засідання, від представника позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про зміну позову, відповідно до якої позовні вимоги позивачки, заявлені у первісному позові, доповнені позовними вимогами наступного змісту:

- Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 квітня 1995року, вчинене державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Любчич Г.Ф., на визнання 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 як частки в спільному майні подружжя, зареєстроване в реєстровій книзі №13 Царичанського бюро технічної інвентаризації за №2241 від 13 квітня 1995року;

- Визнати недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , від імені якої діяла ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Любчич Г.Ф. від 12 травня 1995року, зареєстрований в реєстрі за №981 та реєстровій книзі №13 Царичанського бюро технічної інвентаризації за №2241 від 12 травня 1995року.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Повертаючи заяву про зміну позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що первісні позовні вимоги та змінені позовні вимоги мають різну правову природу, різний характер правовідносин, потребують доведення не пов`язаних між собою фактів та встановлення обставин, які значно виходять за межі первісних позовних вимог.

Вважав, що вимоги ОСОБА_1 , викладені її представником у заяві про зміну позову, суперечать вимогам цивільного процесуального законодавства, адже заява містить додаткові позовні вимоги, які ніяк не пов`язані з первісними позовними вимогами, а також нове правове обґрунтування підстав для їх задоволення, які не були заявлені позивачем під час первісного звернення до суду з позовною заявою.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Мотиви танорми права,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Згідно частин другої, третьої статті 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких з позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Схожий за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц, від 12 жовтня 2022 року у справі №723/1233/17.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024року у справі №657/1024/16-ц зроблено висновок про те, що «оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, ст.16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку».

Дослідивши заяву про зміну позову, апеляційний суд зазначає, що аналіз позовних вимог, викладених у позовній заяві, та вимоги, що містить заява про зміну позовних вимог, дає підстави для висновку, що у цій заяві представником позивачки розширена кількість позовних вимог шляхом додавання двох нових, тобто був змінений тільки предмет позову та не були змінені підстави позову.

Як вбачається з матеріалів справи, в основу позову ОСОБА_1 покладений захист її права власності на будинок, яке на її думку набуте в порядку спадкування за її померлим батьком, який в свою чергу набув право власності на таке майно в порядку спадкування за своїм сином, однак не оформив своїх прав.

Водночас, у зв`язку із наданням суду відповідачами правовстановлюючих документів на спірний будинок, позивачка для захисту свого права власності, вимушена була не змінюючи обставини первісного позову, змінити позовні вимоги доповнивши їх вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору дарування частини спадкового майна.

Позивачка вказувала, що захист її права власності за обставин, які стали відомі після подання позову у первісному вигляді і виключно із первісними вимогами не буде ефективним і не забезпечить вирішення спору в силу існування документів, що посвідчують право власності на спірний будинок за іншими особами.

Отже, вимоги як первісного, так і зміненого позову у даній справі стосуються захисту права власності позивачки на будинок.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес (ч.ч.1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви про зміну позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до ухвалення помилкової ухвали.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Царичанського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від23грудня 2024року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 лютого 2025року.

Судді: