Рішення

від 25.02.2025 по справі 462/3813/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/3813/24

Номер провадження 2/462/194/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Галайко Н. М.,

з участю секретаря судового засідання Шиманської Д. Т.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Михалевського Ю. Р.,

представника відповідача Попович Я. Д.,

представника третьої особи Антал Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа: перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача.

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Михалевський Ю. Р., 02.05.2024 року (вх. № 10935) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою до ЛМР, третя особа: Нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у якій просить суд:

- визначити ОСОБА_1 додатковий 60 денний строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 (а.с. 1-41).

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , житло було їх спільною власністю. Після смерті ОСОБА_5 , його частку успадкували ОСОБА_1 та їхні спільні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме: 1/4 на зазначену квартиру, тобто кожен по 1/2 права власності на квартиру. Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка склала заповіт щодо майна, яке їй належить на користь ОСОБА_1 . Щодо частки ОСОБА_4 , то 18.11.2010 року судом було визнано його безвісно відсутнім, отже останній надалі є власником відповідної частки у квартирі, до будь-кого із інших осіб право власності на таку частку не переходило. Зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 та після його смерті 1/8 частки права власності на квартиру не була успадкована, оскільки позивач ОСОБА_1 не мала кровно-спорідненого зв`язку з ним і не могла подати заяву про спадщину. З метою отримання інформації про можливе прийняття спадщини дітьми ОСОБА_2 , позивач звернулася до приватного нотаріуса із запитом. Відповідно до витягів зі спадкового реєстру, встановлено, що не було заведено спадкової справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також було виявлено, що ОСОБА_2 залишив заповіт, у якому заповів свою частку позивачу. Однак остання дізналася про наявність цього заповіту лише 02.04.2024 року, після чого 03.04.2024 року подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Водночас, їй було повідомлено, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини пропущений, оскільки ОСОБА_2 помер у 2005 році. Зважаючи на те, що позивачу не було відомо про заповіт до зазначеної дати, остання просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з огляду на поважні причини.

ІІ. Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 42).

Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 30.05.2024 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - позивача у справі (а.с. 43).

Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 31.05.2024 року (а.с. 44).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31.05.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі. Витребувано у першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 45-46).

13.06.2024 року (вх. № 13936) від Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області надійшла копія спадкової справи, заведена після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 51, 52-76).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.10.2024 року письмове клопотання уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михалевського Ю. Р. про витребування доказів у цивільній справі задоволено. У підготовчому судовому засіданні оголошено перерву (а.с. 126-127).

Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28.11.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 137).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.12.2024 року усне клопотання уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михалевського Ю. Р. про витребування доказів задоволено та витребувано у Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області оригінал заповіту ОСОБА_2 , який був посвідчений 17.11.2005 року та зареєстрований за номером 4-3735 (а.с. 143-144).

ІІІ. Позиція сторін у справі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити такі у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Михалевський Ю. Р. у судовому засіданні позовну заяву підтримав, покликаючись на її мотиви, просив суд задовольнити таку у повному обсязі.

Представник відповідача ЛМР - Попович Я. Д. у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позовної заяви.

Представник третьої особи Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області - Антал Б. В. у судовому засіданні ухвалення рішення залишила на розсуд суду. Окрім цього остання надала суду та учасникам справи для ознайомлення засвідчену копію заповіту ОСОБА_2 , який був посвідчений 17.11.2005 року та зареєстрований за № 4-3735.

IV. Позиція суду.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи усі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Встановлені судом фактичні обставини справи.

Копією свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 09.07.1996 року стверджується, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що позивач змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_1 , у зв`язку із укладенням 12.07.1987 року шлюбу з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 12.07.1987 року, актовий запис 1995 (а.с. 9).

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, які видані 21.09.2022 року державним нотаріусом Палажієм Г. В., стверджується, що після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцями стали: ОСОБА_1 , а саме 1/3 частки спадщини, та його діти ОСОБА_6 - 1/3 частки спадщини та ОСОБА_7 - 1/3 частки спадщини. Вказано, що у спадкову масу входить 1/4 частина квартири АДРЕСА_2 , яка була приватизована на підставі свідоцтва про право власності від 09.07.1996 року. Загальна площа квартири - 59, 3 кв. м, житлова площа - 38, 0 кв. м, є комора площею 2, 0 кв. м. (а.с. 10, 11, 12).

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління від 30.11.2005 року, актовий запис 7602, стверджується що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 72 років (а.с. 13).

Рішенням апеляційного суду Львівської області у справі № 22-7915/10 від 18.11.2010 року ухвалено апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08.09.2010 року скасовано. ОСОБА_4 визнано безвісно відсутнім з 22.01.2007 року (а.с. 14).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане 10.11.2022 року приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Стоцко Т. Л. стверджується, що на підставі заповіту, посвідченого 17.11.2005 року Першою львівською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер 4-3736, спадкоємицею майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина складається з 3/8 частки квартири АДРЕСА_2 , 1/4 частки якої належала померлій на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 09.07.1996 року, та 1/8 частки, яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва № НОМЕР_4 від 09.07.1996 року. Загальна площа квартири складає 59, 3 кв. м, житлова площа - 38, 0 кв. м, комора в підвалі - 2, 0 кв. м. Вартість спадкового майна за оцінкою складає 392 145 грн. 00 коп. Право власності на 3/8 частки квартири підлягає державній реєстрації (а.с. 15).

Листом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Стоцка Т. Л. № 24/01-16 від 01.02.2024 року повідомлено, що запитувана інформація адвокатським запитом щодо заведених спадкових справ надається шляхом видачі витягів з спадкового реєстру (а.с. 18).

Судом встановлено, що 21.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріусу Львівського нотаріального округу Стоцка Т. Л. із заявою про видачу витягів із спадкового реєстру (а.с. 19-20).

Приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Стоцко Т. Л. надав витяг зі спадкового реєстру № 75925272, згідно якого вбачається, що у спадковому реєстрі інформація щодо заведеної спадкової справи за фактом смерті ОСОБА_2 відсутня (а.с. 22).

Окрім цього, приватний нотаріус надав витяг зі спадкового реєстру № 75925252, згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 склав заповіт, який був посвідчений 17.11.2005 року Першою Львівського державною нотаріальною конторою, однак інформація про спадкоємця у вказаному витягу відсутня (а.с. 21).

Як вбачається, представником позивача було подано адвокатський запит, в інтересах ОСОБА_1 до Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області, з метою отримання копії заповіту ОСОБА_2 та інформації щодо спадкоємців, які зазначені у вказаному заповіті (а.с. 23-25).

Листом Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області про надання інформації № 233/01-16 від 08.03.2024 року було відмовлено у наданні відповіді на адвокатський запит, оскільки довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого, тому надання запитуваної інформації можливе лише на вимогу вказаних у законі осіб чи відповідних органів (а.с. 26).

Копією заяви від 28.03.2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з проханням отримання копії заповіту ОСОБА_2 або відомостей щодо кола осіб, на користь яких було складено такий і обсягом майна, яке підлягає спадкуванню (а.с. 27-29), таким чином, 02.04.2024 року листом Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області № 329/01-16 було надано копію вказаного заповіту (а.с. 30).

Як вбачається з матеріалів справи, за життя померлого ОСОБА_2 , на випадок смерті було складено заповіт, посвідчений Першою львівською державною нотаріальною конторою від 17.11.2005 року за реєстровим номером 4-3735 (а.с. 31), відповідно до якого було зроблено розпорядження: все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все не, що після смерті буде йому належати і на що за законом матиме право, в тому числі належну йому на праві приватної власності частину квартиру АДРЕСА_2 . Петлюри заповів ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу № 76465447 від 03.04.2024 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі, Першою львівською державною нотаріальною конторою Львівської області зареєстровано спадкову справу № 72244787, номер у нотаріуса 81/2024 (а.с. 33).

У матеріалах справи міститься копія спадкової справи № 81/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 52-76).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 03.04.2024 року позивачем до Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 53).

Листом Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області № 331/02-14 від 03.04.2024 року стверджується, що позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини (а.с. 32).

VI. Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані норми права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

При цьому, суд враховує, позицію викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) від 16.06.2021 року, згідно якої реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Проте, вказаний у ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк не є присічним і сам факт його пропуску не свідчить про остаточну втрату особою права на спадкування.

Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця об`єктивних перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 року у справі № 532/2655/19 (провадження № 61-12814св21) вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 474/454/18, провадження № 61-14756св23).

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини вказано у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 315/765/14-ц, від 28.10.2019 року у справі № 761/42165/17, від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, від 25.03.2020 року у справі № 642/2539/18-ц, 15.04.2020 року у справі № 190/106/18 (провадження № 61-41455св18), 17.03.2021 року у справі № 308/4272/19 (провадження № 61-17072св20), від 15.04.2021 року у справі № 591/1271/18 (провадження № 61-195св21), від 26.07.2021 року у справі № 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), від 21.10.2021 року у справі № 643/13260/19 (провадження № 61-9552св21), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі № 474/454/18, провадження № 61-14756св23, 18.02.2022 року у справі № 338/46/21, провадження № 61-20304св21, від 17.12.2021 року у справі № 315/386/19, провадження № 61-15100св21).

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (п. 54, 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, зазначала, що строк для подання заяви про прийняття нею спадщини пропущений з поважної причини, так як вона не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її ім`я, а тому не звернулася до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст. 225 і 231 цього Кодексу.

VIІ. Висновки суду.

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили, оскільки остання не знала про існування заповіту спадкодавця.

Про ці обставини позивачу стало відомо лише 02.04.2024 року. Подальша активна поведінка ОСОБА_1 дійсно свідчить про те, що вона зацікавлена у прийнятті спадщини.

При цьому, у справі, що є предметом розгляду, інших спадкоємців, окрім позивача ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 , не встановлено.

Так, суд дійшов висновку, що позивач довела ті обставини, на які посилалася, як на підставу своїх позовних вимог.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст. 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини.

VІIІ. Судові витрати по справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.1. Щодо судового збору.

Так, позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. (а.с. 36).

Суд приймає до уваги те, що сторона позивача у своїй заяві просить суд витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем та не стягувати такі із відповідача.

Виходячи із вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за нею.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа: перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк два місяці з дня набрання даним рішенням законної сили для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом на майно, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судові витрати зі сплати судового збору - залишити за позивачем.

Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 );

Відповідач: Львівська міська рада (код ЄДРПОУ: 04055896, електронна пошта: agu@lvivcity.gov.ua, місцезнаходження: 79008, м. Львів, площа Ринок, 1);

Третя особа: Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області (код ЄДРПОУ: 02899370, електронна пошта: dnk_1lviv@ukr.net, місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 6).

Текст судового рішення складено 25.02.2025 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко