Рішення

від 18.02.2025 по справі 521/12445/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/12445/24

Пр. №2/521/903/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Замниборщ А.С., за участю:

представника позивача - адвоката Рогаліної Г.В.,

представника відповідача адвоката Дігуляр В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що 02 травня 2024 року о 20 годині 30 хвилин у м. Одесі, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «Mazda 3» д.н. НОМЕР_1 по вул. Люстдорфська дорога,11, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 під керуванням сина позивача ОСОБА_3 , який зупинився попереду та по інерції скоїв зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Sonata», д.н. НОМЕР_3 , у зв`язку з чим відповідач порушив вимоги п.п. 12.1,13.1 ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Зазначив, що внаслідок зіткнення автомобіль марки «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності отримав механічні пошкодження, а йому, як власнику автомобіля спричинено матеріальних збитків та моральної шкоди.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2024 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Позивач зазначив, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була забезпечена у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УСГ» (далі- ПАТ «СК «УСГ») за полісом обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-217722013.

Ліміт відповідальності ПАТ «СК «УСГ» відповідно до укладеного договору (полісу № ЕР-217722013) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду заподіяну майну, становить 160000,00 грн.

Відповідно до висновку експерта експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу марки «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 №104-24 від 31 травня 2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 , становить 241453,75 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 445883,53 грн.

Вказував, що ПАТ «СК «УСГ» здійснило йому виплату страхового відшкодування в розмірі 156800,00грн., однак залишається несплаченою різниця між вартістю відновлювального ремонту, необхідного для усунення пошкоджень автомобілята страховим відшкодуванням, що становить 292283,00 грн. (445883,53 грн.-156800,00 грн.+3200,00 (розмір франшизи)).

Стверджував, що діями відповідача крім матеріальної шкоди йому заподіяна і моральна шкода, яку він оцінює в 10000,00 грн.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодувати йому заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

Посилаючись на те, що діями відповідача, йому була завдана матеріальна та моральна шкода, яку відповідач відмовляється добровільно відшкодувати, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заподіяну матеріальнушкодув розмірі 292283,53 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 07 серпня 2024 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 51).

Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року клопотання представника відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи залишено без задоволення (а.с. 158-159).

Ухвалою суду від 14 листопада 2024 року по справі було закрите підготовче провадження та призначений судовий розгляд (а.с. 197).

Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року за заявою представника відповідача було викликано для допиту експерта ОСОБА_4 (а.с.208).

Представник позивача, діюча за ордером від 02 серпня 2024 року в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі (а.с. 43).

Представник відповідача, діючий за ордером від 08 вересня 2024 року та договором про надання адвокатської допомоги від 16 серпня 2024 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Раніше надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.61-62,63,64,96-106).

Представник ПАТ «СК «УСГ», діючий за довіреністю від 22 грудня 2023 року в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Раніше надав письмові пояснення у справі (а.с.75-76,88).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно зі статтями 1166, 1167 ЦК України діє презумпція вини завдавача шкоди, тому не позивач має доводити вину, а відповідач має довести відсутність своєї вини.

Судом встановлено, що 02 травня 2024 року о 20 годині 30 хвилин у м. Одесі, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «Mazda 3» д.н. НОМЕР_1 по вул. Люстдорфська дорога,11, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який зупинився попереду та по інерції скоїв зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Sonata», д.н. НОМЕР_3 , у зв`язку з чим відповідач порушив вимоги п.п. 12.1,13.1 ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності отримав механічні пошкодження.

Причиною зіткненнятранспортних засобівстало порушенняводієм ОСОБА_2 п.п. 12.1,13.1 ПДР України.

Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Малиновського районного суду

м. Одеси від 11 липня 2024 року, відповідно до якої останній був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. (а.с. 11).

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що автомобіль марки «ToyotaCamry»д.н. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 23 січня 2019 року (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_3 є рідним сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.18).

Відповідно до висновку експерта експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу марки «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 №104-24 від 31 травня 2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 , становить 241453,75 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 445883,53 грн. (а.с.20-41).

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «Mazda 3» д.н. НОМЕР_1 належить відповідачу ОСОБА_2 .

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №726287 від 06 серпня 2024 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Mazda 3» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ПАТ «СК «УСГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-217722013.

Ліміт відповідальності становить 160000,00 грн. (а.с. 16).

ПАТ «СК «УСГ» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №726297 від 06 серпня 2024 року (а.с.45-48).

Встановлено, що 02 травня 2024 року ОСОБА_2 повідомив ПАТ «СК «УСГ» про дорожньо-транспортнупригоду (а.с.77).

03 травня 2024 року ОСОБА_3 повідомив ПАТ «СК «УСГ» про дорожньо-транспортнупригоду,яка сталась 02 травня 2024 року (а.с.78).

08 травня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.79).

З матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2024 року ПАТ «СК «УСГ» склало ремонтну калькуляцію № ОСЦВ-3195 розрахувавши розмір матеріального збитку (а.с.80-85).

Згідно ремонтної калькуляції № ОСЦВ-3195 від 13 травня 2024 року вартість ремонту автомобіля марки «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 складає 162045,58 грн. (а.с. 80-85).

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 17 травня 2024 року сума страхового відшкодування складає 156800,00 грн. (а.с.86).

Встановлено, що 17 травня 2024 року ПАТ «СК «УСГ» за заявою ОСОБА_3 склало розрахунок суми страхового відшкодування, страховий акт № ОСЦВ-3195 та виплатило позивачу 156800,00 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці (а.с.19,86,87).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України кожнаособа маєправо назахист свогоцивільного правау разійого порушення,невизнання абооспорювання.Кожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогонемайнового абомайнового правата інтересу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1187ЦКджерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто, зазначеною нормою закону встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено обов`язок з відшкодування такої шкоди, лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, саме відповідач повинен довести, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» за № 4 від 01 березня 2014року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року (далі-Закон№1961-IV)обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно ст.5 Закону№1961-IVоб`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Пунктом 12.1. статті 12 Закону №1961-IVпередбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 6 Закону №1961-IVстраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 9 Закону №1961-IVстрахова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом ст. ст. 9,22-31,35,36 Закону №1961-IVнастання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що "Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/І5-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 29 Закону №1961-IVу зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2 ст. 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону №1961-IV- виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року№ 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада2003 року за № 1074/8395 із змінами (далі Методика) - вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Згідно з роз`ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну. Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З матеріалівсправи вбачаєтьсяі позивачемне заперечується,що узв`язку зтим,що цивільно-правовавідповідальність відповідачабула забезпечена ПАТ «СК «УСГ», то за заявою позивача, ПАТ «СК «УСГ» виплатило останньому в рахунок відшкодування матеріальної шкоди страхове відшкодування в розмірі 156800,00 грн.

Таким чином, оскільки сума матеріальної шкоди, яка була спричинена позивачу складає 445883,53 грн., то відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між розміром завданої матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 292283,53грн. (445883,53 грн.-156800,00 грн.+3200,00 (розмір франшизи).

Відповідно дост.1194ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, системний аналіз ст. 22, абзацу третього п. 3 ч.1 ст. 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що на користь позивача слід стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 292283,53грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, то суд прийшов до висновку про їх задоволення у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода це подія, яка виражається у зіткненні двох транспортних засобів під час здійснення ними руху по дорозі загального користування, що призвело до механічного пошкодження даних транспортних засобів.

Сама по собі дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією, що полягає у факті настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідках.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі ч.2 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпцію моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди (узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 лютого 2021 у справі № 761/24143/19).

Таким чином, виходячі із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що відшкодуванню позивачу підлягає моральна шкода, завдана в результаті ДТП, у розмірі 10000, 00 грн.

Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення позовних вимог позивачки щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до її збагачення.

За таких обставин, позивач правомірно звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, оскільки з вини останнього сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивачу було спричинена матеріальна та моральна шкода.

Судомне встановленопідстав длязвільнення відповідачавід відповідальностіза завдануним шкоду.

Відповідно до ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2024 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Франклін Сайрос» укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 31 липня 2024 року (а.с.147-149).

Встановлено, що позивач сплатив Адвокатському об`єднанню «Франклін Сайрос» на правничу допомогу 30000,00 грн., що підтверджується розрахунком №1-31/07/24 ф та платіжною інструкцією від 05 серпня 2024 року (а.с.150,151).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, законодавець пов`язує можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із здійсненням даних витрат стороною у справі.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що за проведення експертизи позивач сплатив 5000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 28 травня 2024 року (а.с.42).

Отже, суд вважає, що відповідач зобов`язаний сплати позивачу за проведення експертизи позивач 5000,00 грн.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у справі складає 2922,83 грн., які не сплачені позивачем, оскільки він як інвалід 2 групи звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (а.с.9).

Оскільки позовні вимоги задоволенні у повному обсязі, то судовий збір 2922,83 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , завдану матеріальну шкоду в розмірі 292283 (двісті дев`яносто дві тисячі двісті вісімдесят три) гривні 53 копійки

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , завдану моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на правову допомогу в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на проведення експертизи в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2922 (дві тисячі дев`ятсот двадцять дві) гривні 83 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2025 року.

Суддя: О.М. Сегеда