1-кп/461/67/25
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.02.2025 м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 12020140050000947 від 27.02.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорні Ослави Надвірнянського р-ну Івано-Франківської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом недоведеним.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, без передбаченого законом дозволу, придбав короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом зі стартово-шумового пістолета моделі «ПСШ-790», калібр 9 мм Р.А., № НОМЕР_1 , який є придатний до проведення пострілів, а також 10 патронів із маркуванням на денцях гільз «Сова П-9mm PA» калібру 9 мм Р.А. та 1 патрон із маркувальними позначеннями на денці гільзи «SOBR 9 mm P.А.» калібру 9 мм Р.А., що споряджаються полімерним (гумовим) снарядом травматичної (несмертельної) дії, які відносяться до категорії бойових припасів вогнепальної зброї, та які останній зберігав та носив при собі, а 31.03.2020 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , були вилучені.
Наведені вище дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення відображені в обвинувальному акті та кваліфіковані за ч.1 ст. 263 Кримінального Кодексу України як носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу.
На підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України стороною обвинувачення були надані наступні докази, які були ретельно проаналізовані під час судового розгляду, а саме:
- дані протоколу огляду предметів від 20.04.2021 року, згідно якого слідчим за участю понятих, було проведено огляд предметів, які 31.03.2020 було вилучено під час обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_4 у с. Чорні Ослави Надвірянського р-ну Івано-Франківської області та по місцю проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 . Зокрема, в поліетиленовому пакеті, чорного кольору, горловина якого скріплена паперовою биркою з роз`яснювальними написами, та на якому кріпиться квитанція № 257, містились: балонова куртка з капюшоном, в якої наявні дві нагрудні кишені застібнуті на гудзик, де на правій є замок блискавка у вертикальному положенні та дві нижні зовнішні кишені, на замок блискавку; дві пари джинсів синього кольору; маска матерчата чорного кольору із зображенням черепа; балонова куртка чорного кольору з червоною підкладкою та капюшоном, із кишенями на замки блискавки; балонова куртка чорного кольору з червоною підкладкою без капюшона, із передніми нагрудними та боковими нижніми кишенями на замки блискавки; балонова куртка чорного кольору з червоною підкладкою без капюшона, із передніми нагрудними та боковими нижніми кишенями на гудзики. На нижніх кишенях є наявні замки блискавки; чорні чоловічі шкіряні рукавиці; 2 пари чоловічих черевиків чорного кольору.
В поліетиленовому пакеті, чорного кольору, скріпленого паперовою биркою з роз`яснювальними написами, та но якому кріпиться квитанція № 257, містились: посвідчення № ДО-2837 видане на ім`я ОСОБА_4 , довірена особа кандидата в народні депутати України ОСОБА_12 (позачергові вибори народних депутатів України 21.07.2019);картка ломбарду «Єврофінанс»;банківська картка для виплат банку «ПриватБанк» НОМЕР_2 ; банківська картка банку «ПриватБанк» НОМЕР_3 ;картка золота ломбарду «Скарбниця»; картка «MONEY x24»;банківська картка «Кредобанк», НОМЕР_4 ;3 білети: 1) білет НОМЕР_21 від 28.10.2020 сполученням: «Івано-Франківськ - Львів» на ім`я ОСОБА_13 ; 2) білет НОМЕР_20 від 28.10.2020 сполученням «Івано-Франківськ-Львів» на ім`я ОСОБА_14 ; 3) білет НОМЕР_22 від 28.10.2020 сполученням «Івано-Франківськ-Львів» на ім`я ОСОБА_15 ; квитанція та чек споживчого центру на ім`я ОСОБА_4 , в яких вказана сума 1960 грн.; платіжна квитанція «Альфабанку» на ім`я ОСОБА_4 на суму 1960 грн.; аркуш паперу формату А-4 на якому є рукописні записи з номерами телефонів; чек споживчого центру, в якому вказана сума 7000 грн. та платіжна квитанція «Альфабанку» від 30.12.2019 на ім`я ОСОБА_4 на суму 7000 грн.; кредитний договір «Швидко гроші» №16.12.2019-100007279, чек на 7000 грн. та брошурка «Швидко гроші»; квитанція та чек споживчого центру на ім`я ОСОБА_4 , в яких вказана сума 9318 грн. від 28.10.2019 та на суму 1035 грн. від 12.11.2019; флеш-носій білого кольору «Trancend» та флешносій «Power8»;упаковка від стартового пакету мобільного оператора «Vodafone» НОМЕР_5 ;Акцепт на укладання Угоди про обслуговування Платіжних карток від 27.12.2019 ;2 банківські картки банку «Альфабанк» на ім`я ОСОБА_16 ;2 паспорти для виїзду за кордон видані на ім`я ОСОБА_4 ; посвідчення працівника охорони на ім`я ОСОБА_4 ; упаковка від мобільного телефону марки «Samsung M31» IMEI НОМЕР_6 , IMEI НОМЕР_7 , поліетиленовий пакет; джинси синього кольору; одна пара чоловічих замшевих черевиків чорного кольору; куртка чорного кольору без капюшона; куртка чорного кольору без капюшона ;Матерчата шапка чорного кольору ;упаковка від стартового пакету мобільного оператора «МТС» НОМЕР_8 ;упаковка від мобільного телефону «Samsung A7», IMEI НОМЕР_9 ;2 спеціальні засоби споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії «Терен 4-М» та «Реррег Ко»; кайданки; предмет схожий на пістолет з маркуванням «ПСШ-790» № НОМЕР_1 , із патроном в патроннику та магазином із 6-ма-патронами;
скреч від сім-карти мобільного оператора «Київстар» з місцем для сім-карти, у якому вона відсутня із зазначенням номеру телефону: НОМЕР_10 ; скреч від сім-карти мобільного оператора «djuice» з місцем для сім-карти, у якому вона відсутня із зазначенням номеру телефону: НОМЕР_11 ; скреч від сім-карти мобільного оператора «Лайфселл» з місцем для сім- карти, у якому вона відсутня із зазначенням номеру телефону: НОМЕР_12 ;скреч від сім-карти мобільного оператора «Київстар» з місцем для сім-карти, у якому вона відсутня із зазначенням номеру телефону: НОМЕР_13 ;
4 (чотири) сім-карток мобільних операторів, з них два «Лайфселл», одна «МТС» та одна «Київстар» (Фото 73, 74); мобільний телефон «Nokia», IMEI НОМЕР_14 , ЙМЕЙ НОМЕР_15 ;
мобільний телефон марки «Samsung» IMEI НОМЕР_6 , IMEI НОМЕР_7 , фіолетового кольору, з номерами мобільних телефонів НОМЕР_16 , НОМЕР_17 ; мобільний телефон «iPhone 4»;
11 (одинадцять) предметів схожих на патрони, з них 5 перебували у поліетиленовому пакеті на застібку, а 6 у магазині. 10 (десять) з маркуванням «Сава ІІ 9mm РА» та один з маркуванням: «SOBR 9 mm P.A.»;
- дані до протоколу огляду документа, а саме інтернет-сайту https://clarity-project.info від 23.03.2021 року, з якого вбачається, що є дві громадські організації, керівником яких є ОСОБА_4 , а саме:
1)громадська організація "Івано- Франківська обласна спортивно аматорська асоціація ВТКА з традиційного карате, кікбоксингу та усіх стилів" (ЄДРПОУ 39743175), яка знаходиться за адресою: 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вулиця Івана Павла ІІ, будинок 6, квартира 26, контактні дані: мобільні телефони НОМЕР_16 ; НОМЕР_17 та електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 :
2)громадська організація " Івано- Франківська обласна федерація французького боксу Сават" (ЄДРПОУ 41053546), яка знаходиться за адресою: 78405, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Надвірна, вул. Ю. Солдак, будинок 1, контактні дані: мобільні телефони НОМЕР_16 ; НОМЕР_17 ;
- дані висновку експерта № СЕ-19/114/21-6829-БЛ від 28.04.2021 року, згідно якого наданий на дослідження пістолет, являється короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, виготовлений саморобним способом зі стартово-шумового пістолета моделі «ПСШ-790», кал. 9мм Р.А., № НОМЕР_1 , промислового виробництва України, шляхом заміни штатного ствола на ствол з різьбовидним з`єднанням в дульній частині (металева трубка) з каналом діаметром 6,5мм. Наданий на дослідження пістолет моделі «ПСШ-790», кал. ОСОБА_17 , № НОМЕР_1 придатний до проведення пострілів;
- дані висновку експерта № СЕ-19/114/21-6826-БЛ від 26.04.2021 року, згідно якого надані 10 патронів із маркуванням на денцях гільз «СОВА П - 9 мм РА» калібру 9 мм Р.А. та 1 патрон із маркувальними позначеннями на денці гільзи «SOBR-9 м Р.А.» калібру 9 мм Р.А, що споряджаються полімерним (гумовим) снарядом травматичної (несмертельної) дії, відносяться до категорії бойових припасів вогнепальної зброї. Надані 11 патронів призначені для стрільби із зброї відповідного калібру. Надані 11 патронів придатні до стрільби.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України не визнав, всі докази, надані стороною обвинувачення просив визнати неналежними та недопустимими.
Судовим розглядом було встановлено, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, 27.02.2020 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч 1. ст.187 КК України до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за № 12020140050000947.
31.03.2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у рамках кримінального провадження №12020140050000947 від 27.02.2020 року за ч.3 ст. 187 КК України.
03.04.2020 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри з ч.3 ст.187 КК на ч.1 ст. 187 КК України.
07.04.2020 року ОСОБА_4 вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020140050000947 від 27.02.2020 року та 08.04.2020 року скеровано його до суду.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.02.2021 року було повернуто прокурору обвинувальний акт у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, у зв`язку з невідповідністю обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Матеріали кримінального провадження свідчать, що після повернення вказаного обвинувального акту стороною обвинувачення прийнято ряд процесуальних рішень та проведені певні слідчі дії, а саме:
13.04.2021 року - керівником Галицької окружної прокуратури винесено постанову про призначення групи прокурорів;
14.04.2021 року - слідчим винесено постанову про відновлення досудового розслідування;
20.04.2021 року - слідчим складено протокол огляду предметів;
23.04.2021 року - слідчим складено протокол огляду документа;
27.04.2021 року - слідчим складено протокол пред`явлення речей для впізнання;
22.04.2021 року - слідчим винесено постанову про проведення балістичної експертизи;
28.04.2021 року - стороною обвинувачення отримано висновок експерта № СЕ-19/114/21-6869-БЛ;
22.04.2021 року - слідчим винесено постанову про проведення балістичної експертизи;
26.04.2021 року - стороною обвинувачення отримано висновок експерта № СЕ-19/114/21-6826-БЛ;
29.04.2021 року - слідчим винесено постанову про визнання та прилучення до справи речових доказів;
12.05.2021 року - керівником Галицької окружної прокуратури винесено постанову про призначення групи прокурорів;
12.05.2021 року - прокурором винесено постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування;
24.05.2021 року - повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України;
31.05.2021 року - керівником Галицької окружної прокуратури м. Львова винесено постанову про продовження строку досудового розслідування;
07.06.2021 року ОСОБА_4 вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020140050000947 від 27.02.2020 року за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 187 КК України та ч.1 ст. 263 КК України.
09 червня 2021 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 повторно було скеровано до Галицького районного суду м. Львова.
При оцінці доказів сторони обвинувачення суд керується правовою позицією, яка викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року ( справа № 753/25892/21 провадження № 51-3076 кмо 23), яка передбачає що повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК), не відновлює досудове розслідування.
В ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.
Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і до звернення до суду з обвинувальним актом чи клопотанням, які приведено у відповідність до вимог КПК, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду.
Якщо сторона обвинувачення після повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру проводила слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та/або приймала процесуальні рішення, які не є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду, то отримані у кримінальному провадженні за результатами здійснення таких дій докази повинні визнаватись недопустимими, як отримані після закінчення досудового розслідування.
Прокурор може повторно звернутися до суду із обвинувальним актом чи клопотанням в межах розумного строку, без невиправданих затримок у часі, після закінчення виконання процесуальних дій, які були необхідними на виконання ухвали суду для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК і подальшого звернення з ними до суду.
Отже, згідно приписів діючого кримінально-процесуального законодавства, на виконання вимог ухвали Галицького районного суду від 01 лютого 2021 року, прокурор в новій редакції обвинувального акта повинен був чітко викласти фактичні обставини кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які прокурор вважає встановленими, а також зазначити дані про спосіб вчинення розбою, який є одним з основних елементів криміналістичної характеристики цього злочину. Тобто привести обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України до вимог КПК і направити його до суду.
Натомість, сторона обвинувачення після повернення обвинувального акту провела додаткові слідчі (розшукові) дії як за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, так і за ч. 1 ст. 263 КК України, а також приймала процесуальні рішення, які не є необхідними для приведення обвинувального акту у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду згідно вимог діючого законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що докази, які надані прокурором на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України є недопустимими, так як були отримані після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020140050000947 від 27.02.2020 року.
Суд зазначає, що завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (стаття 2 КПК України).
У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
При цьому, згідно з вимогами ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При оцінці доказів суд виходить із визначення предмета доказування у кримінальному провадженні - це сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, які необхідно встановити у кожному кримінальному провадженні і які мають правове значення для правильного його вирішення по суті.
Так, відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом, передбачає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані злочини були учинені і обвинувачені є винними у вчиненні цього злочину(правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 13 березня 2019 року у справі № 545/1642/15-к (провадження № 51-7041км18), від 21 лютого 2018 року у справі № 701/613/16-к (провадження № 51-6003 км 18). Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для встановлення правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону (постанова Верховного Суду 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17).
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання про недоведеність наявності в діянні обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язкових ознак, які вказують на наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та необхідність його виправдання.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
27.02.2020 приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_4 перебуваючи в приміщенні закладу «Швидко гроші» ТзОВ «Споживчий центр», що по вул. Шпитальній, 28 y м. Львові, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами, погрожуючи працівнику вказаного закладу ОСОБА_18 застосуванням до неї насильства небезпечного для її життя та здоров`я, за допомогою предмета схожого на пістолет, вчинив напад, який потерпіла реально сприйняла як небезпеку для свого життя та здоров`я, та була змушена віддати нападнику грошові кошти в сумі 18186 грн., належні ТзОВ «Споживчий центр».
Таким чином, ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами ТзОВ «Споживчий центр» в сумі 18186 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування за даним епізодом вину визнавав, відшкодував шкоду, що було відображено прокурором у обвинувальному акті як пом`якшувальна обставина.
В подальшому, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні розбійного нападу не визнав. Таку свою попередню позицію та відшкодування шкоди юридичній особі ТзОВ «Споживчий центр» пояснив виконанням рекомендацій адвоката, з яким у нього був договір на той момент. Чи перебував він 27 лютого 2020 року у місті Львові - він чітко не міг пригадати. Повідомив, що вперше зайшов у «Швидко гроші» ТзОВ «Споживчий центр», що по вул. Шпитальній, 28, тільки під час слідчого експерименту на досудовому розслідуванні. Потерпілу ОСОБА_18 побачив також вперше у судовому засіданні. Під час вказаного слідчого експерименту робив та показував все за вказівкою слідчого, а не за своєю ініціативою.
Вважає його притягнення до кримінальної відповідальності політичним переслідуванням як депутата місцевої ради з метою зменшення його електорального поля.
Просив врахувати, що оскільки під час досудового розслідування він мав статус депутата місцевої ради - підозра йому була підписана неуповноваженою особою. Відтак, всі докази, зібрані стороною обвинувачення, є неналежними та недопустимими, а він підлягає виправданню. Неповідомлення органу досудового розслідування про наявність у нього статусу депутата було здійснено ним за порадою свого захисника.
Незважаючи на процесуальну позицію ОСОБА_4 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення за ч.1 ст.187 КК України, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
При цьому, в ході судового провадження судом було створено необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що зокрема підтверджується тим, що усі докази були досліджені судом безпосередньо в присутності учасників процесу, а кожен з учасників процесу мав можливість скористатись правом на подачу доказів суду, висловитись щодо допустимості та належності кожного доказу окремо та заявити відповідні клопотання суду. Крім того, жоден з учасників процесу не висловив заперечень проти завершення дослідження обставин справи, перед оголошенням завершення такого.
Безпосередньо дослідивши нижченаведені докази подані під час судового розгляду, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, оцінюючи їх у сукупності, з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши потерпілу, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні дій, наведених у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, повністю та об`єктивно підтверджується наступними дослідженими по справі доказами:
- з показань потерпілої ОСОБА_18 в судовому засіданні вбачається, що вона працювала у «Швидко гроші» ТзОВ «Споживчий центр»( місто Львів, вул. Шпитальна, 28) спеціалістом з видання кредитів фізичним особам. Після 17 години у офісі залишався один з двох працівників, який перебував на роботі до 19 години. У лютому 2020 року, ввечері під час складання документів, вона побачила, що у приміщення зайшов чоловік у капюшоні, масці, яка закривала все його обличчя, у темному одязі, з пістолетом у руці і жестом наказав їй мовчати. Вона дуже злякалася і впала на підлогу. Чоловік підійшов, вона піднялася та на його вимогу дістала і віддала йому всі гроші з тумби стола. Після цього, вони перейшли до іншої кімнати де невідомий чоловік наказав їй відкрити сейф і забрав грошові кошти з нього, а потім швидко вийшов з офісу. Зазначила, що у сейфі знаходилось приблизно 16-18 тисяч гривень. Оскільки чоловік тримав у руці пістолет направлений на неї, вона сприйняла таку загрозу як реальну і була переконана, що він її може застрелити. Після цієї події її тривалий час переслідували панічні атаки. Одразу після розбійного нападу вона зателефонувала керівництву та в поліцію. Після проведення інвентаризації вони з`ясували точну суму викрадених грошей у підприємства;
- представник юридичної особи «Швидко гроші» ТзОВ «Споживчий центр» підтвердив, що була подана заява до правоохоронних органів з приводу вчиненого злочину. ТзОВ сприяло слідчому під час досудового розслідування добровільним наданням доказів - відеозаписів з метою встановлення всіх фактичних обставин вчиненого правопорушення, розміру спричиненої шкоди. Обвинувачений ОСОБА_4 добровільно відшкодував шкоду під час досудового розслідування та визнавав себе винним. Позицію останнього під час судового розгляду вважає нелогічною, а також спробою уникнути кримінальної відповідальності;
- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 27.02.2020 року, згідно якого ОСОБА_18 просила прийняти міри до невідомої їй особи, яка 27.02.2020 року близько 19 год. 00 хв., увійшовши до приміщення офісу «ТОВ «Споживчий центр» «Швидко Гроші», що за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 28 у м. Львові, відкрито заволоділа грошовими коштами на загальну суму 18186 грн;
- даними протоколу огляду місця події від 27.02.2020 (зі схемою та фототаблицями), відповідно до якого у період із 19-50 год. до 21-30 год. за участю понятих оглянуте приміщення, по вул. Шпитальна, 28 в м. Львові та встановлено, що на вході до приміщення є вивіска «Швидко Гроші», розклад роботи закладу, вхід у приміщення через пластикові двері вільний, слідів пошкоджень не виявлено, приміщення містить дві кімнати, в першій прохідній кімнаті знаходяться меблі та здійснюється обслуговування клієнтів, доступ до іншої кімнати відбувається через коридор та в цій кімнаті розміщений металевий сейф, з документами без слідів пошкодження;
- даними заяви директора ТОВ «Споживчий центр» № 276 від 28.02.2020 року на адресу Галицького РВ ЛМ ГУМВСУ у Львівській області, у якій останній підтверджує факт заподіяння товариству збитків на суму 18186 грн. та долучає до вказаної заяви диск із фрагментом відеозапису з камери відеоспостереження, розташованої в приміщенні ТОВ «Споживчий центр» за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 28, в період часу з 19 год. 01 хв. по 19 год.02 хв 27.02.2020 року;
- даними акту № 5 про результати інвентаризації наявних коштів від 27.02.2020 року, відповідно до якого комісія ТОВ «Споживчий центр» у складі регіонального менеджера та фахівця з обслуговування клієнтів встановила, що у офісі ТОВ «Споживчий центр», що на вул. Шпитальна, 28 у м. Львові виявлено нестачу грошових коштів в сумі 18186 грн;
- даними протоколу огляду предмета від 02.03.2020 року, відповідно до якого встановлено, що на оглянутому диску знаходяться три відеозаписи. На зазначених відеозаписах міститься дата та час - 27.02.2020 року 19:01, а також зафіксовано жінку, яка одягнена у светр сірого кольору, штани чорного кольору, взуття чорного кольору, яка виконує певну роботу, після чого у приміщення, через двері, заходить особа, ймовірно чоловічої статі, спортивної тілобудови, яка одягнена у куртку чорного кольору, штани темного кольору, взуття темного кольору, на голові має капюшон від куртки, на обличчі в даної особи є маска, на руках є рукавиці світлого кольору, та дана особа у правій руці утримує предмет схожий на пістолет. Маска даної особи із зображенням «Гай Фокса». Коли дана особа зайшла у приміщення то жінка, впала на підлогу, після чого дана особа обійшла робочий стіл, та наблизилась до жінки, після чого взяла щось з верхньої шухляди столу, потім жінка підвелася, та вони пройшли у інше приміщення. Після цього, дана особа вибігає з іншого приміщення у попереднє, кидає предмет візуально схожий на коробку на підлогу та покидає, через двері, дане приміщення.
При відкритті іншого відеозапису встановлено, що у приміщення заходить вищевказана жінка, після чого за нею заходить вищевказана особа у масці, жінка бере щось з полиці шафи, та вони підходять до столу, після чого жінка, предметом схожим на ключ, намагається щось відчинити, однак їй не вдається цього зробити, після чого предмет схожий на ключ бере особа у масці, та відкриває в подальшому двері, які візуально схожі на двері сейфу, в подальшому особа у масці бере у руку предмет схожий на коробку червоного кольору, та скоро покидає дане приміщення, а потім з даного приміщення виходить і жінка;
- даними протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_19 від 02.04.2020 року, який було зафіксовано на цифровий носій. Відповідно до відеозапису слідчого експерименту (файл VID_20200402_131510):
1)о 10:35-11:20 ОСОБА_4 відтворює обставини, як він 27.02.2020 зайшов у магазин «Рукавичка», по вул.Шпитальна, 11, м.Львів, спустився вниз, не знайшов де перевдягнутися і вийшов, що повністю відповідає фактичним даним протоколу огляду цифрового носія DVD-R диску від 04.03.2020, файл «Львів Шпит 11 DVR-1_ch6_20200227182219_20200227182256.avi», згідно даних якого зображена особа, яка 27.02.2020 о 18:22 знаходилася у торговому залі вказаного магазину, одягнута в шапці темного кольору, куртку чорного кольору, темні штани, та темне взуття та в подальшому вчинила кримінальне правопорушення;
2)о 17:04-17:27 ОСОБА_4 відтворює обставини, як він 27.02.2020 зайшов у під`їзд будинку № 14 по вул.Таманська, м.Львів, де перевдягнувся, що повністю відповідає фактичним даним протоколу огляду цифрового носія DVD-R диску від 02.03.2020, файл «XVR_ch8_main_20200227183843_20200227183936.dav», згідно даних якого особа 27.02.2020 о 18:33 проходить з пакетом в руках, 18:38 заходить до під`їзду будинку АДРЕСА_3 , файл «XVR_ch8_main_20200227184146_20200227184336.dav» 18:41 виходить з під`їзду з речами у правій руці;
3)о 19:32-21:14 ОСОБА_4 відтворює обставини, як він 27.02.2020 заходить за адресою Шпитальна, 28 м.Львів, та показує де він стояв, як направив пістолет, де впала потерпіла ОСОБА_18 , в якій тумбочці лежали грошові кошти та де були інші грошові кошти, що відповідає фактичним даним протоколу огляду цифрового носія DVD-R диску від 02.03.2020, наданого ТОВ «Споживчий центр», на якому міститься 3 відеофайли записів із двох приміщень, та відображуються події кримінального правопорушення;
4)о 27:34 - 27:50 ОСОБА_4 відтворює обставини, як він 27.02.2020 перебуваючи біля готелю «Львів» викликав таксі та поїхав до автовокзалу;
- даними протоколу тимчасового доступу до даних оператора мобільного зв`язку від 20.03.2020, відповідно до якого 27.03.2020 року абонентські номери НОМЕР_17 та НОМЕР_16 перебували в одному мобільному терміналі imei: НОМЕР_18 та НОМЕР_9 , в зоні дії одних базових станцій по маршруту, а саме: 14:59 - Івано-Франківська область, с. Долиняни, 15:52 - Львівська область, с. Сокільники, із 16:03 до 18:43 переміщення по м. Львову, при чому о 18:43 місцезнаходження термінала із вищевказаними номерами зареєстроване по вул. Наливайка, 20 в м. Львові, поблизу місця вчинення кримінального правопорушення. Під час вчинення кримінального правопорушення о 19:00, вказаний термінал не працював, і активувався о 20:01 по проспекту Чорновола, 4 м. Львів, також поблизу місця вчинення кримінального правопорушення. В подальшому вищевказаний мобільний термінал із зазначеними абонентськими номерами перемістився о 21:19 до центрального автовокзалу м. Львова, та о 01:00 28.02.2020 прибув до м. Івано-Франківськ;
- даними протоколу огляду від 28.02.2020 року, відповідно до якого на відеозаписах з камер відеоспостереження готелю «Кайзер» що по вул. Котлярській 3, у м. Львові зафіксовано особу чоловічої статі, яка 27.02.2020 о 18.24.49 рухалась по вулиці, по тротуару. Зазначена особа має щетину (бороду), одягнена у одяг темного кольору, на голові має шапку, в правій руці тримає поліетиленовий пакет червоного, білого та чорного кольорів, та в правій руці тримає біля вуха предмет схожий на мобільний телефон. При відкриті іншого відеозапису встановлено, що вищевказана особа 27.02.2020 року о 18.36.08 проходить по іншій стороні вулиці з поліетиленовим пакетом в руці, та тримає предмет схожий на мобільний телефон у правій руці;
- даними протоколу огляду від 02.03.2020 року, відповідно до якого на відеозаписах з камер відеоспостереження зафіксовано як 27.02.2020 року о 19:01:28 особа проходить по дорозі та правою рукою знімає з обличчя предмет схожий на маску, після чого проходить далі по вулиці. На іншому відеозаписі зафіксовано як 27.02.2020 року о 18.18.42 год., на протилежній стороні вулиці, проходить особа, візуально схожа на особу чоловічої статті, яка в руці тримає поліетиленовий пакет. О 18.33.12 вищевказана особа проходить по вулиці в зворотному напрямку, тримаючи в руці предмет схожий на поліетиленовий пакет. О 18.38.47 ця особа проходить по вулиці та заходить у під`їзд будинку. На іншому відеозаписі зафіксовано як вищевказана особа виходить з приміщення під`їзду, щось тримає у правій руці, після чого проходить далі по вулиці;
- даними протоколу огляду від 04.03.2020 року, відповідно до якого на відеозаписах з камер відеоспостереження торгового залу магазину за адресою: м. Львів вул. Шпитальна, 11 зафіксовано, як з`являється особа чоловічої статі, віком близько 30 років, яка одягнена у шапку темного кольору, куртку чорного кольору, штани темного кольору, взуття темного кольору. Дана особа в руках тримає поліетиленовий пакет червоного, чорного, білого, жовтого кольорів. Відображено, що дана особа чоловічої статті на обличчі має щетину. Також зафіксовано, як ця особа пройшла декілька метрів по магазині після чого повертається до місця звідки вийшла;
- даними протоколу огляду від 04.03.2020 року, відповідно до якого на відеозаписах з камер відеоспостереження магазину «Близенько» за адресою: м. Львів вул. Городоцька, 45, 27.02.2020 року о 17:01 зафіксовано особу чоловічої статі, яка одягнена у одяг темного кольору, на голові має шапку, у лівій руці тримає поліетиленовий пакет, який має білий та червоний колір, дана особа тримає праву руку біля правого вуха та ймовірно розмовляє по мобільному телефону;
- даними протоколу огляду від 16.03.2020 року, відповідно до якого на відеозаписах з вуличних камер відеоспостереження 27.02.2020 року о 17.51.25 зафіксовано особу чоловічої статі, яка проходить по тротуару, з щетиною (бородою), яка одягнена у одяг темного кольору, на голові має шапку, у правій руці тримає поліетиленовий пакет червоного, жовтого, білого та синього кольорів, та у лівій руці утримує предмет схожий на мобільний телефон;
- даними протоколу огляду від 19.03.2020 року, відповідно до якого зафіксовані на відеозаписі з камер відеоспостереження події мають місце на перехресті вул. Я. Мудрого-Городоцька, у м. Львові. На 16 секунді відеозапису в правому верхньому куті, через проїжджу частину, виявлено особу, яка рухається по тротуару в сторону центральної частини м. Львова. Дана особа, одягнена у одяг темного кольору, та у руці тримає поліетиленовий пакет. 27.02.2020 року о 17:20:57 через проїжджу частину виявлено особу, яка одягнена у одяг темного кольору, в лівій руці тримає поліетиленовий пакет. Дана особа знаходиться неподалік трамваю жовтого кольору, який за декілька секунд починає свій рух. Після цього дана переходить дорогу та рухається з вул. Чернівецької у м. Львові в сторону вул. Городоцької у м. Львові. В подальшому, вищевказана особа, з поліетиленовим пакетом проходить в сторону вул. Городоцької у м. Львові зі сторони вул. Чернівецької у м. Львові;
- даними протоколу огляду від 19.03.2020 року, відповідно до якого на відеозаписах з камер відеоспостереження за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 11, 27.02.2020 року о 18:08:30 виявлено особу чоловічої статі, у темному одязі, на голові має шапку, та у руці тримає поліетиленовий пакет червоного, білого, синього кольорів, та рухається дана особа зі сторони вул. Данилишина у м. Львові по вул. Шпитальній, у м. Львові. Дана пройшла повз автомобіль темного кольору. В подальшому, о 18.35.47 ця особа заходить в ТЦ «FamEst7». О 18.36.09 особа спускається по сходах вниз де вказано «Рукавичка».» Згодом, вищевказана особа піднімається по сходах на верх, при цьому тримає в руці поліетиленовий пакет білого, жовтого, червоного кольорів. О 18.45.55 ця особа виходить з ТЦ «FamEst7», та у правій руці тримає предмет схожий на мобільний телефон;
- даними протоколу огляду від 19.03.2020 року, відповідно до якого зафіксовані на відеозаписі події відбуваються на вулиці, навпроти будинку №28 по вул. Шпитальній, у м. Львові. На вулиці, через дорогу, до проїжджої частини 27.02.2020 року о 17.56.54 підходить особа, яка одягнена у одяг темного кольору, та в руках утримує поліетиленовий пакет червоного жовтого та білого кольорів, після чого, постоявши декілька хвилин, йде в іншому напрямку. О 17.58.02 дана особа повертається, після чого переходить дорогу, та йде в сторону вул. Джерельної, у м. Львові. О 18.17.17 ця особа рухається зі сторони вул. Джерельної, у м. Львові, у напрямку будинку №28 по вул. Шпитальній, у м. Львові, та тримає в руці вищевказаний поліетиленовий пакет. О 18.17.17 остання проходить по вул. Шпитальній, у м. Львові, рухаючись зі сторони вул. Джерельної у м. Львові, та в руці тримає поліетиленовий пакет;
- даними протоколу тимчасового доступу до даних оператора мобільного зв`язку від 20.03.2020, відповідно до якого абонентський номер НОМЕР_16 перебував 27.02.2020 у зоні дії базової станції, яка обслуговує адресу м.Львів, вул. Шпитальна, 28 (місце вчинення злочину);
- даними протоколу обшуку житлового будинку від 31.03.2020 року, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого в ході вказаної слідчої дії було виявлено одяг та коробку від мобільного телефону Samsung з imei: НОМЕР_18 та НОМЕР_9 , мобільний телефон Samsung imei НОМЕР_14 та НОМЕР_15 .
В матеріалах справи містяться квитанції № 24 від 03.04.2020 року та № ПН1018118 від 03.04.2020 року, згідно яких платник ОСОБА_4 перерахував на рахунок ТОВ «Споживчий центр» 18300 грн. з призначенням платежу «відшкодування шкоди, завданої злочином ОСОБА_4 ».
Суд вважає за необхідне зазначити, що всі вищеперераховані докази щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України зібрані стороною обвинувачення з дотриманням вимог КПК України. Оцінюючи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми, такими, що містять у собі фактичні дані, які логічно і безсумнівно підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Покази потерпілої ОСОБА_20 в судовому засіданні були логічними та послідовними. Під час проведення слідчих дій потерпіла розповіла про фактичні обставини злочину, що було відображено у відповідних протоколах, і вона повністю підтвердила їх зміст під час допиту в судовому засіданні. ЇЇ покази співпадають з даними відеозаписів події злочину, даними слідчого експерименту, які буди досліджені судом. Наявність та розмір викрадених грошей, крім її показів, підтверджується заявою представника юридичної особи «Швидко гроші» ТзОВ «Споживчий центр», матеріалами інвентаризації та даними відеозаписів.
Верховний Суд України у постанові Пленуму 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначив, що розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
Суд вважає, що конкретні обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину переконливо свідчать про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом, тобто усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх протиправних дій. Записи з камер відео- спостереження підтверджують факт перебування обвинуваченого на місці вчинення злочину.
Мовчазне використання обвинуваченим предмета, схожого на пістолет, свідчить про застосування до потерпілої ОСОБА_20 психічного насильства. Здійснений на неї напад потерпіла реально сприйняла як небезпеку для свого життя та здоров`я, а відтак була змушена віддати нападнику грошові кошти в сумі 18186 грн., належні ТзОВ «Споживчий центр».
Оцінюючи дані, отримані в ході слідчого експерименту, суд вважає за необхідне вказати на наступне. Метою слідчого експерименту, відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України, є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.
Отже, обставини вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_4 були перевірені і уточнені на досудовому слідстві під час проведення вищезазначеного слідчого експерименту, результати якого зафіксовані у відповідному протоколі та на відеозаписах.
З даних протоколу слідчого експерименту від 02.04.2020 та дослідженого відеозапису, чітко вбачається, що ОСОБА_4 у присутності захисника добровільно на місці злочину відтворив обставини його скоєння, вказав шлях пересування, місцезнаходження своє та потерпілої ОСОБА_20 на момент злочину, продемонстрував весь свій шлях руху у місті Львові до місця вчинення кримінального правопорушення, показав куди він заходив, де вдягав маску, повідомив про дії потерпілої під час вчинення нападу, та те що вона впала після наведення на неї предмета схожого на пістолет, що могло бути відомо тільки особі яка перебувала під час злочину. Показання ОСОБА_4 , надані суду, про те що під час слідчого експерименту він діяв за вказівкою слідчого та адвоката ОСОБА_19 , спростовуються переглянутим судом безперервним відеозаписом слідчої дії, згідно якого ОСОБА_4 діяв добровільно, жодного тиску на нього не чинилось. Заяв обвинуваченого про психологічний або фізичний тиск на нього, або інші протиправні дії слідчого або прокурора матеріали кримінального провадження не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які були перевірені під час слідчого експерименту за його участю, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.
Під час проведеного обшуку від 31.03.2020 по АДРЕСА_1 , за участю захисника ОСОБА_19 , було виявлено ОСОБА_4 , його одяг та коробку від мобільного телефону Samsung з imei: НОМЕР_18 та НОМЕР_9 , який перебував на місці події, мобільний телефон Samsung imei НОМЕР_14 та НОМЕР_15 .
Протоколом огляду предметів від 20.04.2021, з фототаблицею, вилучених під час обшуку 31.03.2020, було встановлено, що в мобільному телефоні Samsung imei НОМЕР_14 та НОМЕР_15 знаходяться абонентські номери НОМЕР_17 та НОМЕР_16 , які 27.02.2020 перебували в зоні дії базових станцій мобільних операторів зв`язку, які обслуговували територію, де розташоване місце вчинення кримінального правопорушення.
В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу сторони обвинувачення на наступне.
Згідно ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
З урахуванням зазначеного, суд вважає неналежними доказами дані, які містяться :
- у відповіді генерального директора ПТ «Ломбард «Фінанс», що ОСОБА_4 , звертався до ломбардного відділення з приводу закладу майна, а саме ноутбуку, мобільного телефону, які в подальшому відкупив;
- у протоколі обшуку від 31.03.2020 року у квартирі АДРЕСА_5 , де було виявлено та вилучено пари чоловічих черевиків чорного кольору, куртку чоловічу чорного кольору без капюшона, куртку чорного кольору з капюшоном, куртку чоловічу чорного кольору в якій знаходились латексні рукавиці, чорні чоловічі шкіряні рукавиці, маску матерчасту чорного кольору із зображенням черепа, флеш-носій білого кольору «Trancend», 2 паспорти для виїзду за кордон видані на ім`я ОСОБА_4 , картка ломбарду «Єврофінанс», посвідчення працівника охорони на ім`я ОСОБА_4 , банківську куртку банку «Кредобанк» НОМЕР_4 , банківську картку банку «ПриватБанк» НОМЕР_3 , банківську картку для виплат банку «ПриватБанк» НОМЕР_2 , картка золота ломбарду «Скарбниця», флеш носій «Power8», платіжна квитанція «Альфабанку» на ім`я ОСОБА_4 , квитанцію та чек споживчого центру на ім`я ОСОБА_4 , кредитний договір «Швидко гроші» №16.12.2019-100007279 та чек на 7000 грн., платіжний документ «Альфабанку», 2 білети НОМЕР_20, НОМЕР_22, картку «Мопеy24», упаковку від стартового пакету мобільного оператора «Vodafone» НОМЕР_5 , записи з номерами банківських карт, білет № НОМЕР_19 , кредитний договір №12.11.2019-100000164, квитанцію та чек, 2 банківські картки банку «Альфабанк» на ім`я ОСОБА_4 , записи з номерами телефонів, коробку від мобільного телефону марки «Samsung M31» IMEI НОМЕР_6 , IMEI НОМЕР_7 , поліетиленовий пакет,-
оскільки такі не мають відношення до предмета доказування у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КПК України.
Крім того, докази, які надані прокурором, після закінчення досудового розслідування слід визнати недопустимими, а саме:
-протокол огляду предметів від 20.04.2021 року;
-протокол огляду документа від 23.04.2021 року;
-протокол пред`явлення речей для впізнання від 27.04.2021 року.
При цьому, суд звертає увагу сторін кримінального провадження, що визнання неналежними та недопустимими вищеперерахованих доказів не впливає на висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК, оскільки сукупністю інших доказів його вина повністю доведена прокурором.
Розгляд судом клопотань сторони захисту про неналежність та недопустимість доказів.
Щодо твердження сторони захисту про недопустимість всіх зібраних доказів під час досудового розслідування у зв`язку з тим, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 від 31.03.2020 здійснено не Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень, згідно п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, так як в період з 03.12.2015 по 27.11.2020 ОСОБА_4 був депутатом місцевої ради, а саме депутатом Надвірнянської районної ради 7 скликання, суд зазначає наступне.
Так, особливий порядок здійснення повідомлення про підозру депутату місцевої ради є однією з визначених законом гарантій здійснення депутатом своїх повноважень. Гарантії здійснення депутатом своїх повноважень кореспондуються з тими, що визначені у ст. 31. ЗУ « Про статус депутатів місцевих рад», яка передбачає що п овідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної обласної прокуратури. Прокурор, який здійснив повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру. Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу.
Порушення порядку повідомлення про підозру може призвести до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК України, які полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру. Правовим наслідком повідомлення про підозру неуповноваженою на те особою, є не притягнення до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 4 ст. 22 КПК України визначено, що повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення здійснюється прокурором, а у випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із повноважним прокурором.
Загальні положення, що регулюють процедуру повідомлення про підозру, містяться в главі 22 КПК України, згідно з якими письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК України). Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу прокурором у кримінальному провадженні є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст.15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.
Водночас у ст. 276 КПК України зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. Визначення правової природи цих дій і встановлення кола суб`єктів, які уповноважені на їх вчинення, має важливе практичне значення для об`єктивації гарантій незалежності особи, щодо якої здійснюється особливий порядок повідомлення про підозру.
У постанові від 11 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34 кс 19) зробила висновок щодо застосування норм права, які стосуються вручення підозри спеціальним суб`єктам, та зауважила, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на етапи: 1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру. Цей етап передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення; 2) об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст. 277 КПК України, та його підписання; 3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст. 278 КПК України. На цьому етапі також здійснюється повідомлення прав підозрюваному, де в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, йому зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав (ч. 3 ст. 276 КПК України).
Відповідно до ст. 480 КПК України визначено перелік осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, що є проявом диференціації кримінальної процесуальної форми шляхом визначення особливого порядку проведення слідчих (розшукових) і процесуальних дій щодо осіб, які мають особливий публічний правовий статус у суспільстві, зокрема, щодо адвоката.
Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276 - 278, 480, 481 КПК України дає підстави до висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпно, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст.
Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед прокурором у певний момент досудового розслідування кримінального провадження.
Отже, дотримання належної правової процедури здійснення повідомлення про підозру має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань (див., наприклад, постанову Касаційного кримінального суду від 25 листопада 2020 року у справі № 627/927/19).
Під час судового розгляду за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КПК України було достовірно встановлено, що обвинувачений умисно приховав від органу досудового розслідування те, що він був депутатом місцевої ради. На підтвердження зазначеного судом були оглянуті протоколи допиту підозрюваного від 02 квітня 2020 року(т.5 а.с.77-79) та додаткового допиту підозрюваного від 02 квітня 2020 року(т.5 а.с.80-82) з яких убачається, що сторона обвинувачення намагалася встановити чи відноситься ОСОБА_4 до інших спеціальних суб`єктів, визначених у ст. 480 КПК України, для дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення. Слідчий, встановлюючи дані про особу підозрюваного, з`ясовував у ОСОБА_4 чи є він депутатом, на що останній чітко вказав, що депутатом не являється. Під час судового розгляду обвинувачений пояснив, що у нього був захисник і вони обрали для себе саме таку позицію - свідомо не повідомляти орган досудового розслідування про його статус депутата.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що важливу роль в забезпеченні законності і справедливості кримінального судочинства відіграють процесуальні гарантії, які розглядаються як засоби забезпечення досягнення мети кримінального процесу взагалі, так і прав учасників процесу зокрема. Процесуальні гарантії - закладена в процесуальній формі система правових засобів, які забезпечують встановлення об`єктивної істини й справедливість правосуддя, можливість усіма суб`єктами кримінального процесу реалізувати свої права, свободи й обов`язки, досягнення мети й виконання завдань кримінального судочинства.
Суттєвою ознакою кримінально-процесуальних гарантій є і реалізація не лише прав учасників кримінального процесу та осіб, що до нього залучаються, а й їх обов`язків, що забезпечує реалізацію публічних інтересів кримінального процесу (п. 18 ст. 7 КПК України) та виконання завдань кримінального судочинства (ст. 2 КПК України).
Таким чином, законодавцем визначені наслідки недотримання процесуальних гарантій у виді визнання отриманих доказів недопустимими, якщо органом досудового розслідування була порушена встановлена правова процедура, за наявності відомостей про певний особливий правовий статус особи у кримінальному провадженні.
Враховуючи факт умисного приховування статусу депутата у даному кримінальному провадженні, що встановлений належними та допустимими доказами, свідомої відмови ОСОБА_4 від процесуальних гарантій, встановлених діючим законодавством, належного виконання слідчим обов`язку з`ясувати відношення обвинуваченого до окремої категорії осіб, - суд вважає клопотання сторони захисту про визнання всіх доказів недопустимими безпідставним і відмовляє у його задоволенні.
Щодо клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу прийняття заяви від ОСОБА_18 від 27.02.2020 року про кримінальне правопорушення суд зауважує, що оцінці підлягали покази потерпілої отримані безпосередньо у судовому засіданні, з дотриманням вимог КПК України, у сукупності з іншими доказами. Крім того, викладені у клопотанні доводи суперечать фактичним даним зазначеним в дослідженій заяві, на якій у верхній частині аркуша міститься час 19:48 та дата 27.02.2020 року. Крім цього, у ст.214 КПК України відсутні вимоги до фіксації часу повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення.
Щодо неправильної кваліфікації злочинних посягань, суд виходить з положень ст.214 КПК України, яка передбачає, що правова кваліфікація вчиненої події визначається органом досудового розслідування, може змінюватись в ході його проведення та перевіряється судом в установленому законом порядку.
Аналіз норм КПК України свідчить, що реєстрація окремої заяви (до заяви про вчинення злочину) про надання дозволу на проведення слідчих дій в офісному помешканні не передбачена кримінальним процесуальним законодавством, відтак, доводи сторони захисту суд вважає безпідставними. Згідно заяви ТОВ «Споживчий центр» № 276 від 28.02.2020, ОСОБА_18 є її працівником. Також представник ТОВ «Споживчий центр» у судовому засіданні підтвердив, що ними, як користувачами даним приміщенням на законних підставах, добровільно була надана можливість працівникам поліції провести необхідні слідчі дії після події злочину.
Щодо незаконності інвентаризації, суд виходить з того, що у чинному законодавстві відсутня заборона проводити таку у позаробочий час. При цьому, відповідний акт був складений після вчинення кримінального правопорушення та проведення невідкладних слідчих дій в цей же день, з метою фіксації матеріальних збитків. Згідно п.п.45,46 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. №148, матеріально відповідальна особа обов`язково бере участь у перерахуванні цінностей, переданих йому під відповідальність, а склад інвентаризаційної комісії визначається керівником установи/підприємства, тому вказані стороною захисту ймовірні порушення не заслуговують на увагу. Стороною захисту не обґрунтовано для з`ясування яких обставин необхідне проведення судово-економічної експертизи, так як перерахунок залишку готівки в касі не потребує спеціальних знань експерта. При цьому, потерпіла в судовому засіданні дала чіткі покази, що рух коштів вони обліковували на підприємстві щоденно за допомогою комп`ютерної програми.
Розглянувши зауваження сторони захисту щодо протоколу огляду місця події від 27.02.2020 року, суд приходить до висновку, що такі не відповідають фактичним даним. Зокрема, на першій сторінці протоколу вказано, що понятим роз`яснено їхні права та обов`язки, а внизу сторінки містяться їхні підписи, які підтверджують внесені до документа дані. Окрім того, додаток № 1 «Схема до протоколу огляду місця події» підписана понятими, слідчим та інспектором яка його виготовила, а додаток - фототаблиця до протоколу - виготовлена та роздрукована після проведення огляду місця події і підписана інспектором- криміналістом, який її виконав, що повністю відповідає вимогам ч. 5 ст. 105 КПК, згідно якої додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
Огляд приміщення, як слідча дія, був проведений на підставі заяви працівника зазначеного товариства, що цілком узгоджується з вимогами законодавства. Жодних скарг чи заперечень щодо проведення цієї слідчої дії всупереч волі та власним інтересам, потерпіла та представник потерпілої юридичної особи не заявляли. Не надала будь-яких доказів на підтвердження таких обставин і сторона захисту, а тому, підстав ставити під сумнів добровільність згоди користувача майна, що тягне за собою недопустимість доказу, - суд не вбачає.
Законодавцем, крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє. У цьому кримінальному провадженні таку згоду було отримано.
Оскільки закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, то наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені виходячи із сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.
У кримінальному провадженні огляд місця події було проведено в офісному приміщенні за добровільною письмовою згодою працівника такого товариства. Водночас дані про те, що власник такого офісного приміщення заперечував добровільну згоду та/або висловлював будь-які заперечення з приводу вказаної слідчої дії, відсутні. Більше того, саме працівник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, нападу на нього з метою заволодіння майном із погрозою застосування фізичної сили.
Зазначені висновки суду повністю узгоджуються із правовими висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 15.04.2020 у справі № 740/3390/15 (провадження № 51-134км20) від 21.11.2022 у справі № 161/620/19 (провадження № 51-4284км19).
Не встановлення судом фактичного права власності осіб на приміщення де був розміщений заклад «Швидко гроші» ТзОВ «Споживчий центр», не має значення для оцінки законності дій слідчих органів і допустимості отриманих доказів, якщо стороною захисту не було надано доказів, які ставили б під сумнів той факт, що особи, які надали згоду на проведення слідчих дій у приміщенні, фактично володіли ним у значенні ст. 223 КПК(постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 21.11.2022 у справі № 161/620/19 (провадження № 51-4284км19).
Доводи сторони захисту про те, що ТОВ «Споживчий центр» не надав дозволу на використання відеозапису в суді під час розгляду судового провадження не заслуговують на увагу, оскільки, спростовані матеріалами справи та відповідними показами учасників кримінального провадження. При цьому, суд звертає увагу сторони захисту, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке саме значення, як документу. Відповідно до ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення, тільки коли електронний документ є речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той самий електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Долучені до матеріалів провадження як речові докази CD-диски з відеозаписами обставин подій були виготовлені у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді як файл. Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.
Зазначення серійних номерів, моделей камер на які здійснювався відеозапис не передбачений законом, відеозапис повністю відображає весь хід вчинення кримінального правопорушення та узгоджується з показаннями потерпілої. При цьому відсутність в заяві про долучення до матеріалів кримінального провадження відеозапису події технічних характеристик засобу фіксації та технічного носія не спростовують самого факту застосування такого технічного засобу та змісту зафіксованої інформації. Стороною захисту не обґрунтовано, яким чином відсутність серійних номерів, моделей камер за обставин цієї справи впливають на допустимість доказів.
Також, суд зазначає, що стороною захисту під час досудового розслідування не подавались клопотання про проведення судової фоноскопічної експертизи для визначення оригінальності записів з камер відеоспостереження, а під час судового розгляду не обґрунтовувались підстави її проведення.
Клопотання про визнання недопустимими протоколів огляду предметів - відеозаписів з камер спостереження у м. Львові, не підлягає до задоволення, так як зазначення серійних номерів, моделей камер на які здійснювався відеозапис не передбачені законом.
Щодо клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 31.03.2020, оскільки такий проведено за неіснуючою адресою та на якому відсутні підписи понятих про роз`яснення їм їхніх прав та обов`язків, суд враховує наступне.
Судовим розглядом було встановлено, що дійсно протокол обшуку від 31.03.2020 містить відомості про місце проведення слідчої дії за адресою: АДРЕСА_1 .
19.03.2020 року слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова була постановлена ухвала, якою клопотання слідчого СВ Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_21 про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140050000947 від 27.02.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України було задоволено.
В судовому засіданні сторона захисту надала довідку, що обвинувачений зареєстрований у с. Чорні Ослави, Участок Центр, 164.
В той же час, з ухвали слідчого судді чітко вбачається, що «…Згідно інформаційної довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Івано-Франківській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому відповідно до витягу №204420994 з реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутні відомості про право власності на помешкання за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, с. Чорні Ослави. Згідно відомостей ПТ «Ломбард «Фінанс» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 …».
Крім того, відповідно до даних протоколу обшуку та переглянутого відеозапису ніхто з осіб, у яких проводився обшук, в тому числі ОСОБА_4 та присутній адвокат ОСОБА_19 , не заперечували та не повідомляли про проведення обшуку не за адресою вказаною в ухвалі слідчого судді. Обвинувачений фактично перебував у будинку разом з матір`ю ОСОБА_22 , де проводився обшук та був виявлений він сам, його речі. З самого початку слідчої дії, отримував правову допомогу захисника, розписався та отримав примірник протоколу обшуку без зауважень.
Таким чином, протокол обшуку, як джерело доказів є належним та допустимим доказом. Даний висновок суду зроблений враховуючи, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість, закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК України істотним і яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Тобто, покладаючи дані протоколу обшуку в основу обвинувального вироку, суд керується правовими позиціями викладеними ККС ВС у своїх постановах від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к (провадження № 51-8259км18) та від 6 липня 2021 року у справі № 720/49/19 (провадження № 51-3230км19), а також Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3кс22), згідно яких за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони прямо та істотно порушують права і свободи людини та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
Визнання протоколу обшуку недопустимим доказом з формальних підстав, на думку суду буде суперечити завданням кримінального провадження, визначеним у ст.2 КПК України, а саме захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Не ґрунтується на вимогах КПК також клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказом протоколу тимчасового доступу до операторів мобільного зв`язку (т.5 а.с. 21), оскільки вимоги щодо оформлення протоколу - друковано чи рукописно - в кримінально-процесуальному законодавстві відсутні. Крім того, в протоколі зазначено про виконання доручення слідчого, тому, на переконання суду, такий протокол складено уповноваженою особою. Крім того, відповідне доручення слідчого міститься в матеріалах судового провадження (т.5 а.с 66). Також, в протоколі зазначені фактичні дані, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 .
При цьому, певні недоліки оформлення протоколу самі по собі не дають підстав для висновку про недопустимість його результатів. Ці недоліки мають оцінюватися в контексті достовірності відомостей, відображених в протоколі, а також їх достатності для встановлення тих обставин, на які посилалася сторона обвинувачення, у сукупності з іншими представленими доказами. Порушення порядку отримання доказів, передбаченого ст. 86 КПК, яке призводить до їх недопустимості, визначається правилами, передбаченими главою 4 § 1КПК та іншими нормами КПК, в яких такі правила сформульовані. Таких порушень судом встановлено не було.
Висновок суду.
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання суду, у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_4 , цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Мотиви призначення покарання обвинуваченому.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, форму вини, невизнання останньої, спосіб вчинення злочину та його стадію, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує наступні обставини:
- ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення за ч.1 ст.187 КК України, яке Кримінальним законом віднесено до категорії тяжкого злочину;
- обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України в ході судового розгляду не встановлено;
- обставин, яка обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України в ході судового розгляду не встановлено;
- обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем праці (тренер-викладач з кікбоксингу Богородчанської ДЮСШ), майнову шкоду відшкодував.
Враховуючи вищевикладене, для досягнення мети покарання, передбаченої ч. 2 ст. 50 КК України, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі санкції ч. 1 ст.187 КК України.
Прокурор під час судових дебатів просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 норми ст.75 КК України. Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , на думку суду, на даний час, не становить високої небезпеки для суспільства, має міцні соціальні зв`язки, працюючий, позитивно характеризується, також, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, вищенаведені обставини справи, зокрема пом`якшуючі обставини, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, і відповідно до ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Наведене покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Постановляючи вирок, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін кримінального провадження на наступне. Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), в цьому кримінальному провадженні, суд вважає, що такі стандарти дотримано. Також, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною кримінального провадження.
Щодо запобіжного заходу.
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.12.2023 року було застосовано відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, тобто до 05 лютого 2024 року включно. Визначено обвинуваченому ОСОБА_4 заставу, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 гривень, та у разі внесення застави покладено на обвинуваченого строком на 60 діб обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
21.12.2023 у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_23 , в розмірі 214720 гривень, ОСОБА_4 звільнений із Львівської установи виконання покарань (№ 19), та у відповідності до положень абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Процесуальна поведінка обвинуваченого під час судового провадження свідчить, що визначений під час досудового розслідування розмір застави був достатнім для забезпечення належного виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків. Тому суд дійшов висновку про необхідність на строк до набрання вироком законної сили залишити чинним запобіжний захід у виді застави в раніше визначеному розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720 грн. Після набрання вироком законної сили застава підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_23 .
Процесуальні витрати.
При ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Прокурор в судових дебатах просив стягнути процесуальні витрати на користь держави з ОСОБА_4 в розмірі 3922,8 грн. за проведення судових балістичних експертиз в межах висунутого обвинувачення за ч.1 ст. 263 КК України. У зв`язку із визнанням ОСОБА_4 невинуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, зазначені прокурором процесуальні витрати не підлягають стягненню з обвинуваченого в порядку ст. 124 КПК України.
Вирішення долі речових доказів.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи положення ст. 100 КПК України, суд вирішує долю речових доказів таким чином:
-документи, -DVD-R, СD-R диски, надані сторонами кримінального провадження, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження;
-предмет схожий на пістолет з маркуванням «ПСШ790», в магазині якого знаходилось 6 предметів схожих на патрони, 5 предметів схожих на патрони, 2 спеціальні засоби споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, - знищити;
-інші речові докази , а саме мобільні телефони, одяг, банківські картки, посвідчення, кредитні договори та квитанції,- повернути власникам.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення(злочину), передбаченого ч. 1 ст.187 КК України та призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в один рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 :
1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
У разі реального відбування покарання ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати строк його перебування під вартою з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720 грн., застосований на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 08.12.2023 року у справі № 461/3013/20, - залишити до набрання вироком законної сили.
Після набрання вироком законної сили, заставу, яка внесена ОСОБА_23 за ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівській області, у розмірі 214720 грн, - повернути заставодавцю.
Після набрання вироком законної сили речові докази, а саме:
- DVD-R, СD-Rдиски, флеш носії - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- предмет схожий на пістолет з маркуванням «ПСШ790», в магазині якого знаходилось 6 предметів схожих на патрони, 5 предметів схожих на патрони, 2 спеціальні засоби споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, - знищити;
- мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_6 , ІМЕІ НОМЕР_7 , з номерами мобільних телефонів НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , мобільний телефон «Nokia», ІМЕІ НОМЕР_14 , ІМЕІ НОМЕР_15 , мобільний телефон «iPhone 4», стартовий пакет мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_13 , стартовий пакет мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_11 , стартовий пакет мобільного оператора «Life» НОМЕР_12 , стартовий пакет мобільного оператора «МТС» НОМЕР_8 , 3 сім-карти мобільних операторів «МТС», «Life», «Київстар», пару чоловічого взуття, візуально схожих на замшеві, чорного кольору, ТМ «Moda clasica», 45 розміру, 2 куртки чоловічих чорного кольору, шапку чорного кольору, джинси синього кольору, кайданки, коробку від мобільного телефону «Samsung А7», ІМЕІ НОМЕР_9 , 2 пари чоловічих черевиків чорного кольору, куртку чоловічу чорного кольору без капюшона, куртку чорного кольору з капюшоном, куртку чоловічу чорного кольору, латексні рукавиці, чорні чоловічі шкіряні рукавиці, маску матерчасту чорного кольору із зображенням черепа, флеш-носій білого кольору «Trancend», 2 паспорти для виїзду за кордон видані на ім`я ОСОБА_4 , картку ломбарду «Єврофінанс», посвідчення працівника охорони на ім`я ОСОБА_4 , банківську картку банку «Кредобанк», НОМЕР_4 , банківську картку банку «ПриватБанк» НОМЕР_3 , банківську картку для виплат банку «ПриватБанк» НОМЕР_2 , картку золоту ломбарду «Скарбниця», флеш носій «Power8», платіжну квитанцію «Альфабанку» на ім`я ОСОБА_4 , квитанцію та чек споживчого центру на ім`я ОСОБА_4 , кредитний договір «Швидко гроші» №16.12.2019-100007279 та чек на 7000 грн., платіжний документ «Альфабанку», 2 білети НОМЕР_20, НОМЕР_22, картку «Моnеу24», упаковку від стартового пакету мобільного оператора «Vodafone» НОМЕР_5 , записи з номерами банківських карт, білет № НОМЕР_19 , кредитний договір №12.11.2019- 100000164, квитанцію та чек, 2 банківські картки банку «Альфабанк» на ім`я ОСОБА_4 , записи з номерами телефонів, коробку від мобільного телефону марки «Samsung М31» ІМЕІ НОМЕР_6 , ІМЕІ НОМЕР_7 , поліетиленовий пакет,- повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суд | Галицький районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 26.02.2025 |
Оприлюднено | 28.02.2025 |
Номер документу | 125452819 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти власності Розбій |
Кримінальне
Галицький районний суд м.Львова
Мироненко Л. Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні