Рішення

від 26.02.2025 по справі 188/1930/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1930/24

Провадження № 2/188/603/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Лисяк А.Є.

за участю сторін:

позивач: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

До Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню .

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує , що наприкінці 2023 року при користування власною платіжною банківською карткою, вона не змогла нею скористуватися через її блокування. При зверненні до фінансової установи, в якій вона має такий картковий рахунок їй повідомили про накладення арешту на всі рахунки, вчинені в межах виконавчого провадження № 63171654 відкритого 01.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. Після звернення до приватного виконавця вона отримала інформацію про зазначене виконавче провадження та з тексту постанови їй стало відомо , що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 48544 від 23.09.2020 р. про стягнення з неї заборгованості в розмірі 14 935,39 грн. на користь ТОВ «ФК «Довіра і гарантія». На її адресу від відповідача не надходило жодної письмової вимоги( повідомлення) про погашення заборгованості та розрахунку боргу. До матеріалів виконавчого провадження такі докази також не було додано

Позивач вважає, що приватним нотаріусом не було дотримано певного порядку вчинення виконавчого напису, зокрема , перед тим як вчиняти виконавчий напис , нотаріус зобов`язаний був встановити факт безспірності заборгованості шляхом надсилання боржнику письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, письмово повідомити в належному законодавством порядку про нового кредитора в порядку укладення договору відступлення прав вимоги.

Позивач вважає, що виконавчий напис здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому повинен бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.

При таких обставинах, приватний нотаріус не мав жодних підстав для вчинення виконавчого напису, попередньо не переконавшись та не отримавши від банку документів, які б підтвердили отримання позивачем вимоги про усунення порушень.

У судове засідання позивач не з`явилася,про час та місце слухання справи належним чином повідомлена, що підтверджується довідками про доставку sms повідомлень, направила заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений, заяви чи клопотання на адресу суду не надходили.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надав, також не подав відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що приватним виконавцем Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрито виконавче провадження №63171564 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 23.09.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №48544, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з Позивачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» 14 935,39 грн., - заборгованості за кредитним договором АG6054435 від 05 жовтня 2018 року , яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача та складається з:

- 6 875,00 грн., - простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 5 729,39 грн., - строкова заборгованість за штрафами і пенями, а також плати стягувача за вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1000,00грн., що у сукупності складає ціну цього позову 14 935,39 грн.

Приватним нотаріусом Горай О.С. не було дотримано певного порядку вчинення виконавчого напису, зокрема , перед тим як вчиняти останній виконавчий напис на кредитному договорі, нотаріус зобов`язаний був встановити факт безспірності заборгованості шляхом надсилання боржнику письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, письмово повідомити в належному законодавством порядку про нового кредитора в порядку укладення договору відступлення прав вимоги.

Проте, нотаріусом вищезазначені вимоги були проігноровані , а згодом був вчинений виконавчий напис № 48544 , що призвело до порушення та обмеження законних прав та інтересів позивача ОСОБА_1 .

Положення ст. 18 ЦК України передбачають, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

На виконання вимог статті 87 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 цієї постанови (в редакції до 26 листопада 2014 року) документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

При цьому для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - постанова Кабміну № 662) до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту:

«Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі пункт 2 Змін, зокрема текст «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду відповідно до п.4 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент винесення постанови, набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, отже, з цієї дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 23.09.2020р. були відсутні правові підстави для його вчинення.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні

ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормою ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з приписами ст.370 Кодексу адміністративного судочинства в редакції станом на 01.02.2018 судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За встановлених на підставі наданих учасниками справи доказів обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, заборгованість, що виникла з кредитних відносин між позивачем та відповідачем, може бути примусово стягнена лише на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Керуючись зазначеним, суд не вдається до оцінки інших обставин, зокрема, стосовно обґрунтованості боргу, його розміру та безспірності, оскільки це має бути предметом судового розгляду у позовному провадженні за позовом стягувача до боржника.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача підтверджені банківською квитанцією судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.19, 129-1 Конституції України, ст.87 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 137, 141, 263, 265, п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити .

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23.09.2020 року , зареєстрований в реєстрі за № 48544 , виданитй приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Дорошкевич вірою Леонідівною , про стягнення з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) грошових коштів в розмірі 14 935,39 грн.(чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень 39 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» код ЄДРПОУ 38750239, на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя К. В. Місюра