Постанова

від 24.02.2025 по справі 914/2205/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2025 р. Справа №914/2205/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіН.М. Кравчук

І.Ю. Панова,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ком і Тех» б/н від 12.12.2024 року (вх. № 01-05/3604/24 від 13.12.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2024 року (суддя Р.В.Крупник; повне рішення складено 22.11.2024 року)

у справі № 914/2205/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Телекомпані»</a> (надалі ТзОВ «Стар Телекомпані»)

до відповідача: Приватного підприємства «Ком і Тех» (надалі ПП «Ком і Тех»)

про стягнення 209475,31 грн, з яких: 180000,00 грн основний борг, 20103,41 грн пені, 6513,63 грн інфляційних втрат, 2858,27 грн 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

09.09.2024 року ТзОВ «Стар Телекомпані» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Ком і Тех» про стягнення 209475,31 грн, з яких: 180000,00 грн основний борг, 20103,41 грн пені, 6513,63 грн інфляційних втрат, 2858,27 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором в частині оплати за надані послуги за період з вересня 2023 року по серпень 2024 року.

У зв`язку з порушенням строків оплати наданих позивачем послуг відповідачу нараховано 20103,41 грн пені, 6513,63 інфляційних втрат та 2858,27 грн три проценти річних.

Також у позовній заяві позивач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 28`000,00 грн., до яких відносяться підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, участь в одному судовому засіданні по справі.

У поданій 09.11.2024 року через систему «Електронний суд» заяві позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000,00 грн, які він очікує понести, долучивши до матеріалів справи докази понесення судових витрат, перелік яких наведено у додатку до заяви.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.11.2024 року у справі №914/2205/24 частково задоволено позов ТзОВ «Стар Телекомпані». Стягнуто з ПП «Ком і Тех» на користь ТзОВ «Стар Телекомпані» 180000,00 грн основного боргу, 20013,98 грн пені, 6513,63 грн. інфляційних втрат, 2849,66 грн. 3% річних, 2512,53 грн. судового збору та 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих йому за спірний період послуг не виконав. У зв`язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 180000,00 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що така обрахована правильно, а тому відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача суму у розмірі 6513,63 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 20103,41 грн. пені та 2858,27 грн. 3% річних місцевий господарський суд зазначив, що такі підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 20013,98 грн. та 2849,66 грн. відповідно, оскільки при здійсненні розрахунків позивач залишив поза увагою те, що у окремі місяці останній десятий день на оплату припадав на вихідні дні (субота, неділя), у зв`язку із чим підлягав перенесенню на перший за ним робочий день. Йдеться про такі місяці: вересень і грудень 2023 року; лютий, березень, серпень 2024 року.

Також суд першої інстанції врахував наявність заперечень відповідача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, час, необхідний для надання відповідних послуг, обставини даної справи та керуючись критеріями реальності наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи, співмірності та розумності їх розміру, прийшов до висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивача є 15000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що під час дії договору позивач щомісячно надсилав відповідачу рахунки на оплату, на підставі яких відповідач сплачував кошти, проте починаючи з жовтня 2023 року позивач припинив надсилання рахунків. Вказує на те, що у листопаді 2023 року відповідач отримав претензію від правовласника програм ТзОВ «Континент ТВ» про порушення авторських прав, а тому припинив отримання контенту від позивача та уклав договори з правовласниками програм. Також зазначає, що в кінці травня 2024 року відповідач отримав поштою акт наданих послуг за 1 квартал 2024 року і рахунки на оплату, проте оскільки уже з листопада 2023 року не отримував жодних послуг від позивача, залишив кореспонденцію позивача без реагування. Заявляє, що відповідачем було надано низку доказів про те, що позивач без жодних правових підстав отримував контент, який є об`єктом авторського права, та передавав його відповідачеві як такий, що надається зі згоди правовласників. Вважає, що в оскаржуваному рішенні відсутня належна оцінка доказів відповідача щодо виявлення правовласниками порушення їх авторського права, переукладення договорів та припинення відносин з позивачем. Також зазначає, що докази витрат на професійну правничу допомогу ТзОВ «Стар Телекомпані» суду першої інстанції не надано. Просить рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2024 року у справі №914/2205/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що за період з вересня 2023 року по серпень 2024 року позивач надав належним чином відповідачу технічні послуги, визначені базовим замовленням, яке є додатком № 1 до договору, а також додатковим замовленням № 1 до договору, яке є додатком № 2 до договору. Вказує на те, що загальна вартість послуг за вказаними замовленнями становить 15000,00 гривень на місяць, яку позивач сплачував відповідачу щомісячно до серпня 2023 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку. Звертає увагу суду на те, що сторонами на підставі договору було погоджено порядок здійснення розрахунків сторін. Зазначає, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань та не здійснив оплату послуг за період з вересня 2023 року по серпень 2024 року. Також зазначає, що відповідачем не було надано доказів наявності претензій чи заяв з боку відповідача щодо якості наданих послуг, припинення надання послуг чи розірвання договору в спірний період. Відповідач до моменту пред`явлення позову про стягнення заборгованості протягом майже трьох років оплачував позивачу послуги та ніколи не ставив під сумнів дійсність договору та факт надання послуг. Звертає увагу суду на те, що відповідачу було достеменно відомо про необхідність укладення договорів із правовласниками, що було передбачено договором, базовим замовленням та додатковим Замовленням № 1. Також звертає увагу на те, що саме відповідач надає телевізійні послуги кінцевим користувачам та використовує права інтелектуальної власності в своїй господарській діяльності, а позивач надавав відповідачу виключно технічні послуги. Просить рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2024 року у справі №914/2205/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 року головоючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/2205/24 визначено суддю: О.В. Зварич, суддів: Н.М. Кравчук, І.Ю. Панова.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/2205/24 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2024 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 року про розгляд справи № 914/2205/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 18.12.2024 року доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача, що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення сторін у справі про порядок розгляду справи № 914/2205/24.

При ухваленні даної постанови колегія суддів виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд визнав необхідним ухвалити постанову у даній справі в межах розумного строку.

Розгляд клопотання про зупинення провадження у справі

ПП «Ком і Тех» звернулось до суду з клопотанням (вх. № 01-05/3614/24 від 13.12.2024 року; вх. № 01-05/3796/24 від 31.12.2024 року) про зупинення апеляційного провадження у справі № 914/2445/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/2205/24 за його позовом до ТОВ «Стар Телекомпані» про визнання недійсним договору № 50560 від 31.12.2019, яка розглядатиметься господарським судом міста Києва.

Клопотання мотивує тим, що у цій справі стягнення відбулось на підставі договору №50560 від 31.12.2019, який є предметом розгляду у справі № 914/2445/24 в господарському суді міста Києва.

При розгляді вказаного клопотання колегія суддів виходить з таких мотивів.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється. Для вирішення питання про зупинення провадження в справі господарський суд, у кожному випадку, повинен з`ясувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Законодавець в п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України чітко зазначив, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вищевказану правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22.03.2024 року у cправі №917/227/23.

З аналізу наявних матеріалів справи № 914/2205/24 випливає, що вони містять усі необхідні дані, на підставі яких суд може встановити обставини та вирішити спір по суті.

Враховуючи вищеописані норми процесуального закону, а також те, що матеріали вказаної справи дозволяють вирішити справу по суті, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання.

06.02.2025 року у письмових поясненнях (вх. № 01-04/1055/25 від 07.02.2025 року) ТзОВ «Стар Телекомпані» заявило клопотання про долучення нових доказів.

Порадившись, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, враховуючи таке.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З аналізу наведеної норми випливає, що процесуальним законом встановлено загальне правило, за яким апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, які були подані в суді першої інстанції. Прийняття додаткових доказів можливе лише у виняткових випадках в тому разі, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Водночас допущення такої можливості судом апеляційної інстанції мало б наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи вищенаведене, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про долучення нових доказів.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 31.12.2019 року між ТзОВ «Стар Телекомпані» та ПП «Ком і Тех» (замовник) укладено Договір №50560 про надання послуг.

Сторони погодили таке розуміння термінів, що вживаються у Договорі:

- абонент особа, яка отримує доступ до сервісу замовника (п.1.1.1 договору);

- замовлення означає належним чином оформлену пропозицію замовника до виконавця про надання окремих послуг за договором, яка подається за формою, визначених додатками до договору (п. 1.1.2 договору);

- базове замовлення означає замовлення, оформлене додатком №1 до договору, щодо надання базового пакету послуг за договором (п. 1.1.3 договору);

- програма/телерадіопрограма поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач, включаючи рекламні блоки, анонси та інше, що мають постійні назви та/або логотипи і транслюються відповідно до сітки мовлення (п. 1.1.7 договору);

- сервіс замовника або сервіс комплекс технічних засобів та інформації, який відображається в текстовій, графічній або інших формах, які контролюються замовником, і за допомогою яких надається можливість доступу до перегляду передач організацій мовлення, аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм та інших об`єктів авторського та суміжного права, а також реклами та інших матеріалів, що входять до складу сервісу (п. 1.1.8 договору).

Згідно із пунктом 2.1 договору ТзОВ «Стар Телекомпані» надає замовнику:

- технічні послуги з (і) передавання даних ІР технічних потоків Програм, визначених замовником у додатку №1 до договору та/або Замовленнях; (іі) сприяння у формуванні Сервісу замовника; (ііі) технічної підтримки Сервісу замовника;

- комісійні послуги з укладення за дорученням замовника ліцензійних або інших договорів з правовласниками Програм, визначених замовником у додатках до договору та/або Замовленнях, від імені ТзОВ «Стар Телекомпані», але за рахунок замовника;

- консалтинг та інші послуги, визначені договором та додатками до нього та/або Замовленнями;

- послуги з розповсюдження Програм абонентам замовника через його мережу, визначених замовником у додатку № 2 до договору.

За цим Договором замовник зобов`язаний приймати та оплачувати послуги, в порядку передбаченому цим договором (пункт 2.2).

Відповідно до пункту 3.1 договору ТзОВ «Стар Телекомпані» надає послуги на постійній основі протягом дії договору.

Згідно із пунктом 3.2 договору послуги за окремими замовленнями надаються ТзОВ «Стар Телекомпані» з дня наступного за днем погодження і підписання відповідного замовлення.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що технічні послуги, визначені замовником у додатках до договору та/або замовленнях, надаються: - не пізніше, ніж через 7 (сім) днів наступних за днем укладення виконавцем договору із правовласниками програм, щодо яких надаються технічні послуги, або - з дня наступного за днем погодження і підписання відповідного замовлення у випадку наявності у замовника прав на програми та надання ним відповідного підтвердження наявності прав.

Ліцензійні або інші договори з правовласниками, у тому числі але не виключно (i) організаціями мовлення, (її) організаціями колективного управління авторськими та суміжними правами, (ііі) третіми особами, які володіють правами на програми або/та уповноважені укладати договори щодо програм, укладаються ТзОВ «Стар Телекомпані» на умовах, визначених у додатках до договору та/або замовленнях, у тому числі щодо території, технології та порядку розповсюдження програм замовником (пункт 3.5 договору).

Як передбачено пунктом 3.13 договору, ТзОВ «Стар Телекомпані» самостійно не здійснює передачу прав на програми будь-яким чином.

Пунктом 4.3 договору визначено, що у випадку, якщо замовник самостійно отримав майнові права на програми, щодо яких надається технічна послуга, він зобов`язаний: (і) урегулювати претензії третіх осіб щодо порядку розповсюдження замовником таких програм; (іі) узгодити з правовласниками факт надання виконавцем технічних послуг щодо таких програм; (ііі) надавати за вимогою виконавця підтвердження наявності у замовника прав щодо таких програм у спосіб, визначений виконавцем.

У відповідності до пункту 5.2.1 договору ТзОВ «Стар Телекомпані» зобов`язаний виконувати вимоги законодавства, що застосовується, а також виконувати всі необхідні та розумні дії для забезпечення надання послуг з належним ступенем добросовісності, відповідно до професійних стандартів, які задовольняють вимоги замовника.

Згідно із пунктом 6.1 договору за надання послуг за цим договором замовник сплачує ТзОВ «Стар Телекомпані» щомісячну плату, що складається з ціни базового замовлення; вартості послуг за кожним окремим замовленням та/або додатком до договору.

Ціна базового замовлення становить 3400,00 грн (пункт 6.2 договору).

ТзОВ «Стар Телекомпані» гарантує функціонування технічного обладнання, яке забезпечує надання послуг, а замовник наявність прав на програми, щодо яких надаються технічні послуги, у разі якщо він самостійно отримав/отримує майнові права на такі програми (пункти 7.2.1, 7.3.1 договору).

Таким чином, загальна місячна плата за Договором становить 15000,00 грн. (11600,00 + 3400,00).

Відповідно до пунктів 6.4, 6.5 Договору за перший місяць надання послуг замовник сплачує винагороду виконавцеві протягом 10 (десяти) днів з моменту укладення договору. Починаючи з другого місяця надання послуг і протягом строку дії договору, замовник сплачує винагороду виконавцеві до 10 (десятого) числа поточного місяця надання послуг.

Оплата послуг здійснюється на підставі договору та не потребує направлення рахунків/інвойсів (пункт 6.6 Договору).

Пунктом 8.3 договору встановлено, що ТзОВ «Стар Телекомпані» не несе відповідальність перед суб`єктами прав інтелектуальної власності за незаконне використання замовником прав інтелектуальної власності.

Пунктом 8.7 договору передбачено, що за невиконання своїх грошових зобов`язань винна сторона сплачує постраждалій стороні, крім суми боргу, також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно пункту 12.1 цей договір вступає в дію з 31.12.2019 року і діє до 31.12.2020 року, а в частині оплати до повного виконання.

Пунктом 12.3 договору унормовано, що будь-яка сторона може розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це іншу сторону у строк 30 днів до бажаної дати розірвання договору, що починається з моменту направлення відповідного листа про розірвання договору на адресу такої сторони.

Сторони підписали такі додатки до Договору:

- Базове замовлення від 31.12.2019 року, у якому погодили, зокрема умови надання технічних послуг із передавання даних ІР технічних потоків програм, які підготовлені для сервісу замовника, а саме: надання послуг здійснюється через волоконно-оптичну лінію зв`язку у режимі 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів на рік. Перелік програм наведено у пункті 1.1.1 Базового замовлення.

Планована дата початку надання послуг за Базовим замовленням 01.01.2020 (пункт 8 Базового замовлення).

У пункті 4 Базового замовлення замовник гарантує наявність майнових прав на програми, щодо яких надаються технічні послуги за цим базовим замовленням.

Згідно пункту 6 замовник зобов`язаний (і) узгодити з правовласниками факт надання ТзОВ «Стар Телекомпані» технічних послуг щодо програм, визначених пунктом 1.1.1 Базового замовлення, а також залучення третіх осіб, визначених пунктом 5 Базового замовлення, для отримання таких послуг, (іі) надати за вимогою ТзОВ «Стар Телекомпані» підтвердження наявності у замовника прав щодо програм, визначених пунктом 1.1.1 цього замовлення, у спосіб, визначений ТзОВ «Стар Телекомпані».

- Додаткове замовлення №1 від 31.12.2019 року, у пункті 1 якого сторони погодили додатковий перелік програм, щодо яких позивачем надаватимуться послуги.

Способи надання послуг щодо цих програм визначаються ТзОВ «Стар Телекомпані» самостійно (п. 2 Додаткового замовлення).

Ціна послуг за Додатковим замовленням №1 від 31.12.2019 становить 11 600,00 грн. без ПДВ (пункт 3).

Планована дата початку надання послуг за Додатковим замовленням 01.01.2020 (пункт 4 Додаткового замовлення).

У пунктах 7, 8 Додаткового замовлення сторони погодили, що майнові права щодо програм, визначених пунктом 1 цього додаткового замовлення, не передаються. Замовник може уповноважити виконавця представляти його інтереси перед правовласниками програм, визначених пунктом 1 цього додаткового замовлення, в процесі укладення, виконання та припинення ліцензійних або інших договорів з ними, шляхом укладення між замовником та ТзОВ «Стар Телекомпані» нових додаткових замовлень до договору.

На виконання умов договору, відповідач у період з 07.07.2020 року по 09.10.2023 перерахував на рахунок позивача 660 000,00 грн., оплативши тим самими вартість послуг, що надавалися у період з січня 2020 року по серпень 2023 року, що підтверджується фільтрованою випискою від 09.09.2024 за період з 07.07.2020 по 09.09.2024.

Згідно із оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 31.12.2019 року по 09.09.2024 року у відповідача існує заборгованість за Договором у розмірі 180 000,00 грн. за період з вересня 2023 року по серпень 2024 року.

Крім того, судом першої інстанції в ході розгляду цієї справи встановлено, що відповідачем було укладено договори з особами, уповноваженими передавати майнові права на ретрансляцію програм, щодо яких позивачем надавались технічні послуги, а саме: 01.01.2023 року ТзОВ «Національний контент центр» (ліцензіат) та ПП «Ком і Тех» (субліцензіат) уклали Субліцензійний договір №151-ІМГ/23; 17.11.2023 року ТзОВ «Континент ТВ» (підприємство) та ПП «Ком і Тех» (провайдер) уклали договір №ІРТV-1046; 01.12.2023 року Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТзОВ «Телерадіокомпанія «НБМ» (ліцензіар) та ПП «Ком і Тех» (ліцензіат) уклали договір №65-ДР; 15.12.2023 року Комунальне підприємство Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» (телеканал) та ПП «Ком і Тех» (провайдер) уклали Договір №26; 01.01.2024 року ТзОВ «Ай Пі Медіа Груп» (ліцензіар) та ПП «Ком і Тех» (ліцензіат) уклали додаткову угоду №5 до ліцензійного договору №84/16/КТ від 01.03.2016 року; 01.02.2024 року ТзОВ «Солар Медіа» (телеканал) та ПП «Ком і Тех» (провайдер) уклали договір №4702-2024; 01.05.2024 року ТзОВ «Космонова Бродкаст» (ліцензіар) та ПП «Ком і Тех» (ліцензіат) уклали ліцензійний договір №2/11083-250424Л.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №50560 в частині оплати за надані послуги за період з вересня 2023 року по серпень 2024 року стало підставою для звернення з даним позовом до суду, в якому позивач просить стягнути з відповідача грошову заборгованість у сумі 180 000,00 грн, пеню у розмірі 20 103,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 513,63 грн, а також три проценти річних у розмірі 2 858,27 грн.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 31.12.2019 року між ТзОВ «Стар Телекомпані» та ПП «Ком і Тех» (замовник) укладено Договір №50560 про надання послуг.

Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Подібна за змістом норма викладена у статті 193 Господарського кодексу України, за змістом якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК також свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2025 року у cправі № 916/2705/24.

Отже, викладені у договорі зобов`язання є обов`язковими до виконання сторонами вказаного договору.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналізуючи вищеописані норми та встановлені у цій справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позивач та відповідач перебувають у договірних відносинах, оскільки між сторонами підписаний договір №50560 від 31.12.2019 року.

Докази про розірвання договору у матеріалах справи відсутні, а отже сторони зобов`язані керуватись положеннями укладеного договору та виконувати його умови.

Факт укладення відповідачем договорів з правовласниками не скасовує дію укладеного з позивачем договору №50560 від 31.12.2019 року, тому відповідач зобов`язаний був виконувати положення укладеного з позивачем договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме по собі укладення договорів на використання програм не спростовує факту виконання позивачем Договору, а лише підтверджує дотримання ПП «Ком і Тех» договірних і встановлених законом вимог щодо законного розповсюдження програм, відносно яких позивачем надавались технічні послуги.

Окрім того пунктом 8.3 договору встановлено, що ТзОВ «Стар Телекомпані» не несе відповідальність перед суб`єктами прав інтелектуальної власності за незаконне використання замовником прав інтелектуальної власності.

Тобто, позивач та відповідач погодили в укладеному договорі, що позивач не несе відповідальності за незаконне використання відповідачем прав інтелектуальної власності.

Суд першої інстанції вірно зазначив у рішенні про те, що договір безпосередньо спрямований на забезпечення технічних умов для ретрансляції програм. Він не передбачає передачу жодних прав на програми, про що прямо зазначено у пункті 3.13, а також у пункті 7 Додаткового замовлення №1 від 31.12.2019.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання умов договору, відповідач у період з 07.07.2020 року по 09.10.2023 перерахував на рахунок позивача 660 000,00 грн., оплативши тим самими вартість послуг, що надавалися у період з січня 2020 року по серпень 2023 року, що підтверджується фільтрованою випискою від 09.09.2024 за період з 07.07.2020 по 09.09.2024.

Вказане свідчить про те, що відповідач погодився з умовами договору, що виразилося у частковому виконанні своїх обов`язків за договором.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, враховуючи усе вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих йому за спірний період послуг не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 180 000,00 грн.

Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати суми основного боргу відповідачем надано не було, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість відповідної позовної вимоги позивача.

Пунктом 8.7 договору передбачено, що за невиконання своїх грошових зобов`язань винна сторона сплачує постраждалій стороні, крім суми боргу, також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно із частиною 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснено позивачем на суми заборгованості за кожен окремий місяць спірного періоду, у якому відповідач не проводив оплату.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що така обрахована правильно, а тому відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 6513,63 грн.

При здійсненні розрахунків пені та 3% річних місцевий господарський суд вірно вказав на помилковість періоду їх нарахування, оскільки в окремих місяцях останній день оплати припадав на вихідні дні (субота, неділя), у зв`язку із чим підлягав перенесенню на перший за ним робочий день. Йдеться про такі місяці: вересень і грудень 2023 року; лютий, березень, серпень 2024 року.

Відтак, що стосується позовних вимог про стягнення 20103,41 грн. пені та 2858,27 грн. 3% річних, то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення у розмірі 20013,98 грн. та 2849,66 грн. відповідно.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції

У позовній заяві позивач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 28`000,00 грн., до яких відносяться підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, участь в одному судовому засіданні по справі.

У поданій 09.11.2024 року через систему «Електронний суд» заяві позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000,00 грн, які він очікує понести, долучивши до матеріалів справи докази понесення судових витрат, перелік яких наведено у додатку до заяви.

При вирішенні питання стосовно витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції керувався положеннями статей 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, детально дослідив надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, врахував наявність заперечень відповідача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, час, необхідний для надання відповідних послуг, та керуючись критеріями реальності наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи, співмірності та розумності їх розміру, прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, що розумним і справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивача є 15000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд першої інстанції, враховуючи судову практику Верховного Суду, наведену, зокрема у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, вірно виснував, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, та правильно визнав безпідставними доводи відповідача про неможливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу за відсутності доказів оплати ціни таких послуг.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених у рішенні господарського суду Львівської області від 15.11.2024 року у справі №914/2205/24.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції

08.02.2025 року через систему «Електронний суд» ТзОВ «Стар Телекомпані» подало клопотання (вх. № 01-05/345/25 від 10.02.2025 року) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Клопотання мотивує тим, що у своєму відзиві на апеляційну скаргу Товариство заявляло, що очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок яких становив на момент подання відзиву 8000 гривень, до яких відноситься підготовка відзиву на апеляційну скаргу. Також ТзОВ «Стар Телекомпані» у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що остаточний розмір судових витрат та докази понесення судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зазначає, що враховуючи, що представниками позивача не готувались інші додаткові процесуальні документи та не вчинялись інші юридичні дії, які могли б збільшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, на момент подання цієї заяви розмір судових витрат, які ТзОВ «Стар Телекомпані» очікує понести у зв`язку з розглядом справи №914/2205/24 Західним апеляційним господарським судом, становить 8000 гривень. Просить покласти судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи №914/2205/24 Західним апеляційним господарським судом у розмірі 8000,00 грн на ПП «Ком і Тех».

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За положеннями частини 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 4, 5 статі 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В доданих до клопотання матеріалах наявні Договір про надання правової допомоги №02/09/24-1 від 02.09.2024 року, Додаткова угода №4 до договору від 18.12.2024 року, ордер серії АІ №1770538 від 13.12.2024 року та Акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 07.02.2025 року.

Зокрема, у вказаному акті зазначено, що адвокатом Хитрук Н.І. було надано послуги правової допомоги на суму 8000,00 грн. Зазначений акт підписаний обома сторонами.

Отже, враховуючи долучені до клопотання матеріали та те, що ТзОВ «Стар Телекомпані» було дотримано порядок, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання у повному обсязі.

Керуючись, ст.ст. п. 10 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 8, 86, 114, 123, 124, 126, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ком і Тех» б/н від 12.12.2024 року (вх. № 01-05/3604/24 від 13.12.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2024 року у справі № 914/2205/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Стягнути з Приватного підприємства «Ком і Тех» (79049, м. Львів, вул. Трильовського, буд. 28, кв. 88, код ЄДРПОУ 33753225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Телекомпані»</a> (04119, м. Київ, вул. Ґарета Джонса (Сім`ї Хохлових), буд. 15А, оф. 502, код ЄДРПОУ 39275742) 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяН.М. Кравчук

СуддяІ.Ю. Панова