Постанова

від 20.02.2025 по справі 916/5075/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5075/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

представники сторін у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження, суддя суду першої інстанції Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 25.11.2024

по справі №916/5075/24

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість"

про визнання незаконним та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

18.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість", в якій просив суд:

- визнати поважною причину пропуску строку на оскарження вимоги Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість", викладеної в зверненні від 27 серпня 2024 року на адресу Президента України В.Зеленського , з копією на Прем`єр - міністра України Дениса Шмигаля, Секретаря РНБОУ Олександра Литвиненка, В.о.міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Василя Шкуракова щодо надання доручення на розірвання трудового договору з Генеральним директором ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" ОСОБА_1 та поновити строк на оскарження, визначений ст. 45 КЗпП України;

- визнати незаконною та скасувати вимогу Незалежної дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість", викладену в зверненні від 27 серпня 2024 року на адресу Президента України В.Зеленського , з копією на Прем`єр - міністра України Дениса Шмигаля , Секретаря РНБОУ Олександра Литвиненка, В.о.міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Василя Шкуракова щодо надання доручення на розірвання трудового договору з Генеральним директором ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.45 КЗпП України та ст.22, 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість" про визнання незаконним та скасування вимоги відмовлено; роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи з позовними вимогами, заявленими у позові, віднесено до юрисдикції загального суду.

Суд першої інстанції зазначив, що Позивач при зверненні до господарського суду порушив правила предметної підсудності, адже, на думку суду, спір у цій справі стосується трудових правовідносин, а норма ст.33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" прямо передбачає, що вказана категорія справ розглядається місцевим судом.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі №916/5075/24.

Апелянт зазначив, що в межах даного спору він оскаржує вимогу Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість" про надання доручення на розірвання трудового договору з Генеральним директором ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що цей спір пов`язаний з діяльністю акціонерного товариства й управлінням ним. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові правовідносини з генеральним директором ПрАТ «УДП», що свідчить про корпоративний характер такого спору та віднесення його до юрисдикції господарських судів.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області у справі № 916/5075/24 від 25 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/5075/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/5075/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі №916/5075/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5075/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5075/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі №916/5075/24 - залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн. Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі №916/5075/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 08.02.2025; призначено справу №916/5075/24 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 20.02.2025 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

20.02.2025 представники сторін у судове засідання не з`явилися, хоч а про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, якою призначено справу №916/5075/24 до розгляду на 20.02.2025 о 11:30, була отримана в електронному кабінеті представником ОСОБА_1 адвокатом Тімакіною Л.В.

Крім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 та Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість", однак повернулась без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 20.02.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі №916/5075/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі №916/5075/24 по суті, не дивлячись на відсутність представників учасників у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Як було встановлено вище, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість", в якій просив суд:

- визнати поважною причину пропуску строку на оскарження вимоги Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість", викладеної в зверненні від 27 серпня 2024 року на адресу Президента України В.Зеленського, з копією на Прем`єр - міністра України Дениса Шмигаля, Секретаря РНБОУ Олександра Литвиненка, В.о.міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Василя Шкуракова щодо надання доручення на розірвання трудового договору з Генеральним директором ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" ОСОБА_1 та поновити строк на оскарження, визначений ст. 45 КЗпП України;

- визнати незаконною та скасувати вимогу Незалежної дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість", викладену в зверненні від 27 серпня 2024 року на адресу Президента України В.Зеленського, з копією на Прем`єр - міністра України Дениса Шмигаля, Секретаря РНБОУ Олександра Литвиненка, В.о.міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Василя Шкуракова щодо надання доручення на розірвання трудового договору з Генеральним директором ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.45 КЗпП України та ст.22, 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).

Правова конструкція "суд, встановлений законом" стосується ще й таких аспектів, як механізм правового регулювання у сфері судоустрою та правомірність діяльності суду у процесі здійснення своїх повноважень.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.

Судова практика Європейського суду з прав людини право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом.

Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Згідно з статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.

Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Правила юрисдикції визначені процесуальними законами, які регламентують предметну та суб`єктну юрисдикцію адміністративних, господарських та цивільних судів.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 та від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Так, п.3 ч.1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України зазначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) передбачено у статті 45 КЗпП України та статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Підстави припинення повноважень (звільнення) керівника державного підприємства можуть бути визначені не тільки у контракті, а й у законі.

Згідно з частинами першою, другою статті 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) роботодавець повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Якщо роботодавець або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Вимога профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту) є обов`язковою для розгляду і виконання. У разі незгоди з нею керівник, стосовно якого прийнято рішення, або орган чи особа, від яких залежить звільнення керівника, можуть у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач просив суд саме визнати незаконною та скасувати вимогу виборного органу первинної профспілкової організації щодо надання доручення на розірвання трудового договору з Генеральним директором ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.45 КЗпП України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що даний спір носить корпоративний характер, оскільки результат його розгляду вплине на трудові правовідносини з генеральним директором акціонерного товариства, адже у даному випадку навіть не вирішується питання про звільнення генерального директора (виконавчого органу) акціонерного товариства, а оскаржується виключно рішення виборного органу первинної профспілкової організації, прийняте на виконання положень КЗпП та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спір у цій справі стосується саме трудових правовідносин, а положення ст.33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" прямо передбачає, що вказана категорія справ розглядається місцевим судом, а не господарським судом.

В той же час, судова практика на яку посилається апелянт, є не релевантною у даному випадку.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначено, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №201/909/20 (провадження № 14-34цс22), з огляду на те, що спір у відповідній справі стосувався розірвання трудового договору (звільнення) АТ "КБ "Приватбанк" з головою правління та пов`язаний з діяльністю банку та управлінням ним, а висновки у справі №201/909/20 були зроблені ВП ВС у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи.

Крім того, колегія суддів не враховує посилання апелянта на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 761/25659/21 (провадження № 14- 4цс22), з огляду на те, що спір у відповідній справі стосувався припинення дії контракту, укладеного АТ «НАК «Нафтогаз України» з головою правління цього товариства та стосується реалізації Національним агентством з питань запобігання корупції своїх повноважень передбачених Законом України «Про запобігання корупції», а висновки у справі №761/25659/21 були зроблені ВП ВС у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звертаючись у даному випадку з позовом до Господарського суду Одеської області позивач порушив правила предметної юрисдикції спору.

В свою чергу, посилання апелянта на корпоративний характер даного спору та віднесення його до господарської юрисдикції не знайшли жодного підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 175 ГПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції вірно визначив, що розгляд позову віднесено до юрисдикції загального суду.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі №916/5075/24 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі №916/5075/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі №916/5075/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі №916/5075/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.02.2025 у зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів Таран С.В. у відпустці у період з 24.02.2025 по 26.02.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран