Постанова

від 20.02.2025 по справі 910/3811/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р. Справа№ 910/3811/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 20.02.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024

у справі №910/3811/24 (суддя - Щербаков С.О.)

за позовом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про стягнення 450 584, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (далі-позивач, скаржник) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло" (далі-відповідач) про стягнення майнової шкоди у розмірі 450 584, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору оренди № 9145 від 18.10.2022, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та відповідачем, останньому було надано в оренду нежитлове приміщення загальною площею 160, 00 кв.м. будівлі котельні гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71. Проте, як зазначає позивач, у травні 2023 року комісією позивача, як балансоутримувача за вказаним договором оренди було проведено перевірку об`єкту оренди та виявлено численні порушення орендарем - відповідачем умов договору, в частині експлуатації об`єкту оренди, а саме було частково зруйновано та демонтовано майно позивача (газові котли, газорегулюючі апаратури тощо), з метою подальшого монтажу відповідачем власного опалювального обладнання без попереднього отримання погодження і дозволів з боку орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та балансоутримувача - позивача, чим заподіяно позивачу шкоду у великих розмірах.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/3811/24 у позові відмовлено повністю.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем умов договору оренди, як підставу для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 450 584, 80 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити процесуальні строки на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/3811/24 та прийняти до розгляду апеляційну скаргу. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/3811/24 повністю. Ухвалити нове рішення суду - постанову та задовольнити позовні вимоги: "розірвати договор оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.10.2022 № 9145, що укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло"; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло" в примусовому порядку звільнити (висилити) та повернути об`єкт оренди - державне нерухоме майно: нежиле приміщення - частину будівлі котельні гуртожитку загальною площею 160, 00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71, шляхом передачі по акту приймання-передачі балансоутримувачу даного державного майна - Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури". Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло" на користь Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури судові витрати у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до хибності висновків суду першої інстанції про дотримання відповідачем всіх положень Договору та законність його дій в частині демонтажу старого «не робочого обладнання», яке є державним майном і перебуває на балансі позивача, та встановлення свого нового опалювального обладнання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 справу №910/3811/24 витребувано з Господарського суду міста Києва.

10.12.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3811/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/3811/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/3811/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 20.02.2025.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник позивача та третьої особи з`явилися у судове засідання 20.02.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання 20.02.2025 не з`явився, про дату,час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 18.10.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут -тепло" (далі - орендар) та Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури (далі - балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9145, відповідно до умов якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення загальною площею 160,00 кв.м. будівлі котельні гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71 (далі - майно).

Пунктом 7 змінюваних умов договору визначено, що майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у пункті 29 Порядку, і які є пов`язаними із забезпеченням або обслуговування діяльності такої установи або закладу. Виробництво та постачання теплової енергії.

Згідно пункту 2.1 розділу II договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем та балансоутримувачем одночасно підписанням договору оренди. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складається а формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 5.1. договору, орендар має право: за згодою балансоутримувача проводити поточний та/або капітальний ремонт майна і виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення ремонту; здійснювати невід`ємні поліпшення майна за наявності рішення орендодавця про надання згоди, прийнятого відповідно до Закону та Порядку; за згодою орендодавця, наданою відповідно до закону та порядку, і один раз протягом строку оренди зарахувати частину витрат на проведення капітального ремонту в рахунок зменшення орендної плати.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що орендар зобов`язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7 умов.

Відповідно до пункту 12.1. договору, цей договір укладено на строк, визначений у п. 12 умов - на період дії воєнного стану на 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану з дати набрання чинності цим договором. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Також, 18.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут -тепло" та Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури складено та підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого на виконання договору оренди нерухомого майна від 18.10.2022 № 9145 балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності: нежитлове приміщення - частина будівлі котельні гуртожитку на першому поверсі, загальною площею 160,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71, що перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України.

Як зазначає позивач, 24.05.2022 АТ «Київгаз» було проведено перевірку вузла обліку газу на об`єкті - котельня, за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71, за результатами якої проведено відключення та опломбування, про що складено акт № Х-24.05/2 обстеження вузла обліку газу.

У травні 2023 року комісією Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, як балансоутримувачем, було проведено перевірку об`єкту оренди та, як зазначає позивач, виявлено численні порушення орендарем - відповідачем умов договору від 18.10.2022 № 9145, в частині експлуатації об`єкту оренди, про що складено акт № 1 обстеження приміщення будівлі котельні гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69/71 від 05.05.2023, в якому виявлено, що на момент обстеження в приміщенні котельні відсутнє обладнання, а саме:

- Котел «Мінск-1» твердопаливний, переведений на газове паливо, поверхня нагріву 40,0 м2, кількість секцій 34 шт., теплопродуктивність 0,8 Гкал/год. 1976 р. встановлення, - 1 шт.. (зруйнований повністю);

- Котел «Мінск-1» твердопаливний, переведений на тазове паливо, поверхня нагріву 40.0 м2. кількість секцій 34 шт. теплопродуктивність 0,8 Гкал/год 1976 р. встановлення, - 1 шт., (демонтовано газо-паливне обладнання секцій 34 шт.):

- вогнегасник - 2 шт.;

- багор пожежний - 1 шт.,

- драбина - 1 шт.

Позивач зазначає, що 21 вересня 2023 року представників позивача не було допущено в приміщення котельні для перевірки цілісності майна позивача та законності робіт, які провадяться працівниками відповідача, наявності дозволів та погодження тощо. Проте, майно позивача було умисно знищено працівниками відповідача для подальшого монтажу свого опалювального обладнання без попереднього отримання погодження і дозволів з боку орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, та балансоутримувача - Позивача.

В подальшому, як вказує позивач, в жовтні 2023 року відповідачем було повністю знищено 2 газові котли «Мінськ-1».

До позовної заяви в обгрунтування заявлених позовних вимог, позивачем долучено Аудиторський звіт за результатами внутрішнього аудиту з окремих питань діяльності Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури в частині використання об?єктів державної власності від 27.12.2023 №25-07/02 здійсненого на виконання доручення Міністра культури та інформаційної політики України від 13.11.2023 № 18-Д та наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.11.2023 № 635 «Про здійснення позапланового внутрішнього аудиту в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури», в якому зроблено висновок про те, що результати огляду операційного залу будівлі Котельні засвідчили наступне: B орендованій частині газової котельні (вул. Лук?янівська, 69/71) орендарем ТОВ «Добробут-Тепло» (орендар) зруйновано (демонтовано) два газових котли та здійсненні роботи із зведення нового котла під тверде паливо без погодження з МКІП, НАОМА та відповідними уповноваженими установами. У зазначеному приміщенні розміщені залишки зруйнованих котлів.

Позивач стверджує, що за результатами дослідження котлів, було складено висновки експертів від 31.08.2020 № 80.2-09-06-2373.20/4 та № 80.2-09-06-2373.20/5, в яких було встановлено, що строк безпечної експлуатації котлів за адресою м. Київ, вул. Лук`янівська, 69/71 до 28.08.2024, проте відповідачем було знищено газові котли позивача для монтажу власного опалювального обладнання.

Тож, позивачем було замовлено звіт про оцінку майна, а саме майнового комплексу котельні, який обліковується на балансі Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69/71, літ «В», з метою визначення ринкової вартості майна, в якому встановлено, що ринкова вартість об?єкта оцінки - майнового комплексу котельні гуртожитку, за адресою: м. Київ, вул. Лук?янівська, 69/71, станом на 31.08.2022 становить: 4 343 446, 00 грн. (без урахування ПДВ).

Зокрема, загальна вартість 5-ти котлів (Котел «Мінськ-I») - 443 962 грн. (дата оцінки - станом на 31.08.2022, до надання майна в оренду відповідачу).

За розрахунком позивача, вартість одного Котла «Мінськ-І» становить - 443 962 грн./5 шт. (котлів) = 88 792, 40 грн.

Вартість двох знищених котлів «Мінськ-І» становить - 88 792, 40 грн. х 2 знищені котли = 177 584 грн. 80 коп.

Також, як зазначає позивач, згідно листа-довідки від 07.02.2024 Приватного підприємства «ГАЗ-СЕГМЕНТ», з яким позивачем укладено договір № 73Г від 19.10.2023 про капітальний ремонт газових котлів «Універсал-5» та налагоджування газової автоматики АГК-2 в котельні позивача, вартість робіт, послуг по монтажу та налагоджуванню автоматики БАУ-ТП, яка призначена для керування роботою котла «Універсал» в газовій котельні НАОМА, складає - 58 320, 00 грн.

Крім того, згідно переліку комплектуючих для монтажу і налагоджування газової автоматики БАУ-ТП на один котел необхідно придбати комплектуючі загальною вартістю 78 180, 00 грн.. Відповідно, монтаж (відновлення) 2-х знищених котлів становить - 58 320,00 грн. + 78 180,00 грн. = 136 500 грн. х 2 знищені котли = 273 000,00 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, матеріальні збитки завдані Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури внаслідок протиправних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло" складають 450 584, 80 грн. (177 584,80 грн. + 273 000,00 грн.).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло" зазначає, що повідомляло позивача про неможливість використання існуючих котлів і про намір встановити власне обладнання. Відповідач вказує, що під час оприлюднення інформації в системі Прозорро.Продажі позивачем було введено в оману потенційних орендарів приміщення котельні, оскільки не було зазначено, що в середині котельні перебуває власне майно позивача. Відповідач також зазначає про відсутність неправомірних дій з його боку, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що демонтовані газові котли обліковуються на балансі позивача і перебували в орендованому приміщенні на момент підписання акту приймання-передачі котельні.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як зазначалось колегією суддів вище, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло" та Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9145.

18.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло" та Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури (складено та підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого на виконання договору оренди нерухомого майна від 18.10.2022 № 9145 балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності: нежитлове приміщення - частина будівлі котельні гуртожитку на першому поверсі, загальною площею 160,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71, що перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України.

Як вказує позивач, у переданому відповідачу в оренду нежитловому приміщенні перебувало майно позивача, а саме котли, які були зруйновані відповідачем з метою монтажу опалювального обладнання відповідача, внаслідок чого заподіяно позивачу матеріальні збитки у розмірі 450 584, 80 грн.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Крім того, за змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У пунктах 8.15-8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: 8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Як зазначає позивач, у травні 2023 року комісією Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, як балансоутримувачем, було проведено перевірку об`єкту оренди та, як зазначає позивач, виявлено численні порушення орендарем - відповідачем умов договору від 18.10.2022 № 9145, в частині експлуатації об`єкту оренди, про що складено акт № 1 обстеження приміщення будівлі котельні гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69/71 від 05.05.2023, в якому виявлено що на момент обстеження в приміщенні котельні відсутнє обладнання, зокрема:

- Котел «Мінск-1» твердопаливний, переведений на газове паливо, поверхня нагріву 40,0 м2, кількість секцій 34 шт., теплопродуктивність 0,8 Гкал/год. 1976 р. встановлення, - 1 шт.. (зруйнований повністю);

- Котел «Мінск-1» твердопаливний, переведений на тазове паливо, поверхня нагріву 40.0 м2. кількість секцій 34 шт. теплопродуктивність 0,8 Гкал/год 1976 р. встановлення, - 1 шт., (демонтовано газо-паливне обладнання секцій 34 шт.)

Тож, у позовній заяві Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури зазначає, що майно позивача було умисно знищено працівниками відповідача для подальшого монтажу свого опалювального обладнання без попереднього отримання погодження і дозволів з боку орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, та балансоутримувача - Позивача.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору № 9145 від 18.10.2022 позивачу було передано в оренду майно, а саме нежитлове приміщення - частина будівлі котельні гуртожитку на першому поверсі, загальною площею 160,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71, що перебуває на балансі балансоутримувача (Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури) та належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України.

Колегія суддів звертає увагу, що в договорі чітко визначено цільове використання майна - майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у пункті 29 Порядку, і які є пов`язаними із забезпеченням або обслуговування діяльності такої установи або закладу. Виробництво та постачання теплової енергії.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що ані у договорі, ані у акті приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 18.10.2022 відсутнє посилання на будь-яке інше рухоме майно, яке знаходиться у нежитловому приміщенні та належить балансоутримувачу Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, як і не міститься заборона на демонтаж такого рухомого майна або необхідність отримання дозволу/погодження Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на демонтаж такого майна.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що у договорі лише зазначено про те, що орендар (відповідач) має право: за згодою балансоутримувача проводити поточний та/або капітальний ремонт майна і виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення ремонту; здійснювати невід`ємні поліпшення майна за наявності рішення орендодавця про надання згоди, прийнятого відповідно до Закону та Порядку; за згодою орендодавця, наданою відповідно до закону та порядку, і один раз протягом строку оренди зарахувати частину витрат на проведення капітального ремонту в рахунок зменшення орендної плати (п. 5.1. договору).

Як визначено у договорі об`єкт оренди та склад майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,00 кв.м. будівлі котельні гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71.

Тобто, відповідачу було передано в оренду майно - нежитлове приміщення та лише на проведення поточного та/або капітального ремонту вказаного майна передбачено отримання згоди.

При цьому, у п. 9.1.1. незмінюваних умов договору № 9145 від 18.10.2022 зазначено, що балансоутримувач і орендодавець запевняють орендаря, що крім випадків, коли про інше зазначене в акті приймання-передачі, обєкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині обєкта немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об?єкта може бути наданий Орендарю в день підписання акта приймання-передачі разом із комплектом ключів від обєкта у кількості, зазначеній в акті приймання-передачі.

Проте, в акті приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.10.2022 не визначено будь-яке інше рухоме майно, окрім нежитлового приміщення - частини будівлі котельні гуртожитку на першому поверсі, загальною площею 160,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що вказаний акт взагалі не містить посилання на те, що в об`єкті оренди перебуває будь-яке рухоме майно, що належить позивачу, як підставу для висновку про неправомірність дій відповідача щодо його використання/демонтажу тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивачем було додано до позовної заяви лист відповідача № 04-10-2023 від 02.10.2023 адресований позивачу, в якому відповідач зазначає, що при огляді обладнання котельні та проведенні гідравлічного випробування котлів було встановлено, що обладнання котельні потребує ремонту. Зокрема, котли мають протікання зєднання між секціями, частково відсутнє насосне обладнання, а ті насоси, що є в наявності потребують заміни на більш сучасні та економічні. З метою підготовки котельні до опалювального сезону ТОВ "Добробут -тепло" планує замінити не робоче обладнання на нове. Обладнання, яке буде демонтовано, буде заактовано та передано Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (як балансоутримувачу).

Тобто, відповідачем було повідомлено позивача про заміну обладнання в нежитловому приміщенні, що орендується відповідачем та передачу позивачу обладнання, яке буде демонтовано.

При цьому, щодо доданих позивачем до позовної заяви висновків експертів від 31.08.2020 № 80.2-09-06-2373.20/4 та № 80.2-09-06-2373.20/5, на підтвердження того, що газові котли за адресою м. Київ, вул. Лук`янівська, 69/71 до 28.08.2024 придатні для використання, колегія суддів зазначає, що такі висновки були складені у серпні 2020 року, в той час, як договір оренди нерухомого майна №9145 укладений з відповідачем у жовтні 2022 року, тобто з моменту їх обстеження пройшло два роки та майно - нежитлове приміщення будівля котельні гуртожитку на першому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71, в якому як стверджує позивач перебували його котли, могло перебувати в оренді у інших юридичних осіб до передачі його в оренду відповідачу.

Також, позивачем було додано до позовної заяви звіт про оцінку майна, в якому визначено вартість 5-ти котлів «Мінськ-1» на підставі чого позивачем було визначено вартість 2 знищених котлів, проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, що такий Звіт був складений для оцінки майна, а саме майнового комплексу котельні, який обліковується на балансі Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69/71, літ «В», з метою визначення ринкової вартості майна, в якому встановлено, що ринкова вартість обєкта оцінки - майнового комплексу котельні гуртожитку, за адресою: м. Київ, вул. Лукянівська, 69/71, станом на 31.08.2022 становить: 4 343 446, 00 грн. (без урахування ПДВ), а не для визначення вартості демонтованих відповідачем котлів.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).

Колегія суддів, проаналізувавши наявні матеріали справи, констатує, що скаржником не доведено факт перебування рухомого майна в переданому відповідачу в оренду нежитловому приміщенні, неможливості заміни обладнання/ремонту котельні та протиправної поведінки відповідача при демонтажу котлів.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем порушення відповідачем умов договору оренди, як підставу для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 450 584, 80 грн.

Також колегія суддів звертає увагу, що в судовому засіданні 20.02.2025 представник третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець згідно Договору оренди №9145) заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/3811/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/3811/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/3811/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури.

4. Матеріали справи №910/3811/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 26.02.2025.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім