Ухвала

від 07.04.2025 по справі 910/3811/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3811/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024

за позовом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву,

про стягнення 450 584, 80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (далі - Академія, позивач, скаржник) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-тепло"</a> (далі - відповідач) про стягнення майнової шкоди у розмірі 450 584,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору оренди № 9145 від 18.10.2022, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та відповідачем, останньому було надано в оренду нежитлове приміщення загальною площею 160,00 кв.м. будівлі котельні гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 69-71, проте, як зазначає позивач, у травні 2023 року комісією позивача, як балансоутримувача за вказаним договором оренди було проведено перевірку об`єкту оренди та виявлено численні порушення орендарем (відповідач) умов договору, в частині експлуатації об`єкту оренди, а саме було частково зруйновано та демонтовано майно позивача (газові котли, газорегулюючі апаратури тощо), з метою подальшого монтажу відповідачем власного опалювального обладнання без попереднього отримання погодження і дозволів з боку орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та балансоутримувача - позивача, чим заподіяно позивачу шкоду у великих розмірах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025, у позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору оренди, як підставу для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 450 584,80 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, 20.03.2025 (через систему ?Електронний суд?) Академія звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 (повний текст постанови складено 26.02.2025) та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення 450 584,80 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), з урахуванням положень ГПК України касаційна скарга може бути розглянута в касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 зазначеного Кодексу.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про порушення господарськими судами норм матеріального права з посиланням на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №910/12224/17 (ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України), від 10.04.2024 у справі №520/8065/19 (провадження №14-150цс23), проте не обґрунтовує виключні випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, що не може вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.

Натомість, подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження №2-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Академії на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/3811/24 за касаційною скаргою Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов