Постанова

від 18.02.2025 по справі 914/589/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р. Справа№ 914/589/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.02.2025 у справі №914/589/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 (повний текст складений 22.08.2024)

у справі № 914/589/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви»

2. Державної інспекції архітектури та містобудування України

про визнання протиправними дій та рішення Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» дозволу від 11.07.2017 на виконання будівельних робіт та його скасування

та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо»

2. Державної інспекції архітектури та містобудування України

про припинення права позивача на виконання будівельних робіт

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» та Державної інспекції архітектури та містобудування України, у якому просило:

- визнати протиправними дії та рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» дозволу № ІУ 113171920987 від 11.07.2017 «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу по вулиці Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у місті Львові»;

- скасувати дозвіл № ІУ 113171920987 від 11.07.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 2 не мав права видавати відповідачу 1 спірний дозвіл на виконання будівельних робіт із зазначенням у такому дозволі замовником будівництва відповідача 1, оскільки останній не набув всіх прав замовника будівництва на підставі укладеного з позивачем договору про будівництво № 20/10 від 20.10.2014, а також не мав речових прав на земельну ділянку щодо забудови якої видано такий дозвіл. Також позивач зауважив на тому, що ним відповідачу 1 було направлено повідомлення про відмову від договору про будівництво № 20/10 від 20.10.2014 (вих. № 1309/18-1 від 13.09.2018), що свідчить про те, що такий договір є припиненим з 24.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2023 (з урахуванням ухвал від 23.05.2023 та від 24.05.2023), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023, серед іншого, задоволено клопотання відповідача 2 про передачу справи за належною підсудністю та передано справу №914/589/23 на розгляд Господарському суду міста Києва.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, пославшись на:

- відсутність у суду права на перебирання функцій відповідача 2 щодо анулювання дозволу на будівництво за наявності передбачених чинним законодавством підстав;

- наявність у відповідача 1 прав замовника будівництва на підставі укладеного з позивачем договору №20/10 від 20.10.2014;

- відсутність у позивача права на односторонню відмову від договору у зв`язку з простроченням виконання ним зобов`язання в частині передачі будівельного майданчику тощо.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс», як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» та Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якому заявник просить припинити право позивача на виконання будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14 відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ12512077515 від 18.05.2022, виданого Інспекцією державно-архітектурно-будівельного контролю.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» обґрунтовано відсутністю у первісного позивача права яке має бути припиненим та наявністю у заявника прав за укладеним з відповідачем 1 договором генерального підряду.

Первісний позивач проти задоволення позову третьої особи заперечив, пославшись на те, що:

- позовна зава третьої особи не відповідає вимогами ст. 49 ГПК України та не пов`язана з первісним позовом;

- третьою особою не доведено порушення його прав або охоронюваних законом інтересів існуванням дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ12512077515 від 18.05.2022;

- право третьої особи на виконання робіт є похідним від наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» права на забудову земельної ділянки;

- при цьому станом на дату звернення третьої особи до суду з позовом, позивачем не було реалізовано право на забудову відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ12512077515 від 18.05.2022, оскільки забудова земельної ділянки здійснювалась на підставі окремо виданих дозвільних документів, серед іншого, і на підставі оспорюваного у первісному позові дозволу № ІУ 113171920987 від 11.07.2017;

- обраний спосіб захисту є неефективним, оскільки анулювання дозволу не відновить неіснуюче право Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» на забудову земельної ділянки та, відповідно, похідне від нього права, право третьої особи на виконання робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2024:

- у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» відмовлено повністю;

- у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідно до вимог законодавства позивач мав довести суду поза розумним сумнівом факт припинення у відповідача 1 права на виконання будівельних робіт, проте відповідно до доданих до позовної заяви доказів підтверджується наявність у відповідача 1 права здійснювати будівельні роботи на підставі укладеного з позивачем договору №20/10 від 20.10.2014, у тому числі і з огляду на передачу відповідачу 1 прав замовника будівництва;

- позивачем не доведено факт порушення його прав оспореним дозволом, оскільки останній ніяким чином не змінює досягнуті ним та відповідачем 1 домовленості щодо розподілу доходів від здійсненого будівництва;

- позивачем не доведено, що діями відповідачів порушено його певне матеріальне право, проте у випадку скасування оспореного дозволу на будівництво у перш за все будуть порушені права осіб, що придбали права на новостворені об`єкти нерухомості, оскільки правомірність їх набуття буде знаходитись у межах розумного сумніву, а саме будівництво отримає ознаки самочинного будівництва;

- позивачем не доведено суду поза розумним сумнівом яке саме право порушено оспореним дозволом з огляду на те, що права позивача як землекористувача було ним реалізовано за власною волею при укладенні з відповідачем 1 договору № 20/10 від 20.10.2014, за яким більшу частину цих прав фактично було передано контрагенту.

Також, суд першої інстанції:

- відхилив доводи відповідача 1 в частині відсутності у суду повноважень розгляду даного спору з огляду на правове регулювання ст. 124 Конституції України (юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення) та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- не надавав правову оцінку доводам відповідача 1 в частині виникнення у нього права власності на збудоване майно, зазначивши, що дане питання знаходиться поза межами даного судового дослідження і є предметом дослідження у межах справи № 914/1979/19;

- залишив поза увагою доводи учасників в частині припинення дії договору №20/10 від 20.10.2014 на підставі одностороннього правочину позивача;

- погодився з доводами відповідача 2 в частині відсутності в його діях ознак неправомірної поведінки, з огляду на його створення лише у грудні 2020 року, що зумовлює відмову у задоволенні вимоги про визнання його дій і рішень неправомірними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» суд першої інстанції виходив з того, що:

- заявлена останніми вимога не може отримати примусовий характер;

- фактично третьою особою у справі заявлено вимогу про припинення права Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» зі збереженням чинності похідного права, що надано відповідачу 1 та третій особі у справі, та стверджується про порушення позивачем її право, яке ґрунтується на укладеному з відповідачем 1 договорі генерального підряду №1-2У/17 від 20.03.2017 та дозволі на виконання будівельних робіт № ІУ 113171920987 від 11.07.2017;

- так, відповідно до умови п. 1.1 договору генерального підряду №1-2У/17 від 20.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» (відповідач 1) доручає Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» (третя особа з самостійними вимогами) здійснити будівництво на земельній ділянці по вулиці Угорській 14 у місті Львові;

- у той же час, право Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» повністю ґрунтується на отриманому від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» праві землекористувача за укладеним господарсько-правовим договором;

- вказане свідчить про те, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» позов про припинення права Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» одночасно є позовом про припинення відповідних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс», оскільки відповідно до одного з базових принципів приватного права (nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet) ніхто не може передати більше прав, ніж має сам, що свідчить про те, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» позов не є позовом про захист порушеного права.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції 09.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 914/589/23 в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» задовольнити повністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), ОСОБА_1., Яковлєв М.Л.

Також 09.03.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» надійшла ще одна апеляційна скарга, в якій апелянт також просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 914/589/23 в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» задовольнити повністю.

Згідно з протоколом передачі судової справи(апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 09.09.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), ОСОБА_1., Яковлєв М.Л.

Крім того, 09.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» надійшло клопотання, в якому заявник просить апеляційну скаргу яка надіслана першою через електронний кабінет без доказів надіслання учасникам справи вважати поданою помилково та не розглядати та повідомляє, що виправлена апеляційна скарга надіслана через електронний кабінет наступною.

За таких обставин суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо», яка надійшла до суду другою.

У вказаній апеляційній скарзі заявник зазначає про те, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи та таким, що підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову заявника:

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:

- суд в оскаржуваному рішенні, дійшов помилкового та необґрунтованого висновку що відповідачем 1 фактично збудовано та введено в експлуатацію 8 багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями комерційного призначення саме на підставі дозволу № ІУ 113171920987 від 11.07.2017, оскільки будівництво перших чотирьох будинків (секції 1-4) здійснювалось поза спірним дозволом на підставі декларацій, в яких замовником виступало ТОВ «Юніко-експо», відповідно саме позивачем як замовником такі будівлі вводились в експлуатацію, тоді як спірний дозвіл видано на будівництво наступних чотирьох будинків (секції 5-8) та дитячого дошкільного навчального закладу. При цьому, в матеріалах справи містяться надані позивачем докази введення в експлуатацію перших чотирьох будинків (секції 1-4), тоді як будь які докази введення в експлуатацію наступних чотирьох будинків (секції 5-8) та дитячого дошкільного навчального закладу (щодо яких видано спірний дозвіл), в матеріалах справи відсутні;

- виходячи з системного аналізу п. 2.3., 3.3.4., 3.4.5., 13.3, 13.4. договору про будівництво № 20/10 від 20.10.2014 відповідач 1 стає власником майнових прав на 85% приміщень об`єкту, та набуває право на залучення під них інвестицій від третіх осіб (коштів інвесторів, в обмін на майнові права на приміщення в об`єкті), в тому числі через створення ФФБ, виключно після розподілу таких приміщень між сторонами, у порядку визначеному договором, а саме шляхом узгодження із замовником переліку, площ, та місця розташування таких приміщень (їх індивідуального визначення) та підписання попередніх актів розподілу площ, проте з огляду на не вчинення таких дій, а також враховуючи розірвання вказаного договору позивачем в односторонньому порядку, відповідач 1 не набув майнові права на такі будівлі чи їх частини, а також на приміщення в таких будівлях, як не набув і права на розпорядження майновими правами на приміщення в таких будівлях, в тому числі шляхом залучення під них інвестицій. Вказане свідчить про те, що залучаючи інвестиції на підставі договорів з інвесторами в обмін на зобов`язання передачі в майбутньому приміщень в 5-9 секціях, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК «Мальви» діяло поза межами правового поля, адже за відсутності у нього права на такі приміщення, будь які договори на розпорядження останніми є нікчемними. Вказане свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що у випадку скасування оспореного дозволу на будівництво будуть порушені права осіб, що придбали права на новостворені об`єкти нерухомості.

- помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок скасування дозволу, будівництво отримає ознаки самочинного будівництва, адже з моменту припинення договору про будівництво № 20/10 від 20.10.2014, будь яке будівництво яке здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК «Мальви» на земельній ділянці позивача є самочинним, з огляду на відсутність у товариства прав землекористувача, прав на забудову земельної ділянки та договірних відносин з позивачем, які дозволяли б товариству здійснювати будівництво. Спірний дозвіл за таких обставин, права на забудову не породжує. Однак, у випадку не спростування правомірності видачі спірного дозволу, останнім формально легітимізується самочинне будівництво, яке здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК «Мальви» на земельній ділянці, що перебуває в користуванні позивача, поза його волею, незважаючи на припинення між сторонами договірних відносин;

- встановлення судом протиправності дій відповідача при видачі спірного дозвільного документу та скасування останнього, створюватиме правові наслідки щодо незаконності будівництва ТОВ «ДК «Мальви» на земельній ділянці позивача та правового статусу об`єкту будівництва, в період від видачі дозволу до його скасування, а задоволення вимог позивача матиме наслідком відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача, зокрема поновлення його статусу як замовника будівництва об`єкту, який внаслідок протиправних дій та рішень відповідачів закріплено за ТОВ ДК «Мальви» на період дії дозволу та поновлення його прав, як замовника, на об`єкт будівництва та приміщення у ньому(ст. 876 ЦК України).

Також, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції 11.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі №914/589/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 914/589/23 в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» та у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс».

Згідно з протоколом передачі судової справи(апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 12.09.2024 апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), ОСОБА_1., Яковлєв М.Л

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням вимог щодо всебічного, повного,об`єктивного та безстороннього розгляду судом всіх обставин справи, що мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, за відсутності балансу прийняття доводів сторін, судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним у справі доказам, допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції, відмовляючи ТОВ «Цикада Плюс» у задоволенні клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження, про витребування у учасників оригіналів всіх доказів та про залучення додаткових доказів, порушив завдання господарського судочинства, оскільки не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи;

- місцевий господарський суд дійшов помилкового та хибного висновку про те, що фактично третьою особою у справі заявлено вимогу про припинення права Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» зі збереженням чинності похідного права, що надано відповідачу1 та третій особі у справі, так як Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» своє право забудови спірної земельної обґрунтовує дозволом на виконання будівельних робіт від 18.05.2012 № ЛВ12512077515 (не зберіг чинність через видачу нових дозвільних документів), який видано на внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 № 1/345-10, договору оренди землі від 26.12.2006 (припинив дію), Архітектурно-планувального завдання від 12.12.2007 № 793, проекту, що отримав позитивний висновок експертизи;

- при цьому матеріалами даної справи підтверджено, що право Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» на виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці виникло саме на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 18.05.2012 № ЛВ12512077515, який припинено, з огляду на ч. 7 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», так як після видачі вказаного дозволу встановлено укладення нового договору оренди землі № С-4361 від 25.10.2016 (змінено площу земельної ділянки, кадастровий номер та її цільове призначення), а також видання нових дозвільних документів на цій земельній ділянці за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» (оскільки змінено черговість будівництва, площа та обсяг забудови, а сама земельна ділянка поділена на частини; затверджено нова проектно-кошторисна документація).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо», розгляд апеляційної скарги призначено на 07.10.2024 о 10 год. 30 хв., матеріали справи №914/589/23 витребувано з Господарського суду міста Києва.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» у справі № 914/589/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

27.09.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію № 7626-5548-8077-3848 від 27.09.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3220,80 грн.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 № 09.1-08/3589/24, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 , який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/589/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 справа № 914/589/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» у справі № 914/589/23 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 914/589/23, справу № 914/589/23 призначено до розгляду на 21.10.2024 о 10 год. 10 хв., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 914/589/23.

04.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ДК «Мальви» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо», в якому заявник проти задоволення вказаної апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:

- виходячи з положень ст. 331 ЦК України, п. 10.5 договору про будівництво №20/10від 20.10.2014, а також враховуючи, що повне та постійне фінансування об`єкта будівництва здійснювалось виключно Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви», яке залучало, зокрема, кошти фізичних осіб-інвесторів, то саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» є власником об`єкта незавершеного будівництва - багатоквартирні житлові будинки по вул. Угорській, 14;

- аналіз умов договору про будівництво №20/10 від 20.10.2014 свідчить про те, що вчинений сторонами правочин має ознаки змішаного договору та містить елементи зобов`язальних правовідносин у сфері інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду) та інших зобов`язальних правовідносин, виникнення та існування яких не суперечить положенням актів цивільного і господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин договору інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду. При чому такий договір не є нікчемним та не суперечить нормам законодавства, чинного на час його укладення;

- чинне законодавство не передбачає заборони на укладення договору про передачу функцій замовника (як окремого договору так і включення такого пункту в інший договір);

- у постанові Верховного суду від 10.06.2020 у справі №910/18384/15 викладено висновок щодо можливості зміни/передачі функцій замовника будівництва на підставі договору;

- отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» та органи ДАБІ України з урахуванням наведеного не допустили порушень норм чинного законодавства при видачі спірного дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017;

- 13.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» надіслало повідомлення про односторонню відмову від договору № 1309/18-1, проте у відповідь на вказане повідомлення Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» 20.09.2018 надіслало заперечення на повідомлення про односторонню відмову від договору, в яких зазначено, що договір на будівництво №20/10 від 20.10.2014 не може бути розірваний, у зв`язку із відсутністю згоди на розірвання із сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви», а одностороння відмова Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» від зобов`язань є неможливою в силу положень вказаного договору;

- при цьому, порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» зобов`язання щодо виконання умов (п.п. 1.5, 2.2.1, 2.3.1, 4.3) договору про будівництво № 20/10 від 20.10.2014, а саме: відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» документів, які підтверджують законне використання земельної ділянки (на якій будуються житлові будинки), а також порушення п.п. 3.1.1, 4.3 такого договору щодо зобов`язання замовника передати забудовнику будівельний майданчик по акту передачі-приймання, - є простроченням кредитора, а тому згідно зі ст.ст. 612, 613, 614 ЦК України прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» у даному випадку не відбулося, відповідно, підстави для дострокового розірвання договору у відповідача були відсутні, а відтак при вчиненні правочину від 13.09.2018 щодо одностороннього розірвання договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» порушено норми законодавства (ст. 188 ГК України, ст.ст. 525, 615. 538 ЦК України), а такий правочин суперечить положенням п. 16.3 договору про будівництво № 20/10 від 20.10.2014, оскільки його вчинено за відсутності для цього підстав;

- на момент вирішення питання щодо надання дозволу на будівництво у відповідача по справі були відсутні підстави для висновку про те, що наявні підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому позивачем до матеріалів справи не долучено доказів про наявність підстав для відмови у видачі дозволу щодо виконання будівельних робіт;

- разі задоволення даного позову фактично буде порушено право власності на об`єкти інвестування великої кількості інвесторів, оскільки вони не зможуть його реалізувати у визначеному законом порядку, що буде неприпустимим з огляду на гарантії прав власності особі, які гарантовані державою Україна положеннями ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року і положеннями Конституції України;

- спірний дозвіл на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 є актом індивідуальної дії який вичерпав свою дію фактом його виконання (окремі об`єкти будівництва вже введено в експлуатацію на підставі вказаного дозволу;

- виходячи зі змісту положень ч. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», анулювання дозволу на виконання будівельних робіт належить до виключної компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, тобто законом не передбачено можливості анулювання такого дозволу саме судом;

- на сьогоднішній день дія дозволу на виконання будівельних робіт вичерпана оскільки відповідним органом Державного архітектурно-будівельного нагляду видані відповідні сертифікати готовності багатоквартирних будинків, право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстроване за інвесторами та учасниками фонду фінансування будівництва;

- на сьогоднішній день набрало чинності рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2023 у справі №914/1688/21 про розірвання договору оренди земельної ділянки, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» не є орендарем земельної ділянки у місті Львів по вул. Угорська, 14, а відповідно і його права не є порушеними.

Також заявник просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, а у випадку відмови в задоволенні даного клопотання врахувати наведені доводи при розгляді апеляційної скарги як письмові пояснення заявника.

Станом на 07.10.2024 матеріали справи № 914/589/14 з суду першої інстанції не надійшли, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 розгляд апеляційних скарг призначено на 21.10.2024 о 10 год. 10 хв.

Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 21.10.2024 о 10 год. 10 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» надійшла заява, в якій заявник повідомив про те, що при підготовці відзиву на апеляційну скаргу нами було встановлено, що судом першої інстанції в рішенні допущено описку, а саме зазначено, що відповідно до оспореного дозволу № ІУ 113171920987 від 11.07.2017 фактично збудовано та введено в експлуатацію 8 багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями комерційного призначення, проте у відповідності до вказаного дозволу фактично збудовано та введено в експлуатацію лише 4 багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями комерційного призначення,з огляду на що заявником до суду першої інстанції подано заяву про виправлення описки.

10.10.2025 до суду надійшли матеріали цієї справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 15.10.2024 задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні 21.10.2024 о 10 год. 10 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 розгляд апеляційних скарг відкладено на 07.11.2025 о 09 год. 10 хв.

21.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» надійшло клопотання, в якому заявник просить зупинити апеляційне провадження у справі № 914/589/23 до закінчення розгляду Господарським судом міста Києва заяви про виправлення описки та направити матеріли цієї справи до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 № 09.1-08/4212/24, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/589/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 914/589/23 між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 05.11.2024, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Яценко О.В., суддів: Яковлєва М.Л., Хрипуна О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 прийняті до свого провадження апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» та апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» у справі № 914/589/23, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» об`єднані в одне провадження для спільного розгляду у справі № 914/589/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» про зупинення апеляційного провадження у справі № 914/589/23 до закінчення розгляду Господарським судом міста Києва заяви про виправлення описки у справі № 914/589/23, зупинено апеляційне провадження у справі № 914/589/23 до закінчення розгляду Господарським судом міста Києва заяви про виправлення описки у справі № 914/589/23, матеріали справи № 914/589/23 направлено до Господарського суду міста Києва.

07.11.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» надійшла заява в якій заявник просить поновити строк на подання цих доказів, якщо суд вважатиме що такий строк пропущений та долучити докази до матеріалів справи та врахувати їх при вирішення даної справи

У вказаній заяві заявник зазначив про те, що:

- при підготовці 06.11.2024 представнику заявника стало відомо що в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено 06.11.2024 о 11:22:09 запис 17964057 про припинення речового права Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» оренди земельної ділянки з територіальною громадою міста Львова від імені якої дія Львівська міська рада на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:01:010:0079, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1113996746101, яка розташована у Львові по вулиці Угорська 14, і для підтвердження вказаних обставин представником заявника адвокатом Лазором А.О. сформовано 06.11.2024 о 21:05:24 відповідну довідку за номером 402635705 за критерієм пошуку щодо об`єкту нерухомого майна - даної земельної ділянки з реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 1113996746101;

- у відзиві на апеляційну скаргу заявник послався на те, що на сьогоднішній день дія спірного дозволу на виконання будівельних робіт вичерпана оскільки відповідним органом Державного архітектурно-будівельного нагляду видані сертифікати готовності багатоквартирних будинків, право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстроване за інвесторами та учасниками фонду фінансування будівництва», проте до відзиву відповідних сертифікатів надано не було оскільки на час подання відзиву неможливо було здійснити відповідний пошук в ЄДЕССБ за критеріями та найти відповідну інформацію. При цьому 06.11.2024 після проведення відповідних в робіт в реєстрах та відновлення можливості для пошуку заявник отримав з реєстру відповідну інформацію про отримані сертифікати готовності багатоквартирних житлових будинків №5, №6, №7 та №8.

До вказаної заяви додані інформаційні довідки та відповідні записи в реєстрах, які отримані 06.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 914/589/23 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» про виправлення описки у мотивувальній частині рішення.

06.01.2025 Господарським судом міста Києва надіслано матеріали справи № 914/589/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Враховуючи те, що колегія суддів перебувала у щорічній відпустці, зокрема: суддя Яковлєв М.Л. - у період з 18.12.2024 по 10.01.2025 включно, суддя Хрипун О.О. - у період з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, головуючий суддя - Яценко О.В. - у період з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, та, враховуючи те, що суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 15.01.2025 по 20.01.2025, вирішення питання щодо поновлення апеляційного провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 914/589/23, відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду, здійснено у перший робочий день повного складу колегії суддів 21.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 914/589/23, розгляд справи № 914/589/23 призначено на 03.02.2025 об 11 год. 10 хв.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 № 09.1-08/438/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/589/23 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 03.02.2025 справа № 914/589/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 прийняті до свого провадження апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» та апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» у справі № 914/589/23, розгляд апеляційних скарг призначено на 18.02.2025 о 09 год. 40 хв.

Щодо поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю ДК «Мальви» строку на подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо», слід зазначити наступне.

У обґрунтування вказаного клопотання заявник послався на те, що:

- ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 про відкриття апеляційного провадження у справі № 914/589/23 доставлено в «Електронний кабінет» заявника 16.09.2024 о 19:17 год., тобто пізніше 17 години, а тому судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, а останнім днем строку для подання відзиву є 02.10.2024, проте відзив було подано 04.10.2024;

- у період з 16.09.2024 по 02.10.2024 включно керівник заявника перебував у відпустці у зв`язку з необхідністю лікування та пов`язаного з цим оперативного втручання;

- з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 керівник ознайомився 03.10.2024 та негайно приступив до підготовки відзиву;

- на стадії апеляційного розгляду у заявника немає представника, оскільки адвокат Лазор А.О. надавав правову допомогу лише в суді першої інстанції та відповідний договір на представництво в суді апеляційної інстанції з ним не укладався оскільки заявнику не було відомо про надходження апеляційної скарги, а з 26.09.2024 до 08.10.2024 даний адвокат перебуває у відпустці.

Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю ДК «Мальви» у обґрунтування клопотання про поновлення йому строку на подання відзиву на апеляційну скаргу обставини підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а відтак колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити заявнику строк на подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо»

Щодо наданих під час апеляційного перегляду додаткових доказів, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частин 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка визначає загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/17343/20, судом касаційної інстанції, серед іншого, зазначено про наступне:

- системний аналіз ст.ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16);

- так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18 викладено висновок про те, що, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже, вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Відтак, відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 80 та ч. 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити, чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи;

- враховуючи висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, колегія суддів не може не погодитися з твердженням скаржника про те, що суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 11.11.2021 безпідставно відхилив клопотання позивача про прийняття до розгляду та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у цій справі, зокрема, протоколу огляду місця події від 12.07.2021, складеного старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУПН в м. Києві Трохимець А. О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148, та доданих до зазначеного протоколу відеозаписів, які (докази) в розумінні ст. 391 ГПК України можуть підтверджувати триваючий характер правопорушення та з об`єктивних причин не могли бути надані позивачем до місцевого господарського суду з огляду на ухвалення ним рішення від 24.06.2021, тобто до проведення зазначеної процесуальної дії;

- натомість Верховний Суд зауважує, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 269 ГПК України апеляційний суд вибірково прийняв до уваги доказ (лист Печерського УП ГУНП у м. Києві від 08.10.2021 № 867-173/125/52-2021, в якому зазначено про закриття 01.10.2021 кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148), наданий відповідачем безпосередньо до апеляційного суду.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Враховуючи правовий висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, колегія суддів дійшла до висновку про поновлення пропущеного строку та прийняття до розгляду всіх поданих учасниками судового процесу до суду апеляційної інстанції доказів.

Станом на 18.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Державна інспекція архітектури та містобудування України представників в судове засідання не направила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників Державної інспекції архітектури та містобудування України за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» просив задовольнити свою апеляційну скаргу, проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» заперечив, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарги, відзивів, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» (далі позивач) відповідно до інформаційної довідки №173990085 від 16.09.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно мало зареєстроване з 07.10.2013 право оренди земельної ділянки загальною площею 3,8281 га з кадастровим номером 4610136800:01:010:0066.

20.10.2014 позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Мальви» (далі відповідач 1) уклали договір про будівництво №20/10 (далі договір № 20/10 від 20.10.2014), за умовами якого відповідач 1 зобов`язався за власний рахунок та з залученням коштів третіх осіб збудувати багатоквартирні житлові будинки з автостоянками та об`єктами обслуговування на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136800:01:010:0066 у місті Львові по вулиці Угорській 14.

Пунктами 1.2-1.4 договору №20/10 від 20.10.2014 визначено, що за текстом угоди під «замовником» розуміється позивач, сторона договору, що є юридичною особою, яка зареєстрована та діє згідно з чинним законодавством України, є орендарем земельної ділянки території забудови, отримала дозвіл на виконання будівельних робіт на території забудови, наділена функціями замовника спорудження об`єкта будівництва згідно з чинним законодавством України. Відповідач 1 є «забудовником» - стороною договору, що є юридичною особою, яка зареєстрована та діє згідно з чинним законодавством України, має будівельну ліцензію, здійснює будівництво об`єкта, технічний нагляд; бере на себе функції генпідрядника, що стосуються будівництва та здачі/прийняття в експлуатацію об`єкта; здійснює в порядку і на умовах, передбачених цим договором, за рахунок власних та залучених коштів фінансування будівництва об`єкта згідно з чинним законодавством України. Об`єктом будівництва є багатоквартирні житлові будинки з автостоянками та об`єктами обслуговування, будівництво яких здійснюється згідно з погодженою сторонами схемою забудови ділянки (додаток № 4 до договору) на земельній ділянці, розташованій у м. Львові на вул. Угорській, 14, кадастровий номер 4610136800:01:010:0066, загальною площею 3,8281 га, право замовника на будівництво якої виникло на підставі договору оренди землі 21.12.2006 та дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 №1/345-10, третя черга будівництва.

За умовою п. 2.2.2 договору №20/10 від 20.10.2014 позивач передає відповідачу 1 (свої функції замовника в частині:

- розроблення та погодження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку;

- внесення за заявою замовника змін до дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 року №1/345-10 в частині третьої черги будівництва та особи генпідрядника;

- отримання інших дозвільних документів на будівництво об`єкта;

- здійснення технічного нагляду за спорудженням об`єкта будівництва;

- прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або частини об`єкта (секції);

- укладення з Львівською міською радою договору про пайову участь та подальшої сплати інвестиційного внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Пунктом 2.2.3 договору №20/10 від 20.10.2014 визначено, що відповідач 1 за власний рахунок зобов`язується вчинити дії, спрямовані на розроблення та погодження проектно-кошторисної документації; отримання технічних умов щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва; прийняття від замовника будівельного майданчика; здійснення будівництва об`єкта відповідно до проектно-кошторисної документації та чинних нормативно-правових актів, державних будівельних норм, правил, стандартів, тощо у галузі будівництва і експлуатації об`єктів житлового та нежитлового призначення; здійснювати постійне фінансування будівництва об`єкта та інших витрат, передбачених цим договором, в т. ч. сплатити інвестиційний внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста; вжити необхідних заходів, спрямованих на прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта; здійснює технічний нагляд за спорудженням об`єкта будівництва.

У п. 2.3 договору №20/10 від 20.10.2014 сторони погодили, що після завершення будівництва та введення його в експлуатацію позивач отримає у власність 15% загальної площі квартир, нежитлових приміщень та автостоянки, а відповідач1 - 85%.

За умовами пунктів 3.3.2 та 3.3.3 договору №20/10 від 20.10.2014 відповідач 1 зобов`язався вирішувати та узгоджувати з місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими установами, організаціями та підприємствами питання, що пов`язані із своєчасним отриманням усіх необхідних дозволів та погоджень, технічних умов згідно з встановленим законодавством України порядком та існуючими домовленостями. У разі необхідності та за згодою замовника забудовник може залучати представників замовника для виконання таких робіт та отримати потрібні дозволи, погодження на виконання будівельних робіт, в тому числі, виключно за письмовою заявою замовника, від імені замовника вносити зміни в існуючий дозвіл чи отримати новий дозвіл на виконання будівельних робіт по спорудженню об`єкта будівництва.

25.11.2015 укладено додаткову угоду №1, якою, серед іншого, внесено зміни до пункту 1.4, який викладено в наступній редакції: «Об`єкт будівництва, об`єкт» - багатоквартирні житлові будинки з автостоянками та об`єктами обслуговування, будівництво яких здійснюється згідно погодженої сторонами схеми забудови ділянки (додаток №4 до договору) на земельній ділянці, розташованій у місті Львові на вул. Угорській, 14, кадастровий номер 4610136800:01:010:0066, загальною площею 3,8281 га, право замовника на будівництво якої виникло на підставі договору оренди землі 21.12.2006 та дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 № 1/345-10, третя черга будівництва. Будівництво відповідно до умов даного договору буде здійснюватися на земельній ділянці території забудови, будівництво та введення в експлуатацію об`єкта будівництва здійснюється по частинах чергах, які складаються з секцій, причому, кожна квартира, нежитлове приміщення комерційного призначення буде виступати самостійним об`єктом цивільних прав. Загальна кількість та площа квартир, нежитлових приміщень комерційного призначення в об`єкті, буде визначена на підставі проектно-кошторисної документації, технічної документації та фактичної площі об`єкту нерухомості, що визначається суб`єктом господарювання, у компетенцію якого входить проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна згідно чинного законодавства, після завершення будівництва об`єкта.

Додатковою угодою № 1 від 25.11.2015 сторони також погодили доповнити договір №20/10 від 20.10.2014 пунктом 3.3.25 наступного змісту: «за цим договором усі обов`язки, покладені на замовника при видачі органом місцевого самоврядування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Угорській, 14, переходять до забудовника».

25.10.2016 Львівською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі № С-4361, за умовами якого позивач отримав в користування для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу земельну ділянку вулиці Угорській 14 у місті Львові з кадастровим номером 4610136800:01:010:0079, яка сформована із земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:010:0066 загальною площею 3,8281 га, яка на підставі договору оренди землі від 26.12.2006 перебувала в користуванні ТОВ «Юніко-експо».

При розгляді Господарськими судами спору у межах справи №914/1688/21 (рішення місцевого суду - https://reyestr.court.gov.ua/Review/110689063; постанова апеляційного суду - https://reyestr.court.gov.ua/Review/118588948 та касаційного суду - https://reyestr.court.gov.ua/Review/120368493) встановлено, що:

- в порядку реалізації проекту забудови орендованої земельної ділянки впродовж 2015-2019 років в межах виконання договору про будівництво № 20/10від 20.10.2014, на підставі зареєстрованих декларацій про початок виконання будівельних робіт було споруджено та введено в експлуатацію ряд об`єктів, а саме будівлі 1-4 на генплані, замовником будівництва яких згідно з дозвільними документами є ТОВ «Юніко-експо», і яким присвоєно поштові адреси: м. Львів, вул. Угорська, 14-А, 14-Б, 14-В, 14-Г відповідно;

- зазначені будівлі знаходяться саме на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136800:01:010:0079 загальною площею 2,2831 га (об`єкт оренди за договором договір оренди землі № С-4361), і це підтверджується деклараціями про готовність вказаних будівель до експлуатації, а також розпорядженнями про присвоєння їм поштових адрес;

- рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 №116 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Юніко-експо» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва)» затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:010:0079 на будівництво ТОВ «Юніко-експо» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) секцій 5- 8 та дошкільний навчальний заклад;

- комісією у складі спеціалістів відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові, Сихівської районної адміністрації та Відділу районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4610136800:01:010:0079, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14, про що складено акт від 30.07.2021 № 68. Під час обстеження встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовано 8 багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та трансформаторна підстанція.

З матеріалів справи слідує, що 11.07.2017 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала відповідачу 1 дозвіл №ІУ 113171920987 на виконання будівельних робіт на об`єкт «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у м. Львові».

Таким чином, відповідно до оспореного дозволу № ІУ 113171920987 від 11.07.2017 (додаток №14 до позовної заяви), наданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відповідачу 1 як замовнику будівництва фактично збудовано та введено в експлуатацію 4 багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями комерційного призначення.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить визнати протиправними дії та рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі відповідачу 1 дозволу № ІУ 113171920987 та скасувати такий дозвіл № ІУ 113171920987 від 11.07.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 2 не мав права видавати відповідачу 1 спірний дозвіл на виконання будівельних робіт із зазначенням у такому дозволі замовником будівництва відповідача 1, оскільки останній не набув всіх прав замовника будівництва на підставі укладеного з позивачем договору № 20/10 від 20.10.2014, а також не мав речових прав на земельну ділянку щодо забудови якої видано такий дозвіл. Також позивач зауважив на тому, що ним відповідачу 1 було направлено повідомлення про відмову від договору № 20/10 від 20.10.2014 (вих. № 1309/18-1 від 13.09.2018), що свідчить про те, що такий договір є припиненим з 24.09.2018.

Суд першої інстанції у задоволенні вказаного позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка була чинна на час надання дозволу № ІУ 113171920987) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленнями про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.ч. 4 та 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка була чинна на час надання дозволу № ІУ 113171920987) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюються власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Пунктом 6 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 встановлено, що документи, що надають право на виконання підготовчих робіт, діють до моменту отримання права на виконання будівельних робіт. Документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; 2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач мав довести суду поза розумним сумнівом факт відсутності у відповідача 1 права на виконання будівельних робіт, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, наявність у відповідача 1 права здійснювати будівельні роботи підтверджена змістом укладеного з позивачем договору №20/10 від 20.10.2014, у тому числі і з огляду на передачу відповідачу 1 прав замовника будівництва.

Колегія судів зауважує на тому, що такий договір не є нікчемним, тобто таким, недійсність якого прямо передбачена законом та визнання недійсним якого в судовому порядку не вимагається, а відтак до визнання такого договору недійсним в судовому порядку, з огляду на приписи статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, вказаний правочин є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.

Посилання позивача на те, що договір №20/10 від 20.10.2014 ним було розірвано в односторонньому порядку і такий договір є припиненим з 24.09.2018 колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ймовірне розірвання такого договору мало місце після видачі спірного дозволу № ІУ 113171920987 від 11.07.2017 та, відповідно, не може бути як підставою для визнання протиправними дії та рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі відповідачу 1 дозволу № ІУ 113171920987, так і для скасування такого дозволу.

З огляду на вказані обставини колегією суддів не встановлюються та не досліджуються обставини дострокового припинення договору №20/10 від 20.10.2014, оскільки вказане не впливає на вирішення спору сторін по суті.

При цьому колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що позивачем взагалі не доведено факт порушення його прав оспореним дозволом, оскільки останній ніяким чином не змінює досягнуті ним та відповідачем 1 домовленості щодо розподілу доходів від здійсненого будівництва.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ч,ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, у даному випадку позивачем не доведено, що діями відповідачів порушено його певне матеріальне право, проте у випадку скасування оспореного дозволу на будівництво у перш за все будуть порушені права осіб, що придбали права на новостворені об`єкти нерухомості, оскільки правомірність їх набуття буде знаходитись у межах розумного сумніву, а саме будівництво отримає ознаки самочинного будівництва. В свою чергу встановлення таких фактів в межах цього судового провадження не буде відповідати критеріям відповідності втручання у право власності, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем наявності у нього порушеного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту, проте у даному випадку позивачем суду не доведено яке саме право порушено оспореним дозволом, з огляду на те, що права позивача як землекористувача було ним реалізовано за власною волею при укладенні з відповідачем 1 договору № 20/10 від 20.10.2014 за яким більшу частину цих прав фактично було передано контрагенту.

Судом першої інстанції цілком вірно:

- відхилено доводи відповідача 1 в частині відсутності у суду повноважень розгляду даного спору з огляду на правове регулювання ст. 124 Конституції України (юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення) та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- не надав правову оцінку доводам відповідача 1 в частині виникнення у нього права власності на збудоване майно, оскільки дане питання знаходиться поза межами даного судового дослідження і є предметом дослідження у межах справи № 914/1979/19, в той час як предметом даного судового дослідження є встановлення обставин та фактів правомірності або неправомірності поведінки Державної архітектурно-будівельною інспекції України при наданні дозволу № ІУ 113171920987 від 11.07.2017 та наявність підстав для його скасування;

- погодився з доводами відповідача 2 в частині відсутності в його діях ознак неправомірної поведінки, з огляду на його створення лише у грудні 2020 року, що зумовлює відмову у задоволенні вимоги про визнання його дій і рішень неправомірними.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що між ним та відповідачем 1 фактично наявний спір щодо розподілу доходів від здійсненого будівництва, проте вирішення такого спору не відноситься до предмету розгляду у цій справі.

Слід зазначити і про те, що на даний час рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 та постановою Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1688/21 розірвано укладений між Львівською міською радою та позивачем договір оренди землі № С-4361від 25.10.2016, проте вказане, з огляду на що в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено 06.11.2024 о 11:22:09 запис 17964057 про припинення відповідного речового права позивача оренди земельної ділянки, проте вказане не впиває на вирішення спору сторін по суті.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» про визнання протиправними дій та рішення Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо видачі відповідачу 1 дозволу від 11.07.2017 на виконання будівельних робіт та його скасування. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору слід зазначити про таке.

Третьою особою у даній справі заявлено вимогу про припинення права позивача на виконання будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: місто Львів, вулиця Угорська 14 відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ12512077515 від 18.05.2012, виданого Інспекцією державно-архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Фактично, третьою особою у справі заявлено вимогу про припинення права позивача зі збереженням чинності похідного права, що надано відповідачу 1 та третій особі у справі.

За твердженням третьої особи у справі позивачем порушено її право, яке ґрунтується на укладеному з відповідачем 1 договорі генерального підряду №1-2У/17 від 20.03.2017 та дозволі на виконання будівельних робіт № ІУ 113171920987 від 11.07.2017.

Відповідно до умови пункту 1.1 договору генерального підряду №1-2У/17 від 20.03.2017 відповідач 1 доручає третій особі здійснити будівництво на земельній ділянці по вулиці Угорській 14 у місті Львові.

У той же час, право відповідача 1 повністю ґрунтується на отриманому від позивача праві землекористувача за укладеним господарсько-правовим договором.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, заявлений третьою особою позов про припинення права позивача одночасно є позовом про припинення відповідних прав відповідача 1 та третьої особи, оскільки відповідно до одного з базових принципів приватного права (nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet) ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно встановивши, що заявлений третьою особою позов не є позовом про захист порушеного права, відмовив у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Викладені апелянтами в апеляційних скаргах доводи спростовуються обставинами, які встановлені вище.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 914/589/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційних скарг, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційними скаргами покладаються на апелянтів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 914/589/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 914/589/23 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 914/589/23 залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 914/589/23.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 27.02.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров