Постанова

від 24.02.2025 по справі 910/3889/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2025 р. Справа№ 910/3889/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Фрідман О.О.

від відповідача: Гетіков В.М.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024, повний текст якого складено та підписано 25.11.2024

у справі № 910/3889/24 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Північний офіс Держаудитслужби

про стягнення 2 336 317,47 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - КНМЦ, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь" (далі - ТОВ "Централь", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2 135 513,84 грн за договором підряду № 02-20-12-21 від 20.12.2021, яка складається суми -1 733 906,58 грн- сплаченої на підставі договору, а також неустойку в сумі 401 607,26 грн, нараховану за порушення строків виконання частини робіт.

До початку розгляду справи по суті судом першої інстанції позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення неустойки, в якій просив стягнути пеню в сумі 602 410,89 грн, посилаючись на висновки постанови Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №911/858/22 щодо застосування п. 7 розділу IX «Прикінцевих положень» ГПК України щодо можливості нарахування штрафних санкцій на період дії карантину. Вказана заява була подана з додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору підряду № 02-20-12-21 від 20.12.2021, а саме - ТОВ "Централь" виконало лише частину робіт на суму 1 733 906,58 грн, які були оплачені позивачем, інша частина робіт, строк виконання яких вже настав, залишається з боку відповідача не виконаною. У подальшому, за результатами проведеної планової ревізії окремих питань господарської діяльності в КНМЦ, Північним Офісом Держаудитслужби встановлено, що надана відповідачем науково-проектна документація на виконані ремонтно-реставраційні роботи не відповідає вимогам ДБН, про що було вказано в акті ревізії № 04-30/267 від 29.06.2023 та зроблено висновок про завищення відповідачем вартості робіт за договором підряду на суму 1 733 906,58 грн (без ПДВ), чим завдано збитків бюджету міста Києва.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст.11-16, 525, 526, 530, 611, 625 ЦК України.

Короткий зміст доводів та заперечень відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що виконана частина робіт за договором була прийнята позивачем без зауважень та заперечень, що підтверджується актами здачі-приймання проектних робіт, підписаними сторонами; перевірка Держаудитслужби була проведена після закінчення дії договору та за її результатами контролюючим органом не визначено конкретних порушень умов договору, що не може бути підставою для стягнення коштів. Також відповідач заперечив проти стягнення неустойки, зазначивши, що сторонами була досягнути згода про часткове виконання робіт за договором підряду № 02-20-12-21 від 20.12.2021 у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування позивача у 2022 році та неможливістю здійснення повної оплати всього обсягу робіт за договором. При цьому за домовленістю сторін відповідач передав позивачу майнові авторські права на виконану наукову-проектну документацію, а в подальшому позивач уклав договір з новим виконавцем (проектантом) на завершення робіт, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань та безпідставне нарахування неустойки.

Короткий зміст доводів та заперечень третьої особи

Третя особа у своїх письмових поясненнях по суті позову вказала, що Північним офісом Держаудитслужби була проведена ревізія фінансового контролю КНМЦ, якою встановлено порушення ТОВ "Централь" чинного законодавства та умов договору, чим завдано збитків місцевому бюджету, що відображено в акті ревізії № 04-30/267 від 26.06.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у позові відмовлено.

Рішення, з посиланням на ст.ст. 11-16,525,526,530, 549,611,625 ЦК України, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 230 ГК України мотивовано тим, що позивачем не доведено факт перевищення вартості виконаних відповідачем робіт та невідповідних їх чинним нормам ДБН, а отже відсутні підстави для стягнення суми, перерахованої позивачем відповідачу за виконані роботи та стягнення неустойки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на ст.ст. 11-16,525,526,530,611,625 ЦК України просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

А саме апелянт посилається на те, що:

- суд не врахував акт ревізії аудиторської служби як на єдину та беззаперечну підставу для задоволення позовних вимог;

- суд не врахував, що пунктом 2.8 договору передбачено повернення надлишково перерахованих замовником коштів до бюджету міста Києва у разі виявлення завищень за результатами аудиторської (контролюючої) роботи компетентної державної установи щодо контролю за витрачанням фінансових ресурсів, суд зазначає, що хоч вказаним пунктом і передбачено повернення надлишково сплачених коштів на підставі акту перевірки Держаудитслужби.

Правова позиція щодо апеляційної скарги відповідача

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач прийняв частину виконаних робіт без зауважень та оплатив їх. Виконані роботи відповідають вимогам якості, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3889/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

13.01.2025 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/3889/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 24.02.2025. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 17.02.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 17.02.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 24.02.2025 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.02.2025 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

В судове засідання 24.02.2025 представник третьої особи не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи довідки про доставку електронного документа до його електронного кабінету.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підстав сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.

20.12.2021 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (замовник) та ТОВ "Централь" (виконавець) був укладений договір № 02-20-12-21 на виконання робіт (далі - договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про архітектуру та архітектурну діяльність", іншим чинним законодавством України та даним договором, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання своїми силами та засобами за рахунок замовника виконати роботи з корегування проектної документації по об`єкту: «Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815, 1860 р.) за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 5/31. Коригування» (п. 1.1).

Згідно з п. 1.2 договору виконавець приступає до виконання робіт не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання від замовника завдання на проектування, необхідного для складання проектно-кошторисної документації на виконання робіт, визначених п. 1.1 договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що зміст, терміни виконання і передачі замовнику робіт визначаються календарним планом виконання робіт (додаток № 1 до договору), який є невід`ємною частиною договору, та завданням на проектування (додаток № 4 до цього договору) відповідно до п. 1.2 договору. Календарний план виконання робіт може змінюватись у випадках, визначених п. 3.4 договору, шляхом внесення відповідних змін до нього, які оформляються додатковою угодою до договору. Джерело фінансування - бюджетні кошти (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2021) загальна вартість робіт становить 3 940 633,32 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 656 772,22 грн. Фінансування робіт передбачено на 2021 рік та складає: 1 733 906,58 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 288 984,43 грн; фінансування бюджетних призначень на 2022 рік складає 2 206 726,74 грн, в т.ч. ПДВ - 367 787,79 грн. Вартість робіт, визначена в п. 2.1 договору, може бути зменшена за погодженням сторін (у тому числі у випадку внесення змін до законодавства України в частині системи оподаткування робіт), про що сторони складають письмову додаткову угоду до договору (п. 2.2 договору).

Після завершення робіт у повному обсязі та передачі готової документації замовнику, яка повинна повністю відповідати вимогам, що ставляться до такого виду робіт відповідно до чинного законодавства України, замовник здійснює розрахунок з виконавцем по договору в порядку, визначеному п. 2.5 цього договору. Враховуючи умови фінансування робіт за бюджетні кошти, акти здачі-приймання виконаних робіт приймаються виключно по фактичному надходженню коштів на рахунок замовника (п. 2.3 договору).

Згідно з п.п. 2.4-2.5 договору відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України, замовник проводить оплату виконавцю за виконані роботи у відповідності з планом фінансування, у разі надходження бюджетних коштів. В разі відсутності фінансування, виконавець має право виконувати обсяги робіт в межах своїх (наявних) матеріальних та фінансових ресурсів. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування даних робіт.

Відповідно до п. 2.6 договору оплата за цим договором здійснюється в наступному порядку: після отримання документів, які підтверджують виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації, визначеної в п. 1.1 цього договору, замовник перераховує виконавцю кошти за фактично виконані роботи по цьому договору на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт та отриманого замовником позитивного експертного звіту ДП «Укрдержбудекспертиза» щодо розгляду кошторисної частини проектної документації. У разі зменшення ДП «Укрдержбудекспертиза» загальної кошторисної вартості робіт, передбачених п. 1.1 цього договору, виконавець зобов`язаний протягом 3-х робочих днів узгодити відповідні вартісні та кошторисні документи до цього договору та підписати акти виконаних робіт з урахуванням висновків експертного звіту ДП «Укрдержбудекспертиза» щодо розгляду кошторисної частини проектної документації

Пунктом 2.8 договору сторони погодили, що в разі виявлення завищень за результатами аудиторської (контролюючої) роботи компетентної державної установи щодо контролю за витрачанням фінансових ресурсів в процесі виконання робіт за цим договором, надлишково перераховані замовником кошти бюджету міста Києва виконавець зобов`язаний протягом 10 календарних днів повернути на розрахунковий рахунок замовника відкритий в органах держказначейства.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили строки виконання робіт - до 30 вересня 2022 року включно. Датою завершення робіт виконавцем вважається дата передачі замовнику готової документації згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.3, 4.5 договору після закінчення виконання робіт виконавець передає замовнику документацію за актом здачі-приймання виконаних робіт з кошторисом на виконані роботи. Документація вважається прийнятою та роботи виконаними в повному обсязі лише після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт з кошторисом на виконані роботи, які складені з урахуванням висновків експертного звіту ДП «Укрдержбудекспертиза» щодо розгляду кошторисної частини проектної документації.

У разі прийняття за взаємною згодою сторін рішення про припинення робіт за договором, сторони складають двосторонній акт, згідно з яким замовник оплачує виконавцю фактично виконані роботи, після чого договір вважається виконаним (п. 4.7 договору).

Відповідно до п.п. 5.1.1, 5.1.4, 5.2 договору виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи згідно нормативно-правових актів та вимог, які визначені в договорі та додатках до договору, в повному обсязі та у встановлені строки, належної якості та передати їх замовнику; подати готову робочу документацію на погодження відповідно до вимог чинного законодавства України; передати замовнику готову документацію.

Згідно з п.п. 8.1-8.2 договору цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків по договору, при цьому відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з 01.09.2021. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Договір може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін. Сторона, яка прийняла рішення про дострокове розірвання даного договору повинна письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за 15 днів до орієнтовної дати розірвання договору (п. 8.3 договору).

на виконання умов договору відповідач виконав частину робіт на загальну суму 1 733 906, 58 грн, що підтверджується актами здачі- приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт № 1 від 21.12.2021 на суму 169 401,84 грн, № 2 від 21.12.2021 на суму 1 183 010,65 грн та № 3 від 31.12.2021 на суму 381 494,09 грн. Указані акти були підписані та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень.

Позивач, зі свого боку, відповідно до умов договору здійснив оплату вартості виконаних робіт на загальну суму 1 733 906,58 грн, що підтверджується наявною в матеріалах випискою з рахунку позивача.

У подальшому, в період з 31.03.2023 по 22.06.2023, Північним офісом Державної аудиторської служби України була проведена ревізія діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, за результатами якої складено акт № 04-30/267 від 29.06.2023.

Відповідно до висновків, викладених в акті ревізії № 04-30/267 від 29.06.2023, третьою особою було встановлено, що надана відповідачем науково-проектна документація не відповідає вимогам ДБН А.2.2-14-2016, ДБН А.2.1-1:2014, ДБН А.2.2-3:2014 та ДСТУ Б А.2.4-14-2016, наслідком чого є завищення вартості робіт за договором № 02-20-12-21 від 20.12.2021 на суму 1 733 906,58 грн. (ПДВ - 346 781, 32 грн).

Зазначений акт ревізії був підписаний позивачем без зауважень, у зв`язку з чим 05.12.2023, 16.12.2023, 04.01.2024 він звертався до відповідача з листами № 066/1-997 від 17.11.2023, № 066/1-1047 від 08.12.2023, № 066/1-1126 від 29.12.2023 про повернення 1 733 906,58 грн завищеної вартості робіт за договором, встановленої за результатами перевірки Держаудитслужби.

Листами № 01-11/12/23 від 11.12.2023 та № 01-15/12/23 від 15.12.2023 ТОВ «Централь» надало відповідь на вказані листи позивача, в яких зазначило, що перерахування коштів КНМЦ було здійснене за фактичне виконання відповідачем визначених договором проектних робіт та їх прийняття на підставі належним чином оформлених актів здачі-приймання, а тому підстав для їх повернення позивачу немає.

Оскільки відповідач зазначених грошових коштів позивачу не повернув, останній звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

За своєю правовою природою зазначений правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За приписами частини 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі та відхиляє їх з таких підстав.

Позивачем не доведено сукупністю належних та допустимих доказів те, що частково виконана відповідачем робота, яка була прийнята без зауважень позивачем та оплачена не відповідає умовах укладеного між сторонами договору та є неякісною.

Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до статті 853 ЦК України якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто положення чинного цивільного законодавства України зобов`язують замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Не надано суду також доказів того, що є належно підтвердженими обставини стосовно неналежного виконання робіт, передачі документації, яка не відповідає вимогам ДБН, та як наслідок, завищення вартості виконаних робіт, на що вказує позивач, мали бути виявлені ним під час прийняття робіт та одержання проектної документації, оскільки вони не відносяться до робіт, виконання яких неможливо виявити під час їх прийняття, вони не є прихованими недоліками у розумінні статті 853 ЦК України. Замовник зобов`язаний був перевірити відомості, що зазначені в актах та кошторисі.

Як вже зазначено, під час прийняття робіт у позивача, як замовника, не виникло будь-яких претензій щодо обсягу, вартості та якості виконаних робіт, що могло бути підставою для відмови від підписання актів. При цьому позивач оглянув та прийняв роботи за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач прийняв роботи як належно виконані та повністю сплатив вартість цих робіт, то він позбавлений права в даному позові посилатися на обставини передачі відповідачем науково-проектної документації, яка не відповідає вимогам ДБН.

Щодо доводів апеляційної скарги

Посилання апелянта на акт ревізії аудиторської служби як на єдину та беззаперечну підставу для задоволення позовних вимог, колегія вважає необґрунтованими, оскільки виявлені в ході перевірки Держаудитслужбою порушення не можуть впливати на умови укладеного сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що Аудиторський звіт не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт. А в акті не зазначено в чому саме полягає невідповідність виконаних відповідачем робіт вимогам ДБН.

Акт аудиторської перевірки є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили. Такий акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення, в даному випадку - аудиторською перевіркою, не впливають на умови укладених сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади. Звіт внутрішнього аудиту може бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, одержані відповідно до умов договору.

Колегія відхиляє доводи апелянта про те, що пунктом 2.8 договору передбачено повернення надлишково перерахованих замовником коштів до бюджету міста Києва у разі виявлення завищень за результатами аудиторської (контролюючої) роботи компетентної державної установи щодо контролю за витрачанням фінансових ресурсів.

Проаналізувавши зміст Акту перевірки Держаудитслужби колегія констатує, що це акт не містить інформації, в чому саме конкретно полягає порушення вимог ДБН. Водночас, у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи представник позивача пояснив, що претензій до якості виконано частині робіт ним відповідачу не пред`являлися. У подальшому, виконана відповідачем частина проектної документації була використана на стадії повного виконання проектних робіт іншим підрядником, а загалом, проект, наприкінці 2024 року пройшов обов`язкову державну експертизу проекту будівництва, у відповідності до вимог ст. 31 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже суд першої інстанції правильно зазначив, що хоч вказаним пунктом 2.8 договору і передбачено повернення надлишково сплачених коштів на підставі акту перевірки Держаудитслужби, проте, судом встановлено відсутність перевищення вартості робіт.

Враховуючи зазначені обставини у їх сукупності, та дотримуючись принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи суд аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення грошових коштів на загальну суму 1 733 906,58 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції

Щодо стягнення неустойки

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення неустойки в сумі 602 410,89 грн, нарахованої за період з 01.10.2022 по 30.06.2023 внаслідок невиконанням відповідачем іншої частини робіт у визначений в договорі строк.

Відповідно до п. 6.2 договору за порушення встановлених договором строків виконання робіт (стадії та/або етапу) з вини виконавця, останній сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості невиконаних в строк робіт (стадії та/або етапу) за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на момент оплати.

Судом встановлено, що відповідачем у 2021 році були частково виконані роботи за договором підряду на загальну суму 1 733 906,58 грн, а позивачем такі роботи були прийняті як належно виконані. Іншу частину робіт відповідач не виконав, чого він не заперечував під час розгляду даної справи.

Водночас судом встановлено, що дія договору підряду, укладеного сторонами, закінчилася 31.12.2022, а отже, дія пункту 6.2 договору про нарахування пені за прострочення зобов`язання припинилася також 31.12.2022. За таких обставин пеня в даному випадку, як похідна вимога від основного зобов`язання, може бути нарахована позивачем лише за період з 01.10.2022 по 31.12.2022.

Разом з цим позивач до матеріалів справи не надав будь-яких доказів щодо вартості основного зобов`язання, виходячи з якої останнім була нарахована неустойка, зважаючи на те, що згідно з договором остаточні розрахунки з виконавцем проводяться по факту обсягу виконаних робіт та за наявності бюджетного фінансування.

Крім того згідно з ч. 2 ст. 526 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що враховуючи умови фінансування робіт за бюджетні кошти, акти здачі-приймання виконаних робіт приймаються виключно по фактичному надходженню коштів на рахунок замовника, а оплата здійснюється після отримання документів, які підтверджують виконання робіт, тобто по факту виконання робіт (п. 2.6).

Згідно з п. 2.4 договору відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України замовник проводить оплату виконавцю за виконані роботи у відповідності з планом фінансування, у разі надходження бюджетних коштів. В разі відсутності фінансування, виконавець має право виконувати обсяги робіт в межах своїх (наявних) матеріальних та фінансових ресурсів.

Отже сторони погодили обставини, за яких можлива зміна договірних зобов`язань, зокрема, обсяг виконання робіт, що залежить від наявності фінансування з місцевого бюджету.

Судом першої інстанції встановлено, що виконання основного зобов`язання позивач у подальшому не вимагав, а у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування у 2022 році і неможливістю здійснення повної оплати робіт за договором, отримав за домовленістю сторін майнові авторські права на виконану наукову-проектну документацію та в подальшому уклав договір з новим виконавцем (проектантом) на завершення робіт, частину яких вже виконав відповідач.

За таких обставин, враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення на користь позивача неустойки (пені) у сумі 602 410,89 грн.

В цій частині суд першої інстанції правильно застосував положення ст. ст. ч. 1 ст. 216 ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 549, 611 Цивільного кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/3889/24 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 27.02.2025.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова