Постанова

від 27.02.2025 по справі 910/10441/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"27" лютого 2025 р. Справа№910/10441/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024

у справі №910/10441/24 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камілайн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс»

про стягнення 86 344,45 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Камілайн» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання послуг спецтехнікою №240723/1 від 24.07.2023 у розмірі 86 344,45 грн, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 80 520,00 грн, інфляційних втрат за період з 25.11.2023 по 23.08.2024 у розмірі 4 017,72 грн та 3% річних за період з 25.11.2023 по 23.08.2024 у розмірі 1 806,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору про надання послуг спецтехнікою від 24.07.2023 №240723/1 в частині повної та своєчасної оплати рахунків №482 від 10.11.2023 та №484 від 17.11.2023, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 80 520 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 25.11.2023 по 23.08.2024 у розмірі 4 017,72 грн та 3% річних за період з 25.11.2023 по 23.08.2024 у розмірі 1 806,73 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 19.11.2024 у справі №910/10441/24 позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камілайн» заборгованість за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання послуг спецтехнікою №240723/1 від 24.07.2023 у розмірі 86 344, 45 грн, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 80 520,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 017,72 грн та 3% річних у розмірі 1 806, 73 грн, 3028,00 грн витрат на сплату судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При ухваленні рішення у справі №910/10441/24 судом першої інстанції встановлено, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 80 520 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Також судом першої інстанції перевірено розрахунок інфляційних втрат, а також 3% річних та встановлено, що їх розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 1 806,73 грн 3% річних, 4 017,72 грн інфляційних втрат задоволені у повному обсязі.

З урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин щодо вказаного у пунктах 1-2 додаткової угоди до договору на надання правничої допомоги від 12.08.2024 №16-24/гс, що дублюється в детальному описі робіт, підписаного 23.08.2024, за виключенням представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції та складності справи, часу розгляду справи, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10441/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 530, 625 ЦК України. Крім того, при розгляді справи №910/10441/24 Господарським судом міста Києва було неповно встановлено обставини справи, а саме обставини стосовно підписання актів приймання-передачі наданих послуг між сторонами договору надання послуг спецтехнікою №240723/1 від 24.07.2023.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10441/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.12.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10441/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10441/24.

Матеріали справи №910/10441/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 26.12.2024.

Головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Демидова А.М. та Ходаківська І.П. з 23.12.2024 по 05.01.2025 перебували у відпустках.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.01.2025 відкрив апеляційне провадження у справі №910/10441/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10441/24 ухвалив здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення та попередив учасників справи про те, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення; оскаржуване рішення залишити без змін; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000, 00 грн.

Позивачем зазначено, що відповідач у апеляційній скарзі не надав жодних доказів, які б спростовували факт підписання актів приймання-передачі послуг. Згідно з п. 3.3 Договору, підписання таких актів є підтвердженням виконання зобов`язань та відсутності претензій з боку замовника.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

24.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Камілайн» (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» (замовник) уклали договір про надання послуг спецтехніки №240723/1 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати за плату послуги із вивезення твердих побутових та/або виробничих та/або будівельних відходів або сміття, в т.ч. будівельного спецтехнікою на сміттєзвалище, а замовник зобов`язується прийняте та оплатити надані послуги.

Згідно пунктів 3.1-3.3 договору, вартість послуг спецтехніки зазначається в додатках до цього договору та є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком №1 до Договору сторони погодили вартість послуги самохідного бетонозмішувача FIORI у розмірі 77 280, 00 грн.

Додатком №2 до Договору сторони погодили вартість послуги екскаватора - навантажувача марки HIDROMEK 102S, реєстраційний номер 33528BI у розмірі 1 440, 00 грн.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг (пункт 3.2. Договору).

Підписання актів приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (пункт 3.3. Договору).

Сторони підписали акти надання послуг, а саме: №490 від 10.11.2023 на суму 77 280 грн та №499 від 17.11.2023 на суму 3 240 грн.

Позивач виписав рахунки на оплату №482 від 10.11.2023 на суму 77 280 грн та №484 від 17.11.2023 на суму 3 240 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №44 від 04.07.2024, в якій вимагав сплатити кошти у розмірі 80 520, 00 грн за надані послуги згідно з Договором. Претензія позивача залишена без виконання.

Позивач, ураховуючи невиконання відповідачем свого обов`язку за Договором щодо оплати за надані послуги у розмірі 80 520, 00 грн звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частини 1, 3 статті 179 ГК України).

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, відтак останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 зі справи № 910/17838/17).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у підписаних між сторонами актах надання послуг №490 від 10.11.2023 та №499 від 17.11.2023 наявне посилання на відповідні рахунки на оплату покупцю №482 від 10.11.2023 та №484 від 17.11.2023, а отже підтверджено факт отримання відповідачем разом з актами надання послуги відповідних рахунків на оплату, в якості вимог в розумінні положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки в Договорі прямо не встановлений термін оплати наданих послуг, то відповідач зобов`язаний був здійснити оплату протягом 7 днів з дня підписання актів наданих послуг за реквізитами вказаними в рахунках на оплату № 482 від 10.11.2023 та №484 від 17.11.2023.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 наведеної норми).

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а відтак заявлені до стягнення суми 3 % річних за період з 25.11.2023 по 23.08.2024 у розмірі 1 806,73 грн та інфляційних втрат за період з 25.11.2023 по 23.08.2024 у розмірі 4 017,72 грн є правомірними оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Камілайн» стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 12.08.2024 №16-24/гс, ордер на надання правової допомоги Серія ВМ №1060911 від 20.01.2025, додаток №2 від 08.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.08.2024 №16-24/гс, акт №2 про виконання Договору про надання правової допомоги від 12.08.2024 №16-24/гс та платіжну інструкцію №2083 про оплату послуг у сумі 6 000, 00 грн.

Апеляційним судом встановлено, що 12.08.2024 між адвокатом Сенча Олегом Олександровичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камілан» (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №16-24/гс (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є надання адвокатом професійної правничої допомоги клієнту в справі про стягнення в судовому порядку з контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» грошові кошти за отримані послуги.

Відповідно до п. 4.1 Договору за виконання доручення клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар, розмір якого і порядок сплати визначається за погодженням сторін додатковою угодою.

Додатком №2 від 08.01.2025 до Договору про надання правової допомоги від 12.08.2024 №16-24/гс сторони уклали додаткову угоду, якою визначили гонорар адвоката за надання професійної правничої допомоги клієнту, а саме здійснення представництва в Північному апеляційному господарському суді у справі №910/10441/24 становить 6 000,00 грн.

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем було заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн.

Згідно акту №2 від 20.01.2025 про виконання Договору про надання правової допомоги №16-24/гс від 12.08.2024 адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з професійної допомоги, а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10441/24 та підготовка відзиву на апеляційну скаргу та подача відзиву через Електронний суд.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» сплатило адвокату Сенча Олегу Олександровичу 6 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2083 від 08.01.2025.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Відповідач своїм правом на заявлення клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався.

За таких обставин, заява позивача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/10441/24 у суді апеляційної інстанції за вказаним додатком №2 від 08.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.08.2024.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у суді першої інстанції позивачем надано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 12.08.2024 №16-24/гс, ордер на надання правової допомоги Серія ВМ №1054377 від 23.08.2024, додаток №1 від 12.08.2024 до договору про надання правової допомоги від 12.08.2024 №16-24/гс, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 23.08.2024 та платіжну інструкцію від 13.08.2024 №1874 про оплату послуг у сумі 12 000, 00 грн.

Суд першої інстанції, враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правової допомоги не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.

У зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не наведено жодних доводів та міркувань в своїй апеляційній скарзі в частині задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10441/24 і в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10441/24 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10441/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10441/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсвіт Плюс» (01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, код ЄДРПОУ 38975278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камілайн» (37200, Полтавська обл., м. Лохвиця, вул. Сенчанська, буд. 59, код ЄДРПОУ 42839438) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/10441/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська