Постанова

від 20.02.2025 по справі 922/3010/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3010/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

за участю представників:

від позивача Чепурна А.Ю. на підставі трудового договору від 16.08.2023 №16/08-к;

від відповідача Бакулін А.С. в порядку самопредставництва;

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків, (вх. №2880 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі №922/3010/24 (суддя Трофімов І.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 14.11.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м.Київ,

до відповідача: Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків,

про стягнення 591788,21грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення основного боргу в сумі 378967,92грн., інфляційних в сумі 196184,37грн. та 1% річних в розмірі 16635,92грн. за договором поставки №238/07-583-ВК від 26.06.2019.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі №922/3010/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" основну суму боргу в сумі 378967,92грн., інфляційних в сумі 196184,37грн. та 1% річних в розмірі 16635,92грн. та 8876,82грн. судового збору.

Відповідні висновки місцевого господарського мотивовані тим, що відповідач у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості не надав, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 378967,92грн. основного боргу за договором №238/07-583-ВК від 26.06.2019 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 1% річних та інфляційних, господарський суд першої інстанції також дійшов висновку про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Акціонерне товариства "Українські енергетичні машини" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі №922/3010/24 в частині в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 27998,40грн., інфляційних у розмірі 17109,92грн., річних в сумі 1722,85грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 27998,40грн., інфляційних у розмірі 17109,92грн. та річних в сумі 1722,85грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не перевірив правильність розрахунку інфляційних та річних, та не надав оцінки поданому відповідачем контррозрахунку, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині в повному обсязі.

Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду щодо стягнення на користь позивача суми основного боргу в розмірі 27998,40грн. за видатковою накладною №1244 від 07.09.2021, а також інфляційних на дану суму в розмірі 10535,13грн. та 1 % річних в сумі 601,39грн. (за період 08.11.2021 31.12.2023) та 136,17грн. (за період 01.01.2024 26.06.2024), з огляду на те, що докази на підтвердження поставки товару на вказану суму було подано з порушенням строків встановлених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 для розгляду справи №922/3010/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 задоволено заяву судді Терещенко О.І. про самовідвід у справі №922/3010/24; матеріали апеляційної скарги у справі №922/3010/24 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Терещенко О.І., для розгляду справи №922/3010/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 залишено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі №922/3010/24 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не було надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

20.12.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2024, у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Шутенко І.А., для розгляду справи №922/3010/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі №922/3010/24; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено учасникам провадження у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 05.02.2025 об 11:30 годині.

06.01.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№158), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі №922/3010/24 залишити без змін.

05.02.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із перебуванням у відрядженні його представника (вх.№1684).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 розгляд справи відкладено на 20.02.2025 о 14:00 годині.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.02.2025 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі №922/3010/24 в частині в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 27998,40грн., інфляційних у розмірі 17109,92грн., річних в сумі 1722,85грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 27998,40грн., інфляційних у розмірі 17109,92грн. та річних в сумі 1722,85грн.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі №922/3010/24 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (надалі - постачальник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (надалі - замовник) було укладено договір поставки №238/07-583-ВК (надалі договір т.1 а.с.116-122), відповідно до умов якої постачальник зобов`язується поставити продукцію партіями у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749 зазначаються у специфікації №1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Постачальник здійснює поставку продукції замовнику партіями протягом 30 календарних днів, з моменту отримання письмового листа замовника, згідно з пунктом 1.3. цього договору (пункт 2.1. договору).

Передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299 (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору загальна вартість цього договору складає 11588958,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1931493,00грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за партію продукції здійснюються замовником шляхом оплати за фактично отриману партію продукції на протязі 60 календарних днів від дня поставки на склад замовника.

При відвантаженні продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів оплата замовником не проводиться, документа повертаються постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених документів замовник має право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату замовник в даному випадку не несе (пункт 4.3. договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 5.4. договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за продукцію.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.

Відповідно до пункту 9.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, відповідно до чинного законодавства України.

За порушення строку оплати продукції, передбаченого цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (пункт 9.5. договору).

Відповідно до пункту 13.1. договору (в редакції додаткової угоди від 09.11.2021 т.1 а.с.128) цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

Позивачем до позовної заяви було додано специфікацію №1, яка підписана та скріплена печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" на суму 11588958,00грн. (т.1 а.с.123-124).

В подальшому, 27.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" було укладено додаткову угоду про заміну сторони правонаступником до договору №238/07-583-ВК від 26.06.2019 (т.1 а.с.131).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди у зв`язку із реорганізацією Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" сторони домовилися, що усі права та обов`язки замовника за договором №238/07-583-ВК від 26.06.2019 перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш".

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди з моменту набрання чинності цієї угоди зобов`язання сторін, що виникли з договору продовжують виконуватися у тому ж порядку, як вони мали би виконуватися, якщо реорганізація замовника не відбулася або не відбувалася.

01.12.2021 між Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" укладено додаткову угоду №4 до договору №238/07-583-ВК від 26.06.2019 (т.1 а.с.130), відповідно до умов якої, у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту між Акціонерним товариством "Завод Електроважмаш" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" сторони домовились, що усі права та обов`язки замовника за договором №238/07-583-ВК від 26.06.2019 перейшли до АТ "Укренергомашини" з 01.12.2021.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що загальна вартість поставленого позивачем за Договором товару становить 1103268,18грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних з квитанціями (т.1 а.с.132-250, т.2 а.с.1-195).

Претензії щодо якості та кількості товару від відповідача не надходили.

Відповідачем було оплачено товар на суму 718919,46грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями/інструкціями (т.2 а.с.196-218).

Крім того, відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 5380,80грн.

Позивач зазначав, що станом на момент звернення до суду, сума поставленого, але не оплаченого товару становить 378967,92грн., що також підтверджується актом щодо підтвердження суми заборгованості станом на 31.08.2021, підписаним уповноваженими особами з обох сторін (т.1 а.с.107-108).

З метою досудового врегулювання спору, 16.06.2023 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №128 про погашення простроченої заборгованості щодо оплати товару одержаного згідно договору, а також з проханням надати графік погашення такої заборгованості (т.1 а.с.100).

Проте, відповіді на вказану вимогу надано не було, як і не було в добровільному порядку погашено суму наявної забогованості, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення основного боргу в сумі 378967,92грн., інфляційних в сумі 196184,37грн. та 1% річних в розмірі 16635,92грн. за договором поставки №238/07-583-ВК від 26.06.2019 (т.1 а.с.1-250, т.2 а.с.1-218).

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.3 а.с.216-235).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судова колегія зазначає, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених в статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України , господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що загальна вартість поставленого позивачем за договором товару становить 1103268,18грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних з квитанціями (т.1 а.с.132-250, т.2 а.с.1-195).

Відповідачем було оплачено товар на суму 718919,46грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями/інструкціями (т.2 а.с.196-218). Крім того, відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 5380,80грн.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений, але не оплачений товар складає 378967,92грн., що не заперечувалось останнім в процесі розгляду даного спору судом першої інстанції .

Судова колегія також враховує, що сума основного боргу за договором №238/07-583-ВК від 26.06.2019 у розмірі 350969,52 грн. була визнана відповідачем актом щодо підтвердження суми заборгованості Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" від 31.08.2021 (т.1 а.с.107-108).

Крім того, після 31.08.2021 позивачем було здійснено поставку товару на суму 27998,40грн, що підтверджується видатковою накладною від 07.09.2021 №1244 (т.3 а.с.248), внаслідок чого заборгованість відповідача склала 378967,92грн. (350969,52грн. + 27998,40грн.).

Вказаний документ було додано позивачем до клопотання про долучення доказів та поновлення строку для подання таких доказів, яке було подано до господарського суду першої інстанції 14.11.2024 (тобто, в день ухвалення оскаржуваного рішення).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не мав враховувати вказаний доказ та відповідно поновлювати строк для його прийняття, оскільки строк на подачу таких документів був порушений.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, клопотання про долучення доказів та поновлення строку для подання таких доказів дійсно було подано після закінчення строку встановленого частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Проте, як вбачається з клопотання про долучення доказів, позивачем було наведено пояснення щодо причин пропуску встановлених строків. Також, позивач звертав увагу суду на те, що ним у встановлені строки згідно норм Податкового кодексу України було сформовано податкові зобов`язання на вказану суму поставки, а відповідачем, відповідно, було прийнято податковий кредит.

На думку судової колегії, надані позивачем докази підлягають врахуванню при вирішенні даного спору, більш того, як було зазначено вище, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не заперечувалось, що сума заборгованості за поставлений, але не оплачений товар складає саме 378967,92грн. (350969,52грн. сума визнана відповідачем в акті щодо підтвердження суми заборгованості станом на 31.08.2021 + 27998,40грн. поставка товару згідно видаткової накладної від 07.09.2021 №1244).

Враховуючи, що відповідно до приписів статей 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором №238/07-583-ВК від 26.06.2019 в сумі 378967,92грн., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в заявленому позивачем розмірі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1% річних в розмірі 16551,23 грн. та інфляційних в сумі 196184,37грн., судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.5. договору визначено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Перевіривши розрахунок 1% річних та інфляційних, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 1% річних в розмірі 16551,23 грн. та інфляційних в сумі 196184,37грн.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі №922/3010/24 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі №922/3010/24 залишити без змін.

Повна постанова складена 27.02.2025

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя П.В. Тихий