Рішення

від 27.02.2025 по справі 906/1301/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1301/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Чижик Д.І., адвокат, ордер серії АІ №1736172 від 17.12.2024 (в режимі відеоконференції )

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛЛ ТАБАКО»

до Фізичної особи-підприємця Денисенка Григорія Григоровича

про стягнення 105 621, 97 грн

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 19.12.2024 відкрив провадження у справі №906/1301/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.01.2025 о 10:00 год. ( далі - Суд).

Суд ухвалою від 19.12.2024 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛЛ ТАБАКО» у задоволенні заяви від 18.12.2024 (вх. № г/с 01-44/3528/24) про забезпечення позову.

02.01.2025 до Суду повернулася без вручення Відповідачу ухвала суду від 19.12.2024 з відміткою органу зв`язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд ухвалою від 23.01.2025 відклав розгляд справи по суті на 27.02.2025 о 12:00 год.

20.02.2025 до Суду повернулася без вручення Відповідачу ухвала суду від 23.01.2025 з відміткою органу зв`язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача, суд приймає до уваги таке.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України (тут і далі за текстом - Кодексу) суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов`язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (ч. 4 ст. 11 Кодексу).

Як нагадує Суд у справі «Осіпов проти України», стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 27.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позовних вимог.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач ТОВ «МАРШАЛЛ ТАБАКО» звернувся з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця Денисенка Григорія Григоровича про стягнення 105 621, 97 грн. заборгованості за поставлений Товар за Договором поставки №11/01/01-ДКМТ від 01 листопада 2024 року.

В обґрунтування фактичних підстав поданого позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов`язання по сплаті коштів за поставлений товар за Договором поставки №11/01/01-ДКМТ від 01 листопада 2024 року.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами за правилами ст. 165 та 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1) 01 листопада 2024 року ТОВ «МАРШАЛЛ ТАБАКО» (надалі - Постачальник, Позивач) та ФОП Денисенко Григорій Григорович (надалі - Покупець, Відповідач) уклали Договір поставки товару №11/01/01-ДКМТ (далі - Договір), відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю продовольчі та непродовольчі товари (далі - Товар), а Покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього Договору.

Згідно умов п. 2.1. асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з умовами Договору визначається Сторонами на підставі наданої Покупцем заявки, та вказується у видаткових накладних, якi є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі заявки Покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту Товару на складі Постачальника. Заявка на партію Товару погоджується відповідальними особами Сторін.

Якщо на складі Постачальника немає Товару зазначеного в заявці, то за Постачальником залишається право коригувати заявку в цій частині.

Сторони погодили, що умови поставки Товару, після погодження Сторонами, зазначаються Постачальником в рахунку-фактурі. У разі здійснення поставки на умовах СРТ - склад Покупця, у разі здійснення поставки на умовах ЕХW - склад Постачальника. Строк поставки - протягом 7 робочих днiв з моменту узгодження Постачальником заявки Покупця. Право вибору умов постачання Товару залишається за Постачальником, про що він i повідомляє Покупця до здійснення поставки Товару, зазначивши конкретні умови поставки у рахунку або відповiдному додатку до Договору. Умови поставки викладені у відповiдності з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року (п.3.3.).

Згідно з пунктом 3.8. Покупець зобов`язаний надати Постачальнику документи пов`язані з отриманням Товару (накладні; доручення тощо), якi належним чином підписані засвiдчені печаткою та/або штампом.

Під час отримання товару, представник Покупця підписує видаткову накладку (або накладні) на партію товару, завіряє її печаткою (штампом), та передає Постачальнику належним чином оформлену Довіреність встановленого зразка (Додаток №1) на отримання товару представником Покупця i копію паспорту такого представника, засвідченого підписом та надписом - "Згiдно з оригіналом" уповноваженої особи. У випадку, якщо Покупець з будь-яких обставин не надасть Постачальнику довіреність на отримання товару, або така довіреність не буде відповiдати вимогам чинного законодавства України, Сторони прийшли до взаємної згоди вважати що всі товари вважаються прийнятими матеріально відповідальними особами Покупця, які наділені необхідними на те повноваженнями, та Покупець, в подальшому, не буде заперечувати/посилатися на ту обставину, що приймання товару відбулося не уповноваженими (не відомими) особами (п.п. 3.11.,3.12.).

Сторони погодили у п. 4.1., що ціна Товару визначається на пiдставі заявки Покупця та зазначається Постачальником у відповідному рахунку-фактурі. Фактом погодження Покупцем ціни i вартості товару вважаються заявки Покупця на поставку товару та підписані Сторонами накладні. Загальна сума даного договору не обмежується i складається з вартості фактично поставленого товару згiдно видаткових накладних за період дiї даного Договору.

Розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.4.2.).

Відповідно до п. 4.3. Оплата Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на строк до 6 (шість ) робочих днів з дати поставки партії Товару датою поставки партії Товару вважається дата належним чином оформленої та підписаної Сторонами видаткової накладної. Сторонами може бути погоджений інший порядок оплати, що оформляється шляхом підписання Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору.

Зобов`язання Покупця по оплатi вартості отриманого Товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів, перерахованих Покупцем, на поточний рахунок Постачальника в банківській установі (п. 4.4.).

Сторони прийшли до згоди, що до моменту проведення Покупцем розрахунку за отриману партію товару у вказаний вище строк, відвантаження товарів i прийняття заявок Постачальником не здійснюються, та Постачальник має право зупинити наступні поставки товару, до моменту повного погашення Покупцем заборгованості за попередньо поставлений товар. Не рідше одного разу на квартал Сторони проводять звірку взаєморозрахунків з обов`язковим пiдписанням Акту звiрки. Покупець направляє Постачальнику акт звiрки. У випадку не згоди з актом звiрки Постачальник протягом 5 робочих днів з моменту отримання Акту, зобов`язаний направити Покупцю вмотивовану відмову вiд підписання Акту звiрки з виказанням всіх заперечень.(п.4.5., 4.6.).

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, Сторона, що допустила невиконання або неналежне виконання, відшкодовує іншій стороні нанесені збитки в повному обсязі. У випадку не виконання Покупцем зобов`язань, передбачених Договором, Постачальник має право на односторонню відмову вiд даного Договору. При цьому Покупець не має права вимагати відшкодування будь-яких збитків, заподіяних йому у зв`язку з таким припиненням договору (п.п. 5.1., 5.3.).

Сторони погодили у п. 5.4., що у разі затримки оплати Товару у строки, передбачені цим Договором, Постачальник має право на стягнення з Покупця пенi у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вiд вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) Товару за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання Покупцем своїх зобов`язань.

Сторони звiльняються вiд відповідальності за невиконання умов цього Договору на період дiї обставин форс - мажорного характеру, що підтверджуються у відповідності до вимог чинного законодавства України (п. 6.1.).

У Договорі зазначено, що Постачальник є платником податку на прибуток на загальних умовах та є платником ПДВ, а Покупець є платником податку на прибуток на загальних умовах та не є платником ПДВ (п.п. 7.4., 7.5.).

Договір вступає в силу з моменту його підписання i діє до 31 грудня 2024 року включно, але у будь-якому разi до повного виконання Сторонами взятих зобов`язань по Договору. У випадку якщо протягом 30 календарних днiв до моменту закінчення строку дії Договору жодна із Сторiн письмово не повідомить про свою відмову вiд продовження цього Договору, Договір автоматично продовжується на наступний piк (п. 8.1.).

2) 01.11.2024 сторони підписали Додаток №1 до договору поставки №11/01/01-ДКМТ у якому узгодили точки поставки товару та матеріально відповідальних осіб Покупця (а.с. 11).

3) 05.11.2024 сторони підписали Додаток №2 до договору поставки №11/01/01-ДКМТ у якому узгодили нові точки поставки товару та матеріально відповідальних осіб Покупця (а.с. 10).

4) Факт належного виконання Позивачем свого зобов`язання по поставці товару підтверджується видатковими накладними:

- видаткова накладна №32221 від 28 листопада 2024 року на загальну суму 19 762,00 грн;

- видаткова накладна №32223 від 28 листопада 2024 року на загальну суму 21 234,00 грн.;

- видаткова накладна №32225 від 28 листопада 2024 року на загальну суму 21 234,00 грн;

- видаткова накладна №32227 від 28 листопада 2024 року на загальну суму 21 234,00 грн;

- видаткова накладна №32229 від 28 листопада 2024 року на загальну суму 21 234,00 грн. (а.с. 12-14).

Загальна сума Товару, який був поставлений Позивачем Відповідачу складає 104 698,00 грн. Про це також свідчить Акт звірки взаємних розрахунків (а.с.15).

5) Відповідач свої зобов`язання по сплаті коштів за відпущений товар не виконав.

6) Позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення заборгованості на суму 104 698,00 грн.

Додатково Позивач нарахував Відповідачу пеню на суму 829,57 грн. та 3% річних на суму 94,40 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 2 ст. 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

2. Укладений між сторонами Договір №11/01/01-ДКМТ від 01.11.2024 за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється параграфом 3 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору постачальник приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від постачальника її передачі.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Позивач за видатковими накладними від 28.11.2024 №32221 на суму 19 762,00 грн., №32223 на суму 21234,00 грн., №32225 на суму 21234,00 грн., №32227 на суму 21234,00 грн., №32229 на суму 21 234,00 грн. відпустив Відповідачу товар на загальну суму 104 698,00 грн.

Згідно частини 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки наявні в матеріалах справи видаткові накладні містить відомості про відповідні господарські операції, то вони є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Обов`язковим реквізитом первинного документа є підпис уповноваженої особи, який може бути скріплений печаткою, проте таке скріплення печаткою є необов`язковим.

Тобто, підпис уповноваженої особи на первинних документах є обов`язковим реквізитом, який надає документу чинності, створює відповідні права і обов`язки особам, які його підписали, підтверджують правдивість та реальність господарської операції.

З видаткових накладних, складених сторонами в межах Договору №11/01/01-ДКМТ вбачається, що останні містять підписи уповноважених осіб Позивача та Відповідача та відтиски печатки підприємства.

Відповідно вказані документи підтверджують факт здійснення господарської операції, відповідають вимогам первинних документів бухгалтерського обліку, згідно Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Судом встановлено факт не виконання грошового зобов`язання за поставлений Товар на загальну суму 104 698,00 грн.

Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З урахуванням наведеного, суд визнає доведеною обставину про стягнення основного боргу за поставлений Товар на загальну суму 104 698,00 грн.

2. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 829,57 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).

Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.20р. у справі № 910/17753/18, від 20.08.20 р. у справі 902/959/19; від 10.09.20р. у справі №916/1777/19).

У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20.08.20р. у справі №902/959/19, від 09.03.21р. у справі №924/441/20).

При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.19р. у справі №910/23911/16, від 22.08.19р. у справі №914/508/17, від 12.03.20р. у справі №907/65/18).

Судом встановлено, що сторони у п. 5.4. Договору №11/01/01-ДКМТ погодили пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що пеню Позивач нарахував фактично за зобов`язаннями Відповідача за період з 06.12.2024 по 16.12.2024.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені на суму 829,57 грн., дійшов висновку, що останній є арифметично правильним.

3. Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних на суму 94,40 грн.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20 лютого 2023 року у cправі № 910/15411/21).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).

Суд констатує, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).

З урахуванням наведеного, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 3% річних на суму 94,40 грн.

4. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду Товариство сплатило судовий збір на суму 2 422,40 грн. із заявлених позовних вимог на суму 105 621,97 грн.

На підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Денисенка Григорія Григоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маршалл Табако" (вул. Ділова, буд. 5Б, приміщення 307, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 43678364):

- 104 698, 00грн основаного боргу;

- 829, 57грн пені;

- 94, 40грн 3% річних;

- 2 422, 40грн судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 27.02.25

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу

2- позивачу (через Ел. суд)

3- відповідачу (рек. з повідомл) РНОКПП НОМЕР_1